Справа № 420/10076/25
31 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення по справі № 420/10076/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/10076/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 року у справі № 420/10076/25 позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.12.2018 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 2822,45 грн. з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.12.2018 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 2822,45 грн. з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
16.03.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення по справі № 420/10076/25, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду на 120 днів, з моменту винесення ухвали суду.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду заявник вказує, що з урахуванням внесень змін до державного бюджету на 2025 рік, розподілу коштів на новий бюджетний 2026 рік, задля виділення коштів для потреб оборони в тому числі покриття сум на виконання рішень судів, що набрали законної сили, направлені заявки на фінансування органу вищого штабу (академія є 3 розпорядником бюджетних коштів) станом на день подання дійсної заяви кошти не виділенні, що позбавляє можливості добровільного виконання рішення суду. Академія в свою чергу вживає ряд вичерпних заходів щодо їх отримання й подальшої виплати (виконання рішення суду добровільним порядком) однак з урахуванням законодавчо визначених процедур виділення коштів, а також перерозподілу Міністерством фінансів, а в подальшому зарахування фінансів 3 розпорядникам коштів як академія, кошти відсутні на рахунках для виконання рішення суду, станом на день подання заяви.
Ухвалою від 16.03.2026 року Одеський окружний адміністративний суд призначив розгляд заяви Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення по справі № 420/10076/25 у судовому засіданні на 31.03.2026 року.
В судове засідання, призначене на 31.03.2026 року, учасники справи не з'явилися про день час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд заяви Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення по справі № 420/10076/25 за його відсутності, в задоволенні вказаної заяви просить відмовити.
Керуючись приписами ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з наступного.
За приписами статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII та ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.
За частиною 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно частиною п'ятою статті 378 КАС України, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З аналізу наведених вище норм законодавства України слідує, що розстрочкою/відстрочкою, в розумінні зазначеної норми закону, є відкладення чи перенесення дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи.
Підставою для відстрочки/розстрочки можуть бути конкретні існуючи обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або встановленим судом способом.
Такий спосіб відтермінування виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Вказані обставини повинні мати, як правило, об'єктивний характер, але обов'язковою умовою є ускладнення виконання рішення суду або фактичне унеможливлення його виконання.
До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, природні явища (стихійне лихо), інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяви щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 по справі №819/150/17).
Заявник, обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду вказує, що не ухиляється від виконання рішення суду, однак, у зв'язку з відсутністю фінансування не має можливості виконати рішення суду в повному обсязі.
Водночас, суд вважає, що фінансове становище не є винятковим випадком, що давало б суду правові підстави для відстрочення виконання рішення.
У ході розгляду заяви заявником не доведене існування передбачених ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення.
Також заявником не надано належних пояснень того, яким чином відстрочення судом виконання судового рішення сприятиме його виконанню після закінчення терміну відстрочення, а також яких заходів вживає заявник для виконання вказаного рішення суду в якомога коротші строки.
Більш того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після завершення терміну відстрочення (120 днів) рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Враховуючи вищезазначене, заявником не було доведено існування виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення, а тому суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяву представника Військової академії (м.Одеса) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 420/10076/25.
Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 378 КАС України суд, -
У задоволенні заяви Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення по справі № 420/10076/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294- 296 КАС України.
Суддя Г. В. Лебедєва