вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
01 квітня 2026 року Справа № 480/126/26
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення позаштатної постійнодіючої ВПК КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Сумської міської ради 2025-0418-0914-0415-3 від 18.04.2025;
- зобов'язати відповідача повторно провести огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370) отриманої ним травми 29.10.2024 року.
Водночас подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому просить визнати причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду поважними та відкрити провадженому справі.
Заява обгрунтовується тим, що звернення з позовом до суду після закінчення строків на оскарження рішення органу державної влади обумовлено наявністю тяжкого захворювання, отриманого під час захисту Батьківщини, які перешкоджають здійснювати захист своїх прав та інтересів. Додані до позовної заяви документи свідчать про тривале лікування ОСОБА_1 в умовах стаціонару.
Перевіривши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строків звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
У клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою, позивач/ представник позивача зазначив, що звернення з позовом до суду після закінчення строків на оскарження рішення органу державної влади обумовлено наявністю тяжкого захворювання, отриманого під час захисту Батьківщини, які перешкоджають здійснювати захист своїх прав та інтересів.
На підтвердження зазначених обставин, позивачем/представником позивача до позовної заяви додано копії виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативного висновку спеціаліста.
Водночас згідно з виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах у періоди з 30.10.2024 по 05.11.2024, з 05.11.2024 по 18.11.2024, з 18.11.2024 по 28.11.2024, з 27.12.2024 по 15.01.2025, з 27.01.2025 по 10.02.2025, з 05.03.2025 по 18.03.2025, з 19.03.2025 по 28.03.2025, з 10.04.2025 по 18.04.2025.
Водночас згідно консультаційного висновку спеціаліста, позивач отримав консультацію лікаря 03.07.2025 року. При цьому в даному висновку відсутня рекомендація лікаря щодо необхідності стаціонарного чи амбулаторного лікування позивача.
Інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Отже фактично позивач перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах до винесення оскаржуваного рішення. При цьому доказів того, що заважало позивачу звернутися до суду з даною позовною заявою після 18.07.2025, зокрема, доказів перебування позивача на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні, суду надано не було.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладено у постанові від 13.01.2025 по справі № 160/28752/23.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовною заявою за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Таким чином суд зазначає, що доводи викладені позивачем/представником позивача у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою, є безпідставними.
В даному випадку позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою. При цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення клопотанн позивача/представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Враховуючи викладене, позивачу/представнику позивача необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, у якій зазначити інші поважні причини пропуску такого строку та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання позивача/представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. - залишити без руху.
Встановити позивачу/представнику позивача десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу/представнику позивача, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Павлічек