465/1219/25
2/465/1130/26
27.03.2026 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
представників відповідача: Кріль О.М., Іваськевич О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку: НОМЕР_2 ),
відповідач: Ліцей імені Василя Симоненка Львівської міської ради (код ЄДРПОУ: 20834428, 79071, м. Львів, вул. Василя Симоненка, 6, засоби зв'язку: 380671721772),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада (код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1),
предмет позову: визнання незаконним та скасування наказу,
13 лютого 2025 року представник позивача, через «Електронний суд», звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом (вх.№4521/25), у якому просив суд:
1) Визнати незаконним та скасувати наказ директора Ліцею імені Василя Симоненка Львівської міської ради №231 від 20 грудня 2024 року про оголошення догани ОСОБА_1 .
2) Стягнути з Ліцею імені Василя Симоненка Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, які згідно із попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат складаються у тому числі із 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівську міську раду (а.с. 28-29).
27 березня 2025 року (вх.№9626/25) від представника відповідача, адвоката Кріль О.М., на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, із заявою про виклик свідків (а.с. 80-142, 143-145).
28 квітня 2025 року (вх.№13020/25) від представника позивача, адвоката Теглівець Т.Р., на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 146-161).
Цього ж дня, тобто 28.04.2025 (вх.№12949/25) від представника позивача, адвоката Теглівець Т.Р., на адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання (а.с. 166-170).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (а.с. 192-193).
У судове засідання призначене на 27.01.2026 позивач та його представник не з'явилися. Від представника позивача, адвоката Теглівець Т.Р. 14.01.2026 (вх. №1074/26) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 27.01.2026, у зв'язку із неможливістю забезпечення явки свідка сторони позивача ( ОСОБА_2 ) у судове засідання (а.с. 223-225-в). Від позивача не надходило жодних клопотань.
Представник позивача, маючи зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» у системі ЄСІТС, про час і місце проведення судового засідання, призначеного на 27.01.2026 повідомлявся належним (а.с. 219 зворот), про що також свідчить відповідне клопотання про його відкладення. Відповідні SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber» відправлялися йому також на вказаний ним абонентський номер телефону (а.с. 220).
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК України).
Крім цього, для належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання, призначеного на 27.01.2026, суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber» на абонентський номер телефону, який зазначено стороною позивача (а.с. 218 зворот).
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення (постанови Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107 св22).
У судовому засіданні, яке відбулось 27.01.2026 представник відповідача, адвокат Кріль О.М. зазначила про те, що подання такого клопотання не є належною причиною для відсутності як позивача, так і його представника, зважаючи на наявність інших недосліджених доказів. Звернула увагу на зволіканні стороною з розглядом справи та неналежному користуванні процесуальними правами.
У судове засідання призначене на 27.03.2026 позивач та його представник повторно не з'явилися. Від представника позивача, адвоката Теглівець Т.Р. 25.03.2026 (вх. №9636/26) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 27.03.2026, у зв'язку із неможливістю забезпечення явки свідка сторони позивача ( ОСОБА_2 ) у судове засідання (а.с. 234-235). Від позивача не надходило жодних клопотань.
Представник позивача, маючи зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» у системі ЄСІТС, про час і місце проведення судового засідання, призначеного на 27.03.2026 повідомлявся належним (а.с. 229 зворот), про що також свідчить відповідне клопотання про його відкладення. Крім цього, відповідні SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber» відправлялися йому також на вказаний ним абонентський номер телефону (а.с. 230).
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК України).
Крім цього, для належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання, призначеного на 27.03.2026, суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber» на абонентський номер телефону, який зазначено стороною позивача (а.с. 228 зворот).
Заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача не надходило.
У судовому засіданні, яке відбулось 27.03.2026 представник відповідача, адвокат Кріль О.М. просила позовну заяву залишити без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.
Представник позивача Іваськевич О.І. також просила позовну заяву залишити без розгляду.
Суд, з'ясувавши думку представників відповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п'ята статті 223 ЦПК України).
Після внесення змін до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду як на стадії підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті.
Однак, позов не можна залишити без розгляду з цієї підстави, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, а також за умови повідомлення позивача належним чином про час та місце розгляду справи як першого, так і другого разу.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання своїми процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається першорядно на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Суд зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Верховний Суд у постановах від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18,від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20),від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження№ 61-36375св18), від 7 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц (провадження № 61-4801св20), від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21) зазначив, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як потребою забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у якнайшвидшому розгляді справи, а отже, зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позов без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Тож зазначена правова норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити зволікання з розглядом справи.
Так, у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі №756/6049/19 вказано, що:
«залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача а ні позивачем, а ні його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року в справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року в справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року в справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року в справі № 675/1561/19 тощо».
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2025 року у справі № 686/20811/24 вказано, що:
«Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Наведені правові висновки неодноразово викладені у постановах Верховного Суду, зокрема: від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 05 жовтня 2022 року у справі № 465/6745/17 та інших».
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 553/1193/23 вказано, що:
«Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 30 травня 2023 року відкрито провадження у справі.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в судові засідання, призначені на 05 жовтня 2023 року, 21 листопада 2023 року та 08 грудня 2023 року, позивач не з'явився та явку свого представника не забезпечив.
Представник позивача ОСОБА_2 перед кожним з цих судових засідань подавав до суду першої інстанції клопотання про їх відкладення.
При цьому зі змісту поданих представником позивача клопотань про відкладення судових засідань вбачається поінформованість представника позивача та відповідно й самого позивача про конкретні дату, час та місце цих судових засідань.
З оглядку на викладене, враховуючи також, що в касаційній скарзі представник позивача підтверджує факт повідомлення судом першої інстанції позивача та іншого його представника про дату, час та місце судових засідань (зокрема засобами мобільного зв'язку), а обов'язку повідомляти про судові засідання всіх представників сторони суд немає, суди обґрунтовано вважали, що позивач був належним чином повідомлений про проведення судових засідань у справі.
Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 повторно не з'явився у судове засідання, при цьому заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом першої інстанції наведених у клопотаннях про відкладення розгляду справи причин неявки представника позивача в судові засіданняне заслуговують на увагу, оскільки для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України поважність причин повторної неявки позивача (чи його представника) не має значення».
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 363/1525/21 вказано, що:
«Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом першої інстанції наведених у клопотаннях про відкладення розгляду справи особливостей воєнного стану не заслуговують на увагу, оскільки для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України поважність причин повторної неявки позивача не має значення».
У постанові Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі № 706/208/15-ц вказано, що:
«Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Отже, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 рок у справі № 450/2265/19 та від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Норми ЦПК України про залишення позову без розгляду сконструйовані таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21).
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 640/17803/15-ц, від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій діяли відповідно до вимог процесуального законодавства, ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суди, залишаючи позов без розгляду, діяли відповідно до норм процесуального права та принципу юридичної визначеності. Доводи касаційної скарги щодо протиправності такого рішення є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів підкреслює, що зазначене положення процесуального законодавства спрямоване на забезпечення балансу між правом особи на судовий захист та необхідністю дотримання процесуальної дисципліни. Якщо позивач вважає, що він має підстави для повторного звернення до суду, він може подати новий позов, дотримуючись встановлених законом вимог.
Таким чином, твердження касаційної скарги про порушення прав позивача внаслідок залишення позову без розгляду є безпідставними. Суди першої та апеляційної інстанцій діяли відповідно до чинного законодавства, а позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право на судовий захист у разі усунення зазначених недоліків». Аналогічні, як у постанові Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі № 753/16046/22, висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі № 753/16046/22.
Подібні висновки також викладено Верховним Судом у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 465/89/23
А тому, зважаючи на встановлені обставини справи та висновки Верховного Суду, які суд враховує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права, беручи до уваги позицію представника відповідача, який з'являвся кожного разу,
Беручи до уваги позицію представників відповідача, встановивши, що сторона позивача повідомлена належним чином про розгляд справи у зазначених судових засіданнях, проте в судові засіданні 27.01.2026 та 27.03.2026 двічі поспіль не з'явилася (ні позивач ні її представник), заяв про проведення розгляду справи за їх відсутності не подавали, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, незважаючи на подання представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки таке для наявності підстав для залишення позову без розгляду у разі повторної неявки немає жодного правового значення.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 43, 257-261, 353-355 ЦПК України, суд -
Клопотання представника відповідача, адвоката Кріль О.М., про залишення позовної заяви без розгляду, - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліцею імені Василя Симоненка Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини другої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 01.04.2026.
Суддя: Баран О.І.