Справа № 139/69/26
Провадження № 2/139/64/26
01 квітня 2026 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (у тексті - ТОВ «Споживчий центр», кредитодавець) до відповідача ОСОБА_1 (у тексті - ОСОБА_1 , позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06.02.2026 представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість у розмірі 12359,85 грн за кредитним договором № 08.10.2023-100000620 від 08.10.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що 08.10.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 08.10.2023-100000620 (у тексті також кредитний договір від 08.10.2023 № 08.10.2023-100000620 та/або кредитний договір, та/або договір). Представник позивача у позовній заяві вказує, що заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 08.10.2023; сума кредиту - 6000,00 грн; строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 16.12.2023; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн; неустойка - 60 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Спосіб надання позичальнику коштів: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74??-????-2058.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на день пред'явлення позову в нього утворилась заборгованість в сумі 12359,85 грн, яка складається з основного боргу (тіло кредиту) в розмірі 6000,00 грн, процентів - 5459,85 грн та комісії, пов'язаної з наданням кредиту - 900,00 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою від 09.02.2026 позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 38, 39). Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачеві та його представникові копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 12.02.2026, що підтверджується відповідною довідкою, складеною відповідальним працівником суду (а. с. 41, зворот а. с. 41).
Відповідачеві копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вручена 23.02.2026 (а. с. 44). Відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи, будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за кредитним договором, які є предметом цього позову, відповідач до суду не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 і абз. 1 ч. 2 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Процесуальні обов'язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов'язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при її підготовці до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з наведеним суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).
За вказаних обставин, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши докази за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України, суд установив наступне та дійшов до таких висновків.
08.10.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) № 08.10.2023-100000620 строком на 70 днів. Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку України, що підтверджується інформацією, отриманою ТОВ «Споживчий центр» з центрального вузла цієї системи на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача. ТОВ «Споживчий центр» підключене до зазначеної системи 26.10.2020.
Пунктами 2.1., 2.2. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Кредитний договір підписано електронним підписом уповноваженої особи кредитодавця - КЕП ТОВ «Споживчий центр», Гаврилець Юлія Владиславівна, 6FBCT80CC24794F004000000102A0A00D5B41B00, КНЕДП «Masterkey» ТОВ «Арт-мастер».
За допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора «Н556» Прудивус Д.А. підписав заявку, паспорт споживчого кредиту, додаток до анкети позичальника, пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 08.10.2023-100000620 від 08.10.2023 про споживчий кредит, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 . Крім того, з метою отримання кредитних коштів, відповідач у заявці вказав реквізити належного йому електронного платіжного засобу 5168-74??-????-2058, свої анкетні та паспортні дані.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20): «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової системи, що додана до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, і надсилаються інші сторони цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифра, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайт інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення... Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21), від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19 (провадження № К/9901/35352/19).
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41??-????-5744 (а. с. 13).
На виконання умов договору 08.10.2023 на картковий рахунок відповідача перераховано кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн за реквізитами платіжної картки 516874*58, що підтверджується квитанцією LiqPay (а. с. 19). Про надання послуг в системі LiqPay позивач уклав 01.11.2020 договір № 4507 (а. с. 20 - 25).
Тобто ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе відповідно до умов договору зобов'язання.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 08.10.2023-100000620 від 08.10.2023 (а. с. 26) заборгованість ОСОБА_1 становить 12359,87 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом (тіло кредиту) в розмірі 6000,00 грн, процентами - 5459,87 грн та комісією, пов'язаною за наданням кредиту - 900,00 грн.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із договору позики, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (п. п. 2 - 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Суд, проаналізувавши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору № 08.10.2023-100000620 від 08.10.2023, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 12359,85 грн, яку з нього необхідно стягнути на користь ТОВ «Споживчий центр».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Позивач за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00075411 від 03.02.2026 (а. с. 8). У зв'язку з повним задоволенням позову витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 610, 611, 625 - 629, 638 - 642, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.10.2023-100000620 від 08 жовтня 2023 року в розмірі 12359 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 85 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА