Справа № 420/2666/26
01 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» до Одеської митниці про скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів, -
До Одеського окружного адміністративного суду 03 лютого 2026 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» до Одеської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А; ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000400/2 від 18.12.2025 року.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500039398U0 від 17.12.2025 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000400/2 від 18.12.2025 року.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ТОВ «ТЕРМОПАЛ».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року позов залишено без руху.
Заявою від 13.02.2026 року позивач усунув недоліки, зокрема надав до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
03 березня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» до Одеської митниці про скасування рішення щодо корегування митної вартості - відмовлено.
Станом на 01 квітня 2026 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» (Покупець) (далі за текстом - «Позивач») в особі Директора - Вікнянського Миколая Львовича та Фірмою «SHANGHAI ANGMI NEW MATERIAL CO, LTD » (Продавець, Китай) в особі (Manager (Gu Qi), 01.02.2025 року було укладено Контракт №TER/ANG-2025, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець оплачує та отримує товар: крайка ПВХ та ABS в кількості та асортименті згідно з Інвойсами, які виставляються для кожного контейнера та є невід'ємною частиною цього Контракту.
Загальна сума Контракту складає 490 000,00 (чотириста дев'яносто тисяч) доларів США.
Вартість тари, упаковки, маркування, виготовлених відповідно до умов цього Контракту, включається у вартість товару. Ціна товару встановлюється в доларах США та включає умови поставки. Ціна та умови поставки згідно з «ІНКОТЕРМС-2010» оговорюється в інвойсах. Продавець зобов'язаний надсилати вірно оформлені документи на відправку Товару (інвойс, пакувальний лист, детальний пакувальний лист, сертифікат походження, експортну декларацію) та інші документи, вказані Покупцем. Продавець відповідає за достовірність документів. На вимогу Покупця, Продавець повинен надати додаткові документи та якнайшвидше надіслати їх Покупцю.
Відповідно до п. 4 Контракту оплата за цим Контрактом провадиться проти інвойсів, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Покупець зобов'язується сплачувати Інвойс в такому порядку: 30% - передоплата, 70% - під час/до завантаження товару.
Також можливе відстрочення платежу. Валюта платежу - долар США. Усі банківські витрати у країні Покупця - за рахунок Покупця, у країні Продавця - за рахунок Продавця.
Розділ 5 визначає умови терміну поставки Товару, а саме поставка Товару за цим Контрактом здійснюється повністю на підставі Інвойсів. Товар має бути відвантажений протягом 30 днів після отримання передплати.
Пункт 7 Контракту визначає умови упаковки та маркування, упаковка товару має бути вироблена Продавцем у тару, маркування якої повинно відповідати вимогам, що потребує законодавство України. Витрати з упаковки та маркування товару входять до його вартості. Продавець повністю несе відповідальність за цілісність та якість товару, а також його упаковку, яка повинна забезпечити збереження та товарний вигляд товару під час його транспортування. Товар маркується згідно з вимогами Покупця.
На виконання Контракту та з метою здійснення митного оформлення товарів, представником Позивача, (декларантом) було подано митну декларацію в якій митна вартість товару була визначена за ціною інвойсу (рахунку-фактури).
Таким чином: 11.10.2025 року на адресу Позивача був направлений комерційний інвойс №АМ-297-2025082903. Опис вантажу - ПВХ стрічка для облицювання кромок високої якості. Зазначена країна походження - Китай, на підставі контракту №TER/ANG-2025 від 01.02.2025 року. Загальна сума контракту 33182,28 дол. США.
Разом з цим документом Продавець також склав і направив на адресу Позивача пакувальний лист №АМ-297-2025082903 від 11.10.2025 року, в якому вказано перелік всіх товарів, які поставляються до умов поставки - FOB. ПВХ кромка, рулонів загальна кількість 6606 шт, коробки - 773 шт., кубічних метрів загалом 23,12; вага нетто(кг) загальна - 21 398,37 кг, вага брутто(кг) загальна - 21 785,00 кг, кількість метрів загальна- 1 278 200 м.
01.09.2025 року Позивачем була здійснена передплата за реквізитами, у сумі 9588,45 дол.США, відповідно до п.4 Контракту в якості 30% - передоплата, що підтверджено платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №170 від 01.09.2025 року.
09.10.2025 року Позивачем була здійснена повна оплата (у вигляді післяплати), за реквізитами Продавця , у сумі 23558,03 дол. США, відповідно до п.4 Контракту в якості 70% від суми товару - під час/до завантаження товару, що підтверджено інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №181 від 09.10.2025 року.
Таким чином Позивачем згідно інформації з платіжних інструкцій, за інвойсом №АМ-297-202508290-3 від 11.10.2025 року, оплата товару була здійснена в 2 етапи. 30% загальної вартості інвойсу в сумі - 9588.45 дол. США сплачена в якості передплати та 70% загальної вартості інвойсу в сумі - 23558,03 дол. США була сплачена в якості післяплати під час завантаження товару.
Щодо транспортних перевезень, то між ТОВ «ТЕРМОПАЛ» (Клієнт) та ТОВ «СУПРАМАРІН» (Експедитор) 03.09.2025 року було укладено Генеральний Договір транспортного експедирування №0309-57/25sm, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками Клієнта.
15.12.2025 року ТОВ «СУПРАМАРІН» видано Довідку про транспортні витрати №1512-2, якою повідомлено митний орган, що транспортні витрати на перевезення вантажу, що прибув, по коносаменту 260610910/HS125100634, що пройшов за маршрутом Shanghai,China - Constanza, Romania в контейнері TLLU3544597 склали 59 847, грн. Вартість комплексу послуг на території Румунії, контейнер TLLU3544597, склали 29 830,88. Вартість автоперевезення за маршрутом Constanza, Romania - митний перехід Орловка, авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 склала 28 742,00 грн.
Також ТОВ «СУПРАМАРІН» було видано Рахунок на оплату фрахту транспортно-експедиторськиих послуг, страхування №2516 від 15.12.2025 року за товари (послуги) на суму 148 728,22 грн. (включно з ПДВ 333,33 грн.).
Для здійснення митного оформлення товару Позивачем була надана митна декларація: №25UА500500039398U0 від 17.12.2025 року, в порядку у режимі ІМ 40 DE, стрічка одношарова, виготовлена з синтетичних полімерів полівінілхлориду, пластифікована складним ефіром, з додаванням мінерального наповнювача та барвника, не пориста, не прозора , без клейкого шару, без підкладки, не армована, не поєднана з іншими матеріалами, завтовшки не більш як 1 мм, з вмістом пластифікатору 5%, для використання у виробництві меблів: 0,45х19мм - 4581 бобін, 0,45х21мм - 725 бобін, 0,80х22мм - 600 бобін, 0,40х19мм- 250 бобін, що надійшли на умовах вищезазначеного контракту №ТЕR/АNG-2025 від 01.02.2025 року. Митна вартість товару була визначена з ціни комерційного інвойсу №АМ-297-202508290-3 від 11.10.2025 року, що підлягала сплаті відповідно умов Контракту.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу наступні документи: За МД №25UА500500039398U0 від 17.12.2025 року: 1. пакувальний лист №AM-297-2025082903 від 11.10.2025 року; 2. рахунок-фактура(інвойс) №AM-297-2025082903 від 11.10.2025 року; 3. коносамент №HS125100634 від 23.10.2025 року; 4. автотранспортна накладна №4597 від 10.12.2025 року; 5. супровідний документ №25ROCT1900U84439M1 від 15.12.2025 року; 6. сертифікат про походження товару №25С267000171/00044 від 30.10.2025 року; 7. банківський платіжний документ, що стосується товару №170 від 01.09.2025 року; 8. банківський платіжний документ, що стосується товару №181 від 09.10.2025 року; 9. рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2516 від 15.12.2025 року; 10. документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1512-2 від 15.12.2025 року; 11. зовнішньоекономічний договір(контракт) купівлі-продажу товарів №TER-ANG2025 від 01.02.2025 року; 12. внутрішній договір (контракт) доручення №0309-57/25sm від 03.09.2025 року; 13. копія митної декларації країни відправлення №223120250004240751 від 20.10.2025 року.
Також повідомлено, що Декларантом надано всі наявні документи, можливість надання додаткових документів до цього переліку відсутні. Просили оформити митну декларацію згідно ст.255 Митного кодексу України.
Позивачем були отримані: Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000400/2 від 18.12.2025 року, та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000942, якими було скориговано митну вартість на підставі ЕМД №25UА50050034394U6 від 03.11.2025 року, де митна вартість товару №1 становить 2,1762 дол. США за кг, та митна вартість товару №2 становить 2,0177 дол. США за кг.
В Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000400/2 від 18.12.2025 року Відповідач зазначив, що митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
1. У МД №25UA500500039388U0 декларантом заялені умови поставки FOB CN Shanghai, згідно п.3 контракту від 01.02.2025 №TER-ANG-2025 - «ціна та умови поставки згідно з «Інкотермс-2010» оговорюються в інвойсах», але в інвойсі від 11.10.2025 №AM-297-2025082903 умови поставки не зазначені, що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам на транспортування;
2. Копія митної декларації країни відправлення від 20.10.2025 №223120250004240751 наведена китайською мовою та не містить перекладу, що ускладнює її використання для перевірки відомостей. В декларації країни відправлення зазначено умови поставки FOB без зазначення географічного пункту поставки;
3. Банківські платіжні документи від 01.09.2025 №170 та від 09.10.2025 №181 не можуть бути взяті до уваги в якості таких, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки в графі «Призначення платежу», зазначено Контракт №TER-AGN-2025 від 01.02.2025, що не відповідає номеру контракту, наданого до оформлення, та відсутнє посилання на інвойс, що не відповідає вимогам пункту 15 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №21, щодо повноти інформації про платіжну інформацію та не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатною за оцінюваний товар;
4. У МД №25UA50050003938U0 вказано, що до пункту пропуску «Орлівка» вантаж надійшов на судні «NOVIODUNUM», проте в коносаменті від 23.10.2025 №HS125100634 зазначено судно - «BRUSSELS EXPRESS», що свідчить про вантажно - розвантажувальні операції в проміжному порту. Вартість і об'єм зазначених послуг не підтверджено документально, внаслідок чого неможливо перевірити правельність визначення складової митної вартості товару.
Позивач не погоджуючись із такими підставами для винесення Відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000400/2 від 18.12.2025 року за поданими митними деклараціями, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Однією з підстав для винесення оскаржуваного рішення Відповідач зазначив, що «У МД №25UA500500039388U0 декларантом заявлені умови поставки FOB CN Shanghai, згідно п.3 контракту від 01.02.2025 №TER-ANG-2025 - «ціна та умови поставки згідно з «Інкотермс-2010» оговорюються в інвойсах», але в інвойсі від 11.10.2025 №AM-297-2025082903 умови поставки не зазначені, що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам на транспортування.», відносно чого суд зазначає наступне.
Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати; ставки та розмір податку. Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Тобто, інвойс це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. Жодним нормативно-правовим актом, зокрема МК України, не встановлено обов'язкових реквізитів для інвойсів або рахунків-фактур, внаслідок незазначення яких такі документи не можуть бути належними доказами щодо визначення вартості товару.
У процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, відсутність зазначення умов поставки в такому документі не може прямо впливати на ціноутворення імпортованого товару, а тому вказаний факт не повинен братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю. Вартість імпортованих товарів у наданих до митного оформлення інвойсах повністю збігається із задекларованою вартість товару у митних деклараціях.
При цьому суд враховує той факт, що згідно всіх наданих товаросупровідних документів до такої поставки інформація про умови поставки FOB повністю співпадає із зазначеними умовами поставки в зовнішньоекономічному контракті, та іншими наданими до митного оформлення документами.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки FOB FREE ON BOARD (.. .named port of shipment) ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження), «франкоборт» означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантажений. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Продавець зобов'язаний нести всі витрати пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.
Згідно товаросупровідним документам, а також змісту митної декларації країни відправлення - портом відправлення є порт Яншань, Китай. А таким чином з моменту відправлення товару з порту Яншань, всі витрати та ризики, втрати чи пошкодження товару несе Покупець.
Правила Інкотермс не встановлюють обов'язку вказувати географічний пункт переходу обов'язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документі.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 160/8775/18.
Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
Щодо наступної підстави «Копія митної декларації країни відправлення від 20.10.2025 №223120250004240751 наведена китайською мовою та не містить перекладу, що ускладнює її використання для перевірки відомостей. В декларації країни відправлення зазначено умови поставки FOB без зазначення географічного пункту поставки», суд зазначає наступне.
Згідно статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 31.03.2020 року у справі №160/7049/19 та від 25.11.2020 у справі №640/4941/19.
Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 № 11/2- 10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що відсутність перекладу експортної митної декларації на товари походженням з КНР безпосередньо не впливає на оцінку обґрунтованості вибору методу визначення митної вартості, а переклад українською мовою експортної митної декларації може слугувати лише додатковим документом на підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Разом з цим, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.
Суд також критично надає оцінку доводам Відповідача про порт відправлення вказаний в умовах поставки, так як вказані недоліки не впливають саме на числові значення формування митної вартості товару.
Вартість доставки відображається в довідці про транспортні витрати, рахунку на оплату послуг експедитора, які містять в собі вичерпні відомості щодо вартості доставки.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/18, зазначив, що митний орган відповідно дост. 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Оскільки такі розбіжності містяться у формулюванні, тобто зазначення географічного пункту, то такі розбіжності не впливають на числові величини: ціну товару, витрати на доставку до порту, упаковку, експортування, навантаження та інше. Всі ці величини підтверджені рахунками транспортними або експедиторськими документам.
Верховний Суд, у своїй постанові від 19.03.2019р. у справі за №810/4116/17 висловив наступну правову позиції щодо ненадання декларації країни відправлення в цілому: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країн відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та неточності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Окрім того, відповідно до ст.335 МК України, експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що є обов'язковими для здійснення митного контролю та митного оформлення, у зв'язку із чим не є документом, необхідним для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.
Таким чином, відповідно до умов контракту, враховуючи факт перевезення оцінюваного товару морським транспортом, ціна витрат на навантаження товару до названого порта відвантаження, а також витрати, пов'язані з митним очищенням товару для цілей експорту, були понесені продавцем та включені до контрактної вартості, відтак не підлягають доказуванню позивачем для цілей визначення митної вартості товару. А тому зауваження митниці стосовно відомостей порту відправлення в експортній декларації є необґрунтованим.
Щодо наступної підстави, зазначеної в рішенні про коригування митної вартості на яку вказує Відповідач «Банківські платіжні документи від 01.09.2025 №170 та від 09.10.2025 №181 не можуть бути взяті до уваги в якості таких, що стосуються оцінюваного товару та підтверджувати факт оплати, оскільки в графі «Призначення платежу», зазначено Контракт №TER-AGN-2025 від 01.02.2025, що не відповідає номеру контракту, наданого до оформлення, та відсутнє посилання на інвойс, що не відповідає вимогам пункту 15 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №21, щодо повноти інформації про платіжну інформацію та не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатною за оцінюваний товар», суд зазначає наступне.
Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).
Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої Позивачем інформації про митну вартість товару.
Здійснюючи аналіз даної підстави, суд звертає увагу на пояснення позивача відносно того, що в дійсності у платіжних дорученнях №170 від 01.09.2025 року та 181 від 09.10.2025 року, зазначене з посиланням на контракт №TER-AGN-2025 dd 01/02/2025, замість вірного фактичного номеру контракту №TER-ANG-2025 від 01.02.2025 року.
Як вказує позивач, зрозумівши, що працівником банку АТ «КРЕДОБАНК» вказуючи невірну назву контракту в призначені платежу №TER-AGN-2025, мав на увазі вірний номер контракту №TER-ANG-2025, замість помилкового «AGN».
Відповідно до сформованих платіжних доручень виданими банком АТ «КРЕДОБАНК» декларант ніяким чином не несе відповідальність за заповнення даного платіжного доручення.
Тим паче що співпадає дата такого контракту, визначені та сплачені суми Позивачем в необхідному розмірі згідно відомостей з положень контракту, інвойсу, пакувального листа та інших товаросупровідних документів.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020.
Враховуючи викладене, подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 (адміністративне провадження № К/9901/18495/19) за позовом ТОВ "ВІНДХЕНД ЮКРЕЙН" до Одеської митниці ДФС прийшов до висновку про те, що "наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару."
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі №809/1469/16.
Відтак умови поставки та оплати за товар були виконані Позивачем в повному обсязі.
Відсутні підстави для сумнівів митного органу в реальності здійснення господарської діяльності, та досягнення всіх умов поданої до розмитнення поставки.
Необхідно також зауважити на положення п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода обрання форми оплати між Сторонами за товар.
З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги банківські платіжні документи з мотивів їх недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у них певних відомостей (реквізитів).
З викладеного вбачається, що у банківських платіжних документах, що підтверджують оплату за поставлений товар, вказані всі необхідні відомості щодо ототожнення цих документів та придбаного товару, а також підтверджують вартість товару, який було подано для здійснення митного оформлення. Вказано вірний номер контракту.
Також Одеська митниця зазначає наступну підставу «У МД №25UA50050003938U0 вказано, що до пункту пропуску «Орлівка» вантаж надійшов на судні «NOVIODUNUM», проте в коносаменті від 23.10.2025 №HS125100634 зазначено судно - «BRUSSELS EXPRESS», що свідчить про вантажно - розвантажувальні операції в проміжному порту. Вартість і об'єм зазначених послуг не підтверджено документально, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару», суд зазначає настпуне.
Щодо тверджень митниці в оскаржуваному рішенні про те, що у декларації та коносаменті зазначені різне судно, що на думку Відповідача може свідчити про помилковість у визначені митної вартості товару суд вказує наступне.
У відповідності до статті 134 Кодекс торговельного мореплавства України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:
1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;
2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;
3) інші письмові докази.
Статтею 139 Кодекс торговельного мореплавства України визначено, що перевізник зобов'язаний видати відправнику на його бажання кілька примірників коносамента тотожного змісту, причому в кожному з них відмічається кількість складених примірників коносамента. Після видачі вантажу по одному з примірників коносамента решта примірників втрачає силу.
У відповідності до статті 162 Кодекс торговельного мореплавства України вантаж видається в порту призначення:
1) за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги;
2) за ордерним коносаментом - відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент «наказу відправника» або «наказу одержувача», а в разі наявності у коносаменті передаточних написів - особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред'явникові коносамента з останнім бланковим написом;
3) за коносаментом на пред'явника - пред'явнику коносамента.
З наданих позивачем до суду документів, виявлено, що транспортування морським транспортом відбувалось до країни Румунія (Констанца). Після чого шляхом автоперевезення до митного переходу Орловка (Україна), на підтвердження чого Позивачем була надана автотранспортна накладна №4597 від 10.12.2025 року та документ який підтверджує вартість перевезення товару №1512-2 від 15.12.2025 року.
Отже видача вантажу відбулась після транспортування його морським транспортом в обмін на коносамет для подальшого його перевезення по території країни Румунія по пункту призначення в Україні.
Водночас наявність коносаменту, як і документів щодо умов оплати та її підтвердження жодним чином не впливають на числові показники митної вартості товару.
Позивач не відповідає за коносамент та внесення до нього відповідної інформації. Крім того, коносамент сам по собі не є документом, що підтверджує складові митної вартості товару.
Таким чином, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено.
Найважливішим є аспект того, що відповідач не зазначає які саме відомості повинні підтвердити чи спростувати документи які на його думку не були надані. Яких відомостей, щодо імпортованого товару митниці не вистачає для застосування першого методу визначення митної вартості. Виходячи з тих нібито «розбіжностей» питання інспектора стосувались вартості упаковки товару та вартості його доставки, при цьому, як вбачається з наведеного, всі ці складові митної вартості знайшли своє відображення у документах наданих до митного оформлення.
В оскаржуваному рішенні зазначається, що відповідачем виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, та в основу прийнятого рішення відповідачем поставлено фактично лише те, що в нього наявна інформація про митне оформлення подібних товарів за більшою вартістю, що не може бути єдиною підставою для прийняття відповідного рішення.
Жодних, належних обґрунтувань щодо наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в рішенні не зазначено.
Слід наголосити увагу на тому, що інспектором не було взято до уваги документи які були надані до митного оформлення, він лише обмежився загальними фразами та трактовками Митного кодексу. Інспектор фактично не зазначив які саме відомості відсутні. Тобто митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак цього не зробив. При перелічені зазначених начебто розбіжностей інспектор митниці жодним чином не зазначив як ці нібито «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Термопал» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Термопал» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 2 662,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» до Одеської митниці про скасування рішення щодо коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000400/2 від 18.12.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні нуль копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» (65025, Одеська обл., місто Одеса, вул. 21 км Старокиївського шосе, буд. 30 ЄДРПОУ 31936337).
Відповідач: Одеська митниця (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А ЄДРПОУ 44005631).
Суддя С.О. Cтефанов