Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
01 квітня 2026 року Справа № 520/12804/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду у м. Харкові заяву позивача в порядку ст. 383 КАС України у справі № 520/12804/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково та вирішено:
“Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.».
До суду надійшла заява позивача в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить суд:
“ - Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24, які полягають у застосуванні під час перерахунку пенсії зменшеного індивідуального коефіцієнту заробітної плати 5.65405 замість встановленого раніше 16.21622, які були здійсненні після вступу рішення в законну силу.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходів щодо належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24 шляхом проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 16.21622 відповідно до розпорядження, яке є в матеріалах справи та на підставі якого було винесено рішення, яке вступило в законну силу, з урахуванням раніше виплачених сум.».
Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято до провадження заяву позивача в порядку ст. 383 КАС України.
Від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що на виконання вищезазначеного рішення суду, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2025 №96329017687 проведено відповідний перерахунок пенсії. Отже, з урахуванням зазначеного рішення суду Головним управлінням виконано у межах наданих повноважень.
Ухвалою ХОАС від 21 січня 2026 року заяву позивача в порядку ст. 383 КАС України у справі № 520/12804/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення
Рішенням Другого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 по справі № 520/12804/24 скасовано. Адміністративну справу №520/12804/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 поданої в порядку ст.383 КАС України.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо неналежного невиконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).
Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу зазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача та застосування приписів статті 383 КАСУ можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем. Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Як було встановлено судом позивач зазначає, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у описовій частині згадується розмір його пенсії з надбавками - 84628,98 грн. Водночас при перерахунку його пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24 відповідач застосував зменшений індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 5.65405 замість встановленого раніше 16.21622, чим зменшив розмір його пенсії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24 змінено в частині мотивів та підстав часткового задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 залишено без змін.
Як убачається з протоколів перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №520/12804/24 розмір пенсії позивача було перераховано:
- з 20.03.2024 основний розмір пенсії від середнього заробітку - 36160, 91 грн., розмір пенсії з надбавками - 33856, 21 грн;
- з 01.03.2025 основний розмір пенсії від середнього заробітку - 40319, 39 грн, розмір пенсії з надбавками - 35356, 21 грн.
Вказане також підтверджується листом ГУ ПФУ в Харківській області від 05.03.2025 №2000-0306-5/34327 (т. 2 а.с. 191-193).
Водночас, зазначені дії відповідача, суперечать мотивувальній частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 у справі №520/12804/24, в якій зазначено, що наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії (версія: 1.6.78.1 від 27.02.2024) підтверджено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір з 01.03.2024 склав 84 628,98 грн., отже, перевищив максимальний, а тому позивачу до виплати призначена пенсія у розмірі 23 610,00 грн. Отже, внаслідок перерахунку з 01.03.2024 пенсії позивача, її розмір перевищив максимальний та становив 84 628,98 грн.
Суд звертає увагу відповідача на те, що рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (ч.1 ст.246 КАС України).
Отже, резолютивна частина рішення не може бути виконана без урахування мотивувальної його частини.
Враховуючи висновки, яких дійшов суд у цій справі, перерахунок пенсії позивача з 20.03.2024 був здійснений без урахування висновків суду про те, що розмір пенсії позивача з 01.03.2024 складав 84 628,98 грн.
Суд зазначає, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, отже рішення суду наразі залишається невиконаним.
При розгляді справи №520/12804/24 розмір пенсії позивача не був спірним, оскільки розглядалось питання про обмеження пенсії максимальним розміром, тому судом не досліджувався індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача, з урахуванням якого визначався розмір його пенсії, водночас судом під час розгляду справи було встановлено розмір пенсії, яку позивачу призначено з 01.03.2024 в розмірі 84 628,98 грн та протиправно обмежено до розміру 23 610,00 грн.
Згідно ч.6 ст.383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача у спосіб визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24, які полягають у застосуванні під час перерахунку пенсії зменшеного індивідуального коефіцієнту заробітної плати 5.65405 замість встановленого раніше 16.21622, які були здійсненні після вступу рішення в законну силу.
Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Враховавши викладене вище суд дійшов висновку постановити окрему ухвалу.
Неповідомлення суду про поважність причин не виконання його рішення свідчить про неналежну організацію роботи відповідача під час представництва інтересів в суді в цій справі. Оскільки відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України наявні підстави постановити окрему ухвалу також вказаному державному органу.
Згідно ч. 9 ст. 249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Верховний Суд в постанові від 14 березня 2024 року по справі №420/10595/22 вказав, що окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб'єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі. Таким чином, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Необхідність її постановлення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій. За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов'язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов'язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.
Підставою для прийняття окремої ухвали є виявлення порушення закону та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).
Аналізуючи викладене, обов'язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтуванням, у чому саме полягає відповідне порушення.
Крім того, якщо під час розгляду справи встановлено ознаки кримінального правопорушення, суд, постановляючи окрему ухвалу про інформування прокурора або органу досудового розслідування, має вказати, ознаки якого саме кримінального правопорушення ним виявлено, а також обґрунтовувати, покликаючись на докази, які містяться в матеріалах справи, суть кримінального правопорушення.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року по справі № 140/506/22, від 07 грудня 2023 року по справі № 420/21182/21, від 10 січня 2024 року по справі №320/4936/23.
Відтак, заява позивача підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-80, 241-249, 255, 295, 382-383 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України у справі № 520/12804/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24, які полягають у застосуванні під час перерахунку пенсії зменшеного індивідуального коефіцієнту заробітної плати 5.65405 замість встановленого раніше 16.21622, які були здійсненні після вступу рішення в законну силу.
У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Винести окрему ухвалу із вказаного приводу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області та Пенсійному фонду України.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Бадюков Ю.В.