26 березня 2026 р.Справа № 440/10865/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції А.Б. Головко) від 16.12.2025 року (повний текст складено 26.12.25 року) по справі № 440/10865/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2025 року № 00046072405, від 15.04.2025 року № 00046062405.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що платником правомірно віднесено нетоварні витрати на оплату праці в 2023 році по факту понесених витрат на оплату праці найманих працівників (місяці виплати), які підтверджуються первинними документами. У зв'язку з чим вважає помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 177.2, підпункту 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 278252,21 грн., та підпунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та заниження суми військового збору за 2023 рік на 23187,69 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року по справі № 440/10865/25 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.04.2025 року № 00046072405, від 15.04.2025 року № 00046062405.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що проведеною перевіркою відображених показників у рядку «усього» колонок 5,6,7,8 додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік «вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» у загальній сумі 653408559,87 грн. на підставі таких документів: податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік (з додатками), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, книга обліку доходів і витрат, банківські виписки, фіскальні чеки, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові касові ордери, акти виконаних робіт та ін., встановлено його завищення в сумі 1545845,56 грн. Завищення суми вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2023 рік в сумі 1545845,56 грн. відбулося по причині завищення витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату. ФОП ОСОБА_1 задекларовано витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 42824745,65 грн., проте відповідно до даних перевірки витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату склали в сумі 41278900,09 грн. (сума нарахованої заробітної плати становить 33741668,59 грн., сума оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків становить 174544,97 грн. та нарахований єдиний внесок становить 7362686,53 грн.). Нарахування заробітної плати здійснювалось на підставі розрахункових відомостей про що відображалось в податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Вказує, що до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування включається сума нарахованої заробітної плати без вирахувань.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа - підприємець; основний вид економічної діяльності: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
У період з 18.02.2025 року по 10.03.2025 року посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівникам, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, за результатами якої складено акт від 17.03.2025 року № 3385/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 .
За підсумками перевірки встановлено порушення, зокрема:
пункту 177.2, підпункту 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі ПК України), занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 278252,21 грн.;
підпунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання по військовому збору у сумі 23187,69 грн.
15.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі акта перевірки від 17.03.2025 року № 3385/16-31-24-05-01/2518300477 прийнято:
податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00046072405, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування" на загальну суму 347815,26 грн., у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 278252,21 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69563,05 грн.;
податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00046062405, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 28984, 61 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 23187,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5796,92 грн.
Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як є суб'єктом владних повноважень, не доведено фактів порушення позивачем пункту 177.2, підпункту 177.4.2 пункту 177.4 статті 177, підпунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з приписами п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Положеннями пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 177.1-177.3 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Отже, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Це означає, що по-перше, доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто, доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. По-друге, витрати відображаются у періоді отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.
Приписами п. 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
При цьому, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 33.1 ст. 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Згідно з п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Відповідно до п. 177.11 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Отже, податковим періодом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є календарний рік.
Відповідно до пп. 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 1 розділу І Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року № 261 (чинного з 16.07.2021, далі за текстом - Порядок № 261), передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести облік доходів і витрат. На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/ понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 261 самозайняті особи заносять до типової форми відомості, за якими здійснюється облік доходів і витрат, у такому порядку: 1) на першому аркуші зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) або номер паспорта (для осіб, які за релігійними переконаннями відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 2) у графі 1 зазначається дата запису. Записи ведуться в хронологічному порядку; 3) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, у касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 4) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи, послуги) та/або повернутої передплати; 5) у графі 4 вказується сума, яка розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи, послуги) (графа 3); 6) інформація про документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності, зазначається у графах 5-10, відповідно: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом / пов'язані з провадженням незалежної професійної діяльності. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг); у графі 6 відображається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), або для використання під час провадження незалежної професійної діяльності; у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах, або за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру; у графі 8 відображається сума податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежі, сплачені за одержання ліцензій, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю / незалежною професійною діяльністю; у графі 9 відображається сума інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу / провадженням незалежної професійної діяльності; у графі 10 відображається сума амортизаційних відрахувань, яка складається з підсумкового значення рядка 11 додатка до типової форми, що розраховується за власним бажанням платника та є необов'язковим для заповнення. 7) у графі 11 зазначається сума чистого оподаткованого доходу, яка розраховується як різниця між загальною сумою отриманого доходу, яка підлягає декларуванню (графа 4) та сумою документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8, 9, 10).
Згідно з даними Книги доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік в розрізі платежів операції з оплати праці працівникам з вирахуванням допомоги по тимчасовій втраті працездатності загальна сума витрат на оплату праці складає 28255873,29 грн., з них: - виплачено через касу - 1139569, 07 грн.; - виплачено з розрахункових листів, в тому числі утримання з заробітної плати за виконавчими листами - 27710662,83 грн.; - надійшло на спец рахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Пенсійного фонду України - "-594358,61 грн.".
У виписках банку ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік відображена сплата податку з доходів фізичних осіб та військового збору із заробітної плати працівників та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на заробітну плату працівників в загальній сумі 14686386,80 грн., з них: податку з доходів фізичних осіб - 6342619, 51 грн.; військового збору - 531056,24 грн.; єдиного внеску - 7812711,05 грн.
Отже, документально підтверджена загальна сума витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік складає 42942260,09 грн.
Розбіжність між сумою витрат, понесеною ФОП ОСОБА_1 у 2023 році на оплату праці та нарахування на заробітну плату, та задекларованою в податковій звітності за 2023 рік (в сторону заниження) складає 117514,44 грн., з них: в квітні 2023 року - "-280,34 грн." (утримання за виконавчими листами), в травні 2023 року - 117794,78 грн. (через касу 68979,90 грн., через банк - 48814,88 грн.).
Таким чином, первинними документами підтверджуються відомості щодо задекларованих сум витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в 2023 році - 42824745,65 грн.
Враховуючи те, що у п. 177.2 ст. 177 ПК України наведене основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, зокрема: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, а первинними документами підтверджуються відомості щодо задекларованих сум витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в 2023 році - 42824745,65 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем, як є суб'єктом владних повноважень, не доведено фактів порушення позивачем п. 177.2, пп. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 та пп. 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року по справі № 440/10865/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко
Повний текст постанови складений 31.03.2026 року