31 березня 2026 р. Справа № 520/8130/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/8130/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 , апелянт), у якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 рік, виходячи з грошового станом на день виключення зі списків особового складу 03.08.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з грошового станом на день виключення зі списків особового складу 03.08.2018 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими військовослужбовцями, та особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно в день виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 не було виплачено позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 520/8130/25 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з грошового станом на день виключення зі списків особового складу 03.08.2018.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з грошового станом на день виключення зі списків особового складу 03.08.2018.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 520/8130/25 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач - ОСОБА_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25.10.2013 по 03.08.2018 та має статус учасника бойових дій, вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами до того ж відповідача. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №520/8519/2020 позов було задоволено: визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та зобов'язано здійснити відповідні нарахування і виплату. Зазначене рішення набрало законної сили та виконано відповідачем у повному обсязі.
У зв'язку з цим апелянт вважає, що спір у даній справі є тотожним (між тими самими сторонами, з того самого предмета та з тих самих підстав) уже вирішеному у справі №520/8519/2020, а відтак суд першої інстанції повинен був застосувати положення пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України та відмовити у відкритті провадження.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 25.10.2013 по 03.08.2013, що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.
16.09.2015 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , що підтверджується копією зазначеного посвідчення, наявного у матеріалах справи.
З метою отримання відомостей щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення, зокрема компенсації відпустки, представник позивача направив до ВЧ НОМЕР_1 адвокатський запит від 04.03.2025, в якому, поміж іншого, просив надати відомості чи здійснювалось ОСОБА_1 нарахування та виплата компенсації відпустки як учаснику бойових дій.
Листом від 24.03.2025 №26/1/2162 Військова частина НОМЕР_1 надала інформацію щодо грошового забезпечення позивача, посилаючись на наказ №260 від 07.06.2018 зі змінами Міністерства Оборони України «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому компенсації невикористаної відпустки як учасника бойових дій, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як учасник бойових дій, набув право на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів на рік, а у разі її невикористання при звільненні - право на грошову компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки, у тому числі за минулі роки. Суд дійшов висновку, що припинення надання додаткових відпусток в особливий період не припиняє самого права на них та не виключає виплату компенсації при звільненні, а відповідач не довів правомірності ненарахування і невиплати такої компенсації.
Водночас у частині вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд визнав їх передчасними, оскільки на момент розгляду справи нарахування та виплата основної суми компенсації відповідачем ще не були здійснені.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 у справі № 520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 20.03.2024 у справі № 320/225/23 позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 03.08.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 03.08.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- відшкодувати ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу відповідач протиправно не здійснив з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2015 року по 2018 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ. Зазначив, що положення Закону №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі № 520/8519/2020 яке набрало законної сили 12.10.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 03.08.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 03.08.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Під час розгляду адміністративної справи № 520/8519/2020 судом вже надавалася оцінка правомірності бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 03.08.2018 року. Зокрема, судом у вказаній справі зроблено висновок, що при звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2018 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, у зв'язку з чим суд вважав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Отже, зі змісту позовної заяви у цій справі та позовної заяви у справі №520/8519/2020 вбачається повний збіг сторін спору, предмета позову та його підстав. В обох справах позивачем є ОСОБА_1 , відповідачем - Військова частина НОМЕР_1 ; предметом спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за один і той самий період - з 2015 року по 03.08.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення (виключення зі списків особового складу), а також зобов'язання відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату. Фактичні обставини, якими обґрунтовано звернення до суду в обох справах, також є однаковими, а саме: проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , набуття ним статусу учасника бойових дій, невикористання додаткової відпустки за 2015-2018 роки та невиплата при звільненні компенсації за такі дні відпустки.
Відмінності у словесному викладенні окремих формулювань позовних вимог чи наведенні тих самих обставин в іншій редакції не змінюють ні предмета, ні підстав позову, а тому не спростовують висновку про тотожність зазначених спорів.
При цьому незгода позивача з наслідками виконання зазначеного судового рішення чи з порядком реалізації встановленого ним права не може бути підставою для нового розгляду тотожного спору, оскільки такі обставини не свідчать про виникнення нового предмета спору або нових підстав позову, а мають вирішуватися в межах процедур, пов'язаних із виконанням судового рішення, або шляхом оскарження відповідних дій чи бездіяльності під час його виконання.
За таких обставин, враховуючи, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №520/8519/2020, яким уже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, набрало законної сили, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, для закриття провадження у цій справі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а саме положення ст. 238 КАС України, внаслідок чого помилково надав правову оцінку встановленим обставинам справи і вирішив спір по суті.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Враховуючи встановлені обставини у справі та допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 520/8130/25 - скасувати.
Провадження у справі № 520/8130/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич