Справа № 420/2303/26
01 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Херсонській області, в якому просить:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Служби безпеки України в Херсонській області, оформленого в виді листа № 71/6/373-10 від 05.01.2026, у відмові надати військовослужбовцю УСБУ в Херсонській області капітану юстиції ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи “А» з 19.05.2025 до 11.10.2036, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки».
- Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Херсонській області видати наказ, яким надати військовослужбовцю відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи “А» з 19.05.2025 до 11.10.2036, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки».
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
ОСОБА_2 проходить службу в органах Служби безпеки України на підставі укладеного Контракту від 22.08.2017. Строк дії даного контракту закінчився 05.09.2022, однак був продовжений на строк дії воєнного стану, введеного на території України.
Позивачка перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу подружжя має доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_5 є внутрішньо переміщеними особами. На даний час проживають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько дитини ОСОБА_3 з 11.11.2021 перебуває за кордоном. Позивачка наголошує, що призначена державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю не покриває навіть мінімальних потреб, рекомендованих лікарями для медичного лікування й реабілітації, тому робота чоловіка за кордоном по власній професії - вимушений для сім'ї крок.
04.11.2020 ТОВ «ЛІБЕРТІ МЕДІКАЛ ГРУП» (ТМ «Перша приватна поліклініка») було складено Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років (направляється в районне (міське) управління соціального захисту населення за місцем проживання батьків, опікуна) № 5, про наявне захворювання (патологічний стан) у дитини ОСОБА_4 , який відповідає розділу 20 пункту 3, підпункту 3-15 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 08.11.2021 за № 454/471/516. Висновок дійсний до 11.10.2034.
23.04.2021 позивачці видано Посвідчення серії НОМЕР_1 про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, призначеної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05.05.2023 КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» Одеської міської ради був складений Висновок про дитину-інваліда віком до 18 років (направляється в районне (міське) управління соціального захисту населення за місце проживання батьків, опікуна) № 5/12, підгрупа «А», про наявне захворювання (патологічний стан) у дитини ОСОБА_4 , який відповідає розділу XX, пункту 3, підпункту 3-16 Е72.9 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2021 за № 454/471/516. Висновок дійсний до 11.10.2036.
11.07.2023 позивачці видано Посвідчення серії НОМЕР_2 про державну соціальної допомоги особам з інвалідністю, призначеної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина з інвалідністю підгрупи «А».
Пунктом 15 Індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю № 64/23 від 29.04.2025, виданої вдруге, вбачається, що реабілітаційний потенціал (здатність до відновлення порушених функцій та повернення до активного/повноцінного життя) у дитини на низькому рівні.
Надані докази підтверджують повну залежність дитини ОСОБА_5 від своєї матері - позивачки по справі.
До 11.10.2021 позивачка знаходилася у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У подальшому ОСОБА_1 перебувала у відпустках без збереження грошового та матеріального забезпечення тривалістю, визначеною в наданих медичних висновках, до досягненням дитиною шестирічного віку. Даний вид відпустки офіційно надавався відповідачем до 11.10.2024.
13.09.2024 позивачка подала відповідачу черговий рапорт у якому, в зв'язку з потребою дитини в домашньому догляді, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки», просила надати відпустку без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною з 11.10.2024 до 11.10.2025. Даний рапорт відповідачем був погоджений та був наданий відповідний вид відпустки строком до 11.10.2025.
Перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, позивачка вирішила змінити строк відпустки, а саме: дату виходу на службу з 11.10.2025 до вісімнадцятиріччя дитини (11.10.2036). Дане рішення позивачкою було прийнято у зв'язку з необхідністю постійно утримувати та доглядати за дитиною, адже не має правових підстав та можливості звільнитися з військової служби.
24.04.2025 позивачка подала відповідачу рапорт про те, що з 29.04.2025 приступає до виконання своїх службових обов'язків, а наступним рапортом від 14.05.2025 просила вже надати їй на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки» відпустку без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036. До даного рапорту були надані Медичний висновок про дитину інваліда віком до 18 років, підгрупи «А», № 5/12 від 05.05.2023, та Посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.07.2023.
Листом Управління Служби безпеки України в Херсонській області № 71/22/8-2598 від 07.07.2025 слідчому 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції Євгенії Савіній було відмовлено у наданні відпустки, оскільки, на думку відповідача, під час дії воєнного стану надання військовослужбовцям відпусток інших, ніж передбачених пунктом 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею шістнадцятирічного або вісімнадцятирічного віку (залежно від захворювання), не передбачено. Дану відмову було оскаржено в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025року у справі № 420/23776/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області було задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо прийняття рішення за наслідком розгляду рапорту слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітана юстиції Савіної Євгенії Миколаївни від 14 травня 2025 року. Зобов'язав Управління Служби безпеки України в Херсонській області повторно розглянути рапорт слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітана юстиції Савіної Євгенії Миколаївни від 14 травня 2025 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Судове рішення набрало законної сили 25 листопада 2025року.
У зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення ОСОБА_1 звернулася до Управління Служби безпеки України в Херсонській області з рапортом від 22.12.2025 щодо надання інформації про хід та стан виконання вище згаданого судового рішення. Електронне звернення було зареєстроване 23.12.2025 за реєстраційним номером С-2314. Додатково до рапорту позивачка надала копію судового рішення від 24.10.2025 року з відміткою про набрання ним законної сили, копію Медичної довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді № 674 від 25.10.2025.
Надаючи відповідачу копію Медичної довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді № 674 від 25.10.2025, позивачка намагалася донести відповідачу той факт, що фізичний стан її дитини за час розгляду справи № 420/23776/25 не змінився, дитина потребує домашнього догляду та материнської турботи.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025року у справі № 420/23776/25 Управління Служби безпеки України в Херсонській області листом № 71/6/373-10 від 05.01.2026 повідомило, що повторно розглянуло рапорт від 14.05.2025 щодо надання відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи А, однак, відмовило у його задоволенні, оскільки під час дії воєнного стану даний вид відпустки військовослужбовцям не передбачений.
Позивачка не погодилася з даним рішенням Управління Служби безпеки України в Херсонській області, оформленого у вигляді листа № 71/6/373-10 від 05.01.2026. Вважаючи його таким, що порушує її право на отримання соціальної відпустки, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки», без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 року, тому звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою від 03.02.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
13.02.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу в Управлінні з 2017 року та станом день подання позовної заяві і відзиву на неї є діючим військовослужбовцем Служби безпеки України.
Під час дії воєнного стану надання військовослужбовцям відпусток інших, ніж передбачені пунктом 19 статті 10-1 Закону, у тому числі відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею шістнадцятирічного або вісімнадцятирічного віку (залежно від захворювання), не передбачено.
Законодавство про проходження військової служби містить особливості залежно від того, чи проходить військовослужбовець таку службу в мирний час, в особливий період (до оголошення мобілізації або введення воєнного стану) або під час дії воєнного стану. Згідно зі статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає 3 надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Отже, з урахуванням існуючих загроз часткове обмеження прав військовослужбовців на деякі види відпусток не порушує принципу пропорційності, який застосовується ЄСПЛ, та вимагає, щоб будь-яке втручання у права особи було співмірним із законною метою, найменш обтяжливим для особи та не надмірним порівняно з очікуваною вигодою. Так, законодавство з питань проходження військової служби, що застосовується у період дії воєнного стану (абзац третій пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»), надавало можливість ОСОБА_1 , на відміну від загальної категорії військовослужбовців, звільнитися з військової служби під час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, що забезпечило б можливість надалі здійснювати такий догляд, проте таким правом вона не скористалася.
Крім того, норми Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які частково обмежують право військовослужбовців на відпустки, не визнані в установленому законом порядку неконституційними та підлягають застосуванню. Зазначений законодавчий акт не є єдиним, який запроваджує обмеження права на відпустки під час дії воєнного стану, адже такі обмеження також можуть застосовуватися до працівників відповідно до статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що Службою безпеки України в особі т.в.о. начальника Управління СБУ в Херсонській області 22 серпня 2017 укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк п'ять років з 25.09.2017 до 25.09.2022 року.
30 червня 2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 30.06.2018 року, виданого Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , про що 23.10.2018 року складено актовий запис № 838, де батьком зазначено ОСОБА_3 , матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджено Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 23.10.2018 року, виданим Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
ОСОБА_3 проживає за кордоном з 11.11.2021 року та в Україну не повертався, що позивач підтверджує копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_8 від 06.06.2016 року (а.с. 21-22, 24) та робочими візами виданими республікою Конго. Відповідач зазначені обставини не заперечує.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 25.04.2023 року є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджено довідками № 5106-5002728257. № 5106-5002728274 від 25.04.2023 року та проживають в місті Одеса, що підтверджено договором оренди житлової площі від 12.09.2024 року.
04.11.2020 року ТОВ «ЛІБЕРТІ МЕДІКАЛ ГРУП» виявлено у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 захворювання, що відповідає розділу 20 п. 3 п.п. 3.15 Переліку медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженого наказом МОЗ України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 р. № 454/471/516 та складений Медичний висновок № 5 про дитину-інваліда віком до 16 років.
23.04.2021 року Суворовським УСЗН м. Херсон видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 про державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 18 років.
05.05.2023 року КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» Одеської міської ради встановлено у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 захворювання, що відповідає розділу 20 п. 3 п.п. 3.16 Е72.9 Переліку медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом МОЗ України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 р. № 454/471/516 та складений Медичний висновок № 5/12 підгр. «А» про дитину-інваліда віком до 18 років форми №080/о. Висновок дійсний до 11.10.2036 року.
11.07.2023 року УСЗН в Київському районі м. Одеси ДП та СП ОМР видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_2 про державну соціальної допомоги особам з інвалідністю, призначеної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина з інвалідністю підгрупи «А».
Відповідно до Довідки №584 про потребу дитини (дитини інваліда) у домашньому догляді від 04.09.2024 (форма № 080-1/0) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує домашнього догляду.
14 травня 2025 року слідчим 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітаном юстиції Савіною Є.М. подано начальнику СБУ в Херсонській області рапорт про надання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 року.
Також в рапорті позивач просила надати письмову відповідь та копію направити електронною поштою.
У додатку до рапорту подано копію медичного висновку №5/12 про дитину інваліда віком до 18 років від 05.05.2023 року та копія посвідчення, серія НОМЕР_2 , від 11.07.2023 року.
Листом Управління Служби безпеки України в Херсонській області № 71/22/8-2598 від 07.07.2025 слідчому 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції Євгенії Савіній було відмовлено у наданні відпустки. Відмова мотивована тим, що під час дії воєнного стану надання військовослужбовцям відпусток інших, ніж передбачених пунктом 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею шістнадцятирічного або вісімнадцятирічного віку (залежно від захворювання), не передбачено. Дану відмову позивач оскаржила до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025року у справі № 420/23776/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо прийняття рішення за наслідком розгляду рапорту слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітана юстиції Савіної Євгенії Миколаївни від 14 травня 2025 року. Зобов'язав Управління Служби безпеки України в Херсонській області цовторно розглянути рапорт слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області капітана юстиції Савіної Євгенії Миколаївни від 14 травня 2025 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Судове рішення набрало законної сили 25 листопада 2025року.
У зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення ОСОБА_1 звернулася до Управління Служби безпеки України в Херсонській області з рапортом від 22.12.2025 щодо надання інформації про хід та стан виконання вище згаданого судового рішення. Електронне звернення було зареєстроване 23.12.2025 за реєстраційним номером С-2314. Додатково до рапорту позивачка надала копію судового рішення від 24.10.2025 року з відміткою про набрання ним законної сили, копію Медичної довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді № 674 від 25.10.2025.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року у справі № 420/23776/25 Управління Служби безпеки України в Херсонській області Листом № 71/6/373-10 від 05.01.2026 повідомило позивачу, що повторно розглянуло рапорт від 14.05.2025 щодо надання відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи А, та відмовило в його задоволенні, оскільки під час дії воєнного стану даний вид відпустки військовослужбовцям не передбачений.
Позивачка не погодилася з даним рішенням відповідача, оформленим листом № 71/6/373-10 від 05.01.2026, вважаючи його таким, що порушує її право на отримання соціальної відпустки, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки», без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 року, а тому звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
В ч.1 ст.20 Закону України «Про Службу безпеки України» зазначено, що умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, Служби безпеки України, виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначено в Положенні про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженому Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (далі за текстом - Положення № 1262/2007).
Приписами п.10 Положення № 1262/2007 визначено, що громадяни України приймаються на військову службу за контрактом до Служби безпеки України відповідно до статті 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У пункті 13 Положення № 1262/2007 зазначено, що під час дії воєнного стану для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, строк військової служби може встановлюватися на час до оголошення рішення про демобілізацію або на строки, визначені абзацами другим - шостим цього пункту (абзац 9). Строк контракту обчислюється повними роками, крім випадків, коли контракт укладається з військовослужбовцем: до досягнення граничного віку перебування на військовій службі; до досягнення граничного віку перебування в запасі (для осіб, які досягли граничного віку перебування на військовій службі); на час до оголошення рішення про демобілізацію у випадку, передбаченому абзацом дев'ятим цього пункту (абзац 15).
Відповідно до п. 14 Положення № 1262/2007 у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (абз 16); до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних (бойових) дій проти України (абз. 17); на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (абз. 18). В особливий період, крім періодів мобілізації, дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені абзацами восьмим - тринадцятим цього пункту.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та триває до теперішнього часу.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Доказів припинення контракту, укладеного 22.08.2017 року Службою безпеки України з ОСОБА_1 , та укладення нового контракту до суду не надано, отже строк укладеного контракту від 22.08.2017 року продовжено.
Окрім того, з досліджених матеріалів справи вбачається відсутність правових підстав під час дії в Україні воєнного стану для припинення контракту ОСОБА_1 чи звільнення з військової служби відповідно до п. 3 ч. 5, ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Положеннями ст.17 Конституції України визначено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Захист материнства в Україні, зокрема, визначений у статті 24 Конституції України як створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю із материнством, правова, моральна та матеріальна підтримка материнства та дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Як встановлено судом, у доньки позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно медичних висновків про дитину-інваліда віком до 18 років: № 5 від 04.11.2020 року виданої ТОВ «ЛІБЕРТІ МЕДІКАЛ ГРУП» та №5/12 від 05.05.2023 року виданої КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» Одеської міської ради, встановлено захворювання, що відповідає розділу 20 п. 3 п.п. 3.16 Е72.9 Переліку медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом МОЗ України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 р. № 454/471/516.
11.07.2023 року УСЗН в Київському районі м. Оеси ДП та СП ОМР видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_2 про державну соціальної допомоги особам з інвалідністю, призначеної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина з інвалідністю підгрупи «А».
Приписами п.21 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою КМ України № 917 від 21.11.2013 року, визначено, що підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров'я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує домашнього догляду, що підтверджено Довідкою №584 про потребу дитини (дитини інваліда) у домашньому догляді від 04.09.2024 (форма № 080-1/0).
Статтею 27 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено, що Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України (ч.1). Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства (ч.2).
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі за текстом - Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами (ч.1). У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч.2).
Пунктом 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства.
Як встановлено судом, 14 травня 2025 року ОСОБА_1 подано начальнику СБУ в Херсонській області рапорт про надання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з 19.05.2025 до 11.10.2036 року.
Отже причинно-наслідковий зв'язок стану здоров'я дитини є підставою для отримання соціальної відпустки, де волевиявлення матері, яка проходить службу в СБУ, є вимушеним кроком. Можливість перебування у такій відпустці передбачена для створення сприятливого для дитини середовища, коли дитина цього найбільше потребує для її здоров'я та розвитку.
Приписами пункту 60 Положення № 1262/2007 визначено, що додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються військовослужбовцям відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У Законі України «Про відпустки» зазначено, що Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України (ст. 1). Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство) (ч. 1 ст. 2).
За змістом статті 4 Закону України «Про відпустки» однією із соціальних відпусток є відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Приписами ст.25 Закону України «Про відпустки» визначено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України (п.3 ч.1).
Право визначених законом осіб на відпустку у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, віднесено до фундаментальних прав, яке охоплює гарантійні компоненти конституційного, міжнародного та законодавчого рівнів, а отже, потребує особливої уваги та захисту.
Суд зазначає, що законодавство України з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства поширюються і на військовослужбовців-жінок.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донці позивачки встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А», що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 11.07.2023 року.
Отже відповідно до приписів ст. 25 Закону України «Про відпустки» та п. 60 Положення № 1262/2007 позивачка має право на соціальну відпустку - без збереження заробітної плати.
У пункті 17 ст.10-1 Закону № 2011-XII зазначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України «Про відпустки»), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.
Згідно пункту 18 ст.10-1 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець….
Відповідно до пункту 19 ст.10-1 Закону № 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Приписами п. 87 Положення № 1262/2007 передбачено, що військовослужбовці Служби безпеки України проходять військову службу в особливий період з урахуванням особливостей, передбачених цим Положенням та іншими відповідними нормативно-правовими актами.
Згідно п. 88-4 Положення № 1262/2007 в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки, одноразові відпустки при народженні дитини, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу, органу, закладу, установи. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів (абз 1). Під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (абз 2). Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені абзацами першим та другим цього пункту, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (абз 5).
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1). Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2). Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3).
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У ст.3 Конвенції про права дитини (ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1). Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч.2).
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Отже Конвенція про права дитини, зокрема, проголошує, що кожна дитина має право на життя, батьків і право на особливу турботу й допомогу. Це положення безпосередньо корелюється із закріпленням у законодавстві цілої низки спеціальних відпусток, які надаються матерям (батькам), задля виховання дитини.
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч.1). Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ч.2).
Отже обмеження права на відпустку, визначені у ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинно відповідати статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: повинно бути встановлено національним законодавством; переслідувати легітимну мету; бути пропорційним.
Враховуючи вищевказані правові норми, суд вважає, що національне законодавство відповідає поняттю «якості закону», є чітким та передбачуваним, також наявна легітимна мета втручання в сімейне життя військовослужбовців в інтересах національної безпеки, оскільки на осіб, які проходять військову службу поширюються певні обмеження, передбачені законодавством України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 квітня 2013 року у справі «Тимошенко проти України» (заява №49872/11), зазначено щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 березня 2012 року у справі «Konstantin Markin v. Russia» (заява № 30078/06), суд зазначив, що держава може встановлювати певні обмеження прав військовослужбовців, якщо існує реальна загроза боєздатності збройних сил, оскільки належне функціонування армії навряд чи можливо уявити без правових норм, покликаних попереджати її підрив військовослужбовцями. Суд, однак, уточнив, що національні органи влади не можуть посилатися на такі норми для позбавлення сенсу здійснення окремими членами збройних сил свого права на повагу їхнього сімейного або особистого життя, яке може бути застосовано до військовослужбовців в такій же мірі, як і до інших осіб, які перебувають під юрисдикцією держави.
При розгляді даної справи суд враховує встановлені законодавством та необхідні втручання у сімейне життя військовослужбовців, однак суд доходить висновку про порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з відсутністю пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою.
Запроваджені пунктом 19 ст.10-1 Закону № 2011-XII, на який посилається відповідач, обмеження щодо надання запитуваної позивачкою відпустки, на думку суду, у даному випадку становить непропорційне втручання у її сімейне життя, позбавляючи дитину з інвалідністю групи «А» необхідного дитині за медичними показаннями постійного домашнього догляду, за відсутності іншої особи, яка зобов'язана та може такий догляд дитині забезпечити.
З досліджених матеріалів справи та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про існування виняткових сімейних обставин у капітана юстиції ОСОБА_1 , яка проходить військову службу на посаді слідчого 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області, та застосування відповідних обмежень (припинення надання відпустки без збереження грошового забезпечення) покладають на позивачку надмірний тягар у зв'язку з неможливістю здійснення домашнього догляду за дитиною з інвалідністю групи «А».
Існування виняткових сімейних обставин з урахуванням приписів: ст. 17 Конституції України, ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчать про переваги інтересів позивачки щодо догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи «А».
Отже, зазначені виняткові сімейні обставини ОСОБА_1 , на думку суду, дають відповідачу можливість розглянути рапорт від 14 травня 2025 року та прийняти рішення у відповідності до приписів п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки».
Тому суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Управління Служби безпеки України в Херсонській області, оформленого в виді листа № 71/6/373-10 від 05.01.2026, про відмову надати військовослужбовцю УСБУ в Херсонській області капітану юстиції ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи “А» з 19.05.2025 до 11.10.2036, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки», оскільки така відмова є необґрунтованою (прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення) та непропорційною (не дотримано необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення), чим не дотримано вимоги ч.2 ст.2 КАС України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Управління Служби безпеки України в Херсонській області видати наказ, яким надати військовослужбовцю відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції Савіній Євгенії Миколаївні відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи “А» з 19.05.2025 до 11.10.2036, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки», суд враховує ту обставину, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року у справі № 420/23776/25, суд зобов'язав відповідача повторно розглянути рапорт позивачки від 14 травня 2025 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що відповідач, повторно розглянувши рапорт позивачки, висновків суду у рішенні від 24.10.2025 року у справі № 420/23776/25 у повній мірі не врахував та повторно відмовив у наданні відпустки без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи "А" на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України "Про відпустки".
За викладених обставин, беручи до уваги, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, враховуючи також, що для прийняття рішення на користь позивачки виконано всі умови, визначені законом, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивачки щодо зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення за її рапортом від 14.05.2025 року про надання їй відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи “А» до 11.10.2036, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки».
При цьому, вимога позивачки в частині надання їй відпустки саме з 19.05.2025 року, на думку суду, задоволенню не підлягає, оскільки з зазначеної дати і до даного часу позивачка продовжує проходити службу з отриманням за цей час грошового забезпечення, і надання відпустки з дати, що вже минула, законодавством не передбачено. Тому така відпустка може бути надана з дати видання відповідного наказу відповідачем.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на протиправність оскаржуваного рішення, та обставини, внаслідок яких позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача, на думку суду, підлягають судові витрати у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ) до Управління Служби безпеки України в Херсонській області (адреса: вул. Лютеранська, 1, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 20001728) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Служби безпеки України в Херсонській області, оформлене в виді листа № 71/6/373-10 від 05.01.2026, про відмову надати військовослужбовцю УСБУ в Херсонській області капітану юстиції ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи “А» з 19.05.2025 до 11.10.2036, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки».
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Херсонській області прийняти рішення (наказ) про надання військовослужбовцю відділу УСБУ в Херсонській області капітану юстиції Савіній Євгенії Миколаївні відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з інвалідністю підгрупи “А» строком до 11.10.2036, на підставі п.3 ч.1 ст.25 Закону України “Про відпустки».
У решті позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів