01 квітня 2026 року справа №200/6736/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Геращенко І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представник позивача Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 року у справі №200/6736/25 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б., повне судове рішення складено 12.02.2026 р.) щодо заяви представника позивача Матвійчук Наталії Євгенівни про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до лютого 2018 року включно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- стягнення індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до лютого 2018 року включно у розмірі 85927,87 гривень;
- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року до 20.08.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- стягнення індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року до 20.08.2020 року у розмірі 132310,80 гривень;
- зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до лютого 2018 року включно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення з 20.03.2019 року до 20.08.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 року до 20.08.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці в розмірі 4463,15 (чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні п'ятнадцять копійок) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
02 лютого 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача Матвійчук Наталії Євгенівни (надалі - заявник), яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 дотепер не виконала рішення суду, у зв'язку з чим, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №200/6736/25 задоволено заяву представника позивача Матвійчук Наталії Євгенівни про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/6736/25.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року по справі № 200/6736/25, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 382-2 КАС України. Попереджено командира військової частини НОМЕР_1 , що відповідно до ч. 10 статті 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Не погодившись із судовим рішенням, представник позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №200/6736/25 в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року по справі № 200/6736/25. Ухвалити в цій частині рішення, яким зобов'язати військову частину НОМЕР_1 протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року по справі № 200/6736/25.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, 05.02.2026 представником позивача направлено до Донецького окружного адміністративного суду клопотання про встановлення відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення 10 календарних днів з дня отримання відповідної ухвали. Судом зазначене клопотання не розглянуте та не надано обґрунтування його відхилення. Судом не надано обґрунтування надання відповідачу саме двох місяців на подання звіту. Відповідач не заперечував проти клопотання представника позивача про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення 10 календарних днів з дня отримання відповідної ухвали.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до лютого 2018 року включно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення з 20.03.2019 року до 20.08.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 року до 20.08.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці в розмірі 4463,15 (чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні п'ятнадцять копійок) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
02 лютого 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача Матвійчук Наталії Євгенівни (надалі - заявник), яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 дотепер не виконала рішення суду, у зв'язку з чим, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
При вирішенні питання щодо призначення заяви та її розгляду, суд першої інстанції зазначив зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України дійшов висновку, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» від 26 квітня 2005 року, «Крищук проти України» від 19 лютого 2009 року).
Згідно ч. 1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
В такому випадку застосування до відповідача такого заходу як зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з огляду на можливе застосування заходів, визначених ст. 382-3 КАС України, спонукає відповідача до повного та фактичного виконання рішення суду без застосування заходів примусового виконання рішення.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 200/6736/25 та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 382-2 КАС України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що рішення Донецького окружного адміністративного суду виконано.
З рішенням суду не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
05.02.2026 представником позивача направлено до суду клопотання про встановлення відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення 10 календарних днів з дня отримання відповідної ухвали.
Відповідач не надав будь-яких заперечень щодо клопотання про встановлення судового контролю, тим самим не заперечував проти про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення 10 календарних днів з дня отримання відповідної ухвали.
Судом не надано жодного обґрунтування часткового задоволення заяви про встановлення судового контролю і надання відповідачу саме двох місяців на подання звіту.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні, у мотивувальній частині і другому абзаці резолютивної частині ухвали слова «двох місяців» замінити словами «десяти днів».
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково .
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 року у справі №200/6736/25 - змінити.
У абзаці другому слова «двох місяців» замінити словами «десяти днів».
В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 року у справі №200/6736/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: А.А. Блохін
Судді: І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць