Рішення від 31.03.2026 по справі 420/41452/25

Справа № 420/41452/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо продовження не виплати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень місяць 2025 року в розмірі - 204 566 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн 25 коп;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень місяць 2025 року в сумі - 204 566 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн 25 коп;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці кожного місяця, починаючи з січня місяця 2026 року, у розмірі - 204 566 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 25 коп., перераховуючи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на зазначений ОСОБА_1 банківський рахунок в його пенсійній справі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми заборгованості зі сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень місяць 2025 року в сумі - 204 566 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 25 коп;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду по даній справі;

- зобов'язати особисто начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання рішення по даній справі протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду по даній справі, яке набрало законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.02.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, із заявою про призначення мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав усі необхідні документи. За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви був доручений Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 10.02.2025 № 155250006723 «Про часткову відмову в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці» позивачу фактично було відмовлено у призначенні вперше щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 10 лютого 2025 № 155250006723 «Про часткову відмову в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці» було оскаржене позивачем до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року (справа № 420/4500/25) адміністративний позов позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10 лютого 2025 № 155250006723 «Про часткову відмову в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про призначення з 31 січня 2025 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді виходячи із суми суддівської винагороди, вказаної у довідці Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року № 06-27/17/2025 про суддівську винагороду визначену із врахуванням встановленого станом на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 кой., і відповідно до наданого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який становить - 30 (тридцять) років 2 (два) місяці 7 (сім) днів). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року задоволено частково апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, шляхом викладення абзацу 3 (третього) резолютивної частини у новій редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання з 31 січня 2025 року, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року № 06-27/17/2025 про суддівську винагороду, із врахуванням встановленого станом на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розміром 2102 (дві тисячі сто дві) гривні». В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року залишено без змін.

14.10.2025 року, під час примусового виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 року по справі № 420/4500/25, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №155250006723 про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 157808,25 грн. Після прийняття ГУ ПФУ в Одеській області рішення від 14.10.2025 року №155250006723 останнє не почало виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у вищевказаному розмірі.

27.11.2025 року П'ятим апеляційним адміністративним судом ухвалено додаткову постанову по справі №420/4500/25, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання з 31.01.2025 року, врахувавши стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді у розмірі - 30 (тридцять) років 2 (два) місяці 7 (сім) днів). Додаткова постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 року в добровільному порядку не виконана.

11.12.2025 року, за результатами розгляду звернення позивача щодо надання інформації про підстави не виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ним було отримано від відповідача лист № 37670-35798/3-02/8-1500/25 від 01.12.2025 року, в якому зазначено про те, що погашення минулої заборгованості та поточної заборгованості зі сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці буде здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Також зазначено, що на виконання постанови суду позивачу з 31.01.2025 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислене виходячи з розрахунку 54% суддівської винагороди (за 22 роки 8 місяців на посаді судді), та становить - 157808,25 грн. (292237,50 * 54%). Загальна сума боргу за період з 31.01.2025 по 31.12.2025 становила 1513686,63 грн, з яких 943319,66 грн. - минула заборгованість (з 31.01.2025 по 26.08.2025) та 570366,97 грн. - поточна заборгованість (з 27.08.2025 по 31.12.2025). Вказане, на думку позивача, підтверджує те, що ГУ ПФУ в Одеській області не має наміру виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у грудні 2025 року, сума виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень 2025 року включено до надуманої ГУ ПФУ в Одеській області «поточної заборгованості».

Позивач вказує, що його право на вчасне отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному та повному розмірі, яке гарантовано Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII, продовжується порушуватися, а тому уважає дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у вигляді продовження не виплати йому щомісячного довічною грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 грудня 2025 року, протиправними.

Також позивач зазначає, що розмір щомісячного довічного грошового утримання, яке підлягає стягненню за грудень 2025 року та виплаті у послідуючі місяці, згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 року та додаткової постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 року по справі № 420/4500/25 повинно становити 204 566,25 гри. (292 237,50 грн. х 70%) та підлягає стягненню з відповідача за грудень 2025 року та виплаті у подальші місяці.

Ухвалою від 22.12.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/41452/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України. Також вказаною ухвалою суду витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

25.12.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.12.2025 року № 155250006723.

01.01.2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримував довічне грошове утримання на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/4500/25 у розмірі 157808,25 грн. На виконання додаткового рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 Головним управлінням перераховано розмір судівського стажу і довічне грошове утримання судді становить - 204566,25 грн. У відповідача відсутні підстави для самостійного прийняття рішення про виплату коштів, які обліковуються в Реєстрі судових рішень, також відсутні підстави для самостійного здійснення операцій в ЕПС. Покладені Одеським окружним адміністративним судом від 10.04.2025, яке набрало законної сили 27.08.2025 по справі №420/4500/25 зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на територіальний орган Пенсійного фонду України. Розпорядженням №155250006723 проведено призначення та перерахунок довічного грошового утримання. Суми пенсії/грошового утримання судді, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - Реєстр). Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік». Головне управління до цього діяло на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на I, II та на ІІІ квартал 2025 року. Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), Плани доходів і видатків Головних управлінь Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено 22.09.2025 і надіслано до виконання. Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Орієнтовна дата виплати заборгованості у повному розмірі по справі № 420/4500/25 буде здійснена в межах бюджетного року.

Також відповідач вказує, що порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Постанова № 821). Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). Пунктом 2 Постанови № 821 установлено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування. Відповідно до пункту 3 Порядку № 821 сума заборгованості за рішенням суду внесена до переліку боргів. Пунктом 5 Порядку № 821 передбачено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Згідно пункту 6 Порядку № 821 видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На поточний рахунок через банківську установу правомірно нараховано оскаржувані пропорційні суми минулої заборгованості та поточної заборгованості. Залишок боргу минулої заборгованості та поточної заборгованості, виплати яких будуть проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку (пункт 7 Порядку № 821. Іншого чинним законодавством не передбачено. Прийняття Порядку №821 від 14.07.2025 якраз і покликано для вирішення спірних питань, які потребували іншого правового врегулювання та надали змогу пенсіонерам швидше отримати нараховані суми коштів за рішеннями суду.

05.01.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

06.01.2026 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказує, що у поданому ним позові заборгованість зі сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень місяць 2025 року визначена у розмірі - 204 566 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) гри. 25 коп. Однак за час, який минув після подання позову, ГУ ГІФУ в Одеській області 31.12.2025 року на погашення заборгованості зі сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень 2025 року перерахувало на банківський рахунок кошти у сумі - 7 461,42 грн. та 187,35 грн., що разом становить - 7 648,77 грн. Таким чином, на час подання даної заяви розмір заборгованості зі сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень 2025 року становить - 196 917,48 грн. = 204 566,25 гри. - 7 648,77 гри.

З огляду на викладене, позивач просить суд: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень місяць 2025 року в сумі - 196 917 (сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 48 коп. Також вказує, що інші позовні вимоги та клопотання залишаються в редакції, викладеній у позові.

Ухвалою від 07.01.2026 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у справі № 420/41452/25.

07.01.2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надано копії матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Ухвалою від 09.01.2026 року суд витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області докази по справі №420/41452/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: документи, які містять відомості про розмір фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 за грудень 2025 року; в разі виплати пенсії в розмірі меншому ніж визначено в рішенні від 15.12.2025 року № 155250006723 про перерахунку пенсії (204566,25 грн), надати інформацію про те, що слугувало підставою для такого зменшення; відомості про розмір пенсії, який визначений до виплати ОСОБА_1 на січень 2026 року; в разі визначення до виплати ОСОБА_1 пенсії на січень 2026 року в розмірі меншому ніж визначено в рішенні від 15.12.2025 року № 155250006723 про перерахунку пенсії (204566,25 грн), надати інформацію про те, що слугувало підставою для такого зменшення.

23.01.2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали від 09.01.2026 року надійшов лист від 16.01.2026 року з поясненнями, в яких, зокрема, зазначено, що на виконання судових рішень ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці з 31.01.2025. Розмір призначеного довічного грошового утримання склав 204566,25 грн. Загальна сума обчисленого боргу за період з 31.01.2025 по 31.01.2026 склала 2213327,58 грн, з яких: 1264589,81 гри - минула заборгованість (за період до набрання судовим рішенням законної сили з 31.01.2025 по 26.08.2025) та 948737,77 грн - поточна заборгованість (за період після набрання судовим рішенням законної сили з 27.08.2025 по 31.01.2026). Згідно з пунктом 5 статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - Реєстр). Таким чином, інформація про виконання рішення суду по справі № 420/4500/25 та доплата за період з 31.01.2025 по 31.01.2026 Головним управлінням обліковується в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та на її підставі в Реєстрі. Органи Пенсійного Фонду України фінансують види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету в межах виділених асигнувань. Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 за № 53/37389 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1) (далі - Порядок № 21-2), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 “Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік». Згідно із пунктом 5 Розділу VII Порядку № 21-2 Пенсійним фондом України 22.09.2025 затверджено План доходів і видатків Головного управління на 2025 рік. 28.10.2025 до зазначеного плану внесено зміни. З урахуванням внесених змін планом доходів і видатків Головного управління па 2025 рік передбачено: -видатки за рахунок коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, в сумі 6,579 мли грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - в сумі 6,6186 млн грн; - за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, в сумі 7,0009 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - в сумі 12,8643 млн грн. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень. Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України па 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати, визначено пунктом 25 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Також в поданих поясненнях відповідачем зазначено, що порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Порядком № 821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). Положеннями Порядку № 821 передбачено, що видатки па виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мсту, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством. Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку боргів ПКМУ №821 станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України па відповідний рік. Сума щомісячної виплати визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. З метою реалізації вимог ПКМУ № 821 щодо здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) па виконання судових рішень, розробником Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України створено та впроваджено спеціальний багатоступеневий функціонал. При опрацюванні рішення суду, яке набрало законної сили починаючи з 17.07.2025, здійснюється призначення Пенсії або її перерахунок (в залежності від покладених судом зобов'язань) та визначається різниця (сума) між розміром пенсії, який отримує особа, та розміром, визначеним на виконання рішення суду (далі - Різниця). Різниця за період з дати призначення/перерахунку пенсії, з якої рішенням суду зобов'язано здійснити призначення / перерахунок пенсії, розподіляється на складові за джерелами їх фінансування з урахуванням періодів нарахування: - із солідарної системи (джерело фінансування - Пенсійний фонд України); - із Державного бюджету України (джерело фінансування - Державний бюджет України). Зазначена Різниця в електронній пенсійній справі вноситься до переліку боргів ПКМУ №821 та виплачується після виділення відповідних бюджетних асигнувань. Отримувачу пенсії при цьому продовжує виплачуватись пенсія в розмірі до призначення / перерахунку, яка підлягає індивідуальним та масовим перерахункам, що актуалізують розмір пенсійної виплати відповідно до нормативно-правових актів. Таким чином, в грудні 2025 року ОСОБА_1 виплачено пенсію в розмірі 20743,32 грн, 187,35 грн - частину минулої заборгованості від суми 1264589,81 гри за період з 31.01.2025 по 26.08.2025, та 7461,42 грн - частину поточної заборгованості від суми 948737,77 грн за період з 27.08.2025 по 31.01.2026. Всього в жовтні-листопаді-грудні 2025 року ОСОБА_1 на його поточний рахунок, відкритий в банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк» перераховано частину обчисленої доплати пенсії в сумі 30116,46 гри, з яких: 564,61 гри - минула заборгованість та 29551,85 гри - поточна заборгованість. Таким чином, виплата ОСОБА_1 обчисленої заборгованості здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого Постановою № 821, у сумі пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням на цю мету. На січень 2026 року ОСОБА_1 нараховано у відомість па виплату пенсійні кошти в сумі 20769,06 грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік на сьогодні не затверджено. На теперішній час Головне управління діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків на 2026 рік, відповідно до якого виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду заплановано з квітня поточного року. З метою виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 обчисленої доплати пенсії Головне управління листом від 14.01.2026 № 1500-0403-5/5489 звернулось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути питання щодо виділення коштів для виконання рішення суду по зазначеній справі. На теперішній час відповідь від Пенсійного фонду України не надійшло.

Разом з поясненням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало: копія плану доходів і видатків (зі змінами) на 2025 рік; копію довідки про фактично виплачену пенсію; копію списку № 3 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки; копія тимчасового розпису доходів і видатків на 2026 рік; копію листа Головного управління від 14.01.2026.

28.01.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про негайне виконання рішення в частині позовних вимог, в якому позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду частині зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці кожного місяця, починаючи з січня місяця 2026 року, у розмірі -204 566 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 25 коп., перераховуючи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на зазначений ОСОБА_1 банківський рахунок в його пенсійній справі.

28.01.2026 року до суду від позивача надійшли пояснення на лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.01.2026 року.

27.03.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи відомостей з особистого кабінету на вебпорталі електронних послуг Пенсійного Фонду України щодо виплачених ГУ ПФУ в Одеський області коштів у березні місяці 2026 року та СМС повідомлення від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 24 лютого, 20 та 23 березня 2026 року про здійснені виплати.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно рішення Вищої ради правосуддя від 28 січня 2025 № 122/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» мене звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду, відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу Голови Одеського апеляційного суду від 30.01.2025 року № 26-ос «Про відрахування ОСОБА_2 зі штату Одеського апеляційного суду» ОСОБА_1 відраховано зі штату цього суду у відставку.

ОСОБА_1 03.02.2025 року звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана для вирішення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.02.2025 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, з підстав того, що статтею 7 ЗУ «Про державний України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн, отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді з 01 січня 2025 року не відбулись.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, а саме:

- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.02.2025 № 155250006723 “Про часткову відмову в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці»;

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 31.01.2025 року позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі - 245 078 (двісті сорок п'ять тисяч сімдесят вісім) грн., що становить - 70 (сімдесят) відсотків від суми суддівської винагороди, вказаної у довідці Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року № 06-27/17/2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої суддівська винагорода судді ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначена з врахуванням встановленого станом на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., і відповідно до наданого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який становить всього - 30 (тридцять) років 2 (два) місяці 7 (сім) днів);

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату судді у відставці ОСОБА_1 призначеного з 31.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, згідно рішення по даній справі, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі - 245 078 (двісті сорок п'ять тисяч сімдесят вісім) грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у справі № 420/4500/25 частково задоволено позов, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10 лютого 2025 року № 155250006723 “Про часткову відмову в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці»;

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про призначення з 31.01.2025 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді виходячи із суми суддівської винагороди, вказаної у довідці Одеського апеляційного суду від 31.01.2025 року № 06-27/17/2025 про суддівську винагороду визначену із врахуванням встановленого станом на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн, і відповідно до наданого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який становить - 30 (тридцять) років 2 (два) місяці 7 (сім) днів).

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 року змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року, шляхом викладення абзацу 3 (третього) резолютивної частини у новій редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання з 31 січня 2025 року, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року № 06-27/17/2025 про суддівську винагороду, із врахуванням встановленого станом на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розміром 2102 (дві тисячі сто дві) гривні». В решті, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року залишено без змін.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155250006723 від 14.10.2025 року про перерахунок пенсії убачається, що ОСОБА_1 з 31.01.2025 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислене виходячи з розрахунку 54 % суддівської винагороди (за 22 роки 8 місяців на посаді судді), у розмірі 157808,25 грн (292237,50 грн * 54 %).

Додатковою постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання з 31.01.2025 року, врахувавши стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді у розмірі 30 років, 2 місяців і 7 днів.

На звернення позивача листом від 01.12.2025 року № 37670-35798/3-02/8-1500/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, що на виконання постанови суду, йому з 31.01.2025 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислене виходячи з розрахунку 54 % суддівської винагороди (за 22 роки 8 місяців на посаді судді), та становить 157808,25 гри (292237,50 гри * 54 %). Загальна сума боргу за період з 31.01.2025 по 31.12.2025 становила 1513686,63 грн, з яких: 943319,66 грн - минула заборгованість (з 31.01.2025 по 26.08.2025) та 570366,97 грн - поточна заборгованість (з 27.08.2025 по 31.12.2025). В жовтні-листопаді 2025 ОСОБА_1 на поточний рахунок через банківську установу ПАТ КБ «Приватбанк» перераховано 22467,69 грн, з них: 377,26 гри - минула заборгованість та 22090,43 гри - поточна заборгованість. Залишок боргу становить 1491218,94 грн, з яких 942942,40 грн - минула заборгованість та 548276,54 грн - поточна заборгованість, виплати яких будуть проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпис) державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку (пункт 7 Порядку № 821).

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155250006723 від 15.12.2025 року про перерахунок пенсії убачається, що ОСОБА_1 з 31.01.2025 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислене виходячи з розрахунку 70 % суддівської винагороди (за 30 років 2 місяці 7 днів на посаді судді), у розмірі 204566,25 грн (292237,50 грн * 70 %).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.01.2026 року № 1500-0401-8/5327, ОСОБА_1 в грудні 2025 року фактично виплачено пенсію у розмірі 28392,39 грн (основний розмір пенсії ЗУ «Про судоустрій» за грудень 2025 у сумі 20743,32 грн; борг на виплату із переліку ПКМУ №821 за період з 01.12.2025 - 31.12.2025 у сумі 187,35 грн (минула заборгованість держ. фін. ДБУ по пост. 821) та борг на виплату із переліку ПКМУ №821 за період з 01.12.2025 - 31.12.2025 в сумі 7461,42 грн (поточна заборгованість держ. фін. ДБУ по пост. 821)).

Позивач уважає протиправними дії відповідача щодо продовження не виплати судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень місяць 2025 року в розмірі - 204 566 грн 25 коп, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 126 Основного Закону незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 142 Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у справі № 420/4500/25 частково задоволено позов, а саме:

Таким чином, на теперішній час означене судове рішення не виконується у повному обсязі у зв'язку з набранням чинності Постановою №821, про що позивачу було повідомлено листами ГУ ПФУ в Одеській області.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»:

1. Затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

2. Установлено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

3. Пенсійному фонду України доручено не пізніше ніж до 1 вересня 2025 р. забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Затвердженим цією постановою Порядком, згідно з пунктом 1, визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

У пункті 2 зазначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);

перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про виконавче провадження», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до пункту 3 Порядку судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4 Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень2, на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Пунктами 5, 6 Порядку визначено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Інформація про видатки на виплату нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду відображається у звіті про виконання бюджету та у фінансовій звітності відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 9, ст. 344).

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що Порядком № 821 врегульовано механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.

Ключовим питанням, на яке повинен дати відповідь суд, є правомірність застосування до позивача Постанови №821.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що після набрання рішенням законної сили право особи на перераховану пенсію (щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб'єктивне право вимоги до держави.

Водночас за результатами аналізу положень Порядку № 821, суд зауважує, що зазначеними положеннями змінюється сама природа судового захисту, оскільки надає категорії «перераховані пенсії за рішенням суду» не суто обліково-інформаційного значення, а наділяє її практичним та функціональним навантаженням, позаяк вона використовується не для обліку вже належних до виплати сум, а для відокремлення їх від звичайної пенсійної виплати і підпорядкування спеціальному режиму часткової, відстроченої та асигнувально залежної виплати.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до положень статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення політики у сферах соціального захисту.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України від 27.02.2014 №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794-VII).

Положеннями статті 1 Закону №794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України (частини перша та друга статті 4 Закону №794-VII).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення праві і свобод людини та громадянина, запобігання та протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

За приписами пункту 3 частини першої статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 вказаного Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Отже, за змістом наведених норм матеріального права Уряд України в межах визначених Законом №794-VII повноважень здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками, та при реалізації цих повноважень останній у своїй діяльності має керуватися Конституцією України, законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

При цьому, постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу.

Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №320/31536/23.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені норми Основного Закону України знайшли свої відображення у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 14 КАС України, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що принцип обов'язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Відповідно до §§ 51, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» принцип обов'язковості виконання судових рішень входить до вимоги про юридичну визначеність. У § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» вказано, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу, бо право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Войтенко проти України» (§ 39), «Immobiliare Saffi v. Italy» (§ 66) додатково уточнено, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення було виконане без невиправданих затримок.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 07.02.2018 у справі №803/3805/15.

Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018).

Невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

З метою реалізації положень статті 129-1 Конституції України Верховною Радою України прийнято, зокрема, закони України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту також Закон №1404-VIII) та Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі по тексту також Закон №4901-VI).

З огляду на викладене, суд зауважує, що законодавець делегував Уряду повноваження на забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, але не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений, як вже зазначалось судом Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а обов'язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Натомість, положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

Суд зазначає, що хоча оскаржувана постанова № 821 формально і називається актом про «здійснення видатків», але затверджений нею Порядок прямо встановлює: переліки одержувачів виплат; обмеження (пропорційність) виплат відповідно до виділених асигнувань; перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період тощо.

Отже, наведені приписи по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов'язкового виконання у бік виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на підпункт 2 пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно з яким в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Отже, наведена норма стосується порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, а не встановлення спеціального режиму виплати сум, вже присуджених або визначених на виконання судового рішення.

Таким чином, норма підпункту 2 пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не делегує Кабінету Міністрів України повноваження змінювати порядок виконання остаточних судових рішень чи ставити його в залежність від фінансового ресурсу держави, а тому навіть за її наявності Кабінет Міністрів України зобов'язаний діяти лише в межах Конституції та законів, не втручаючись у сферу, яка за Конституцією України врегульована законом.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, сформульовану у справі №640/5248/19 щодо оскарження постанови КМУ №649, в якій Суд вказує на неприпустимість встановлення Кабінетом Міністрів України підзаконним нормативним актом механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість/переліки/обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов'язковості судового рішення.

Наведене узгоджується з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), практикою застосування Конвенції Європейським судом із прав людини, який, зокрема, зазначав, що право на доступ до суду має бути «реальним та дійовим», а не «теоретичним або ілюзорним», та наголошував, що «це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, визначених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд [рішення у справі «Zubac v. Croatia» від 5 квітня 2018 року (заява № 40160/12), § 77]. Європейський суд з прав людини послідовно акцентував на тому, що право на доступ до суду не є абсолютним, проте його обсяг треба розуміти в контексті позитивного обов'язку держави надавати засоби юридичного захисту прав людини дійово й практично в розумінні статті 13 Конвенції, яка встановлює: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на дійовий засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження». У рішенні у справі «Aksoy v. Turkey» від 18 грудня 1996 року (заява № 21987/93) Європейський суд з прав людини наголосив, що стаття 13 Конвенції «гарантує наявність на національному рівні засобів для забезпечення по суті прав і свобод, гарантованих Конвенцією, у якій би формі вони не були визначені в національному праві. Наслідком статті 13, отже, є вимога забезпечити національні засоби юридичного захисту задля розв'язання «спірної скарги» по суті згідно з Конвенцією та відповідне відшкодування, хоча Договірним державам надано простір обдумування щодо способу виконання своїх обов'язків згідно з Конвенцією відповідно до цього припису . Обсяг обов'язків відповідно до статті 13 є різним залежно від характеру скарги заявника згідно з Конвенцією . А втім засіб захисту, що його вимагає стаття 13, має бути «дійовим» на практиці, а також у нормативних актах; зокрема, у тому сенсі, що його застосування не має бути безпідставно ускладненим діями або бездіяльністю органів держави-відповідача» (§ 95).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Luciano Rossi v. Italy» від 15 листопада 2002 року (заява № 30530/96) зазначив: «Право на суд, у тому вигляді, як воно гарантоване статтею 6 Конвенції, охоплює також виконання остаточних, зобов'язальних судових рішень, які в державах, що визнають верховенство права (правовладдя) («states that accept the rule of law»), не можуть залишатись невиконаними на шкоду будь-якій зі сторін. Отже, виконання судового рішення не може здійснюватись із непомірним зволіканням» (§ 33).

Європейський суд з прав людини також зазначав, що «не можна припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції ґрунтовно описував процесуальні гарантії, що їх надано учасникам судового процесу, а саме справедливий, прилюдний і швидкий розгляд справи, не охоплюючи виконання судових рішень; якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується лише доступу до суду та здійснення судочинства, це означало б привести до стану, несумісного з принципом правовладдя, що його Договірні держави зобов'язалися додержувати, ратифікувавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невіддільна частина «судового розгляду» для цілей статті 6» [рішення у справі Шмалько проти України / Shmalko v. Ukraine від 20 липня 2004 року (заява № 60750/00), § 43]; «право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна юридична система Високої Договірної Сторони уможливлювала, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Дійовий доступ до суду включає право на виконання судового рішення без безпідставних зволікань» [рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04), § 51].

Враховуючи вищенаведене, Конституційний Суд України в рішенні від 13.05.2024 №6-р(ІІ)/2024 виснував, що право на судовий захист, установлене частиною першою статті 55 Конституції України, слід розглядати у зв'язку з основними засадами судочинства, визначеними частиною другою статті 129 Конституції України, та з урахуванням права на справедливий суд (складником якого є обов'язок держави виконати судове рішення), гарантованого статтею 6 Конвенції.

За таких обставин, суд зазначає, що закріплене у статті 55 Конституції України право на судовий захист не зводиться до формального отримання судового рішення, а охоплює також стадію їх виконання, а тому введення воєнного стану не може бути підставою для обмеження цього права.

Порядком, затвердженим спірною постановою №821, звужено джерела виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, що не передбачено положеннями законодавчих актів вищої юридичної сили, а саме: Конституції України та законів №1404-VIІІ та №4901-VI, якими врегульовано порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, боржником за якими є державний орган (у даному випадку ПФУ).

Застосування до позивача положень Порядку, затвердженого оскаржуваною Постановою №821, на переконання суду, призводить до обмеження його конституційних прав на соціальний та судовий захист та на обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями на встановлення порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень шляхом звуження джерел виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету ПФУ на відповідну мету.

Таким чином, звузивши джерела виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету ПФУ на відповідну мету, Уряд де-факто змінив законодавчо встановлений порядок виконання рішення суду щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат, у яких боржником виступає ПФУ, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про врегулювання таких питань відповідачем поза межами наданих йому повноважень з огляду на наявність регулюючих такі правовідносини актів.

Згідно з позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 19.08.2022 у справі №160/4933/20 та від 18.12.2025 у справі №320/31536/23, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися принципів публічного права, зокрема діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (приймати рішення), не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Також суд визнає непереконливими посилання відповідача на обмежені фінансові можливості держави як на підставу для прийняття спірної постанови.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у низці рішень (зокрема, у справі «Шмалько проти України»; у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»; у справі «Кечко проти України») прямо зазначив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Системна проблема невиконання або тривалого виконання рішень в Україні була також підтверджена в рішенні ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України».

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.

Також особливу увагу суд вважає за необхідне звернути на те, що затвердженим спірною постановою Порядком введено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Порядком передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період. Тобто з аналізу конструкції норм Порядку вбачається, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили особа після відновлення порушеного права у судовому порядку не набуває права на негайне і повне отримання належної суми пенсії, що зводить нанівець конституційний принцип обов'язковості судового рішення.

На переконання суду, така модель змінює саму природу судового захисту, оскільки якщо особа після відновлення у судовому порядку порушеного права не отримує виконання судового рішення, а лише набуває статус одержувача виплати, що здійснюється пропорційно бюджетному ресурсу, судове рішення перестає бути ефективним способом поновлення порушеного права. У такому разі спір фактично не вирішується остаточно: особа спочатку доводить в суді порушення органом державної влади свого права на отримання пенсії у належному, законодавчо визначеному розмірі, а потім невизначений час очікує, коли держава визнає фінансову можливість це право реалізувати. Такий підхід прямо суперечить позиції Конституційного Суду України стосовно того, що виконання судового рішення не може бути ілюзорним або надмірно відкладеним.

Також судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 320/51895/25 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Разом з цим у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Також у постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

Таким чином, на переконання суду, застосування при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України №821, якою змінюються умови та механізм виконання судових рішень, є протиправним.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги часткову виплату позивачу поточної заборгованості за грудень місяць 2025 року по Постанові №821, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грудня місяця 2025 року із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та зобов'язання пенсійного органу здійснити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.12.2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо вимог заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання зобов'язати особисто начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання рішення по даній справі протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду по даній справі, яке набрало законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст.382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Частиною 4 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень.

Позивач не обґрунтував доцільності зобов'язання особисто начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання рішення суду у цій справі.

При цьому суд зазначає, що вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в покладення обов'язку з подання звіту особисто на керівника суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати суду звіт про виконання судового рішення у строк один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Щодо заявленого позивачем у позовній заяві клопотання допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості зі сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень місяць 2025 року в сумі - 204 566 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн 25 коп та клопотання від 28.01.2026 року про негайне виконання рішення в частині позовних вимог, в якому позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду частині зобов'язання відповідача виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці кожного місяця, починаючи з січня місяця 2026 року, у розмірі -204 566 (двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн 25 коп, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

З аналізу наведених норм вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Разом з тим, КАС України не передбачено негайне виконання всіх судових рішень. Більш того, ст.371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно.

Приймаючи рішення у даній справі суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грудня місяця 2025 року із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та встановив позивачу спосіб захисту шляхом зобов'язання пенсійного органу здійснити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.12.2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Тобто, суд не присудив до стягнення на користь позивача ніяких грошових сум.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення рішення до негайного виконання, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.443756685.1 від 12.12.2025 року.

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем при звернення до суду заявлено одну вимогу немайнового характеру та дві похідні вимоги.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір, у розмірі 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4).

З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грудня місяця 2025 року із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.12.2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити частково.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати суду звіт про виконання судового рішення у строк один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення повинен відповідати вимогам частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що наслідком не додержання вимог частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України при подачі звіту про виконання судового рішення є постановлення судом ухвали про відмову в його прийнятті.

В задоволенні клопотань ОСОБА_1 про негайне виконання рішення -відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.03.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва

Попередній документ

135331069

Наступний документ

135331071

Інформація про рішення:

№ рішення:	135331070
№ справи:	420/41452/25
Дата рішення:	31.03.2026
Дата публікації:	03.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (23.04.2026)
Дата надходження:	21.04.2026
Предмет позову:	визнання протиправними дій, стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії