31 березня 2026 року м. Рівне№460/2877/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 28.06.2023 №0295158-2407-1716.
Позов обґрунтовано тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання за платежем "нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", в сумі 28928,25грн, є протиправним, прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, належна позивачу як власнику будівля виробничо-сервісного центру належить до будівель промисловості та класифікується у групі 125 "Будівлі промисловості та склади" ДК 018-2000, підклас 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудівної та металообробної промисловості" та підклас 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Відтак, зазначена будівля не є об'єктом оподаткування в силу приписів підпункту "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Позивач вказує, що Виробничо-сервісний центр збудований ним для здійснення господарської та підприємницької діяльності, а саме: ремонт, технічне обслуговування, збирання-розбирання навантажувальної техніки та іншої спецтехніки. Враховуючи, що такий вид діяльності не визначено окремо КВЕД, тому ознакою основного виду його діяльності є подібний - 33.17 "Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів". Такий вид діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010 належить до секції "С - переробна промисловість".
Доказом використання Виробничо-сервісного центру за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), є споживання електричної енергії на об'єкті, що підтверджується рахунками за січень-грудень 2022 року, в яких вказано, що споживачем є ФОП ОСОБА_1 , угода від 01.01.2019, місце постачання електроенергії - АДРЕСА_1 (майстерня). Також у Виробничо-сервісному центрі зберігається відремонтована техніка, що тимчасово не передана замовникам згідно договорів у зв'язку з форс-мажорними обставинами (COVID-19), але потребує періодичного регламентного обслуговування для забезпечення належного технічного стану цієї техніки до моменту передачі її замовникам (закінчення форс-мажорних обставин).
Крім цього, приміщення Виробничо-сервісного центру з моменту введення в експлуатацію ніколи не здавалося в оренду, лізинг, заставу та використовується до даного часу позивачем для здійснення господарської діяльності згідно з КВЕД 33.17 "Ремонт та технічне обслуговування інших транспортних засобів".
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду в постановах від 05.03.2020 у справі №825/1625/17 та від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, позивач зазначає, що застосування пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України можливе, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 головуючим суддею у справі визначено суддю Махаринця Д.Є.
Ухвалою суду від 21.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/2877/24 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов є необґрунтованим. Зокрема, зареєстроване за позивачем на праві приватної власності нежитлове приміщення є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та не звільняється від оподаткування згідно з пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Виробничо-сервісний центр не належить до будівель та споруд промисловості згідно з ДК 018-2000, оскільки не призначений для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Відповідач вказує, що ОСОБА_1 не підтверджено, що будівля промисловості відповідає таким ознакам: 1) використовується упродовж звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010; 2) не є зданою в оренду, лізинг, позичку іншим суб'єктам господарювання.
Крім того, у період з 22.10.1999 до 17.08.2020 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець із визначенням видів діяльності за КВЕД: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний вид діяльності). Позивач припинив підприємницьку діяльність 18.08.2020 та повторно зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 31.05.2023. Згідно з відомостями ІС "Податковий блок", ОСОБА_1 у 2022 році звітність не подавав, доходи не отримував. Оскільки у цей період позивач не здійснював жодного виду діяльності як фізична особа-підприємець, укладені з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ - фірмою "Балкан" не можуть бути доказами у цій справі.
Відповідач зазначає, що надані позивачем рахунки за електроенергію вказують на те, що приміщення експлуатувалося, однак не підтверджують його використання за функціональним призначенням.
Відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій в якій заперечив аргументи відповідача з підстав, аналогічних наведеним у позовній заяві. Вказує, що, на відміну від тверджень відповідача, договори, укладені з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ - фірмою "Балкан" підтверджують господарську діяльність, як позивач продовжував провадити без реєстрації фізичною особою - підприємцем, без отримання грошових коштів та доходів. Зокрема, у Податковому кодексі України відсутнє розмежування фізичної особи - підприємця та фізичної особи, а є один статус - платника податків. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0295158-2407-1716.
Відповідно до розпорядження Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 №679 призначено автоматизований розподіл справи №460/2877/24 у зв'язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є. головуючого у справі №460/2877/24.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025, головуючим суддею у справі визначено суддю Дудар О.М.
Ухвалою суду у складі судді Дудар О.М. від 10.09.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області №460/2877/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 31.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання сторін про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.10.1999 (номер запису в реєстрі 26080170000006663 від 25.11.2005). Види діяльності підприємця за КВЕД: 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
17.08.2020 до Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис номер 20060800600003006663 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням.
31.05.2023 до Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис номер 2011160000000000507 про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Види діяльності підприємця за КВЕД: 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2014 №30596845, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна: будівля, виробничо-сервісний центр літ. А-2, загальною площею 890,1кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
28.06.2023 Головним управління ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0295158-2407-1716- НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, код платежу 18100300, за податковий період 2022 рік, у сумі 28928,25грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 оскаржив в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС України від 14.02.2024 №3719/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0295158-2407-1716-UA56060470000086729 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як:
4.1.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
4.1.11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
Згідно з пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України, податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції Закону №466-IX від 16.01.2020, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Таким чином, наведена норма підлягає застосуванню за існування у сукупності таких ознак:
1) об'єкт нерухомого майна належить до будівель промисловості, які віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000,
2) об'єкт нерухомого майна використовується за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010,
3) об'єкт нерухомого майна не здається його власником в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об'єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Згідно з пп.266.3.1- 266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів (пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України).
Підпунктом 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
При цьому, відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2. цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 Податкового кодексу України).
Перевіряючи наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах податкової преференції за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, суд враховує таке.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
При цьому, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі № 0640/4296/18 звернув увагу на те8, що визначаючи податкову пільгу у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту - платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути підставою для звільнення від оподаткування.
Так, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням.
Суд встановив, що належна позивачу будівля належить до будівель промисловості та класифікується у групі 125 "Будівлі промислові та склади" ДК 018-2000, що також підтверджено рішеннями судів у справах №817/942/18, №460/6009/20, №460/7179/23.
Так, з Технічної документації із землеустрою від 07.04.2013 встановлено, що документація стосувалася документів, що посвідчують право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) підприємця ОСОБА_1 саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для будівництва та експлуатації споруди "Виробничо-сервісний центр" в АДРЕСА_1 .
Згідно з Декларацією від 20.11.2014 №РВ143143240177 визнано готовність до експлуатації об'єкта: "Продовження будівництва виробничо-сервісного центру на АДРЕСА_1 ". Замовник ОСОБА_1 .
Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 01.12.2014 №290 "Про присвоєння адреси" об'єкту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (виробничо-сервісному центру, який закінчений будівництвом відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.11.2014 №РВ143143240177), присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .
Поряд з цим, суд не погоджується з доводами позивача про те, що упродовж 2022 року він використовував обумовлений об'єкт нерухомого майна в господарській діяльності, з огляду на таке.
Як уже зазначено судом вище, за підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлена вимога щодо використання об'єкта нерухомого майна за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
Доводи позивача зводяться до того, що здійснюваний ним вид господарської діяльності за КВЕД 33.17 класифікується в секції С КВЕД ДК 009:2010, підприємницьку діяльність він лише тимчасово призупиняв у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (пандемія, війна).
Водночас, згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 50 Цивільного кодексу України встановлено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частини перша, друга).
Частинами першою-третьою статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під час розгляду справи встановлено, що 17.08.2020 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням.
Отже, з моменту припинення підприємницької діяльності і до повторної реєстрації фізичною особою - підприємцем (31.05.2023) позивач не мав статусу суб'єкта господарювання та не здійснював господарської діяльності за жодним видом КВЕД.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що для здійснення виробничої діяльності ним були укладені договори: від 01.04.2020 б/н з ФОП ОСОБА_2 про надання послуг з ремонту електронавантажувача ЕВ-687; від 02.01.2020 б/н з ТОВ "Балкан" про надання послуг з ремонту електронавантажувача ДВ-1792.
Суд звертає увагу позивача на те, що за визначенням, наведеним в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч.1 ст.9 цього Закону).
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Суд зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи акти обстеження виконання умов договорів про надання послуг з ремонту від 19.05.2023 не стосуються періоду визначення спірного податкового зобов'язання, не мають ознак первинних документів, отже такі докази не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності в розумінні статей 73 - 75 КАС України.
Таким чином, під час розгляду справи жодними належними й допустимими доказами не підтверджено фактичного використання у 2022 році конкретним суб'єктом господарської діяльності за функціональним призначенням належного позивачу об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Не підтверджують таких обставин і надані позивачем рахунки за спожиту електричну енергію (адреса лічильника: АДРЕСА_1 ), які складені для споживача ФОП ОСОБА_1 , оскільки за своїм змістом ці рахунки підтверджують лише використання на об'єкті нерухомого майна електричної енергії, що жодним чином не дає підстав для висновку про використання такого об'єкта за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що належний позивачу виробничо-сервісний центр у 2022 році не був об'єктом, який згідно з підпунктом 266.2.2 "є" пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Щодо посилань позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2020 у справі №825/1625/17 та від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, суд такі не враховує, оскільки правовідносини у цих справах є нерелевантними до спірних у цій справі правовідносин.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи позивач належними й допустимими доказами не підтвердив обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, та не підтвердив наявності підстав для застосування податкової пільги у виді звільнення від оподаткування належного йому об'єкта нерухомого майна.
Натомість відповідачем доведено, що, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, чи визначені чинним законодавством, добросовісно та розсудливо, не порушуючи прав та законних інтересів платника податків.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, Рівненська область, 33023; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44070166).
Рішення складено 31 березня 2026 року.
Суддя О.М. Дудар