31 березня 2026 р. Справа № 440/12079/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 21.10.25 у справі № 440/12079/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002"
до Тернопільської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002" (далі також - позивач, ТОВ "Тандем - 2002") звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської митниці (далі також - відповідач, Тернопільська митниця), в якій просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000117/1 від 11.04.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2024/000196 від 11.04.2024.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000117/1 від 11.04.2024.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Тернопільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2024/000196 від 11.04.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002" витрати зі сплати судового збору в сумі 6574,23 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. ст. 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України. Вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів оформлене з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між ТОВ "Тандем-2002" (як покупцем) та SHANDONG FY FEED TECHNOLOGY CO., LTD (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №20012023 від 20.01.2023, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє холін хлорид 70%, холін хлорид 60% (надалі - товар) та інші хімічні продукти. Найменування кожної партії товару узгоджується сторонами в специфікації /а.с. 28-32/.
Згідно з пунктом 1.2 контракту кількість товару, асортимент, загальна вартість товару, термін поставки, що здійснюватиметься відповідно до контракту, вказуються у додатках до контракту, які з моменту підписання сторонами становлять невід'ємну частину контракту, та в інвойсах.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 контракту ціна за товар вказується у додатках до контракту і дублюється в інвойсах. Ціна на товар встановлюється в доларах США.
У пункті 2.4 контракту передбачено, що ціни на товар включають в себе: - вартість вихідних матеріалів та сировини; - вартість упаковки та витрачених розхідних матеріалів; - обробку товару (маркування, переміщення, зберігання, перевалку та ін.) до завантаження в транспортний засіб для відправки покупцеві відповідно до базису поставки; - завантаження в Китаї на транспортний засіб для відправки покупцеві; - підготовку та відправку попередніх та остаточних супроводжуючих документів (в тому числі сертифікату походження); - всі інші витрати пов'язані з ліцензуванням виробництва, витратами за продаж товару, маркетинговими дослідженнями і таке інше; - витрати, пов'язані з митним оформленням товару для відправки його на адресу покупця; - всі інші витрати, які віднесені до витрат продавця згідно з узгодженими сторонами умовами постачання відповідно до міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року.
Згідно з пунктом 3.1 контракту поставка здійснюється на умовах, зазначених в додатках згідно з міжнародними правилами "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 контракту оплата товару здійснюється покупцем шляхом прямого банківського переказу на рахунок продавця в установі банку наступним чином: - 30% від загальної вартості узгодженої сторонами партії товару відповідно до підписаної специфікації - попередня оплата протягом 7 днів з дати отримання рахунку продавця; - 70% від загальної вартості узгодженої сторонами партії товару відповідно до підписаної специфікації покупець сплачує протягом 7 днів з дати отримання від продавця повідомлення про готовність товару. Якщо інший порядок не буде узгоджено сторонами у додатках до цього Договору. Валюта контракту та валюта платежу - долар США.
У специфікації (додаток №4 від 01.12.2023) /а.с. 34/ та інвойсі №EC2312784 від 11.12.2023 /а.с. 40/ сторонами узгоджено, зокрема, умови постачання: FOB, порт Qingdao (Ціндао), Китай.
Згідно з додатком №4 (специфікацією) від 01.12.2023 до контракту сторонами узгоджено також постачання 108 тон товару за загальною ціною 73440,00 дол. США в строк не пізніше 30.12.2023.
Продавцем поставлено узгоджену кількість товару на умовах FOB, порт Quingdao, Китай, на підтвердження чого продавцем надано коносамент №UTRUST23121613 (№234445475) від 03.01.2024 /а.с. 35-36/.
Згідно з коносаментом зазначений товар було навантажено на судно в порту Ціндао (Quingdao) у чотирьох 40-футових "High Cube" контейнерах: MRSU3815240/CN5784416/40HQ/1080, MRSU6255427/CN5787257/40HQ/1080, TEMU8104650/CN5786186/40HQ/1080, MSKU0491656/CN5786126/40HQ/1080.
03.04.2024 представником позивача подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію за №24UA403070003234U8 /а.с.141/, у якій для митного оформлення задекларовано такий товар: "Продукти, що використовуються для годівлі тварин, з вмістом крохмалю менше 10% мас., без вмісту молочних продуктів: - Choline Chloride 70% / Холін Хлорид 70% - 108 т. Уявляє собою структурований гігроскопічний порошок коричневого кольору. Не містить ГМО. Використовується для збалансування раціонів для свині і птиці, а також великої рогатої худоби вітаміном В4 (холіном). Ця кормова добавка відіграє важливу роль у синтезі ацетилхоліну. Запаковано в мішки. Торговельна марка: NB Grour. Виробник: SHANDONG FY FEED TECHNOLOGY CO., LTD., СN". Загальна вартість товару становить 73440,00 доларів США. Код товару - 2309903100.
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Для підтвердження зазначеної суми декларантом позивачем надано до митного органу такі документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №20012023 від 20.01.2023 /а.с.28-32/;
- додаткову угоду до контракту №1 від 22.12.2023 /а.с.33/;
- додаток (специфікація) №4 до контракту від 01.12.2023 /а.с.34/;
- комерційний інвойс №EC2312784 від 11.12.2023 /а.с. 40/;
- пакувальний лист від 11.12.2023 /а.с.43/;
- сертифікат про походження товару (Certificate of original) 23C3723A0581/0053 від 27.12.2023 /а.с.37;
- платіжне доручення №138 від 07.12.2023 /а.с. 74/;
- платіжне доручення №142 від 13.12.2023 /а.с. 75/;
- коносамент (House Bill of lading) UTRUST23121613 від 03.01.2024 /а.с. 35-36/;
- накладну УМВС (SMGS consignment note (rail) 007879 від 22.03.2024 /а.с. 56-60/;
- накладну УМВС (SMGS consignment note (rail) 007881 від 22.03.2024 /а.с. 61-65/;
- накладну УМВС (SMGS consignment note (rail) 007883 від 22.03.2024 /а.с.71-73/;
- накладну УМВС (SMGS consignment note (rail) 007888 від 22.03.2024 /а.с. 66-70/;
- супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 24ROCT190000170883 від 14.03.2024 /а.с.51/;
- мiжнародний ветеринарний сертифiкат (Veterinary certificate) 224N43800000379001 від 05.01.2024 /а.с. 55/;
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги TG190224005 від 19.02.2024 /а.с. 76/;
- довідку про транспортні витрати (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) вих.№ 1 від 19.02.2024 /а.с. 77/;
- договір доручення на декларування та митне оформлення товарів №317 від 30.01.2024 (про надання послуг митного брокера) /а.с. 88-89/;
- договір транспортного експедирування №05.01.2022/928-20Д від 05.01.2022 /а.с. 78-82/;
- реєстраційна заява продавця щодо товару (європейська реєстрація) від 14.03.2024 /а.с. 90/;
- сертифікат аналізу від 11.12.2023 /а.с. 85-86/;
- копія митної декларації країни відправлення 438020230000039918 від 28.12.2023 /а.с.46-49/.
Також додатково надано висновок ДП "Держзовнішінформ" №014059 від 05.04.2024 за вих. №3-1/448 /а.с. 87/.
За результатами проведеної консультації з декларантом останній подав лист №1 від 11.04.2024, в якому повідомив про те, що всі додаткові документи надано, та просив визнати митну вартість не враховуючи 10-ти денного терміну /а.с. 145/.
Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000117/1 від 11.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA403070/2024/000196 від 11.04.2024 /а.с. 19-22/.
В обґрунтування наведеного рішення зазначено: за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (… named port of shipment) Франко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України згідно із заявленими умовами поставки для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавці договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомо, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка. Згідно договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 05.01.2022 № 05.01.2022/928-Д між ТОВ "TAHIT ГРУП" та ТОВ "Тандем-2002" передбачено: предметом даного договору є міжнародне морське і інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів замовника та/або клієнтів "замовника" (пункт 1); перевізник приймає на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажів відповідно до заявки замовника. Заявка є невід'ємною частиною цього договору. Сторони можуть укладати заявку у спрощений спосіб згідно з пунктом 1 статті 181 Господарського кодексу України шляхом обміну сканованими копіями підписаних заявок за допомогою електронної пошти; клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дата їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора (пункт 3.1). Заявку замовника до митного оформлення не подано. До митного оформлення жодних платіжних документів (квитанцій) щодо сплати за виставленим рахунком не надано. Дані факти вказують про неможливість перевірки всіх числових значень складових частин митної вартості, таких як транспортні витрати. Згідно залізничної накладної (CMГС) від 22.03.2024 №007879, №007881, №007883, №007888 до перевезення вантажу залучено третіх осіб, а саме: "Західний контейнерний термінал", код 7002204. Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничним транспортом. Не підтверджено частину транспортного маршруту Константа - Дорнешть, оскільки завантаження згідно із залізничною накладною здійснено у Дорнешть. У зв'язку з цим неможливо перевірити всі числові значення складових частин митної вартості, які повинні бути сплачені, а саме транспортні витрати. Коносамент від 03.01.2024 № UTRUST23121613 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та невключення всіх складових частин митної вартості. В експортній декларації країни відправлення №438020230000039918 від 28.12.2023 зазначено класифікаційний код 2309901000, проте, у поданій до митного оформлення митній декларації від 03.04.2024 №24UA403070003234U8 заявлено 2309903100 код УКТЗЕД. Копії платіжних інструкцій від 07.12.2023 № 138, від 13.12.2023 № 142 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком (пункт 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216). Листом-поясненням №1 від 05.04.2024 декларант повідомив, які документи було надано, та відмовився від надання додаткових документів. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу України дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом відповідно до положень частини четвертої статті 57 МКУ дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно з митним оформленням, яке вже здійснено: Товар №1 згідно з ЕМД від 05.01.2024 № 24UA403070000154U9 на рівні 1,1307 дол. США/кг (товар - продукти, що використовуються для годівлі тварин, з вмістом крохмалю менше 10% мас., без вмісту молочних продуктів: Choline Chloride 70% / Холін Хлорид 70% - 54 т. Являє собою структурований гігроскопічний порошок коричневого кольору. Не містить ГМО. Використовується для збалансування раціонів для свині і птиці, а також великої рогатої худоби вітаміном В4 (холіном). Ця кормова добавка відіграє важливу роль у синтезі ацетилхоліну. Запаковано в мішки. Торговельна марка: NB Group. Виробник: SHANDONG NB TECHNOLOGY CO., LTD., CN. Умови поставки - FOB. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Не погодившись із прийнятими митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому, відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі - Класифікатор документів).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).
Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:
4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).
Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов'язковим для відпрацювання.
Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.
В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.
За приписами статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).
В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.
Надаючи правову оцінку наведеним підставам прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає таке.
У рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган зазначив, що до митного оформлення надано коносамент від 03.01.2024 за № UTRUST23121613, який жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та невключення всіх складових частин митної вартості.
З цього приводу колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України, і не включає такого документу, як коносамент.
Також за наявними у матеріалах справи документами вбачається, що у спірній поставці товару відправником товару була застосована процедура "telex-release" (телекс-реліз), яка є альтернативною паперовій формі коносаменту, та передбачає, що паперовий коносамент, виданий в країні відвантаження здається в порту відправки відправником в офіс перевізника, та перевізник, в свою чергу, надає інформацію своєму офісу в порту призначення про те, що всі оригінали коносаменту зібрані та можна видавати вантаж (робити так званий "реліз").
Отже, доводи позивача про відсутність у декларанта об'єктивної можливості надати до митного оформлення паперову форму коносаменту є обґрунтованими.
Водночас суд зауважує, що коносамент є товаророзпорядчим документом, що видається перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.
Отже, коносамент не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, у зв'язку з чим недоліки в оформленні такого не можуть бути підставою для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.
Щодо посилань митниці у спірному рішенні на те, що в експортній декларації країни відправлення №438020230000039918 від 28.12.2023 зазначено класифікаційний код 2309901000, проте у поданій до митного оформлення митній декларації від 03.04.2024 за №24UA403070003234U8 заявлено 2309903100 код УКТЗЕД, то суд зауважує, що згідно з поясненнями позивача Китай будує національні товарні номенклатури на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації. Це перші шість знаків в кодах національних номенклатур.
Водночас товарні номенклатури країн Світу на рівні 7-10 знаків кодів будуть відрізнятися від кодів УКТЗЕД.
При декларуванні імпортованого товару позивач керувався Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічною діяльністю (УКТ ЗЕД), Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №650 та Поясненнями до УКТ ЗЕД, затвердженими Наказом ДФС України від 09.06.2015 за №401.
Водночас, з урахуванням приписів ч.2 ст.53 Митного кодексу України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправлення й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17.
Отже, декларація країни відправлення не є обов'язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Стосовно тверджень митного органу у оскаржуваному рішенні про те, що копії платіжних інструкцій від 07.12.2023 за №138, від 13.12.2023 за №142 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком (пункт 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 за №216, то колегія суддів зазначає таке.
За матеріалами справи оплату за імпортований товар було здійснено 07.12.2023 на суму 22032,00 дол. США та 13.12.2023 на суму 51408 дол. США, на підтвердження чого позивач надав відповідні платіжні інструкції в іноземній валюті №138 та № 142, відповідно, із відмітками банку.
Згідно з пунктом 14 розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 за № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 за №189) (далі за текстом - Положення) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19.04.2016 № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова"); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Отже, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлюється ініціатором в електронній або паперовій формі, та повинна містити зокрема, підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Водночас пунктом 4 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про використання електронного підпису та електронної печатки" від 20.12.2023 за №172, встановлено, що на період воєнного стану на території України та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування дозволяється використання електронних підписів чи печаток, що базуються на сертифікатах відкритих ключів, виданих кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки, користувачами електронних довірчих послуг для здійснення електронної взаємодії, електронної ідентифікації та автентифікації фізичних, юридичних осіб і представників юридичних осіб у випадках, коли законодавством України передбачено використання виключно кваліфікованих електронних підписів чи печаток (засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, кваліфікованих електронних довірчих послуг) або засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри, крім вчинення в електронній формі правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації у випадках, установлених законами України, та випадках, пов'язаних із високим ризиком для інформаційної безпеки, що визначається власниками відповідних інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем з урахуванням обмежень, установлених абзацом другим частини другої статті 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до пункту 39 розділу V Положення платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) коштів в іноземній валюті або банківських металів [далі - платіжна інструкція на примусове списання (стягнення)], оформляється стягувачем в електронній або в паперовій формі, надсилається для виконання, відкликається, приймається до виконання та виконується, повертається надавачем платіжних послуг відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовим актом Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті користувачів платіжних послуг, з урахуванням особливостей, викладених у цьому Положенні.
Надані позивачем до митного органу платіжні інструкції в іноземній валюті від 07.12.2023 за №138 та від 13.12.2023 за №142 містять відомості про ідентифікацію системою електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, а також всі інші обов'язкові реквізити, наявність яких передбачена законодавством України. Указані документи прийнято банком по системі iFOBS (системі дистанційного обслуговування "клієнт-інтернет-банк").
Платіжні інструкції в іноземній валюті від 07.12.2023 №138 та від 13.12.2023 №142, що надані позивачем до митного органу, додатково засвідчені підписом та печаткою АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК".
Отже, доводи відповідача про неналежне оформлення вказаних платіжних документів спростовуються наведеним.
Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що платіжна інструкція свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар, тобто прямого зв'язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає.
Це означає, що платіжна інструкція не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Зазначена позиція висловлювалась Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 26.05.2020 у справі №826/23351/15, від 16.03.2021 у справі №826/11900/18, від 07.10.2020 у справі №400/1090/19, від 22.10.2020 у справі №320/2455/19, від 01.04.2021 у справі №260/695/19.
Окрім цього у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган зауважив на наявності розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах щодо транспортування товарів.
Дослідивши зміст наданих документів, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Так, за умовами пункту 2.4 контракту від 20.01.2023 №20012023 ціни на товар включають в себе: - вартість вихідних матеріалів та сировини; - вартість упаковки та витрачених розхідних матеріалів; - обробку товару (маркування, переміщення, зберігання, перевалку та ін.) до завантаження в транспортний засіб для відправки покупцеві відповідно до базису поставки; - завантаження в Китаї на транспортний засіб для відправки покупцеві; - підготовку та відправку попередніх та остаточних супроводжуючих документів (в тому числі сертифікату походження); - всі інші витрати пов'язані з ліцензуванням виробництва, витратами за продаж товару, маркетинговими дослідженнями і таке інше; - витрати, пов'язані з митним оформленням товару для відправки його на адресу покупця; - всі інші витрати, які віднесені до витрат продавця згідно з узгодженими сторонами умовами постачання відповідно до міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року.
Згідно з пунктом 3.1 контракту поставка здійснюється на умовах, зазначених в додатках згідно з міжнародними правилами "ІНКОТЕРМС" в редакції 2020 року.
В специфікації (додаток №4 від 01.12.2023) /а.с. 34/ та інвойсі №EC2312784 від 11.12.2023 /а.с. 40/ сторонами узгоджено, зокрема, умови постачання: FOB, порт Qingdao (Ціндао), Китай.
Отже, виходячи з умов контракту вартість упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб включена до ціни товару.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Стосовно зауважень митниці щодо надання транспортних та страхових документів у зв'язку з поставкою товару за умовами FOB, то суд зазначає, що відповідно до умов поставки FOB позивач, як покупець, ніс витрати з транспортування товару. Умови страхування товару не є обов'язковими. Страхування вантажу не вимагалося ані умовами зовнішньоекономічного контракту, ані умовами доставки товарів.
У спірному випадку витрати на страхування товару не здійснювались, про що митний орган повідомлявся листом перевізника ТОВ "Таніт Груп" від 19.02.2024 №1 /а.с. 77/.
Як наслідок, наведене не може бути підставою для донарахування позивачу митних платежів.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі №420/18880/21 погодився із висновком суду першої інстанції про те, що у разі, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Матеріалами справи підтверджується, що весь комплекс послуг, пов'язаних із транспортуванням товарів на митну територію України, надавався декларанту транспортно-експедиторською компанією ТОВ "Таніт Груп" згідно з договором транспортного експедирування №05.01.2022/928-20Д від 05.01.2022 /а.с. 78-82/, у тому числі перевезення за маршрутом Ціндао, Китай-Констанца, Румунія - Констанца, Румунія-м/п (місце перетину, в нашому випадку Дорнешть) - м/п-Тернопіль, Україна.
Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Стаття 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: "надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству".
Позивачем разом з митною декларацією було подано довідку про транспортні витрати №1 від 19.02.2024, яка видана ТОВ "Таніт Груп" ТОВ "Тандем-2002" /а.с. 77/.
Зі змісту вказаної довідки вбачається, що транспортні витрати з перевезенню вантажу для контейнерів MRSU3815240, MRSU6255427, TEMU8104650, MSKU0491656 за коносаментом UTRUST23121613, вага брутто - 108432,00 кг, з порта Qingdao (China) до кордону України (Вадул-Сірет-Вікшант) складають 818272,00 грн. У вартість включені обробка та навантажувально-розвантажувальні роботи на транспортні засоби. Страхування вантажу не проводилось.
Тобто, ТОВ "Таніт Груп" здійснювало "під ключ" доставку товару з порта Qingdao (China) до кордону України (Вадул-Сірет-Вікшант).
Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
У подальшому разом із листом від вих.№284 від 19.06.2024 ТОВ "Тандем - 2002" до Тернопільської митниці на підтвердження транспортних витрат, понесених декларантом, були надані:
- платіжна інструкція №2997 від 03.04.2024 та платіжна інструкція №1621 від 22.02.2024 із відмітками банку та платника, які підтверджують факт сплати комплексу транспортно-експедиторських послуг /а.с. 84/;
- копія заявки на транспортно-експедиторське обслуговування №35 від 09.11.2023 /а.с. 83/;
- рахунок на оплату вартості комплексу транспортно-експедиторських послуг №TG190224005 від 19.02.2024 /а.с. 76/.
Доводи митного органу щодо ненадання декларантом до митного оформлення заявки замовника, платіжних документів (квитанцій) щодо сплати за виставленим рахунком, а також непідтвердження декларантом частини транспортного маршруту Константа - Дорнешть є безпідставними, оскільки вказані документи жодним чином не впливають на митну вартість товару, а норма частини третьої статті 53 МК України не передбачає обов'язку надання документів щодо певних окремих відрізків шляху доставки.
Водночас, як зазначалося, декларантом до митного оформлення надавалася довідка про транспортні витрати від 19.02.2024, яка містила повну інформацію про вартість доставки імпортованого товару за усім маршрутом з порта Qingdao (China) до кордону України (Вадул-Сірет-Вікшант).
Щодо доводів митниці про те, що згідно із залізничними накладними (CMГС) від 22.03.2024 №007879, №007881, №007883, №007888 до перевезення вантажу залучено третіх осіб, а саме: "Західний контейнерний термінал", код 7002204, водночас, декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничним транспортом, то колегія суддів зазначає, що за змістом заявки від 09.11.2023 за №35 "Західний контейнерний термінал" являє собою станцію та місце митного оформлення вантажу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларантом при митному оформленні імпортованого товару до митного органу були надані належні документи, які містили зазначення усіх складових транспортних витрат.
Суд також звертає увагу, що ТОВ "Тандем-2002" звернулось до ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ) та отримало висновок ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ) №014059 від 05.04.2024 вих. №3-1/448, яким встановлено правильність визначення позивачем митної вартості товару під час декларування, а саме встановлено: аналіз наявної інформації щодо ринкового рівня цін на аналогічну/подібну продукцію на азійському ринку, а також лист виробника Shandong NB Technology Co., Ltd (Китай) свідчать, що контрактна ціна на Холін Хлорид 70% виробництва Китаю, що постачається у мішках по 25 кг у кількості 108,00 тонн згідно з додатком №4 (специфікацією) від 01.12.2023 до контракту №20012023 від 20.01.2023, інвойсу ЕС2312784 від 11.12.2023, вiдповiдає вiдпускнiй цiнi компанії-виробника з урахуванням дати укладення вищезазначених документiв та при поставках в Україну може складати 680,00 дол. США/т на умовах поставки FОВ порт Qingdao, Китай, (згідно з "Інкотермс-2020").
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №640/4941/19.
Як убачається з матеріалів справи, джерелом інформації для прийняття оскаржуваного рішення стала в АСМО Інспектор та ЄАІС цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: МД від 05.01.2024 за № 24UA403070000154U9.
Проте, відповідачем не доведено, що умови поставки, комерційні умови за вказаною МД були подібними до тих, що визначені документами, поданими позивачем митному органу разом із митною декларацією №24UA403070003234U8.
Водночас, одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).
Окремо суд зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов'язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Суд також звертає увагу, що відповідно до МК України у рішенні про коригування митної вартості має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обґрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд зазначив, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень.
Натомість, у самому рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недоліки, через які той чи інший метод не застосувався.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000117/1 від 11.04.2024, оскільки таке не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним.
З огляду на те, що саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі № 809/506/17 ).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002".
Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб'єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на приписи ст. 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 440/12079/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц