Справа № 420/42429/25
(додаткове)
31 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №420/42429/25,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 09.06.2025 року № 10474/25/1773 про відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ (третьої) групи.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
12.03.2026 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №420/42429/25 в якій представник просить судь ухвалити додаткове рішення у справі № 420/42429/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» Міністерства охорони здоров'я про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи від 29.10.2025 року № 1808/25/1832, прийняте Державною установою «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про відсутність підстав визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ (третьої) групи;
- зобов'язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ (третьої) групи інвалідності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткове рішення чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому ж складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття додаткового рішення по справі №420/42429/25.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи від 29.10.2025 року № 1808/25/1832, прийняте Державною установою «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про відсутність підстав визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ (третьої) групи, суд звертає увагу, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року вже надавалася оцінка вказаним вимогам.
Так, відповідно до п.п. 57-59 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 (далі - Порядок № 1338), рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.
Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):
у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;
в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).
Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Згідно з п.68 Порядку № 1338, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:
вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);
заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);
за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:
підтвердження оскарженого рішення;
скасування оскарженого рішення;
формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.
Аналіз приписів пунктів 57-59 та 68 Порядку № 1338 свідчить про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право особи, стосовно якої прийнято рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій, на оскарження такого рішення, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Однак, в даному випадку оскаржуване рішення від 29.10.2025 року № 1808/25/1832 експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги щодо рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії від 09.06.2025 року № 10474/25/1773 не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо позивача) винесене раніше рішення експертної команди від 09.06.2025 року № 10474/25/1773.
Таким чином, рішення від 29.10.2025 року № 1808/25/1832 експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги щодо рішення експертної команди від 09.06.2025 року № 10474/25/1773, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, підстави до скасування такого рішення та задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ (третьої) групи інвалідності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки після скасування рішення 09.06.2025 року № 10474/25/1773, рішення МСЕК, оформлене довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААД №072202 від 10.03.2025 року поновлює свою дію з моменту його скасування та, відповідно, не потребує подальшого прийняття Державною установою Український державний науково-дослідний інститут медико- соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України будь-якого рішення.
Крім того, п. 4 Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 121, особи з інвалідністю та інші особи, які не перебувають на обліку в банку даних, можуть подавати через електронний кабінет особи заяву про первинну реєстрацію в банку даних.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (стаття 2 КАС України).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 241-243, 252 КАС України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №420/42429/25 - задовольнити.
2. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи від 29.10.2025 року № 1808/25/1832, прийняте Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центру оцінювання функціонального стану особи про відсутність підстав визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ (третьої) групи; та зобов'язання Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Центр оцінювання функціонального стану прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ (третьої) групи інвалідності - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко