01 квітня 2026 року м. Рівне№460/11907/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), у якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача-1 та відповідача-2, що полягають у відмові в нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини за період часу з 22.08.2023 по 07.04.2025;
зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 здійснити нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини за період часу з 22.08.2023 по 07.04.2025;
визнати протиправними дії відповідача-1 та відповідача-2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах, а саме з березня 2024 року по січень 2025 року;
зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 нарахувати позивачу грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах, а саме за період з березня 2024 року по січень 2025 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 . 19.10.2022 внаслідок участі в бойових діях із захисту територіальної цілісності та суверенітету України позивач отримав поранення, у зв'язку з чим в період з 30.01.2023 по 19.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні за кордоном, а в період з 20.02.2025 по 07.04.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. 15.04.2025 позивача було звільнено зі служби за станом здоров'я. Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 15.05.2025 № 2025-0515-1719-1870-3 встановлено причинно-наслідковий зв'язок поранення позивача як такий, що пов'язаний із захистом Батьківщини. Після звільнення зі служби позивач через свого представника звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо причин невиплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у відпустці для лікування з 22.08.2023 по 07.04.2025. Відповідач листом повідомив про відсутність підстав для нарахування і виплати спірної додаткової винагороди з тих мотивів, що військовослужбовець перебував не на стаціонарному лікуванні, а на реабілітації. Також вказав, що виплата не може бути здійснена, оскільки позивач перебував на лікуванні понад встановленні чинним законодавством строки, передбачені для тривалого лікування. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вважає, що для виплати додаткової допомоги у розмірі 100000,00 грн необхідні дві умови: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні (отримання медичної або реабілітаційної допомоги в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (в тому числі закордонних) або перебування у відпустці для лікування у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Також вказує, що відповідачами не в повному обсязі було нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з березня 2024 року по січень 2025 року, на підтвердження чого долучив довідку про грошове забезпечення військовослужбовця. З наведених мотивів, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
05.08.2025 через підсистему "Електронний Суд" суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 в період з 28.01.2023 по 15.04.2025, протягом якого перебував на безперервному довгостроковому лікуванні. На підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за час лікування у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) за період з 28.01.2023 по 21.08.2023. В подальшому позивач до наказів про виплату додаткової винагороди не включався у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні. Зазначене обумовлює тим, що з моменту вибуття на закордонне лікування військовослужбовець не перебував весь час на стаціонарному лікуванні, а проходив програму реабілітації в поліклінічних умовах. Також покликається на те, що позивач перебував на лікуванні за кордоном понад 12 місяців за відсутності висновку (постанови) військово-лікарської комісії про потребу в продовженні лікування. Таким чином, відповідач-1 стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
12.08.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача-1. Зокрема, вказує, що перебуваючи за кордоном, він проходив всі етапи медичної реабілітації безперервно і його стаціонарне лікування включало в себе перебування у стаціонарі та амбулаторно і заключний етап у реабілітаційному центрі. Зазначене підтверджується довідками (свідоцтвами) військово-лікарських комісій, а також виписками та виписними епікризами із медичних карт стаціонарного хворого, які долучені до позовної заяви. За неведеного, вважає, що має право на отримання додаткової винагороди за весь час перебування на стаціонарному лікуванні.
14.08.2025 відповідачем-1 було подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наведено аргументи та мотиви відхилення пояснень наведених представником позивача у відповіді на відзив. Зокрема зазначено, що військовослужбовці, які перебувають на лікуванні за кордоном, можуть проходити ВЛК дистанційно. На підставі чого, відповідачем-1 було скеровано до НВМКЦ "ГВКГ" лист та направлення на дистанційний медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у перебуванні на лікуванні понад 12 місяців військовослужбовця. Після вжиття вказаних заходів, відповідача-1 повідомили, що позивач підлягає поверненню з-за кордону у зв'язку з перебуванням на лікуванні понад 12 місяців.
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач-2 не надав, тому в силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27.01.2023 № 30 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та направлений до нового місця служби - військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.06.2023 № 153, позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 28.01.2023 на всі види забезпечення.
19.10.2022 старший сержант ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримав вибухову травму, вогнепальне наскрізне поранення правого передпліччя, внутрішньо-уламковий перелом променевої кістки зі зміщенням в в/з, пошкодження плечової, променевої, ліктьової артерії, посттравматичний неврит правого променевого нерва, перелом основи середньої фаланги 2-го пальця лівої кисті, порушення функцій обох верхніх кінцівок ІІ ступеню під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в н.п. Суханове внаслідок обстрілу противником. Вказане стверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.05.2023 № 2356.
Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 22П21199, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні в Криворізькій міській клінічній лікарні № 2 Криворізької міської ради у період з 19.10.2022 по 24.10.2022.
Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 13933, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" у період з 24.10.2022 по 07.11.2022.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії хірургічного профілю Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 04.11.2022 № 1211Х, за результатами проведення медичного огляду 04.11.2022 старшого сержанта ОСОБА_1 встановлено причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після протезування плечової, променевої та ліктьової артерії (19.10.2022), тромбектомія з аутовенозного шунта та репротезування ліктьової артерії справа та етапного ушивання дефекту м'яких тканин правого передпліччя (25.10.2022, 28.10.2022, 01.11.2022), внаслідок вогнепального наскрізного поранення правого передпліччя з переломом променевої кістки та ушкодженням плечової, променевої та ліктьової артерії (19.10.2022), поранення, ТАК, повязане з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана). За наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007 - Поранення тяжкого ступеня. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 22П27059, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні в Криворізькій міській клінічній лікарні № 2 Криворізької міської ради у період з 26.12.2022 по 11.01.2023.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня № 2" Криворізької міської ради від 11.01.2023 № 59, за результатами проведення медичного огляду 11.01.2023 старшого сержанта ОСОБА_1 встановлено причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після операції (19.10.2022) - закрита репозиція верхньої третини правої променевої кістки, основи середньої фаланги 2 пальця лівої кисті; 26.12.2022 - іммобілізація ортезом правої верхньої кінцівки, з приводу консолідуючого перелому верхньої третини променевої кістки правого передпліччя; посттравматичного невриту правого променевого нерву, з тимчасовим порушенням функцій правої верхньої кінцівки; консолідуючого перелому основи середньої фаланги 2 пальцю лівої кисті, як наслідок вибухової травми (19.10.2022) (згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 - травма тяжкого ступеню), травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про травму відсутня). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
У листі від 27.01.2023 № 29/2139/2-23 вказано, що Університетською лікарнею в Утрехті поінформовано Міністерство охорони здоров'я України про можливість медичної евакуації та надання безоплатної необхідної медичної допомоги пацієнту, захиснику України Кисличенку В.В.
18.03.2025 військово-лікарською комісією хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону за результатами огляду ОСОБА_1 було складено Свідоцтво про хворобу № 2025-0318-1030, згідно якого на підставі статей 42а, 76а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби.
15.04.2025 позивача було звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.04.2025 № 105.
Згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 15.05.2025 № 2025-0515-1719-1870-3, травма, поранення особи, звільненої з військової служби, ОСОБА_1 , 1974 р.н.: наслідки вибухової травми (19.10.2022): вогнепального осколкового поранення правого передпліччя з вогнепальним багатоуламковим переломом верхньої третини правої променевої кістки та пошкодженням плечової, променевої та ліктьової артерій, вогнепального осколкового поранення лівої кисті з вогнепальним переломом середньої фаланги II пальця, лікованих оперативно: 19.10.2022 - хірургічна обробка вогнепальних ран, фасціотомія правого передпліччя, аутовенозне протезування плечової, променевої та ліктьової артерій, репозиція та остеосинтез ІІ пальця лівої кисті та верхньої третини правої променевої кістки шпицями; 25.10.2022, 28.10.2022, 01.11.2022 - хірургічні обробки вогнепальних ран; 03.07.2024 - аутотендопластика перенесення круглого пронатора на довгий променевий розгинач кисті, у вигляді зміцнілих шкірних рубців, контрактури правого ліктьового суглоба, консолідованих переломів правої променевої кисті та середньої фаланги ІІ пальця лівої кисті, оклюзії правої плечової артерії з помірним порушенням кровообігу та функцій, післятравматичної невропатії правих променевого, ліктьового та серединного нервів з повним анатомічним переривом правого променевого нерва на рівні біфуркації з розвитком глибокого парезу м'язів розгиначів правої кисті та пальців, чутливих та трофічних порушень правого передпліччя, кисті, вираженого нейропатичного больового синдрому зі значним порушенням функції правої верхньої кінцівки" - ТРАВМА, ПОРАНЕННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Постанову ВЛК про причинний зв'язок зазначених травми, поранення за довідками ВЛК Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 04.11.2022 № 12118 та КП "Криворізька міська лікарня № 2" від 11.01.2023 № 59 - ВІДМІНИТИ.
22.05.2025 представником позивача на адресу відповідача-1 було направлено адвокатський запит, у якому представник просить надати інформацію щодо підстав невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за весь час перебування на лікуванні (за кордоном за період часу з 30.01.2023 по 19.02.2025 та на стаціонарному лікуванні в Україні за період часу з 20.02.2025 по 07.04.2025) у зв'язку з отриманням поранення під час захисту Батьківщини, а також під час перебування у відпустці для лікування після поранення за висновком ВЛК від 11.03.2023, а також інформацію чи планується командуванням військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про донарахування невиплаченої додаткової винагороди позивачу.
Листом від 02.06.2025 № 2486 відповідач повідомив, що спірну винагороду позивачу нараховано та виплачено за період з 28.01.2023 по 21.08.2023. Водночас, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 22.08.2023, оскільки військовослужбовець не перебував на стаціонарному лікуванні. Також вказано, що виплата додаткової винагороди за період стаціонарного лікування з 20.02.2025 по 07.04.2025 не може бути здійсненна у зв'язку з тим, що старший сержант ОСОБА_1 перебував на лікуванні понад встановлені чиним законодавством строки, передбачені для тривалого лікування.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі здійснюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.11.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2-2 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абзацу першого пункту 1-2 Постанови № 168, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також абзацом третім пункту 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час припинення виплати позивачу додаткової винагороди) передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Абзаци другий та третій пункту 9 розділу І Порядку № 260 (у редакції, чинній на час припинення виплати позивачу грошового забезпечення) визначають, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення понад граничний термін перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Крім того, пунктом 17 Порядку № 260 зазначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до окремого рішення (доручення) Міністра оборони України № 3740/уд від 22.06.2024 визначено, що грошове забезпечення після чотирьох місяців (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль) безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні виплачувати на підставі висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні. Цей висновок є підставою для виплати грошового забезпечення за період лікування понад чотири місяці (не більше дванадцять місяців).
Позивачем не заперечується той факт, що після чотирьох місяців безперервного перебуванні на лікуванні він не проходив медичний огляд ВЛК на предмет потреби у тривалому лікуванні і такий висновок ВЛК для військової частини ним не надавався.
Водночас, представник позивача не наводить жодних правових обґрунтувань того, що виплата грошового забезпечення в даному випадку має здійснюватися і без такого висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні.
Правилами частини одинадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, від 17.08.2022) було передбачено, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
У подальшому, до вказаної норми Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX були внесені зміни та викладено її в такій редакції:
"Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку".
Також законодавцем приведено у відповідність норми Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Так, абзацом 3 пункту 9 розділу I наразі передбачено:
"грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства".
Тобто висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 № 2801-XII (далі Закон № 2801-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
У пункті 6.13 Положення № 402 визначено, що медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.
У пункті 6.14 Положення № 402 встановлено, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров'я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 12 місяців. Після закінчення визначеного терміну перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із військового (цивільного) лікувального закладу.
У пункті 20.3. Положення № 402 зазначено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: в) Потребує: тривалого лікування (постанова приймається щодо військовослужбовців безпосередньо після прийняття рішення про те, що вони потребують тривалого строку лікування (чотири місяці підряд, враховуючи відпустку для лікування у зв'язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).
Враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів, підставою для продовження перебування на лікуванні та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні є рішення командира частини, яке приймається на підставі висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні. У разі ненадходження до військової частини із медичного закладу або ВЛК висновку про необхідність подальшого лікування виплата грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, не здійснюється. У разі надходження таких документів до військової частини, приймається рішення про поновлення виплати грошового забезпечення та здійснюється донарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди за весь час перебування військовослужбовця на лікуванні.
З матеріалів справи встановлено, що під час проходження стаціонарного лікування позивач проходив два огляди військово-лікарською комісією, на підставі яких було надано довідки військово-лікарської комісії від 04.11.2022 № 1211Х та від 11.01.2023 № 59, у яких вказано, що позивач потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
В подальшому, з 29.01.2023 позивач проходив лікування за кордоном, зокрема в Університетській лікарні в Утрехті (Нідерланди), на підтвердження чого долучив медичні довідки, перекладені українською мовою, та листи фонду "Nethetlands for Ukraine", який організував проведення того лікування.
Водночас, на переконання суду, виписки з медичної картки стаціонарного хворого, листи фонду "Nethetlands for Ukraine", медичні довідки, перекладені на українську мову, не є висновком військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні, а підтверджують факт стаціонарного лікування, реабілітації та діагноз позивача.
Відповідно до пункту 6.5 Положення № 402, для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
В даному випадку, виплата грошового забезпечення була призупинена з 22.08.2022 з причини не перебування на стаціонарному лікуванні та через перевищення загального часу перебування на лікуванні за відсутності висновку (постанови) ВЛК про потребу в продовженні лікування, про що зазначає відповідач-1 у відзиві.
Суд зауважує, що враховуючи вимоги наведених нормативних актів, підставою для продовження перебування на лікуванні та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні є рішення командира частини, яке приймається на підставі висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні. У разі ненадходження до військової частини із медичного закладу або ВЛК висновку про необхідність подальшого лікування виплата грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, не здійснюється. У разі надходження таких документів до військової частини, приймається рішення про поновлення виплати грошового забезпечення та здійснюється донарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди за весь час перебування військовослужбовця на лікуванні.
Доказів наявності висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні позивача суду не надано.
Більше того, у матеріалах справи наявний лист військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2024 № 1296, адресований адвокату у відповідь на адвокатський запит, зі змісту якого слідує, що позивача було проінформовано про потребу проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення потреби у продовженні тривалого лікування за кордоном та оформлення документів, що слугуватимуть підставою для виплат згідно положень діючих нормативно-правових актів.
Крім того, з листа військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2024 № 2175/715, адресованого начальнику Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" слідує, що відповідач-1 просив розпорядитись щодо проведення дистанційного медичного огляду військово-лікарською комісією НВМУК "ГВКГ" з метою визначення потреби (відсутності потреби) у перебуванні на лікуванні понад 12 місяців, а також потреби у продовженні тривалого лікування військовослужбовця за кордоном. До листа було долучено направлення на дистанційний медичний огляд військово-лікарською комісією старшого сержанта ОСОБА_1 від 25.06.2024 № 596 та службову характеристику для проведення дистанційного медичного огляду військово-лікарською комісією від 24.06.2024.
Відповідно до службової характеристики, старший сержант ОСОБА_1 потребує проведення дистанційного медичного огляду військово-лікарською комісією НВМКЦ "ГВКГ" з метою визначення потреби (відсутності потреби) у перебуванні на лікуванні понад 12 місяців, а також продовженні тривалого лікування військовослужбовця за кордоном.
У зв'язку з ненадходженням до військової частини висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні позивача після завершення чотиримісячного безперервного строку перебування на лікуванні, з 28.08.2022 йому припинено нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення позивачем дій для забезпечення проходження ним відповідного медичного огляду та отримання висновку ВЛК за період його лікування за кордоном для поновлення виплати грошового забезпечення.
В свою чергу, військова частина в межах своїх повноважень вчинила дії щодо забезпечення можливості проходження позивачем дистанційного медичного огляду військово-лікарською комісією, а також повідомила позивача про потребу в проходженні огляду для поновлення виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Суд зазначає, що призупинення виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні військовослужбовця позивача в лікарняних закладах є вимогою законодавства, отже посадові особи військової частини зобов'язані діяти в межах цих вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідачів протиправних дій щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою № 168, позаяк, у відповідачів не було підстав для поновлення такої виплати після 21.08.2023.
Відтак, позовні вимоги як про нарахування та виплату грошового забезпечення з березня 2024 року по січень 2025 року, так і про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за період з 22.08.2023 по 07.04.2025 включно, є безпідставними та в їх задоволенні належить відмовити.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 01.04.2026.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач - військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК