про забезпечення адміністративного позову
31 березня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/1487/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову (до подання позовної заяви) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Чернівецькій облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про оскарження відмови,-
30.03.2026 р. до подання позовної заяви від позивача надійшла заява про забезпечення позову до Головного управління ДПС у Чернівецькій області. У поданій заяві позивач просить суд заборонити Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області вчиняти дії щодо примусового стягнення заборгованостей за податковими зобов'язаннями з банківських рахунків ДП «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За приписами ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
У поданій заяві про забезпечення позову вказано, що позивач має намір подати до Чернівецького окружного адміністративного суду про оскарження відмови у відстроченні податкового боргу. Так, заявник вказує, що звернувся до податкового органу із заявою від 10.03.2026 р. про відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу), який утворився не внаслідок умисного ухилення від сплати податків чи недбалості, а стала прямим і невідворотним наслідком дії об'єктивних форс-мажорних обставин, спричинених триваючою збройною агресією проти України та введенням воєнного стану. Поряд із цим, податковим органом 13.03.2026 р. повідомило про відсутність підстав для надання відстрочення, на підставі чого листом №4992/6/24-13-13-02-03 від 24.03.2026 р. відмовив у такому відстроченні.
При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить заборонити Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області вчиняти дії щодо примусового стягнення заборгованостей за податковими зобов'язаннями з банківських рахунків ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Суд звертає увагу, що зазначені позивачем дії та рішення щодо стягнення заборгованостей за податковими зобов'язаннями з банківських рахунків не є предметом оскарження у спірних правовідносинах, а тому відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення - не допускається. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень Податкового кодексу України стягнення заборгованості за податковими зобов'язаннями (податкового боргу) з банківських рахунків платника податків здійснюється у судовому порядку за зверненням податкового органу. Однак, позивач не надав суду доказів того, що податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача у примусовому порядку відповідних сум податкового боргу, а тому забезпечення адміністративного позову у вказаний у заяві від 30.03.2026 р. спосіб є необґрунтованим та безпідставним.
Також суд звертає увагу, що до заяви від 30.03.2026 р. заявником не додано відмову податкового органу у відстроченні грошових зобов'язань (податкового боргу), що унеможливлює підтвердити обставини, зазначені позивачем та наявність спірних правовідносин між сторонами. Крім того, посилання позивача на форс-мажорні обставини та дію на території України воєнного стану не є підставою для забезпечення позову.
Суд також наголошує, що правомірність та оцінка оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи. Позивач не надав суду беззаперечних доказів, які б свідчили про очевидність протиправності відмови податкового органу у відстроченні грошових зобов'язань (податкового боргу).
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи заявника на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та, як наслідок, про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.
Суддя Т.М. Брезіна