31 березня 2026 р. Справа № 480/2052/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року (ухвалене суддею Савицька Н.В.) в справі № 480/2052/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якому просив: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України Сумський області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні у пільговому обчисленні періоду проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області у період з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р. з 10.02.2018 р. по 23.03.2018 р.; поновити ОСОБА_1 порушені права шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області здійснити розрахунок періоду проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області у період з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р. з 10.02.2018 р. по 23.03.2018 р. із застосуванням пільгового коефіцієнту визначеного пп. «а» п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 р. № 393.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 р. задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Сумський області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні у пільговому обчисленні періоду проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р., з 10.02.2018 р. по 28.03.2018 р. та проведенні перерахунку пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумський області здійснити ОСОБА_1 обчислення періоду проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р. та з 10.02.2018 р. по 28.03.2018 р. із застосуванням пільгового коефіцієнту визначеного пп. "а" п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 р. № 393; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 30.01.2020 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду участі в антитерористичній операції з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р. та з 10.02.2018 р. по 28.03.2018 р. в пільговому обчисленні один місяць служби за три та компенсувати різницю між фактично отриманими та нарахованими сумами пенсії.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що обчислення вислуги років здійснюється згідно з Порядком № 393 уповноваженими структурними підрозділами відповідних міністерств та відомств, де особа проходила службу. Органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунки пенсій на підставі документів, що подають уповноважені структурні підрозділи силових міністерств та відомств. На підставі документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом, де позивач проходив службу, йому з 30.01.2020 р. призначена пенсія за вислугу років згідно з п. “б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Згідно з поданням про призначення пенсії за вислугу років, наявним у матеріалах пенсійної справи, на день звільнення зі служби, загальний страховий стаж для призначення пенсії складає 30 років 10 місяців 02 дні, в тому числі календарна вислуга 20 років 00 місяців 24 дні. Отже, розмір пенсії становить 55% відповідних сум грошового забезпечення за страховий стаж 30 років. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання уповноваженим структурним підрозділом на адресу пенсійного органу документів стосовно призначення (перерахунку) пенсії позивачу, у тому числі з обчисленою вислугою років в пільговому обчисленні один місяць служби за три в частині спірних періодів, тому заявлені позовні вимоги до Головного управління є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що з 30.01.2020 р. позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.02.2018 р.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2018 р. №496,24, позивач у періоди з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р. з 10.02.2018 р. по 28.03.2018 р. брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
На звернення позивача щодо зарахування у пільговому обчисленні періоду проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р., з 10.02.2018 р. по 28.03.2018 р., Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 16.12.2024 р. відмовлено у пільговому обчисленні вказаного періоду служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 року № 393, а також відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії.
Вважаючи протиправним дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні на пільгових умовах спірні періоди проходження позивачем служби в зоні проведення антитерористичної операції по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до категорії учасників бойових дій належать в тому числі: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в подальшому - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закон №2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (в подальшому - Порядок № 393, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 22.09.2016 року, в редакції постанови № 435 від 22.05.2019 року, пункт 1 абзацу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" доповнено та визначено, що до вислуги років для призначення пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови зараховується один місяць служби за три місяці період під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з пп. "а" п. 3 Порядку № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пп. 1 п. 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці, зокрема період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.
Судовим розглядом встановлено, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р., з 10.02.2018 р. по 28.03.2018 р., що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 23.04.2018 р. №49624.
Отже, при призначенні пенсії та при її перерахунку, передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії. Така пільга передбачає, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям. Час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно не зараховано до страхового стажу в кратному обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці, періоди проходження позивачем служби в зоні проведення антитерористичної операції по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р. з 10.02.2018 р. по 23.03.2018 р.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумський області здійснити ОСОБА_1 обчислення періоду проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р. з 10.02.2018 р. по 28.03.2018 р. із застосуванням пільгового коефіцієнту визначеного пп. "а" п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 р. № 393 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 30.01.2020 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду участі в антитерористичній операції з 01.07.2017 р. по 02.09.2017 р., з 14.09.2017 р. по 29.01.2018 р., з 10.02.2018 р. по 28.03.2018 р. в пільговому обчисленні один місяць служби за три та компенсувати різницю між фактично отриманими та нарахованими сумами пенсії.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі № 480/2052/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич