01 квітня 2026 року Справа № 480/7117/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", і просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» № 18153/1 від 11 липня 2025 року про те, що ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю;
- зобов'язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» внести до централізованого банку даних з проблем інвалідності відомості про поновлення дії довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №274930 від 29.07.2024, виданої на ім'я ОСОБА_1 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивач з 14.07.2022 є особою з інвалідністю ІІ групи, що було встановлено актом МСЕК №601. Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 274930 від 30.07.2024 інвалідність продовжена до 01.08.2027.
02 вересня 2025р. позивач отримав Витяг з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи № 18153/1 від 11 липня 2025 року.
За результатами перевірки, проведеної 10-11 липня 2025 року, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 «не є інвалідом з 29.07.2024».
Зазначає, що рішення було прийнято повністю відповідачем заочно, без виклику позивача, без його повідомлення, без його участі та без проведення будь-якого фактичного медичного огляду його стану здоров'я, що є суттєвим порушенням встановленої законом процедури.
В подальшому 12 серпня 2025 року ГУ ПФУ, посилаючись на інформацію від відповідача, прийняло рішення № 183450022344 про припинення виплати пенсії позивачеві.
Незаконні дії відповідача призвели до позбавлення статусу особи з інвалідністю та гарантованого державою соціального захисту.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з сукупності грубих порушень, допущених відповідачем.
Так, позивач звертає увагу суду, що відповідачем застосовувалися не чинні нормативно-правові акти, а саме норми Постанови КМУ № 1317, який на момент прийняття спірного рішення втратив чинність.
Відповідач у липні 2025 року не здійснював нове оцінювання стану здоров'я, а проводив перевірку обґрунтованості рішення, ухваленого 29.07.2024, а отже, мав застосовувати законодавство, чинне на той момент, тобто Постанову КМУ № 1317 від 03.12.2009 «Питання медико-соціальної експертизи». Такий підхід є грубим порушенням фундаментального принципу права tempus regit actum («час регулює акт»).
Позивач зазначає, що спірне рішення відповідачем прийнято 11 липня 2025 року. На цю дату Постанова КМУ № 1317 вже втратила чинність. Згідно з пунктом 8 Постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338), Постанова № 1317 визнана такою, що втратила чинність з 1 січня 2025 року.
Більше того, законодавець прямо врегулював це питання. Абзац сьомий пункту 3 Постанови № 1338 встановлює імперативну норму: «перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій... проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому... цією постановою». Це положення прямо наказує, що всі без винятку перевірки старих рішень МСЕК, які проводяться новим органом, тобто відповідачем, після 01.01.2025, мають здійснюватися виключно за новими правилами.
Таким чином, діючи на підставі нечинного нормативно-правового акта, відповідач грубо порушив статтю 19 Конституції України. Це є самостійною та безумовною підставою для визнання Оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
Крім того, позивач звертає увагу суду на абсолютну законодавчу заборону на проведення переогляду позивача. Зазначає, що абзацом дванадцятим пункту 3 Постанови № 1338 прямо встановлено, що до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання, належать особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, для яких не визначена дата завершення бойових дій. Для таких осіб оцінювання переноситься на строк після припинення воєнного стану.
Позивач зазначає, що місто Суми з 06.03.2024 віднесено до територій активних бойових дій, дата завершення яких не визначена. Позивач постійно проживає та працює в місті Суми, отже, на нього поширюється пряма законодавча заборона.
Постанова №1338 не розрізняє чи відноситься територія до активних або чи до можливих бойових дій. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 19 квітня 2024 року № 110 були внесені зміни до основного Переліку, затвердженого Наказом № 309 від 22 грудня 2022 року "Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією". Саме в оновленій редакції Переліку, опублікованій після 19 квітня, місто Суми було зазначене як територія можливих бойових дій із зазначенням дати початку - 06.03.2024р., а от же Суми з 06.03.2024р. є територією, на якій ведуться бойові дії в розумінні Постанови №1338.
Також позивач зазначає, про відсутність належної правової підстави для ініціювання перевірки. Так, у Витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, який надісланий позивачу, у графі 6.1. «Підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці» проставлена відмітка « 0».
Наказом МОЗ України 10 грудня 2024 року № 2067, яким затверджені форма такого Витягу та порядок його заповнення, передбачено, що у цій графі ставляться відмітки:
« 1» - постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
« 2» - запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи;
« 3» - результати моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Відповідно, відмітка « 0» проставлена й у графі 6.2. «Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці». Таким чином, проставляючи у вказаних графах відмітки « 0», які взагалі нічим не передбачені, відповідач фактично вже на стадії перевірки погодився із відсутністю законних підстав для її проведення.
Звертає увагу на порушення відповідачем права позивача на участь у процесі прийняття рішення. Відповідач взагалі не повідомив позивача про проведення перевірки 10-11 липня 2025 року.
Разом із тим, підпункт 2 пункту 8 Положення (Постанова № 1338) вимагає повідомляти особу на адресу її електронної пошти або рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Позивач був повністю позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені пунктом 12 Порядку (бути присутнім, залучати представника тощо), оскільки навіть не знав про проведення перевірки. Це підтверджується і самим Витягом з рішення, де поля 18.3 та 18.4, що стосуються неприбуття особи, залишені порожніми, оскільки процедура виклику не проводилася.
Отже, оскаржуване рішення було прийнято заочно, на підставі вивчення старих медичних документів ОСОБА_1 , без проведення будь-якого огляду чи обстеження. При цьому, наслідками такого «вивчення» не було навіть перегляд групи інвалідності, а просто відразу були прийнято рішення про скасування ІІ групи інвалідності.
Враховуючи зазначене, просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на позов , в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Щодо правового обґрунтування здійснення перевірок обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, Центром оцінювання функціонального стану особи, зокрема щодо позивача, відповідач зазначає, що Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі - Рішення РНБО від 22.10.2024 року), введеним в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та 08 листопада 2024 р. № 1276, якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на відповідача - державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» з дати підписання цього наказу.
Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі - Положення).
Пунктом 8 Положення встановлено, що Комісія проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Враховуючи те, що до відповідача надійшли листи Міністерства охорони здоров'я України, якими доручено Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров'я України на виконання запитів Служби безпеки України від 04.11.2024 № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб та у разі необхідності провести переогляд шляхом - проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.
З 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 2 та 6 пункту 3 Постанови від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова) було встановлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31 грудня 2024 року.
Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 було покладено права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» .
Враховуючи вказані вище обставини, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення у 2024 році ІІ групи інвалідності, загальне захворювання, до 2027 року, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування рішення МСЕК щодо визнання позивача особою з інвалідністю.
11.07.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що за захворюваннями позивач не є інвалідом з 29.07.2024. Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.
Враховуючи вищезазначене, рішення про встановлення групи інвалідності позивачу було законно та обґрунтовано скасовано Центром оцінювання функціонального стану особи 11.07.2025.
Результати перевірки медико-експертної справи позивача були оформлені у вигляді Протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 11.07.2025 № 18153/1, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 11.07.2025 № 18153/1 та Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 11.07.2025 № 18153/1.
Що стосується твердження позивача , що відповідач, нібито, незаконно переглянув інвалідність позивача та безпідставно ініціював перевірку обґрунтованості рішення МСЕК, зазначає, що повторне оцінювання особи передбачається лише у разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, тобто якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності. При цьому, в даному випадку мова йде про перевірку обґрунтованості рішення, раніше прийнятого медико-соціальною експертною комісією, а не про оцінювання особи на предмет встановлення наявності захворювання, яке дає право на встановлення особі групи інвалідності.
Чинним на сьогоднішній день законодавством ЦОФСО надається право самостійно вирішувати питання необхідності проведення повторного оцінювання особи під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а отже, зазначена умова (повідомлення про прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК) не має обов'язкового характеру. Неповідомлення особи у цьому випадку не тягне за собою порушення процедури перевірки та не перешкоджає прийняттю рішення за результатами дослідження документів медико-експертної справи особи, щодо якої таку перевірку ініційовано.
Отже, не повідомлення особи про необхідність повторного оцінювання та розгляд питання без її участі, не може розцінюватися судами як порушення прав особи під час перевірки, оскільки проведення безпосереднього огляду особи передбачається лише у разі прийняття рішення про проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку під ставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Тобто, питання встановлення або не встановлення особі інвалідності відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями.
Отже, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність та обґрунтованість оспорюваного позивачем рішення та дотримання процедури прийняття спірного рішення.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача надійшла відповіді на відзив, в якій зазначається про необґрунтованість тверджень відповідача. Просить задовольнити позовні вимоги.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Судом було витребувано докази у відповідача. Також судом було поновлено пропущений процесуальний строк для подання відповідачу відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування позиції по справі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу встановлено 14.07.2022 інвалідність ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту МСЕК №266576 (а.с.12).
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 274930 від 30.07.2024 інвалідність позивачу продовжено до 01.08.2027.
Відповідачем прийнято рішення експертної команди з оцінювання функціонального стану особи № 18153/1 від 11 липня 2025 року, яким позивача визнано таким, що не є особою з інвалідністю з 29.07.2024 (а.с.15).
Позивач не погодився із прийнятим рішенням, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 який діє по теперішній час.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 р. № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24 лютого 2022 року).
У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 р. № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора. Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанови від 25.10.2024 № 1207 та 08.11.2024 № 1276, якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи".
Наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 "Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" з дати підписання цього наказу.
Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.
У пункті 5 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 26.10.2024 №1809 вказано про необхідність виконуючій обов'язки державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" згідно з актом приймання-передачі.
Перелік повноважень, якими наділено комісію визначений в п. 11 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.10.2024 №1809, згідно із яким комісія, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.
Відповідачем до матеріалів справи надано лист ДБР від 07.11.2024 №21/66552/0/1-24, скерований на адресу Міністерства охорони здоров'я України щодо витребування з територіальних підрозділів МСЕК документи, на підставі яких встановлено групу інвалідності особам за переліком, в якому зазначено і позивача. Також викладено прохання у випадку встановлення порушень, вжити заходи у межах компетенції щодо перегляду прийнятих рішень про встановлення групи інвалідності та про виявлені факти порушень повідомити Головне слідче управління ДБР (а.с. 86-88)
Міністерство охорони здоров'я України листами від 08.11.2024 №25/42372/2-24 та від 12.11.2024 №25/42780/2-24 доручило Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров'я України, Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", здійснити перевірку обґрунтованості рішень обласних МСЕК щодо зазначених у запиті ДБР осіб, у разі необхідності провести переогляд таких осіб, шляхом проведення медико-соціальної експертизи з прийняттям відповідного рішення (а.с.118-119).
Серед медико-експертних справ, які були передані відповідачу, крім інших, була справа ОСОБА_1
01.01.2025 набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацами 2 та 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» установлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31.12.2024.
Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 передбачено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
З огляду на те, що рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення ОСОБА_1 2 групи інвалідності було прийнято 30.07.2024, тобто до вступу в дію Постанови КМУ №1338, то перевірка обґрунтованості вказаних рішень МСЕК проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого вказаною вище постановою КМУ №1338.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №2022 від 03.12.2024 "Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи" відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90), наказано, зокрема, покласти права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
Матеріалами справи підтверджується, що Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» здійснено перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, за результатами якої прийнято рішення № 18153/1 від 11 липня 2025 року. (протокол № ЦО-18313 від 11.07.2025), яким скасовано попереднє рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення групи і терміну інвалідності позивача з 29.07.2024 (а.с.97-98).
Згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 30.11.2020 в справі №200/14695/19-а, суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Таким чином, надаючи оцінку правомірності прийняття означеного рішення в межах дотримання процедури прийняття цього рішення, враховуючи висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди), визначаються Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 р. № 1338 (в подальшому - Положення №1338).
Підпунктом 2 пункту 8 Положення №1338 визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.
Пунктом 12 Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - справа) експертною командою за заявою особи, щодо якої він здійснюється, поданою в електронній (у разі технічної можливості) або паперовій формі, можуть бути присутні: лікар, який направив особу на проведення оцінювання, зокрема з використанням методів і засобів телемедицини; уповноважений представник особи (зокрема залучений лікар, соціальний працівник, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб). До заяви додається копія документа, що підтверджує повноваження уповноваженого представника у разі його залучення. Особа або її уповноважений представник мають право до початку проведення оцінювання подати адміністратору заяву щодо самостійного здійснення відео-, аудіофіксації розгляду справи експертною командою з використанням власних технічних засобів.
Під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи здійснюється фіксація проведення огляду експертними командами за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Запис такого розгляду зберігається в закладі охорони здоров'я, в якому сформована відповідна експертна команда, протягом трьох років. У разі оскарження рішення експертної команди запис розгляду передається до Центру оцінювання функціонального стану особи. Особа, стосовно якої проводилося оцінювання, має право отримати запис очного, виїзного або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду, подавши відповідне клопотання до закладу охорони здоров'я, в якому сформована відповідна експертна команда. Особа або її уповноважений представник мають право за допомогою власних технічних засобів здійснити фотофіксацію документів, що формуються експертною командою під час оцінювання особи.
Під час розгляду справи стосовно осіб з числа діючих або колишніх військовослужбовців СБУ або розвідувальних органів на розгляді експертної команди можуть бути присутні представники військово-медичної служби (підрозділу) СБУ та розвідувальних органів. Під час проведення розгляду справи стосовно військовослужбовців Держприкордонслужби, Національної гвардії, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, осіб, які перебували на військовій службі (службі) в Держприкордонслужбі, Національній гвардії, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на розгляді експертної команди можуть бути присутні представники закладів охорони здоров'я МВС, Держприкордонслужби, Національної гвардії, ДСНС.
Порядок № 1338 визначає організацію проведення повторних оцінювань для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів і корекції реабілітаційних заходів та перевірка обґрунтованості рішень.
Згідно п. 51 Порядку № 1338, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно п. 52 Порядку № 1338, Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
Оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров'я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов'язково з урахуванням екстериторіального принципу.
У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття цієї особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення МСЕК на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як за результатами проведення повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення, тільки на підставі дослідження медичних документів.
Отже доводи відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно того, що участь такої особи передбачається лише у разі необхідності, якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності судом визнається необґрунтованими.
За обставин даної справи перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності була здійснена заочно, без проведення повного медичного обстеження позивача та проведення необхідних досліджень, що суперечить нормам Порядку № 1338.
Відповідачем не надано доказів відмови позивача від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, а також не подано докази неприбуття позивача до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
Більше того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про необхідність з'явитися до відповідача для проведення обстеження та оцінки стану здоров'я позивача, що в свою чергу виключає забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пп. 5 п. 3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» доручено Кабінету Міністрів України вжити заходів спільно з правоохоронними органами на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеного в дію Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 12.09.2023 №576/2023, щодо перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності громадянам України чоловічої статі віком від 25 до 50 років, яким після 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності цим Законом вперше встановлено інвалідність II та III груп (крім тих, кому інвалідність II та III груп встановлено у порядку підвищення/зменшення групи інвалідності та/або за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, а також відсутності кінцівки, кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів або наявності онкологічного захворювання, інтелектуальних порушень чи психічних розладів, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, причини інвалідності з дитинства).
Отже, вказаною нормою доручено здійснити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності особам чоловічої статі, віком від 25 до 50 років, яким інвалідність установлено після 24 лютого 2022 року.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог щодо абсолютної законодавчої заборони на проведення переогляду позивача, те, що позивач проживає та працює в м.Суми яке є територією бойових дій, а тому на нього поширюється заборона на проведення переогляду, суд зазначає, що такі обґрунтування не є підставою для задоволення позовних вимог.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України м.Суми не віднесено до зони бойових дій, як помилково зазначає позивач в адміністративному позові.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу інвалідність вперше була встановлена 14.07.2022, в подальшому черговий переогляд здійснено 30.07.2024, тобто після 24 лютого 2022 року, і відповідач, враховуючи звернення правоохоронних органів, зобов'язаний та має право здійснювати перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності, але таку перевірку відповідач повинен здійснювати у відповідності до норм Порядку № 1338.
Стосовно посилання позивача на відсутність у витягу з рішення зазначення підстав для перевірки, суд зазначає, що не зазначення у рішенні такої інформації не спростовує наявність підстав у відповідача для перевірки, враховуючи відповідні звернення правоохоронних органів, що підтверджується матеріалами справи.
Судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 р. № 2073-IX (в подальшому - Закон № 2073-IХ), адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону №2073-IХ, учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Стаття 17 Закону № 2073-IХ гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Враховуючі вищевикладене, суд вважає, що проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК, яким позивачу встановлено 2 групу інвалідності, з порушенням встановленого порядку, з порушенням таких принципів адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого документа, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 21.07.2025 по справі №520/2112/25, 27.01.2026 по справі № 440/12163/25, від 27.01.2026 по справі № 440/9769/25, від 04.02.2026 по справі №440/5814/25, від 18.03.2026 по справі №440/12623/25.
Із урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, винесене Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» № 18153/1 від 11 липня 2025 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» внести до централізованого банку даних з проблем інвалідності відомості про поновлення дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №274930 від 29.07.2024, виданої на ім'я ОСОБА_1 , суд відмовляє у її задоволенні, виходячи із наступного.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що саме відповідачу чинним законодавством надано виключне право визначати групу інвалідності особі, її причину і час настання. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Як зазначено вище, відповідачем порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача.
Фактично зазначені обставини свідчать про необґрунтованість рішення відповідача, а саме недотриманням вимог, визначених ст. 2 КАС України, та є підставою для його скасування.
При цьому, виключно відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо проведення повного медичного обстеження та необхідних досліджень для встановлення групи інвалідності позивача, а також висновку чи є позивач особою з інвалідністю та встановлення відповідної групи інвалідності.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, п. 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд зазначає, що інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» №18153/1 від 11.07.2025 стосовно ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" (м.Дніпро, пров.Феодосія Макаревського, 1-А,і.к. 03191673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета