Справа № 127/34596/25
провадження № 2/136/43/26
01 квітня 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,
за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - позивач, кредитодавець) звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 11.04.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 1935318, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн. строк позики - 15 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису aI1WvX6bGi, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позикодавець на виконання Договору позики № 1935318 від 11.04.2021 року, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн., які були зараховані на платіжну картку № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи.
Відповідно до п. 4.2. Договору позики № 1935318, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 15 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, на думку представника позивача укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.
26.10.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу № 2610, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 1935318 від 11.04.2021.
03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 1935318 від 11.04.2021.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9 268,50 грн., з яких: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 268,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення боргу не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ні перед позивачем/фактором, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись із даним позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлені позовні вимоги визнаються частково (лише в межах суми основного боргу та відсотків, нарахованих у межах строку дії Договору). В іншій частині позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
1.Щодо безпідставності нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
Відповідно до п. 2 Договору позики № 1935318, укладеного 11.04.2021 року, строк позики (строк договору) становить 15 днів. Датою повернення позики (останнім днем) визначено 26.04.2021 року. Процентна ставка за договором встановлена у розмірі 1,99% на день. Аналіз положень ст.ст. 526, 626, 627, 628, 629 ЦК України, на думку відповідача, дає підстави для висновку, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Таким чином, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування (15 днів). Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами 15-денного строку кредиту. Таке нарахування є неправомірним.
2. Щодо відсутності погодження відповідачем Правил кредитування.
Відповідач зазначає, що позивач помилково обґрунтовує право на нарахування процентів понад 15 денний строк положеннями п. 6.5 "Правил надання грошових коштів у позику". Однак, надані суду Правила є стандартним друкованим документом, який не містить жодного підпису Відповідача (ні власноручного, ні у формі електронного підпису чи одноразового ідентифікатора). Позивачем не доведено, що відповідач був ознайомлений і погодився саме з цією редакцією Правил. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, неможливо застосовувати до кредитних правовідносин Умови та Правила надання банківських послуг, якщо вони не підписані позичальником і немає належних доказів його ознайомлення саме з тією їх редакцією, на яку посилається кредитор. Таким чином, умови Правил, на які посилається Позивач, не є складовою частиною укладеного між сторонами Договору позики.
3. Щодо розрахунку заборгованості та пролонгації.
Відповідач зазначає, що у наданому позивачем Розрахунку заборгованості (рядок 16) зазначено, що відповідач 26.04.2021 року нібито сплатив 310,50 грн процентів. Відповідач категорично наголошує, що він не здійснював жодних платежів за вказаним Договором, у тому числі не сплачував 310,50 грн 26.04.2021 року. Сума у розмірі 310,50 грн повністю збігається з розрахунковою "Орієнтовною реальною вартістю позики", зазначеною у самому Договорі за 15 днів. На переконання відповідача, позивач свідомо маніпулює судом: штучно відобразивши цю суму у розрахунку як сплачену саме в останній день строку кредитування, позивач намагається створити видимість замовлення відповідачем послуги «пролонгації» та надати правомірності своєму подальшому незаконному нарахуванню відсотків. Позивач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав суду жодного первинного бухгалтерського документа (банківської виписки по своєму рахунку, квитанції, тощо), який би підтверджував фактичне надходження 310,50 грн саме від відповідача. Отже, Розрахунок у цій частині є недостовірним доказом.
4. Щодо правильного розрахунку боргу.
Відповідач зазначає, що правомірними та обґрунтованими є лише вимоги про стягнення: тіла кредиту: 3 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом виключно в межах 15-денного строку кредитування (з 12.04.2021 по 26.04.2021 р.) з розрахунку 1,99% на день: 3 000 грн * 1,99% = 59,70 грн/день; 59,70 грн *15 днів = 895,50 грн. Отже, на думку відповідача, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 3 895,50 грн (3 000,00 грн + 895,50 грн).
5. Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500,0 грн. є штучно створеними, абсолютно недоведеними, завищеними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказів співмірності та масовий конвеєрний характер послуг, шаблонність та типовість справи, яка не потребує висококваліфікованої праці адвоката вартістю 4 000,00 грн за один документ, порушення принципу пропорційності оскільки згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Ціна позову у даній справі становить всього 8 958,00 грн. Покладення на відповідача обов'язку сплати 4 500,00 грн (що становить більше 50% від суми позову) за подання типового документа створює надмірний фінансовий тягар та порушує баланс інтересів сторін, враховуючи мізерну складність справи, відсутність необхідності у правових дослідженнях, масовий конвеєрний характер документів позивача, заявлена сума у розмірі 4 500,00 грн є безпідставною, несправедливою та нерозумною, а тому керуючись ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України відповідач просить суд зменшити розмір витрат до 1 500,00 грн.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що доводи відповідача на думку позивача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне:
1.Щодо нарахування процентів за договором позики № 1935318 від 11.04.2021 року.
Відповідно до п. 4.2. Договору позики № 1935318, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 15 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Отже, на думку представника позивача, доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7% за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процетна ставка значно фінансово навантажить відповідача.
2. Щодо витрат позивача на правничу допомогу представник позивача вважає, що позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми. Зазначені докази відповідають вимогам ЦПК України, підтверджують реальність, обґрунтованість та співмірність витрат на правничу допомогу. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв'язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні. За таких обставин витрати Позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.
Підсумовуючи представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідачем доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (контр розрахунок, тощо.), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.
У запереченнях (на відповідь на відзив) відповідач наголошує на наступному:
1. Позивач всупереч ст. 81 ЦПК України не надав суду жодного платіжного документа, банківської виписки чи квитанції, яка б підтверджувала факт перерахування йому відповідачем 310,50 грн. Таке ухилення позивача від надання доказів та пояснень є фактичним визнанням штучності Розрахунку боргу в частині пролонгації.
2. Стала судова практика свідчить про те, що підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) лише анкети заяви чи самого індивідуального договору без забезпечення технічних гарантій щодо неможливості зміни цих Правил кредитодавцем - не є доказом того, що Клієнт погодився саме з такою редакцією Правил. Правила, розміщені на сайті кредитодавця, можуть в будь-який момент бути змінені в односторонньому порядку, тому неможливо достовірно встановити, з якою саме редакцією погодився позичальник, якщо вона не містить його підпису. Надані позивачем Правила не містять електронного підпису (ідентифікатора) Відповідача та не містять доказів того, що в момент укладення Договору кредитодавець забезпечив надсилання зі своєї офіційної електронної адреси на електронну адресу Клієнта усі документи, що за своєю сукупністю складають кредитний договір, забезпечивши технічну неможливість редагування їх в подальшому на власний розсуд.
3. Позивач, посилаючись на ст. 599 ЦК України, вказує, що закінчення строку договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань. Відповідач і не стверджує, що зобов'язання повернути тіло позики припинилося. Однак позивач свідомо підмінює поняття «існування зобов'язання» та «право нараховувати договірні відсотки». Після 26.04.2021 р. (сплив 15 днів) позивач втратив право нараховувати 1,99% в день.
4. Твердження позивача про те, що відповідач не надав контррозрахунку, є безпідставним. У пункті 4 поданого Відзиву Відповідач надав чіткий та обґрунтований розрахунок законної заборгованості: 3 000,00 грн (тіло) + 895,50 грн (відсотки за 15 днів) = 3 895,50 грн. Цей розрахунок ґрунтується на підписаних умовах Договору та законі.
5. Щодо завищених витрат на правничу допомогу позивач так і не спростував доводів відповідача щодо очевидної не співмірності витрат на адвоката та їх «конвеєрного» характеру (оплата 126 000 грн одним платежем за шаблони по десятках справ). Заявлена сума у 4 500,00 грн не відповідає критеріям розумності та пропорційності
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
20.11.2025 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 04.02.2026 було прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, даною ухвалою витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за період з 11.04.2021 року по 14.04.2021 року, а також запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
На виконання вимог ст. 187 ЦПК України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
За наслідками отриманої судом інформації з Єдиного державного демографічного реєстру встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 не представилось можливості.
Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи, як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідач повідомлявся про день та час розгляду справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке було розміщено 10.02.2026.
11.02.2026 від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про розгляд цивільної справи у відсутності представника позивача, проти постановлення заочного рішення у даній справі позивач не заперечує.
03.03.2026 до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла запитувана судом інформація.
04.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву із клопотанням розглядати справу за відсутності відповідача.
10.03.2026 від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла відповідь на відзив.
11.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
18.03.2026 від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про розгляд цивільної справи у відсутності представника позивача.
Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, та витребуваних судом від АТ «ПРИВАТБАНК» від учасників справи на адресу суду не надходили.
Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 11.04.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 1935318 (а.с.17), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн. строк позики - 15 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису aI1WvX6bGi), е-mail позичальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунок: НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 1935318, ідентифікований ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: aI1WvX6bGi. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 11.04.2021 01:27:00. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (зворотна сторона а.с.17).
Перерахування коштів позики у розмірі 3 000,00 грн. на картку зазначену у Договорі позики № 1935318 від 11.04.2021 - № НОМЕР_1 підтверджується електронною платіжною інструкцією № 78907334-9def-49c4-8503-793ea1a1d998 від 11.04.2021 (а.с.14).
Згідно листа № 02/10/25-10723 від 02.10.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок ОСОБА_1 на підставі платіжної інструкції № 78907334-9def-49c4-8503-793ea1a1d998 перераховано кошти на виконання умов Договору позики № 1935318 (а.с.18).
Відповідно до довідки виданої ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000055995/ТНПП від 02.10.2025, товариство підтверджує завершення наступної платіжної операції: дата 11.04.2021; номер платежу 78907334-9def-49c4-8503-793ea1a1d998; отримувач ОСОБА_2 , сума 3 000,00 грн.; ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с.19).
На запит суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило інформацію № 20.1.0.0.0/7-260217/106056-БТ від 21.02.2026 відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (а.с.78) і згідно виписки по даній карті 11.04.2021 на неї надійшов переказ на суму 3 000,00 грн. (а.с. 79).
Суд наголошує на тому, що факт отримання від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у позику коштів у розмірі 3 000,00 грн. не оспорюється та визнається відповідачем у поданому до суду відзиві на позов.
26.10.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу № 2610 (а.с.31-а.с.35), за умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає), а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників.
Пунктом 5.2. Договору факторингу № 2610 від 26.10.2021 встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги.
Виконання п.5.2. Договору факторингу № 2610 від 26.10.2021 підтверджується підписанням сторонами Акту прийому передачі Реєстру заборгованостей від 26.10.2021 (зворотна сторона а.с.35), Акту прийому передачі інформації згідно реєстру заборгованостей від 26.10.2021 (а.с.36) та Реєстру прав вимог № 2 від 26.10.2021 (зворотна сторона а.с.36, а.с.37).
03.01.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 030423-ФК (а.с.40-44), за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» передає (відступає), а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права вимоги до боржників.
Пунктом 5.2. Договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги.
Виконання п. 5.2. Договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 підтверджується підписанням сторонами Акту прийому передачі Реєстру заборгованостей від 03.04.2023 (зворотна сторона а.с.44), Акту прийому передачі інформації згідно реєстру заборгованостей від 26.10.2021 (а.с.45) та Реєстру заборгованостей від 03.04.2023 (зворотна сторона а.с.45-а.с.46).
Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою про непогашення заборгованості за Договором позики № 1935318 від 11.04.2021 (а.с.11-13), якими позивач обґрунтовує свої вимоги вбачається, що відповідач станом на 15.10.2025 має заборгованість, яка становить 8 958,00 грн., в тому числі: заборгованість за тілом позики - 3 000,00 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 5 958,00 грн. (нараховані з 11.04.2021 по 25.07.2021 - 105 днів). При цьому судом відмічається наявність у розрахунку інформації про сплату позичальником 26.04.2021 процентів у розмірі 310,50 грн.
Частинами першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договорів факторингу № 2610 від 26.10.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 1935318 від 11.04.2021, надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитними договорами первісному кредитору, що не позбавляє його обов'язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов'язаннями.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у позику, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Судом встановлено, що 11.04.2021 ОСОБА_1 підписав Договір позики № 1935318, який є предметом цього судового розгляду електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «aI1WvX6bGi», з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак була дотримана презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.
На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.
Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Водночас, відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов'язання є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право позивача є порушеним та підлягає судовому захисту в частині стягнення заборгованості за Договором позики № 1935318 від 11.04.2021 у загальному розмірі 3 585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 00 коп., з яких: 3 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 585,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою протягом 15 днів (3 000,00 грн.*1,99%*15 днів, що становить 895,50 грн. за мінусом 310,50 грн. сплачених відповідачем 26.04.2021).
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою судом зазначається наступне.
Правомірність нарахування процентів за користування отриманим у позику коштів за період з 11.04.2021 по 25.07.2021 позивач обґрунтовує положеннями п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», відповідно до яких у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Водночас, суд вважає слушним посилання відповідача на приписи абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України відповідно до яких нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц.
На думку суду, оскільки строки користування отриманими згідно Договору позики № 1935318 від 11.04.2021 коштами чітко обумовлені його умовами, а відтак відсотки повинні бути сплачені виключно за передбачений п.2. цього Договору строк.
За таких обставин, суд задовольняє позов частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 579939728.1 від 28.10.2025 в сумі 2 422,40 грн. (а.с.4) який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог (3 585,00 грн. з 8 958,00 грн., що становить 40,02%), а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.*40,02% задоволених позовних вимог, що становить 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 44 коп.
Окрім того, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 про надання правничої допомоги укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Юлія Олегівна (зворотна сторона а.с.47-а.с.51); акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.52-а.с.53); витяг з Акту № 3-ФП приймання наданої правничої допомоги від 06.10.2025 за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, за яким загальна сума винагороди складає 4 500,00 грн. (зворотна сторона а.с.51); платіжну інструкцію 579939275.1 від 15.10.2025 на суму 126 000,00 грн., призначення платежу: Оплата згідно акту № 3-ФП приймання наданої правничої допомоги від 06.10.2025 за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 (зворотна сторона а.с.53).
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, а також те, що відповідачем не наведено аргументованих доводів для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору у заявленому позивачем розмірі, а саме 4 500,00 грн., які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог: 4 500,00 грн.*40,02% задоволених позовних вимог, що становить 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень 90 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором позики № 1935318 від 11.04.2021, у розмірі 3 585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 00 коп., яка складається з: 3 000,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу та 585,00 грн. - заборгованості за відсотками.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 44 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень 90 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська область, ЄДРПОУ: 43311346);
Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ