Справа № 420/34599/25
01 квітня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі клопотання відповідача Військової частини НОМЕР_1 про повернення позовної заяви, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 420/34599/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2011 року по 04.04.2025 року з урахуванням базових місяців - березень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 щодо нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.09.2011 року по 04.04.2025 року з урахуванням базових місяців - березень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення включно з 21.09.2011 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою від 20.10.2025 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 10.11.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 18.02.2026 року витребувано у Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України копії довідок (карток особового рахунку військовослужбовців, архівних відомостей) про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_2 із зазначенням всіх складових грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, за 2016 - 2025 роки, та надати до суду у строк до 27 лютого 2026 року. Зупинено провадження по справі № 420/34599/25 до отримання витребуваних доказів.
Ухвалою від 01.04.2026 року поновлено провадження у справі №420/34599/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
До суду від відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить визнати неповажними причинами пропуску ОСОБА_1 тримісячного строку звернення до суду з цим позовом, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 повернути позивачу у зв'язку з пропущенням 3-місячного строку звернення до суду з цим позовом (ст. 116, 233 КЗпП). В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача вказав, що трудові відносини між ОСОБА_3 та військовою частиною НОМЕР_1 тривали по 04.04.2025р. Зазначає, що з моменту отримання позивачем від військової частини НОМЕР_1 інформаційної довідки (грошового атестату із складовими грошового забезпечення) про належні йому до виплати суми при звільненні пройшло 6 місяців. Так, відповідно запису № 1479 від 04.04.2025 в Журналі реєстрації вихідних документів військової частини НОМЕР_1 зазначено, що ОСОБА_4 отримала «на руки» під особистий підпис перший примірник грошового атестату ОСОБА_5 від 04.04.2025 № 1479. Даний факт не оскаржується ОСОБА_5 . Другий примірник грошового атестату ОСОБА_5 від 04.04.2025 № 1479 залишився у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач дізналася про належні їй суми при звільненні 04.04.2025р. коли особисто отримала грошовий атестат ОСОБА_5 від 04.04.2025 № 1479. До позовної заяви Позивач додала копію військового квитка, в якому на сторінці 9 зазначено, що ОСОБА_1 виключена із списків військової частини НОМЕР_1 04.04.2025 на підставі наказу №98. Тобто, Позивач дізнався про своє звільнення саме 04.04.2025. До своєї позовної заяви Позивач додала копію грошового атестату ОСОБА_5 від 04.04.2025 1479 та вказала, що прізвище « ОСОБА_6 » вона змінила на « ОСОБА_7 » вже після звільнення з військової частини НОМЕР_1 . Отже, посилання Позивача у позовній заяві на те, що вона дізналася про нараховані та виплачені їй суми при звільненні 04.04.2025 лише коли військова частина НОМЕР_1 надала їй письмову відповідь від 07.09.2025 не заслуговують уваги та не можуть бути визнані судом, як поважні причини пропуску звернення до суду з цією заявою.
Вивчивши матеріали справи, надані учасниками справи заяви та докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без руху.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 та частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний подати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачено можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду не лише цим Кодексом, а також іншими законами, які мають перевагу в застосуванні порівняно із строками, визначеними в частині другій та частині п'ятій статті 122 цього Кодексу.
Ч.1 ст.233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Так, Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023.
Постановою від 27.06.2023 № 651 Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто, період з 01.07.2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає обмеження строку звернення до суду трьохмісячним строком.
З наданих до суду доказів вбачається, що ОСОБА_2 з 21.09.2011 року по 04.04.2025 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами у військовому квитку.
ОСОБА_2 виключена із списків військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу №98 від 04.04.2025, про що у військовому квитку наявний запис.
Відтак, позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 04.04.2025 року у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Таким чином, строк звернення позивача до суду врегульований частиною 2 статті 233 КЗпП України та обмежено трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а тому визнання рішенням від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) неконституційною частини 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не впливає на спірні правовідносини.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 19 березня 2026 року по справі № 240/7548/25 вказав, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 13.03.2025 (до моменту звернення до суду із цим позовом) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно запису № 1479 від 04.04.2025 в Журналі реєстрації вихідних документів військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримала «на руки» під особистий підпис перший примірник грошового атестату ОСОБА_5 від 04.04.2025 № 1479 - 04.04.2025 року.
Відтак, позивачу ОСОБА_2 з 04.04.2025 достеменно було відомо про суми, нараховані та виплачені при її звільненні.
Проте, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 07.10.2025 року (дата подання до відділення поштового зв'язку), тобто з пропуском строку звернення до суду.
При цьому, отримання позивачем листа від 07.09.2025 року, яким військовою частиною НОМЕР_1 на заяву від 04.09.2025 року надано відповідь та повідомлено, що ОСОБА_5 виключено зі списків військової частини у зв'язку з чим здійснення будь-яких виплат є неможливою, свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Відтак, позивачем на наведено об'єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом у встановлений процесуальним законом строк та які були пов'язані з дійсно об'єктивними перешкодами реалізувати своє право на звернення до суду, передбачене ст.5 КАС України, а тому викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про поновлення строку звернення до суду з цим позовом був передчасним.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року по справі № 640/5645/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку про те, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судому постановах від 08.08.2019 року по справі № 480/106/19, від 11.02.2020 року по справі № 640/9242/19, від 10.06.2020 року по справі № 620/1715/19, від 23.09.2020 року по справі № 640/5645/19, від 03.12.2020 року по справі № 817/660/18, від 17.03.2021 року по справі № 160/3092/20, від 18.03.2021 року по справі № 640/23204/19, від 31.01.2023 року по справі № 640/18309/21, від 23.11.2023 року по справі № 640/15942/19, від 28.03.2024 року по справі № 460/6314/20, від 02.07.2024 року по справі № 480/9116/23, від 19.09.2024 року по справі № 640/18667/20.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 123, 161, 171,248, 256, 293-295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом п'яти днів з дня отримання ухвали надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази на підтвердження поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що у разі ненадання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду відповідно до статті 123 КАС України.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Самойлюк Г.П.