30 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8444/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі №440/8444/25, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також виключення з військового обліку відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 .
28.01.2026 видано виконавчий лист №440/8444/25.
19.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
До суду надійшли пояснення від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких представник зазначає про технічну неможливість виконати рішення суду.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Суд, вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення судового контролю, дійшов наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 4, 7 статті 13 Закону № 1402-VIII визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97, п. 197). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13.06.2006, п. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» № 11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ромашов проти України» № 67534/01 від 27.07.2004, «Шаренок проти України» № 35087/02 від 22.02.2005 зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26.04.2005 та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішенню суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено процесуальний механізм реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення у формі встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання відповідачем-суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення.
Як було зазначено вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі №440/8444/25, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також виключення з військового обліку відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 .
У письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 25.07.2022 і взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Чутове) 27.04.2023, відповідальна посадова особа - оператор ІКС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІНФОРМАЦІЯ_7 позбавлена можливості здійснювати внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаного, який не перебуває на військовому обліку у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, в тому числі на виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на висновки, що викладені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 в цій справі:
"Крім того, представник відповідача наголошує на тому, що вноситись дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку повинні за “за місцем перебування на військовому обліку», а отже ІНФОРМАЦІЯ_2 є взагалі не є неналежним відповідачем у справі.
Колегія суддів не погоджується з такими аргументами апеляційної скарги відповідача та вважає, що вносити дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повинен той ТЦК та СП, який прийняв рішення про виключення особи з військового обліку і у якому зберігаються документи, що підтверджують виключенням з військового обліку.
Отже, таким ТЦК та СП у даній справі є ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки саме він приймав рішення про виключення з військового обліку і лише у нього містяться документи, які підтверджують цей факт.
...
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцем перебування на військовому обліку, не може бути ІНФОРМАЦІЯ_9 (Чутово), який помилково створив запис з позначкою “на обліку» відносно позивача, якого раніше було виключеного з військового обліку.
Крім того, згідно абз 1 п.22.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Наказ МОУ №402) (в редакції станом на 25.07.2022) “дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК)».
Згідно пп.В п.22.1 Наказу МОУ №402 (в редакції станом на 25.07.2022) Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються: в) на військовозобов'язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку.
За приписами п.3.6. Наказу МОУ №402 Картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у військовому комісаріаті до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.
Отже, перевірити обґрунтованість вимог особи, що звертається, може лише той ТЦК та СП, ВЛК якого прийняла рішення про визнання особи непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та який виключив особу з військового обліку, оскільки саме він зберігає первинні документи щодо надання особі зазначеного статусу.
З таких обставин, колегія суддів висновує, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є належним відповідачем, оскільки саме його відповідальні особи не виконали своїх обов'язків і своєчасно не внесли до ЄДРПВР інформацію про виключення позивача з військового обліку чим порушили права позивача, а документи, що підтверджують обґрунтованість вимог позивача зберігаються також у ІНФОРМАЦІЯ_10 .
...
Отже, у ІНФОРМАЦІЯ_11 , після прийняття рішення ВЛК про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст.20а наказу Міністерства Оборони України №402 від 2008 року, виник обов'язок актуалізувати базу даних шляхом внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, як це зазначено у абз.3 п.2 роділу IV “Порядок внесення та актуалізація відомостей Реєстру» Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (в редакції станом на 25.07.2022).".
Функції з ведення реєстру виконують районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабміну від 30.12.2022 №1487.
Сам механізм внесення змін у разі невідповідності відомостей у військово-обліковому документі відомостям, що містяться у реєстрі, передбачений п. 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабміну від 16.05.2024 №559.
Таким чином, обов'язок внесення відомостей покладається на посадових осіб ТЦК.
Суд зазначає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) ТЦК своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткові обов'язки та наслідки.
Таким чином, відповідальним за внесення відомостей до реєстру про виключення позивача з військового обліку є саме ТЦК, яким було допущено протиправну бездіяльність.
Виходячи з викладеного, суд констатує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі №440/8444/25 не виконано.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/8444/25 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі №440/8444/25. При цьому суд вважає достатнім строк для підготовки звіту - один місяць з дати отримання відповідної ухвали.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі №440/8444/25.
Копію ухвали надіслати заявнику та відповідачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Головуючий суддя Г.В. Костенко