Справа № 500/4977/25
31 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.07.2025 заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби винесено рішення №53 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, згідно якого вирішено за порушення абзацу п'ятого пункту першого частини другої статті 27 Закону України «Про рекламу», у відповідності до частини сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу» стосовно ОСОБА_1 застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 5083 грн.
Позивач вважає, що відповідач, приймаючи вказане рішення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, з огляду на те, що на переконання позивача, при проведенні заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу Головне управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області зобов'язане дотримуватись не лише вимог Закону України «Про рекламу», але й вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Позивач вказує, що оскаржене рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу прийнято на підставі Закону України «Про рекламу», Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693, однак без дотримання вимог, встановлених Законом №877-V, зокрема, за відсутності наказу (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області не пред'явили ОСОБА_1 перед початком здійснення заходу посвідчення (направлення), яке повинно містити передбачену законом інформацію, в тому числі підстави для здійснення заходу та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу.
Також зазначає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області упродовж періоду дії в Україні воєнного стану може проводити лише позапланові заходи державного нагляду/контролю за дотриманням законодавства України про рекламу лише за умови наявності та на підставі відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері.
Ухвалою суду від 26.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
Ухвалою суду від 10.09.2025 провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/4040/25.
Ухвалою суду від 16.03.2026 провадження в адміністративній справі № 500/4977/25 поновлено у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі №500/4040/25.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що фахівцем відповідача 01.07.2025 складено протокол про повторне порушення вимог статті 7, пунктів 2 та 15 частини першої статті 8 та частини першої статті 10 Закону №270/96-ВР щодо ОСОБА_1 та начальником Головного управління 02.07.2025 прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення позивачем Закону України «Про рекламу». Відповідач вказує, що за результатом опрацювання наявних матеріалів встановлено, що позивачем, як рекламодавцем, повторно протягом року порушено вимоги частини першої, другої та третьої статті 7 та пунктів 2 та 15 частини першої статті 8, частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама містить інформацію, що порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності та є дискримінаційною за ознакою статі, а також є недобросовісною рекламою, яка вводить (може ввести) в оману споживачів реклами, завдавши шкоди особам внаслідок неточності, недостовірності, перебільшення, замовчування, яка дискредитує товари інших осіб, з огляду на що 22.07.2025 винесено рішення №53 про накладення штрафу в розмірі 5083,00грн за повторне порушення законодавства про рекламу та рішення від 22.07.2025 про визнання реклами недобросовісною та зупинення її розповсюдження.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури здійснення заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавства про рекламу, відповідач вказав, що виявлення ознак порушення законодавства про рекламу ані Закон України «Про рекламу», ані інші акти законодавства не пов'язують із проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю. Оформлення таких документів як акт перевірки, направлення на перевірку, повідомлення про перевірку законодавством про рекламу не передбачено, а тому оскаржене рішення є правомірним з огляду на те, що Закон України «Про рекламу» не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, а визначає засади рекламної діяльності та відповідальність за їх порушення (арк. справи 41-46).
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 22.07.2025 про порушення законодавства про рекламу №53 встановлено, що фахівцем Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області виявлено розповсюдження рекламодавцем реклами - ОСОБА_1 у мережі Інтернет (у Facebook під рубрикою «Реклама») автостоянки «Авторинок - стоянка Бережанська». У відеоролику, розміщеному на зазначеній сторінці, дівчина з відверто відкритим декольте рекламує послуги компанії із наступним текстом: «Вам потрібно терміново гроші? Ми швидко викупимо ваше авто по найбільшій ціні в Тернопільській області! Ви нам авто - ми Вам гроші. А якщо хочете дізнатись попередню ціну за ваше авто - переходьте на наш сайт в розділ «Викуп авто», чим порушено ч.1, 2, 3 ст.7, п.2, п.15 ч.1 ст.8 та ч.1 ст.10 Закону України «Про рекламу» (далі Закон), а саме: основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності, а також, у рекламі забороняється: наводити твердження та/або зображення, які є дискримінаційними та або розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за ознакою походження людини, її соціального чи майнового стану, віку, расової, етнічної чи національної належності, статі, сексуальної орієнтації, освіти, інвалідності, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовною ознакою, родом і характером занять, місцем проживання, за іншими ознаками, а також такими, що дискредитують товари інших осіб, та наводити твердження та/або зображення щодо інтелектуальної, фізичної, соціальної чи іншої переваги однієї статі над іншою та/або щодо стереотипних ролей чоловіка та жінки, що пропагують принизливе та зневажливе ставлення; принижувати гідність людини за ознакою статі: демонструвати насильство за ознакою статі; використовувати зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об'єкта з метою привернення уваги споживача та/або посилання (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не стосуються рекламованого продукту чи способу його споживання. Недобросовісна реклама забороняється.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем прийнято рішення про зупинення розповсюдження реклами від 22.07.2025, в якому зазначено, що фахівцем Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області в ході здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу повторно виявлено, розповсюдження реклами автостоянки «Авторинок - стоянка Бережанська» (рекламодавець реклами - ФОП ОСОБА_1 ) в мережі Інтернет (у Facebook під рубрикою «реклама»). У відеоролику, розміщеному на зазначеній сторінці, дівчина з відверто відкритим декольте рекламує послуги компанії із наступним текстом: «Вам потрібно терміново гроші? Ми швидко викупимо ваше авто по найбільшій ціні в Тернопільській області! Ви нам авто - ми Вам гроші. А якщо хочете дізнатись попередню ціну за ваше авто - переходьте на наш сайт в розділ «Викуп авто», з порушенням ч. 1, 2, 3 ст. 7, п. 2, п. 15 ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 10 Закону, а саме: основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм реклама містить інформацію, що порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності та є дискримінаційною за ознакою статі, а також є недобросовісною рекламою, яка вводить (може ввести) в оману споживачів реклами, завдавши шкоди особам внаслідок неточності, недостовірності, перебільшення, замовчування, яка дискредитує товари інших осіб. З урахуванням викладеного, керуючись ст. 26 Закону України «Про рекламу», Головне управління повторно вимагає зупинити розповсюдження зазначеної реклами.
З протоколу слухання №53 стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 22.07.2025, встановлено, що 27.05.2025 Головне управління зверталось до ГО «Українська Асоціації Маркетингу» щодо проведення незалежної експертизи у сфері реклами на предмет її відповідності вимогам ст.7 та п.2, п.15 ч.1 ст.8 Закону.
18.06.2025 Головне управління отримало експертний висновок №26-2025 від 11.06.2025, у якому зазначено, що реклама, розміщена в мережі Інтернет на сторінці Instagram «Авторинок- стоянка Бережанська», є дискримінаційною та порушує вимоги частини третьої статті 7, частини першої статті 8 Закону України «Про рекламу», а також пункту 5.2.9, пункт 5.2.8 (а) статті 5 Стандарту «Недискримінаційна реклама за ознакою статі» (далі - Стандарт), зареєстрованого 30.07.2012 за № 3259575212249 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (ДП УкрДНЦ)» і є Стандартом організацій України (СОУ 21708654-002-2011).
У п.5.2.8 (а) Стандарту зазначено, що «реклама вважається дискримінаційною за ознакою статі та порушує добросовісну маркетингову практику, якщо зображує або описує жінку або чоловіка як прикрасу чи сексуальний об'єкт, включаючи натяки на статеві стосунки і сексуальність людей, які нічим не пов'язані з рекламованим продуктом, і не мають прямих асоціацій з споживанням рекламованого продукту, товару, послуг тощо; порушення посилюється, якщо сексуальність людини зображується або описується принизливо, зневажливо, наклепницьким чином (для людської гідності) через мову, позування, вербальні або невербальні натяки тощо)».
Реклама, подана на експертизу містить, ознаки саме такої дискримінації.
У рекламі жінка-модель зображується як сексуальний об'єкт, а не як професіонал. Відсутність бюстгальтера, демонстрація грудей і акцент на декольте перетворює жінку на засіб привернення уваги, а не на рівноправного учасника ділового процесу. Реклама підкріплює шкідливі стереотипи про те, що жінки повинні використовувати свою сексуальність для досягнення бізнес-цілей. Це принижує професійні якості жінок і створює враження, що їхня цінність полягає насамперед у зовнішності.
Зображення жінки в офісному середовищі з відвертими елементами одягу нормалізує сексуалізацію робочого місця та може сприяти створенню токсичного робочого середовища.
На думку експертів використання сексуально забарвленого контенту для реклами автовикупу є неетичним, оскільки не має жодного зв'язку з рекламованою послугою та використовує жіноче тіло як інструмент маніпуляції.
Реклама порушує етичні принципи реклами, які вимагають поваги до гідності всіх людей і уникнення використання дискримінаційних образів.
19.06.2025 рекламодавця реклами ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення вимог ч. 1, 2, 3 ст. 7, п. 2, п. 15 ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 10 Закону (рішення №41 від 19.06.2025), щодо розповсюдження цієї ж реклами у мережі Інтернет на сторінці «Авторинок-стоянка Бережанська» в Instagram (https://www.instagram.eom/p/DJmcI9OsKxE/). Крім того, 19.06.2025 прийнято Рішення про визнання реклами недобросовісною та зупинення розповсюдження реклами з дня прийняття відповідного рішення.
Однак, рекламодавцем реклами проігноровано рішення Головного управління від 19.06.2025 про зупинення розповсюдження зазначеної реклами.
Фахівцем Головного управління встановлено, що станом на 22.07.2025 зазначена реклама надалі розповсюджується на сторінці «Авторинок-стоянка Бережанська» в Instagram та інших соціальних мережах.
У зв'язку із чим, 01.07.2025 фахівцем Головного управління складено повторно складено протокол про порушення вимог ч. 1, 2, 3 ст. 7, п. 2, п. 15 ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст.10 Закону щодо ОСОБА_1 02.07.2025 начальником Головного управління прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення ч.1,2,3 ст.7, п.2, п. 15 ч.1 ст.8, ч.1 ст. 10 Закону.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 27 Закону,- відповідальність за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту несуть рекламодавці.
Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі (абзац п'ятий частини четвертої статті 27 Закону). 08.07.2025 Головним управлінням на поштову адресу рекламодавця реклами - ОСОБА_1 надіслано вимогу №Вих-08.5/2272-25 від 07.07.2025 щодо надання інформації та розгляду справи. Крім того, 08.07.2025 додатково надіслано зазначену вимогу на електронну адресу рекламодавця реклами: ІНФОРМАЦІЯ_1 Однак, жодних пояснень чи документів ФОП ОСОБА_1 не надано.
Головним управлінням встановлено, що рекламодавець реклами ОСОБА_1 порушив вимоги: ч. 1, 2, 3 ст. 7 та п. 2, п. 15 ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 10 Закону, а саме: реклама містить інформацію, що порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності та є дискримінаційною за ознакою статі, а також є недобросовісною рекламою, яка вводить (може ввести) в оману споживачів реклами, завдавши шкоди особам внаслідок неточності, недостовірності, перебільшення, замовчування, яка дискредитує товари інших осіб
Суб'єкт господарювання до відповідальності за аналогічні порушення законодавства про рекламу Головним управлінням протягом року притягувався 19.06.2025 до відповідальності (рішення №41 від 19.06.2025).
Оскільки, відсутня можливість встановити вартість розповсюдженої реклами, а тому за виявлені порушення вимог законодавства України про рекламу, у відповідності до вимог частини сьомої статті 27 Закону, на рекламодавця реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням №53 від 22.07.2025 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Окрім того, суд зазначає, що позивачем оскаржувалося до суду рішення відповідача №41 від 19.06.2025, відповідно до якого на позивача, згідно частини сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу», накладено штраф у сумі 3400,00грн за порушення абзацу п'ятого пункту першого частини другої статті 27 «Про рекламу».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 500/4040/25, залишеним без зміни постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення №41 від 19 червня 2025 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відмовлено у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються Законом України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 (далі - Закон України «Про рекламу» у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про рекламу» цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про рекламу»:
реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару;
особа - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа незалежно від форми власності, представництво нерезидента в Україні
рекламодавець - особа, яка є замовником виробництва та/або розповсюдження реклами.
Статтею 7 Закону України «Про рекламу» визначено, що основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Частиною другою статті 26 Закону України «Про рекламу» передбачено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
За приписами частини третьої статті 26 Закону України «Про рекламу», розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина третя статті 26 в редакції Закону №4017-IX від 10.10.2024)
Згідно з частинами першою-другою статті 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні:
у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;
у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;
у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламою), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту;
у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Відповідно до частин четвертої-восьмої статті 27 Закону України «Про рекламу», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері, а також крім тих, які віднесено до компетенції Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за процедурою, визначеною Законом України «Про адміністративну процедуру», на:
рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;
виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.
Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.
За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 02.09.2015 (далі - Положення №667), Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.
Згідно з пунктом 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Згідно з пунктом 6 Положення №667 Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право: здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону (підпункт 8); вимагати відповідно до закону від суб'єктів господарювання усунення виявлених порушень (підпункт 9); вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону (підпункт 10); складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом (підпункт 17); залучати в установленому порядку незалежних експертів і спеціалізовані організації для проведення перевірок та підготовки висновків з питань, що належать до їх компетенції (підпункт 22).
Аналіз викладених вище правових норм дає підстави стверджувати, що Держпродспоживслужба та її територіальний орган уповноважені здійснювати контроль щодо дотримання вимог законодавства з питань реклами та у разі встановлення порушень таких вимог виносити відповідні рішення, в тому числі про накладення штрафу.
Постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок №693), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).
Згідно з пунктами 8-19 Порядку №693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.
Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.
Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.
Протокол розглядається у місячний строк.
За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.
До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.
Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.
Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.
Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза.
Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.
За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.
Виходячи з системного аналізу положень статті 26 Закону України «Про рекламу», приписів Порядку № 693, у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу оформлюються процесуальні документи протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Поряд з цим, виявлення ознак порушення законодавства про рекламу Закон України «Про рекламу» у жодній нормі не пов'язує із проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, оформлення направлень на перевірку, повідомлень про перевірку, актів перевірок законодавством про рекламу не передбачено.
Крім того, виходячи з поняття «реклама», закріпленого у статті 1 Закону України «Про рекламу» Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами.
Таким чином, Закон України «Про рекламу» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає засади рекламної діяльності, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням і споживанням реклами.
Натомість, правові норми, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу врегульовані Законом України «Про адміністративну процедуру» (статті 1, 3, 36, 37 Закону).
З огляду на що Головне управління діє як суб'єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком №693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, здійснює розгляд і вирішення адміністративних справ, передбачених цим Законом, відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а тому, суд не вбачає порушення відповідачем порядку проведення планового чи позапланового державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу, про які наголошено представником позивача при обґрунтуванні підстав позову.
Щодо покликань представника позивача також і на припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», що визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», то суд їх оцінює критично, оскільки в даному випадку це не стосується регулювання питання здійснення заходів щодо дотриманням законодавства про рекламу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно позивача Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області діяло в межах повноважень та у відповідності з порядком, визначеним наведеними нормами законодавства.
Підставою для прийняття оскарженого рішення стало виявлення посадовими особами відповідача в ході проведення контрольного повноваження повторного розповсюдження рекламодавцем ОСОБА_1 в мережі Інтернет на сторінці «Авторинок стоянка Бережанська» в Instagram (https://www.instagram.eom/p/DJmcI9OsKxE/) реклами (відеоролик) розміщеного на зазначеній сторінці, у якому жінка з відверто відкритим декольте рекламує послуги компанії із наступним текстом: «Вам потрібно терміново гроші? Ми швидко викупимо ваше авто по найбільшій ціні в Тернопільській області! Ви нам авто - ми Вам гроші. А якщо хочете дізнатись попередню ціну за ваше авто - переходьте на наш сайт в розділ «Викуп авто».
Контролюючим органом складено 01.07.2025 протокол про порушення законодавства про рекламу №53 та розпочато розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу відносно позивача як рекламодавця реклами.
Так, з матеріалів справи слідує, що позивачу в межах процедури розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу скеровано 08.07.2025 вимогу про надання пояснень та документів, відповіді на яку не надходило.
Відповідно до експертного висновку, наданого Громадською організацією «Українська Асоціація Маркетингу»№26-2025 від 11.06.2025 (на запит відповідача лист №Вих-08.5/1753-25), розміщена в мережі Інтернет на сторінці Instagram «Авторинок стоянка Бережанська» реклама є дискримінаційною та порушує вимоги частини третьої статті 7, частин першої статті 8 Закону України «Про рекламу», а також пункту 5.2.9, та пункт 5.2.8 (а) статті Стандарту «Недискримінаційна реклама за ознакою статі» (далі - Стандарт), зареєстрованого відповідним чином Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (ДП УкрДНЦ)» (зареєстровано 30.07.201 №3259575212249), є Стандартом організацій України (СОУ 21708654-002-2011). Реклама, подана на експертизу (відеоролик) містить, ознаки дискримінації за ознакою статі оскільки у рекламі позивача жінка-модель зображується як сексуальний об'єкт, а не як професіонал, із відсутністю бюстгальтера, демонстрацією грудей і акцентом на декольте, що в свою чергу перетворює таку жінку на засіб привернення уваги, а не на рівноправного учасника ділового процесу. Також зазначено, що добавлення сексуально забарвленого контенту для реклами автовикупу є неетичним, оскільки не має жодного зв'язку з рекламованою послугою та використовує жіноче тіло як інструмент маніпуляції, в той час як зображення жінки в офісному середовищі з відвертими елементами одягу нормалізує сексуалізацію робочого місця та може сприяти створенню токсичного робочого середовища.
Стосовно ж доводів скаржника з приводу того, що у висновку ГО «Українська Асоціація Маркетингу» №26-2025 від 11.06.2025 не зазначено, що експерти попереджені (обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, на вимогу частини сьомої статті 101 КАС України, то суд зазначає, що на стадії ухвалення відповідачем відповідного рішення з питань порушення законодавства про рекламу положення частини 7 статті 101 КАС України не застосовується, позаяк вказаною нормою уврегульовано питання адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що статтею 29 Закону України «Про рекламу» передбачено, що громадські об'єднання та об'єднання підприємств у галузі реклами мають право, зокрема, здійснювати незалежну експертизу реклами, нормативно-правових актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, проектів таких актів щодо їх відповідності вимогам законодавства України, а також надавати відповідні висновки і рекомендації.
Надаючи оцінку доказам суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 29.10.2021 у справі №480/85/19 вказав, що поняття суспільної моралі є оціночним і у кожному випадку порушення (не порушення) суспільної моралі має оцінюватися, виходячи з фактичних обставин.
Із змісту оскарженого рішення неможливо визначити, що конкретно стало підставою для висновку відповідача про сексуальний підтекст реклами позивача.
Разом з тим, реклама не може містити дискримінаційні твердження та реклама не повинна містити інформації чи зображень які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.
Як вже зазначалося судом, що стаття 7 Закону України «Про рекламу» встановлює, що реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.
Поряд з цим, розміщена позивачем реклама у соціальні мережі Instagram вказаним критеріям не відповідає, оскільки рекламний відеоролик позивача суперечить загальноприйнятим правилам етичної поведінки, в тому числі і офісного працівника, оскільки при огляді даного ролику встановлено, що жінка, яка приймала участь у такій рекламі, одягнена у піджак на оголене тіло, без нижньої білизни демонструє глибоке декольте з акцентом на груди у офісному приміщені (кабінеті) та позиціонована як працівник такого офісу, що перетворює жінку на засіб привернення уваги, а не на рівноправного учасника ділового процесу. Відповідно, враховуючи зображення та суть реклами, така порушує етичні принципи реклами, які вимагають поваги до гідності всіх людей і уникнення використання дискримінаційних образів.
Щодо тверджень позивач про те, що жінка, знята у рекламі, це його дружина, суд зазначає, що таке не спростовує суті та змісту такого порушення, оскільки дане зображення використано як рекламний відеоролик діяльності "Авторинк-стоянка Бережанська", а не як приватний контент.
Суд звертає увагу, що в оскарженому рішенні відповідач вказав на недотримання «змісту» реклами, однак позовна заява не містить жодних обґрунтувань щодо суті вчиненого позивачем порушення, а лише зазначається про те, що у висновку ГО «Українська Асоціація Маркетингу» №26-2025 від 11.06.2025 не зазначено, що експерти попереджені (обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, на вимогу частини сьомої статті 101 КАС України.
Слід наголосити, що будь-яких доказів у спростування висновків експертів Громадської організації «Українська Асоціація Маркетингу» стороною позивача не представлено, в той час як матеріалами справи підтверджено наявність підстав для врахування такого висновку відповідачем при розгляді матеріалів про порушення законодавства України про рекламу позивачем та підтверджено право громадських організацій надавати такі висновки згідно статті 29 Закону України «Про рекламу».
Таким чином, матеріали справи містять достатні докази про порушення законодавства про рекламу, що доводять провину позивача у вчиненні порушення законодавства про рекламу. Крім того, суд зазначає, що відповідач в межах здійснення своїх повноважень наділений правом на оцінку розміщеної реклами вимогам законодавства, що ним і було зроблено в даному випадку.
Отже, проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України приймаючи рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Інші доводи та аргументи сторін не мають визначального значення для вирішення цього спору та не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин у цій справі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення №53 від 22.07.2025 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Держспоживслужби в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Микулинецька, 20, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ 40310895).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.