Справа № 420/38382/25
31 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.11.2025 виплати нарахованої належної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром у сумі 34645,12 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати з 01.11.2025 нараховану належну ОСОБА_1 пенсію у сумі 82019,18 з розрахунку 90% від суми грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на пенсійному забезпеченні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року по справі №420/4176/25, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2025 року без обмеження максимальним розміром та застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету міністрів України Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану від 03.01.2025 № 1, з урахуванням раніше виплачених сум. З 01.12.2024 року до 01.11.2025 року відповідач нараховував та виплачував пенсію, яка була обчислена з розрахунку 90% від суми грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром і її величина становила 82019,18 грн. Однак, 05.11.2025 року сума отриманої пенсії становила 34645,12 грн. На усне звернення 10.11.2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням надати довідку про розрахунок пенсії станом на 01.11.2025 року, ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу у видачі вказаного розрахунку, не надавши жодного документу на руки, посилаючись на постанову №821. Як вбачається з наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розрахунків пенсії станом на 01.12.2024 року та на 01.09.2025 р. виписки з карткового рахунку в АТ «Ощадбанк» від 03.10.2025 року підсумок пенсії становить 82019,18 грн. з урахуванням індексації пенсії за 2025 рік. В той же час, відповідач з 01.11.2025 року обмежив виплату нарахованої пенсії сумою 34645,12 грн. замість 82019,18 гри. Свої дії стосовно даного питання відповідач аргументував тим, що з 01.11.2025 року пенсія нарахована з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі Постанова №821). Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 17.11.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/38382/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
01.12.2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру є безпідставною, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 420/4176/25, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025, позивачу проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії позивача з 01.09.2025 становить 82019,18 грн.
Крім того, відповідач вказує, що статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено застосування у 2025 році у період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів (ПМ), установлених для осіб, які втратили працездатність (2 361), тобто є більшим від максимального розміру пенсії (23 610 грн). Уряд 3 січня 2025 року ухвалив постанову № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану», якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. У березні 2025 року, відповідно до вимог пункту 2 Постанови КМУ від 25 лютого 2025 р. № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", Головним управлінням Пенсійного фонду України у Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача з 1 березня 2025 року встановлено та нараховано індексацію у розмірі 1500 грн.
01.12.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.
30.12.2025 року до суду від відповідача надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Ухвалою від 07.01.2026 року суд витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області докази по справі №420/38382/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: документи, які містять відомості про розмір фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 за листопад 2025 року; в разі виплати пенсії в розмірі меншому ніж визначено в перерахунку пенсії з 01.11.2025 року (82019,18 грн.), надати інформацію про те, що слугувало підставою для зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за листопад 2025 року.
22.01.2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання ухвали суду від 07.01.2026 року, надійшла заява з поясненнями від 21.01.2026 року, в якій вказано, зокрема, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 420/4176/25 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 №1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплачувати з 01.01.2025 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром та застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1, з урахуванням раніше виплачених сум. Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 420/4176/25, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025, ОСОБА_1 20.08.2025 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 становить 82019,18 грн. Сума доплати за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 378992,48 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. 07.10.2025 Пенсійним фондом України введено в роботу доопрацьоване програмне забезпечення, що дає можливість здійснити відповідний перерахунок пенсії Позивача на виконання рішення суду. В той же час, у зв'язку із численними помилками після доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування на підставі Постанови № 821, а тому рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 420/4176/25 було виконано в межах покладених зобов'язань 18.10.2025 року. Виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку затвердженого Постановою № 821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету. Враховуючи вищевикладене Позивачу в листопаді виплачена пенсія у розмірі 34645,12 грн. (розмір пенсії до виконання рішення суду) та нараховано поточну доплату в розмірі 47374,06 грн за листопад та грудень 2025. Частина нарахованої доплати пенсії в сумі 29551,85 грн. (поточна заборгованість) в грудні та листопаді 2025 зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями: -31.12.2025 виплачено в сумі 7461,42 за серпень 2025; -26.11.2025 виплачено в сумі 8043,40 за серпень 2025; -24.11.2025 виплачено в сумі 5240,80 за серпень 2025; -11.11.2025 виплачено в сумі 8806,23 за серпень 2025.
Разом з заявою відповідачем надано, зокрема перерахунки пенсії позивача та скриншоти з підсистеми ПВП ДКГ на підтвердження виплати пенсії позивачу.
28.01.2026 року до суду від позивача надійшла заява з поясненнями, в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року по справі № 420/4176/25, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплачувати з 01.01.2025 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром та застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1, з урахуванням раніше виплачених сум.
05.09.2025 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії на виконання вказаного рішення суду.
Листом від 18.09.2025 року відповідач повідомив позивача, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 420/4176/25, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025, позивачу проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з 01.09.2025 становить 82019,18 грн. Відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим. Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з пунктом 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства. Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України. Інформація про виконання рішення у справі № 420/4176/25 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 в сумі 378992,48 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Згідно банківської виписки по картковому рахунку позивача, йому 03.10.2025 виплачено пенсію у розмірі 82019,18 грн., 05.11.2025 року у розмірі 34645,12 грн.
Згідно заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.01.2026 року виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку затвердженого Постановою № 821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету.
Позивачу в листопаді виплачена пенсія у розмірі 34645,12 грн. (розмір пенсії до виконання рішення суду) та нараховано поточну доплату в розмірі 47374,06 грн за листопад та грудень 2025.
Частина нарахованої доплати пенсії в сумі 29551,85 грн. (поточна заборгованість) в грудні та листопаді 2025 зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями: -31.12.2025 виплачено в сумі 7461,42 за серпень 2025; -26.11.2025 виплачено в сумі 8043,40 за серпень 2025; -24.11.2025 виплачено в сумі 5240,80 за серпень 2025; -11.11.2025 виплачено в сумі 8806,23 за серпень 2025.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження з 01.11.2025 року виплати нарахованої пенсії розміром у сумі 34645,12 грн, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022
№ 2102-ІХ (далі Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями
30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України не обмежуються.
Згідно з абзацом першим преамбули Закону 2262-ХІІ цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою і частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд, зокрема сформував висновки про те, що абзац 3 статті 11 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року по справі № 420/4176/25, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплачувати з 01.01.2025 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром та застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1, з урахуванням раніше виплачених сум.
05.09.2025 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії на виконання вказаного рішення суду.
Листом від 18.09.2025 року відповідач повідомив позивача, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 420/4176/25, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025, позивачу проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з 01.09.2025 становить 82019,18 грн. Відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим. Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з пунктом 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства. Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України. Інформація про виконання рішення у справі № 420/4176/25 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 в сумі 378992,48 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Згідно банківської виписки по картковому рахунку позивача, йому 03.10.2025 виплачено пенсію у розмірі 82019,18 грн., 05.11.2025 року у розмірі 34645,12 грн.
Згідно заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.01.2026 року виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку затвердженого Постановою № 821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету.
Позивачу в листопаді виплачена пенсія у розмірі 34645,12 грн. (розмір пенсії до виконання рішення суду) та нараховано поточну доплату в розмірі 47374,06 грн за листопад та грудень 2025.
Частина нарахованої доплати пенсії в сумі 29551,85 грн. (поточна заборгованість) в грудні та листопаді 2025 зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями: -31.12.2025 виплачено в сумі 7461,42 за серпень 2025; -26.11.2025 виплачено в сумі 8043,40 за серпень 2025; -24.11.2025 виплачено в сумі 5240,80 за серпень 2025; -11.11.2025 виплачено в сумі 8806,23 за серпень 2025.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 420/4176/25 позивачу проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з 01.09.2025 становить 82019,18 грн.
Водночас виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку затвердженого Постановою № 821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету.
Тож, на теперішній час означене судове рішення не виконується у повному обсязі у зв'язку з застосуванням до позивача Постанови №821, про що було повідомлено суд заявою ГУ ПФУ в Одеській області від 21.01.2026 року.
Ключовим питанням, на яке повинен дати відповідь суд, є правомірність застосування до позивача Постанови №821.
Пунктом 2 Порядку № 821 регламентовано, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
Згідно з пунктами 5-8 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що Порядком № 821 врегульовано механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.
У цьому контексті слід звернути увагу на те, що після набрання рішенням законної сили право особи на перераховану пенсію вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб'єктивне право вимоги до держави.
Водночас за результатами аналізу положень Порядку № 821, суд зауважує, що зазначеними положеннями змінюється сама природа судового захисту, оскільки надає категорії «перераховані пенсії за рішенням суду» не суто обліково-інформаційного значення, а наділяє її практичним та функціональним навантаженням, позаяк вона використовується не для обліку вже належних до виплати сум, а для відокремлення їх від звичайної пенсійної виплати і підпорядкування спеціальному режиму часткової, відстроченої та асигнувально залежної виплати.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначені норми Основного Закону України знайшли свої відображення у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 14 КАС України, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що принцип обов'язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Відповідно до §§ 51, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» принцип обов'язковості виконання судових рішень входить до вимоги про юридичну визначеність. У § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» вказано, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу, бо право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Войтенко проти України» (§ 39), «Immobiliare Saffi v. Italy» (§ 66) додатково уточнено, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення було виконане без невиправданих затримок.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 07.02.2018 у справі №803/3805/15.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до положень статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення політики у сферах соціального захисту.
Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України від 27.02.2014 №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794-VII).
Положеннями статті 1 Закону №794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України (частини перша та друга статті 4 Закону №794-VII).
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення праві і свобод людини та громадянина, запобігання та протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
За приписами пункту 3 частини першої статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 вказаного Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, за змістом наведених норм матеріального права Уряд України в межах визначених Законом №794-VII повноважень здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками, та при реалізації цих повноважень останній у своїй діяльності має керуватися Конституцією України, законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
При цьому, постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу.
Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №320/31536/23.
З огляду на викладене, суд зауважує, що законодавець делегував Уряду повноваження на забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, але не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений, як вже зазначалось судом Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а обов'язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Суд зазначає, що хоча оскаржувана постанова № 821 формально і називається актом про «здійснення видатків», але затверджений нею Порядок прямо встановлює: переліки одержувачів виплат; обмеження (пропорційність) виплат відповідно до виділених асигнувань; перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період тощо.
Отже, наведені приписи по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов'язкового виконання у бік виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом.
Також суд критично оцінює посилання відповідача на підпункт 2 пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно з яким в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Отже, наведена норма стосується порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, а не встановлення спеціального режиму виплати сум, вже присуджених або визначених на виконання судового рішення.
Таким чином, норма підпункту 2 пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не делегує Кабінету Міністрів України повноваження змінювати порядок виконання остаточних судових рішень чи ставити його в залежність від фінансового ресурсу держави, а тому навіть за її наявності Кабінет Міністрів України зобов'язаний діяти лише в межах Конституції та законів, не втручаючись у сферу, яка за Конституцією України врегульована законом.
Також особливу увагу суд вважає за необхідне звернути на те, що затвердженим спірною постановою Порядком введено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
Порядком передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період. Тобто з аналізу конструкції норм Порядку вбачається, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили особа після відновлення порушеного права у судовому порядку не набуває права на негайне і повне отримання належної суми пенсії, що зводить нанівець конституційний принцип обов'язковості судового рішення.
На переконання суду, така модель змінює саму природу судового захисту, оскільки якщо особа після відновлення у судовому порядку порушеного права не отримує виконання судового рішення, а лише набуває статус одержувача виплати, що здійснюється пропорційно бюджетному ресурсу, судове рішення перестає бути ефективним способом поновлення порушеного права. У такому разі спір фактично не вирішується остаточно: особа спочатку доводить в суді порушення органом державної влади свого права на отримання пенсії у належному, законодавчо визначеному розмірі, а потім невизначений час очікує, коли держава визнає фінансову можливість це право реалізувати. Такий підхід прямо суперечить позиції Конституційного Суду України стосовно того, що виконання судового рішення не може бути ілюзорним або надмірно відкладеним.
Порядком, затвердженим спірною постановою №821, звужено джерела виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, що не передбачено положеннями законодавчих актів вищої юридичної сили, а саме: Конституції України та законів №1404-VIІІ та №4901-VI, якими врегульовано порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, боржником за якими є державний орган (у даному випадку ПФУ).
Застосування до позивача положень Порядку, затвердженого оскаржуваною Постановою №821, на переконання суду, призводить до обмеження його конституційних прав на соціальний та судовий захист та на обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Таким чином, звузивши джерела виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету ПФУ на відповідну мету, Уряд де-факто змінив законодавчо встановлений порядок виконання рішення суду щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат, у яких боржником виступає ПФУ, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про врегулювання таких питань відповідачем поза межами наданих йому повноважень з огляду на наявність регулюючих такі правовідносини актів.
Одночасно у цьому контексті, суд вважає за доцільне наголосити, що Кабінетом Міністрів України раніше вже приймався схожий порядок, а саме Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який, як в ньому зазначено, визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету (далі Порядок № 649).
Проаналізувавши зміст Порядку № 649 та Порядку № 821, суд зазначає, що мета окреслених нормативно-правових актів є аналогічною.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі
№ 640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції:
«Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Згадане рішення переглянуто судом касаційної інстанції та постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 залишено без змін.
Суд у межах цієї справи констатував, що законодавець делегував Уряду повноваження на забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, але не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений, як вже зазначалось судом Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а обов'язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Також судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 320/51895/25 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі
№ 320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Суд при вирішенні даного спору враховує, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02, п. 77) з посиланням на статтю 13 Конвенції зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі «Salah v. The Netherlands» (заява № 196/02, п. 50), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб не відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Жовнер проти України», № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін».
Крім того, Європейський суд з прав людини також зазначав, що «не можна припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції ґрунтовно описував процесуальні гарантії, що їх надано учасникам судового процесу, а саме справедливий, прилюдний і швидкий розгляд справи, не охоплюючи виконання судових рішень; якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується лише доступу до суду та здійснення судочинства, це означало б привести до стану, несумісного з принципом правовладдя, що його Договірні держави зобов'язалися додержувати, ратифікувавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невіддільна частина судового розгляду для цілей статті 6» [рішення у справі Шмалько проти України / Shmalko v. Ukraine від 20 липня 2004 року (заява № 60750/00), § 43]; «право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна юридична система Високої Договірної Сторони уможливлювала, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Дійовий доступ до суду включає право на виконання судового рішення без безпідставних зволікань» [рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04), § 51].
Таким чином, на переконання суду, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №821, якою змінюються умови та механізм виконання судових рішень, є протиправним.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії з листопада місяця 2025 року із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та зобов'язання пенсійного органу здійснити виплату позивачу пенсії без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.11.2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з листопада місяця 2025 року із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.11.2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.03.2026 року.
Суддя Г. В. Лебедєва