про залишення позовної заяви без руху
30 березня 2026 року справа № 580/3093/26
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
27.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», не включенні до нарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 2022 року до 2026 рік включно до складу грошового забезпечення суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»(далі - Постанова КМУ №168);
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні з військової служби, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі позивачу компенсації за невикористані щорічні відпустки, включаючи за минулі роки проходження військової служби шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум позивачу компенсацію за невикористані щорічні відпустки, включаючи за минулі роки проходження військової служби шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», включити до нарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 2022 року до 2026 рік включно, суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплатити не в повному обсязі з урахуванням попередньо виплачених сум з 19.05.2023 до 28.02.2026 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом «Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки», шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням, отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум з 19.05.2023 до 28.02.2026 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки та доплати, нараховані та виплачені у зв'язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, шляхом визначення посадового окладу і окладу за військовим званням множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та з визначенням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025, 2026 роки;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі довідки позивачу про розмір грошового забезпечення, що враховується для нарахування пенсії, відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону №2262-ХII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за посадою, з якої позивача звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, без урахування грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», для обчислення та нарахування з дня звільнення пенсії;
зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для нарахування пенсії, з урахуванням грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІI «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за посадою, з якої його звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії, відповідно до визначеного посадового окладу і окладу за військовим званням отриманого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік2, для здійснення обчислення та нарахування пенсії з дня звільнення.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу належні йому розміри грошового забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Спір виник із публічно-правових відносин, належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства. Позовна заява подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Однак підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС Українидля звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 460/21394/23 (постанова від 21.03.2025) дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП, в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Тому спори у правовідносинах щодо оплати праці, які стосуються періоду до 19.07.2022, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду. Натомість після цієї дати строк звернення до суду становить три місяці та обчислюється з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.10.2025 у справі № 380/9673/24. Звертаючись до суду 20.03.2026, зокрема в частині позовних вимог з 20.07.2022 до 19.05.2023, позивач дотримався строку звернення до суду.
У пункті 1 глави ХІХ “Прикінцеві положення» КЗпП України додатково із урахуванням норм ст.233 КЗпП закріплено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 (термін якого неодноразово продовжувався). Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 його дію відмінено з 30.06.2023.
Отже, до 30.06.2023 строк звернення до суду щодо розміру заробітної плати не обмежений.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1-р/2025 від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнав такою, що не відповідає Конституції України ( є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Суд вказав, що частина перша статті 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За умов визнання неконституційною ч.1 ст.233 КЗпП та втрати її чинності суд використовує до спірних правовідносин загальний строк для спору щодо публічної служби, що визначений КАС України, а саме місячний строк для звернення.
Частина 1 ст.115 КЗпП приписує, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частина 1 ст.115 КЗпП приписує, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Отримуючи заробітну плату (грошове забезпечення) за спірний період, протягом кожного наступного місяця з дати отримання позивач мав право звернутися з позовом щодо невірного її розрахунку.
Позивач не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коли дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2023 до 26.02.2026 заявлені з порушенням процесуального строк, адже стосуються платежів, про розмір яких йому відомо з дати їх щомісячного отримання. Позовні вимоги щодо періоду з 19.05.2023 до 30.06.2023 та 27.02.2026 до 28.02.2026 заявлені з дотриманням строку звернення до суду. Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду зі вказаними вище позовними вимогами, позовна заява не містить.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач відповідно до ч.6 ст.161 КАС України зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оскільки відповідна заява відсутня, суд дійшов висновку, що позовна заява має недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Врахувавши викладене суд дійшов висновку, що позовна заява має недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження у справі. Тому наявні підстави залишити її без руху та зобов'язати позивачку надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі вказівкою поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили їй своєчасно звернутися в суд із вказаними вище позовними вимогами, або подати заяву про зменшення позовних вимог, вказавши їх в межах дотриманого строку звернення до суду.
Керуючись ст. ст.2-20, 122-133, 160-161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
2. Позивачу надати строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
5. Копію ухвали направити позивачу.
СуддяАнжеліка БАБИЧ