31 березня 2026 р. Справа № 587/3166/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2026 суддя Клименко А.Я., по справі № 587/3166/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
-визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1568/2025 від 30.05.2025р., якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25000 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову вказує, що 17.11.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 виключено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 із військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Вказаний факт підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 26.11.2022, який виданий ІНФОРМАЦІЯ_6 . У вказаному посвідченні міститься відповідний запис про виключення ІНФОРМАЦІЯ_7 17.11.2022 позивача з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Відсутні будь-які рішення відповідача чи іншого ТЦК та СП про скасування рішення, яким виключено позивача із військового обліку або про взяття його на облік після його виключення. За таких підстав вважає, що у позивача взагалі відсутній обов'язок проходити ВЛК, оскільки він не є військовозобов'язаним. Відповідачем не дотримано процедуру проходження ВЛК позивачем відповідно до вимог Наказу МОУ № 402 та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560. Також, зазначає, що проходженню особою військово-лікарської комісії має обов'язково слідувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо. Вказані медичні документи у позивача були відсутні, працівники відповідача не забезпечили позивача такими документами, а тому у позивача був відсутній обов'язок проходити ВЛК 26.05.2025р.
25.07.2025 року на адресу суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якому представник зазначає, що у зв'язку з відмовою позивача від проходження ВЛК, відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено адміністративний протокол СУ №1568/2025 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. У даній заяві позивач обґрунтовую свою відмову від проходження медичного огляду ВЛК тим, що вважає себе невійськовозобов'язаним та виключеним з військового обліку, а також у зв'язку з тим, що не має з собою медичної документації та розгорнутого аналізу крові. Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату не надано. Тому, зазначені позивачем обставини не надавали йому права, у період дії воєнного стану відмовлятись від проходження ВЛК. Такі дії позивача вказують на наявність об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП. Факт відмови позивача від проходження медичного огляду ВЛК 26.05.2025 зафіксовано на портативний відеореєстратор марки BOBLOV. В матеріалах справи містяться всі відповідні належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме копії: витягу із журналу направлень на ВЛК, направлення на ВЛК, картки обстеження, заяви ОСОБА_1 від 26.05.2025 про відмову від проходження ВЛК, паспорту, відеозапис на портативну боді-камеру. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 серпня 2025 року до участі у справі залучено другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 .
02.09.2025 року на адресу суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_10 , в якому представник посилаючись на норми законодавства, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що в діях ОСОБА_1 , у зв'язку з відмовою від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Клопотання про перенесення розгляду справи із зазначенням поважності причин неявки від ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чи його представника ні в усному, ні в електронному або письмовому вигляді до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного проступку, пов'язаного з відмовою від проходження ВЛК, безапеляційно підтверджується: 1) протоколом про адміністративне правопорушення від 26.05.2025 серія СУ № 1568/2025; 2) Направленням на медичний огляд від 26.05.2025 № 870; 3) Карткою обстеження та медичного огляду; 4) витягом із Журналу реєстрації направлень на ВЛК; 5) письмовою заявою від 26.05.2025 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мотивів відмови від проходження медичного огляду; 6) копією відеозапису з портативної відеокамери. Послідовні дії позивача у їх сукупності та співставленні свідчать про безумовну обізнаність щодо обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його свідому відмову від вчинення необхідних юридично значимих дій. Як вбачається з Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був виключений з військового обліку 17.11.2022 року на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ. Але, з 18.05.2024 факт засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку. Отже, з урахуванням викладеного і правила, закріпленого в ч. 1 ст. 27 Закону № 2232 ХІІ, ОСОБА_1 з 18.05.2024 року був зобов'язаний стати на військовий облік військовозобов'язаних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2026 позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення СУ №1568/2025 від 30 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрито.
ІНФОРМАЦІЯ_11 , не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що зазначені позивачем у заяві обставини не надавали йому права, у період дії воєнного стану відмовлятись від проходження ВЛК. Такі дії позивача вказують на наявність передбаченого ст.210-1 КУпАП об'єктивної сторони складу правопорушення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить відмовити ІНФОРМАЦІЯ_12 у задоволені апеляційної скарги на рішення Зарічного районного суду від 10.02.2026р. у справі № 587/3166/25, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Від апелянта надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 26.05.2025 заступником начальника ТЦК та СП - начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення СУ 1568/2025 у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
У вказаному протоколі зафіксовано, що 26.05.2025 ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду, витягом з журналу направлень на ВЛК та відеозаписом на боді-камеру від проходження ВЛК від 26.05.2025, чим порушив абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, в особливий період.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 30.05.2025 о 10 год. 45 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою, кабінет №104.
У графах «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» та «примірник протоколу отримав» містяться підписи ОСОБА_1 ..
У поданій заяві на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_4 від 26.05.2025 ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК у зв'язку з тим, що він є невійськовозобов'язаний та виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_14 від 17.11.2022. Згідно дійсного посвідчення № НОМЕР_2 в якому вказано, що він є не військовозобов'язаним. Та згідно цього наказу в нього з собою немає медичної документації та розгорнутого аналізу крові.
30.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_5 винесено постанову СУ №1568/2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 25500 грн.
Відповідно до вказаної постанови, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 від 30.05.2025 серії СУ №1568/2025 встановлено, що 26.05.2025 ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК, що підтверджується витягом із журналу, направленням на ВЛК, карткою обстеження та медичного огляду та заявою ОСОБА_1 щодо мотивів відмови від проходження ВЛК від 26.05.2025, таким чином порушив порушив абз. 4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, в особливий період.
Не погодившись з накладенням адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача було затримано та доставлено до приміщення ТЦК, останній не мав при собі медичних документів, тому що не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію. Суд вважав, що у діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до абз. 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
За приписами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
За обставинами справи, 26.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_15 видано направлення №870 для визначення ОСОБА_1 придатності до військової служби.
У поданій заяві на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_4 від 26.05.2025 ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК у зв'язку з тим, що він є невійськовозобов'язаний та виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_14 від 17.11.2022. Згідно дійсного посвідчення № НОМЕР_2 в якому вказано, що він є не військовозобов'язаним. Та згідно цього наказу в нього з собою немає медичної документації та розгорнутого аналізу крові.
З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2022 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 з відмітками: «знято з військово обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 17.11.2022»; «невійськовозобов'язаний ІНФОРМАЦІЯ_6 17.11.2022»; «виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно з пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу 17.11.2022».
За позицією сторони позивача, ОСОБА_1 правомірно відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки у зв'язку з виключенням з військового обліку втратив статус військовозобов'язаного, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», обов'язки з військового обліку та проходження військово-лікарської комісії.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Однак, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі по тексту - Закон №3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ було виключено.
За змістом ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній станом з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту - Порядок №560).
Згідно з п.4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Колегія суддів враховує, що у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Колегія суддів зазначає, що у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Відповідно до положень п.п. 1-3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до п.п. 3, 4 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (Замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).
У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема, п. 12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку).
З урахування вищенаведеного, в даному випадку мають прийматися до уваги саме ті дані, які зазначені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а не тимчасовому посвідченню військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
Відтак, вимога ІНФОРМАЦІЯ_1 про проходження ОСОБА_1 медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби відповідала чинному законодавству, оскільки не діяла норма, на підставі якої позивача виключено з військового обліку.
Також, за позицією сторони позивача, ОСОБА_1 правомірно відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки в нього відсутні медичні документи та результатів аналізів та обстежень.
Колегія суддів ураховує, що Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов'язаних та резервістів (далі - Положення).
Згідно з пунктом 3.8 Розділу 3 Положення постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Отже, військовозобов'язані повинні один раз на рік проходити медичне обстеження, що є не правом, а встановлений законом обов'язок військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.
Згідно з абз. 3 пункту 3.4 Розділу 3 Положення лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Отже, у лікарів, які включені до складу ВЛК, наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов'язаного, а необхідність надання військовозобов'язаним додаткових документів про стан його здоров'я має вирішуватись лікарями ВЛК та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду.
Водночас у разі незгоди з рішенням ВЛК таке рішення може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку.
Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату та наявності у нього медичних документів про стан його здоров'я до матеріалів справи не надано.
Щодо посилань позивача на нібито незаконне затримання під час його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, зокрема статтею 262 КУпАП та статтею 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено чіткі випадки та процедури здійснення адміністративного затримання та доставлення громадян до ТЦК та СП органами Національної поліції для виконання правил військового обліку. Позивачем не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме: факту його неправомірного затримання. Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення з боку працівників поліції або ТЦК, як і відсутні будь-які акти реагування компетентних органів на подібні факти.
Отже, ураховуючи досліджені докази, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з протоколом № 1568/2025 позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 30.05.2025 о 10-00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , каб. № 104, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова містить необхідні реквізити, у тому числі, виклад обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, посилання на правові норми, порушення яких стало підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому підстави для її скасування відсутні.
Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог.
Між тим, колегією суддів встановлено, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ст. 286 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 268 КАС України, У справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 271 КАС України встановлено особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 286, 288, 289-5 цього Кодексу суд проголошує повне судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.250 КАС України судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23.07.2025 у справі №587/3166/25 було відкрито провадження у справі та справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2026 у справі № 587/3166/25 ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що нормами КАС України цю категорію справ (справи з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), визначено як термінові справи, розгляд яких здійснюється у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що відповідно унеможливлює її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та письмового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Вказані вище обставина також є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2026 по справі № 587/3166/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 31.03.26.