01 квітня 2026 р. Справа № 520/2050/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 (суддя: Садова М.І., м. Харків) по справі № 520/2050/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у ненадання відповіді протягом 5 робочих днів на адвокатський запит адвоката Хоміча А.А., поданого в інтересах ОСОБА_1 за вих. №4-аз від 03.01.2025, відправленого у поштовому відправлені 6101200044005, яке отримано відповідачем 07.01.2025;
- визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення в електронний військово-обліковий документ наявних в нього даних про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку;
- визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо направлення повістки №1671821 від 03.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для явки для уточнення даних в м. Корець Рівненської області, який мешкає з 2012 року в м. Харкові та належним чином знявся з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- зобов'язати відповідачів привести у відповідність дійсним обставинам військово-облікові документи ОСОБА_1 шляхом внесення в електронний військово-обліковий документ даних про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 2019 році з військового обліку, а саме зазначити у графі електронного військово-облікового документу дані з паперового військово-облікового документу а саме: 26 вересня 2019 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі ст. 37 п. 6 п.п.6 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (як раніше засуджений за скоєння тяжкого злочину).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.09.2019 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виключення із військового обліку у зв'язку із тим, що мав судимість за вчинення тяжкого злочину. Надалі, у липні 2024 року звернувся з заявою до відповідачів про виключення з військового обліку. 01.08.2024 отримав відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що позивач виключений з військового обліку 26.09.2019. Відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 не надійшла. У зв'язку з тим, 05.12.2024 представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримано відповідь, що позивач не перебуває на військовому обліку. 03.01.2025 представник позивача направив адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 про внесення даних до відповідних реєстрів про виключення позивача, однак відповіді не отримав в порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». 13.01.2025 позивач отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних. Надалі установлено, що інформація про виключення позивача з реєстру "Резерв+" відсутня. Наводить аргументи про те, що на підставі ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ, тобто до внесення змін Законом №3633-IX від 11.04.2024, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: … 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Отже, у відповідача були наявні підстави для виключення позивача з військового обліку на підставі п. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинній на час звернення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит адвоката Хоміча Артема Анатолійовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 від 03.01.2025 № 4-аз.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 надати відповідь на адвокатський запит Хоміча Артема Анатолійовича від 03.01.2025 № 4-аз, шляхом надання запитуваної інформації.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:
2.1) Визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у ненаданні відповіді протягом 5 робочих днів на адвокатський запит адвоката Хоміча А.А., поданий в інтересах ОСОБА_1 за вих. №4-аз від 03.01.2025, відправлений поштовим відправленням №6101200044005 та отриманий відповідачем 07.01.2025;
2.2) Визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо невнесення до електронного військово-облікового документа та до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних і резервістів («Оберіг») наявних у нього відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку;
2.3) Визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (в особі П'ятого відділу) щодо направлення повістки №1671821 від 03.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для явки з метою «уточнення даних» до м. Корець Рівненської області, попри його багаторічне проживання в м. Харкові та належне зняття з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
2.4) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 як орган, що 26.09.2019 прийняв первинне рішення про виключення, за участі ІНФОРМАЦІЯ_11 і ІНФОРМАЦІЯ_12 : внести до Реєстру «Оберіг» та до електронного військово-облікового документа відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку станом на 26.09.2019 із відтворенням історичної підстави виключення, зазначеної у паперовому військово-обліковому документі: «"26" вересня 2019 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (як раніше засуджений за вчинення тяжкого злочину)»; забезпечити технічну синхронізацію цих відомостей між «Оберіг» та електронним військово-обліковим документом; у разі технічних перешкод здійснити повний комплекс реєстрових та міжвідомчих дій (реєстрові заявки, службові доручення, обмін обліковими картками, звернення до адміністратора Реєстру тощо).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що сукупність установлених у справі обставин: наявність чинного та не скасованого рішення про виключення; офіційні відмітки у військово-обліковому документі; звернення позивача із наданням підтверджуючих матеріалів; відсутність у Реєстрі коректного запису та відсутність належно оформленого рішення відповідачів за результатами розгляду заяв утворює логічну і достатню підставу для висновку про протиправну бездіяльність у частині невнесення змін до «Оберіг» і невиконання обов'язку з актуалізації даних. Ефективне поновлення порушеного права у цій категорії спорів досягається через зобов'язання компетентного ТЦК та СП завершити технічну синхронізацію відомостей (з відображенням факту виключення у Реєстрі та електронному військово-обліковому документі) або, за потреби, повторно розглянути подану заяву з ухваленням чіткого та вмотивованого рішення у визначений законом спосіб.
Окремо зазначив, що надіслана 13.01.2025 повістка №1671821 від ІНФОРМАЦІЯ_13 ( АДРЕСА_1 ) є наслідком реєстрової невідповідності, а не належним та достатнім правовим підґрунтям для формування щодо апелянта обов'язків «уточнення даних» чи будь-яких санкцій: її зміст і спосіб оформлення/вручення не підтверджені доказами дотримання вимог Порядку, затвердженого постановою КМУ №560 (у т.ч. щодо обов'язкових реквізитів, засвідчення підписом/КЕП, реєстрації та, у разі формування через реєстр «Оберіг», наявності придатного до зчитування QR-коду), а також правил вручення рекомендованих листів з позначкою «Повістка ТЦК» (п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку). За відсутності належного доказу належного повідомлення та з огляду на встановлений актом ІНФОРМАЦІЯ_14 від 26.09.2019 факт виключення апелянта з військового обліку, відсутні як об'єктивна, так і суб'єктивна сторони складу адміністративного правопорушення (ст. 9 КУпАП), а, отже, будь-які висновки про вину апелянта чи законність подальших дій, вчинених на підставі цієї повістки, є передчасними.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , є громадянином України.
26 серпня 2019 року позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (які раніше засуджені за скоєння тяжкого злочину). Дані обставини встановлено з копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
У липні 2024 року позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_16 .
01.08.2024 надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 №01/3/4099 від 25.07.2024, у якій зазначено, що позивач виключений з військового обліку 26.09.2019, а з метою внесення відповідних змін в єдиному реєстрі військовозобов'язаних, призовників та резервістів рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_14 .
У зв'язку з неотриманням відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_17 , адвокат Хоміч А.А. 05.12.2024 подав адвокатський запит №196-тцк до ІНФОРМАЦІЯ_17 .
07.12.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_17 надійшла відповідь №3027/ВВ05 на адвокатський запит, у якій зазначено, що за наявними обліками ІНФОРМАЦІЯ_17 , громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_17 , у зв'язку з чим відсутні можливості щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_18 за місцем реєстрації для вирішення питання по суті.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , 03.01.2025 за вих. №4-аз адвокат Хоміч А.А. подав відповідний адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення даних до відповідних реєстрів про виключення ОСОБА_1 .
Зазначений адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_8 отримав 07.01.2025, проте відповіді не надав.
13.01.2025 об 18:30 год. на поштовому відділенні №61082 в м. Харкові ОСОБА_1 особисто отримав повістку №1671821 від 03.01.2025, яку відправлено листом 0610219776564 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_19 ) з вимогою з'явитися за адресою АДРЕСА_1 , з метою уточнення даних.
15.01.2025 поштовим відправленням адвокат Хоміч А.А. у вигляді адвокатського запиту вих. №11-аз повідомив 5-ий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_19 ) про поважні причини неявки та надав підтверджуючі документи щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку, а також попросив повідомити про можливість проведення у базах (оберіг, резерв+ та інших) та в електронному військово-обліковому документі даних про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
22.01.2025 адвокатський запит вих.№11-аз від 15.01.2025 адвоката Хоміча А.А. вручено ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_19 ), проте відповідь не надано.
Відповідно до відомостей з військово-облікового документу Резерв+, ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 , категорія обліку - військовозобов'язаний, відстрочка та підстави зняття/виключення - відомості відсутні.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_8 належним чином не дотримав вимог статті 24 Закону №5076-VI при розгляді запиту адвоката Хоміча А.А. від 03.01.2025 № 4-аз, а тому з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит від 03.01.2025 та зобов'язання відповідача надати відповідь на адвокатський запит від 03.01.2025 № 4-аз шляхом надання запитуваної інформації.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідачів.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволені позовних вимог, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.93 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:
мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України № 2232-XII від 25.03.92 "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з пункту 3 цього Указу, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації, якій діє на теперішній час.
Відповідно до ч. 9 ст. 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, крім іншого: зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання; виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, яка діяла на момент виключення позивача з військового обліку), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Тобто, підстави для виключення позивача з військового обліку обумовлені тим, що його раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).
Так, відповідно до частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Із матеріалів справи встановлено, що протиправність дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік як військовозобов'язаного та позбавлення статусу особи, яка виключена з військового обліку, останній обґрунтовував тим, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Так, судовим розглядом встановлено, що позивача Вироком Корецького районного суду Рівненської області від 22.11.1999 по кримінальній справі № 1-131/99 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого 17, 81 ч.3 Кримінального Кодексу України та призначено йому покарання на три роки позбавлення волі, без конфіскації належного йому майна із застосуванням ст.46-1 КК України із відстрочкою призначення покарання строком на два роки.
26 вересня 2019 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
З урахуванням зазначених обставин позивач вважав, що в силу п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» він підлягає виключенню з військового обліку як громадян України, який був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що, починаючи з 18.05.2024, п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» діє в редакції Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який має наступний зміст:
«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.».
Таким чином, з прийняттям Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX виключено таку підставу виключення з військового обліку для громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У відповідності до п. 8, 9 ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України, такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення; особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 90 Кримінального кодексу України, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового). Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового). Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
Відповідно ч. 5 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.1 вказаного Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
У абз. 3 п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що підлягає виключенню з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", колегія суддів не приймає, оскільки станом на 2024 рік позивач у відповідності до ст. 89 Кримінального кодексу України вважається таким, що не має судимості, адже термін після засудження сягає більше п'ятнадцяти років.
Зокрема, кримінальна відповідальність, будучи одним із видів юридичної відповідальності, є формою реалізації охоронних кримінально-правових відносин, пов'язаних зі скоєнням злочину. Юридичними фактами, що породжують вказані відносини і цим зумовлюють кримінальну відповідальність особи, є: а) суспільно небезпечна поведінка особи, яка порушує певні кримінально-правові норми; б) наявність обвинувального вироку суду, в якому ця поведінка визнана конкретним злочином; в) вступ даного вироку в законну силу.
Відповідно до Постанови ККС ВС від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к, припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Отже, доводи позивача, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності необґрунтовані, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка відповідно до ст. 89 КК України не має судимості.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення в електронний військово-обліковий документ позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі п.5 п.п. г абзацу 4 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент виключення позивача з військового обліку), а, відтак, відсутні підстави для зобов'язання відповідачів внести в електронний військово-обліковий документ позивача відомості про виключення його з військового обліку. Тому позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині визнання неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (в особі П'ятого відділу) щодо направлення повістки №1671821 від 03.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для явки з метою «уточнення даних» до м. Корець Рівненської області, попри його багаторічне проживання в м. Харкові та належне зняття з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ІНФОРМАЦІЯ_20 направлено повістку від 03.01.2025 № 1671821 для явки з метою уточнення даний військового обліку.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Пункти 21, 23, 24 Порядку № 560 встановлюють, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до пп. 1 п. 27 Порядку № 560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пункти 28-30-3 Порядку № 560 встановлюють, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Отже, виходячи з вищенаведеного, повістка є засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та не створює, припиняє чи змінює будь-яких правовідносин, тобто між даними особами не існує публічно-правового спору, що, в свою чергу, виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо неправомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно направлення повістки позивачу для явки з метою уточнення даних, адже направлення повістки на виконання законодавства з питань військового обов'язку та вручення позивачу такої не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, яке не може бути предметом розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 по справі № 520/2050/25 - залишити без змін в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко