Номер провадження: 11-кп/819/339/26 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/8552/25 Доповідач ОСОБА_2
31.03.2026 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12.02.2026, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсона, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12.04.2026 включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024230000001537 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду обвинувачена ОСОБА_8 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та обрати їй інший більш м'який запобіжний захід, який забезпечить її явку до суду, а саме домашній арешт, або визначити заставу у розумному розмірі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ризики, зазначені прокурором не підтверджені фактичними даними. Сторона обвинувачення не надає жодних нових доказів, натомість копіює ті самі формальні ризики.
Зазначає, що має міцні соціальні зв'язки, які виключають можливість переховування, постійне місце проживання, нерухому власність, перебуває у цивільному шлюбі, а також має двох неповнолітніх дітей, відсутність судимостей та 15 років здійснює професійну діяльність вдома, що невілює ризик втечі.
Також вказує на те, що суд першої інстанції не розглянув реальних альтернатив триманню під вартою. Ухвала не містить аналізу конкретної ситуації, лише загальні твердження.
Суд не навів конкретних фактів, які б підтвердили ризик переховування, впливу на свідків, знищення доказів, скоєння аналогічного кримінального правопорушення.
Зазначає, що не було враховано інтересів дітей, у тому числі дитини з особливими потребами.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги сторони захисту, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_8 не завершений, а тому суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
У клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 прокурор зазначає, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо неї, не зменшилися, а також тяжкістю злочину, який інкримінується даній особі.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою
щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , суд виходив з того, що на сьогодні продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання вищевказаного запобіжного заходу щодо неї, а саме, що вона може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судом також враховано і дані про її особу, що вона має на утриманні 2 малолітніх дітей, раніше не судимою, має постійне місце проживання.
Однак, вказані обставини не є такими, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу, застосованого щодо неї на даному етапі.
Також, щодо обвинуваченої ОСОБА_8 є ще одне кримінальне провадження за ч.2 ст.307 КК України, яке перебуває в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області.
Крім того, при ухваленні рішення про обрання запобіжного заходу встановлено наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Сукупність наведених фактів, а саме, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, дає достатні підстави для висновку, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, є наявними.
Враховуючи викладене, суд погодився з доводами прокурора, що заявлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, наявні та продовжують існувати.
За вказаних обставин, є підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 ..
При цьому колегія суддів зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується, суд врахував реальну наявність ризиків, а також суспільну небезпечність інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Ці обставини встановлені ухвалою суду при обранні заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , однак дані ризики на сьогодні не припинили існувати та не зменшились.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Тому підстав для задоволення клопотання обвинуваченої про пом'якшення виду запобіжного заходу, судом першої інстанції не встановлено. Не знаходить таких підстав і колегія суддів.
З огляду на вищевикладене, твердження обвинуваченої ОСОБА_8 про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є непереконливими.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 та неможливість застосування щодо неї іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
Відповідно до положень ч.3 ст.199 КПК України, вирішуючи вказане клопотання, суд першої інстанції врахував обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачена ОСОБА_8 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також при вирішенні питання суд першої інстанції взяв до уваги обставини, які передбачені ст.178 КПК України, в їх сукупності, а саме: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду.
Колегія суддів зауважує, що в межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність винуватості особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті. Тому доводи апелянта з цього приводу є неприйнятними.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання ОСОБА_9 процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченої ОСОБА_8 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12.02.2026 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 до 12.04.2026 включно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4