Справа № 420/29031/25
01 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеса, Міністерства оборони України про визнання протиправними бездіяльність, дії та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати дії Одеського квартирно-експлуатаційного управління щодо виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, протиправними;
- зобов'язати Одеське квартирно-експлуатаційне управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років з врахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність Одеського квартирно-експлуатаційного управління щодо не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
- зобов'язати Одеське квартирно-експлуатаційне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Ухвалою судді від 08.09.2025 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано Одеське квартирно-експлуатаційне управління у строк для надання відзиву, надати до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, наступні докази:
- відомості та відповідні докази на їх обґрунтування, щодо виплачених сум всіх складових одноразової грошової допомоги у разі звільнення ОСОБА_1 .
Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса надав суду відзив у якому вимоги не визнав з підстав того, що позивач проходив військову службу у Південно-Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні, яке перебувала на фінансовому забезпеченні при квартирно-експлуатаційному відділі м.Одеси, та Південне-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління було припинено у 2020 році правонаступником якого є Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022).
Ухвалою суду від 01.01.2026 року залучено до участі по справі в якості співвідповідача Міністерство оборони України (03168, місто Київ, пр.Повітряних Сил, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022). Встановлено відповідачу - Міністерству оборони України строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали. Розгляд справи розпочато спочатку.
Від Міністерства оборони України до суду надійшов відзив у якому він просить відмовити у задоволені вимог, та вказує, що Південно-Східне територіальне квартирно- експлуатаційне управління не мало обов'язків розраховувати та виплачувати грошове забезпечення особовому складу управління, а лише видавало накази, на підставі яких Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеса розраховувало, нараховувала та здійснювало виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (діяла до 20.07.2018).
З 06.02.2025 на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних сил України від 31 жовтня 2024 року №Д-321/101/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних силах України в 2024-2025 роках» та директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 листопада 2024 року №Д-23/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах (установах) Сил логістики Збройних Сил України в 2024-2025 роках» переформовано Одеське квартирно-експлуатаційне управління у Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса.
Тобто відбулося перейменування військової установи - Одеське квартирно- експлуатаційне управління на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеса без припинення, без зміни коду ЄДРПОУ - 08038284 та юридичної адреси: вул. Незалежності, 18, м. Одеса, 65058.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Південно-Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні до 26.02.2014 та отримував грошове забезпечення у Квартирно-експлуатаційному відділі м.Одеса на підставі наказів Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, яке було зараховане на фінансове забезпечення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса (розпорядника коштів 3-го рівня).
У наказі Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №34 від 26.02.2014 вказано виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб». Надалі наказ щодо опрацьовував КЕВ м.Одеса у відповідності до вимог законодавства та керівних документів.
Таким чином ОСОБА_1 не знаходився на фінансовому (грошовому) забезпеченні в апараті Міністерстві оборони України, обов'язки щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців Південно-Східного територіального квартирно- експлуатаційного управління до Міністерства оборони України не переходили, оскільки це входило до повноважень КЕВ м.Одеса. Отже, належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є військова установа - КЕВ м.Одеса, яка нараховувала та виплачувала грошове забезпечення ОСОБА_1 як фінансовий забезпечувальний орган, саме Квартирно- експлуатаційний відділ м.Одеса є суб'єктом владних повноважень, який здійснював та здійснює управлінські функції щодо фінансового забезпечення військовослужбовців, а відтак є належним відповідачем, дії якого оскаржуються ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом МОУ від 24.10.2016 № 550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином законодавством встановлено, що для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби до складу грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода не включається.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині незаконні та безпідставні.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 11.01.2021року до 26.02.2024 року проходив військову службу у Південно-Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні яке перебувало на фінансовому забезпеченні у КЄВ м.Одеси правонаступником якого є Одеське квартино-експлуатаційне управління та наказом ТВО начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №34 від 26.02.2014 року позивач був виключений із списків особового складу та знятий з всіх видів забезпечення.
Згідно вказаного наказу позивачу виплачена одноразова грошова допомога по звільненню відповідно до постанови КМУ №393 від 17.07.2092 року у розмірі 50% за кожен повний календарний рік служби (всього 16 календарних років).
Згідно архівної довідки №С-177/165 від 30.01.2026 року видану Територіальним архівним відділом Галузевого Державного архіву МОУ позивачу з січня по лютий 2014 року виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у січні 2014 року -1442,70грн., та 2164,05грн.
Відповідачі не заперечують того, що при звільненні позивача до розрахунку одноразова грошова допомога по звільненню відповідно до постанови КМУ №393 не включалась щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена постановою КМУ №889.
В травні 2025 р. позивач засобами поштового зв'язку направив до Одеського КЕУ заяву щодо здійснення перерахунку та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум, відповідь на яку не отримав.
Не погоджуючись з не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислювався розмір одноразова грошова допомога по звільненню, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови суб'єкта владних повноважень включити до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога по звільненню, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889.
З 06.02.2025 на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних сил України від 31 жовтня 2024 року №Д-321/101/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних силах України в 2024-2025 роках» та директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 листопада 2024 року №Д-23/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах (установах) Сил логістики Збройних Сил України в 2024-2025 роках» переформовано Одеське квартирно-експлуатаційне управління у Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса.
Таким чином фактично відбулась зміна назви з Одеське квартирно-експлуатаційне управління на Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса із збереженням коду ЄДРПОУ 08038284.
Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління (код ЄДРПОУ 24981994) у якому позивач проходив військову службу за наказом Міністерства оборони України №303 від 31.08.2020 р. було припинено 03.02.2021 року, про що вчинений запис у реєстрі 1005561120005065905, та у п.2 вказаного наказу правонаступником всіх прав та обов'язків Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління визначено Міністерство оборони України, про що зазначено у заяві представника Міністерства оборони України вх.№ЕС/131596/25 від 12.12.2025р.
Надаючи правову оцінку щодо суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту також - Закон №2232-ХІІ), порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до норм статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту також - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною другою статті 9 закону № 2011-ХІІ, установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту також - Постанова № 1294), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі по тексту також - Постанова № 889 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щомісячну додаткову грошову винагороду установлено військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови № 889, Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі по тексту також -Інструкція № 595, яка була чинною до 16.12.2016).
Згідно з пунктами 3, 4 Інструкції № 595, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8, 9 Інструкції № 595, встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 відповідно до Постанови № 889 затверджено Інструкцію № 550 та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».
Пунктом 3 Інструкції № 550, встановлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8-10 Інструкції № 550, встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією № 260 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 9.1 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Відповідно до пункту 38.1 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з абзацами першим-другим пункту 38.6 Інструкції № 260, військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем, натомість, спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги, зокрема, включення до її розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Так, позивача звільнено з військової служби у відставку, відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров'я) та з 26.02.2014 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Водночас, позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (16 рік).
При цьому, відповідно до довідки в період з 01.01.2014 по 26.02.2014 позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення.
Проте, відповідачем не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889.
Суд вважає, що застосовуючи положення Інструкції № 260 як нормативно-правовий акт, що визначає розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, Південно-Східне територіальне КЕУ не врахувало пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу, на чому також обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.
Тож, при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконний акт, який звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам зазначеного Закону.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Водночас, питання віднесення щомісячної додаткової грошової винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17.
Відтак, суд вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з огляду на що, суд дійшов висновку про протиправне неврахування Південно-Східним КЕУ при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні сум щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення.
Також суд враховує, що з 06.02.2025 на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних сил України від 31 жовтня 2024 року №Д-321/101/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних силах України в 2024-2025 роках» та директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 листопада 2024 року №Д-23/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах (установах) Сил логістики Збройних Сил України в 2024-2025 роках» переформовано Одеське квартирно-експлуатаційне управління у Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса.
Тобто відбулося перейменування військової установи - Одеське квартирно- експлуатаційне управління на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеса без припинення, без зміни коду ЄДРПОУ - 08038284 та юридичної адреси: вул. Незалежності, 18, м. Одеса, 65058.
Отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеса щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Щодо позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.
У постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Відповідно до ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року по справі №200/10176/19-а та від 31 липня 2024 року по справі № 480/1704/19, від 21.08.2024 по справі №200/63/23.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації буде порушене відповідачем, задоволення позову у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Виходячи з викладеного, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають як передчасні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Щодо заяв відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, то суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
З огляду на наведені висновки, правовідносини за період невиплати спірних сум грошового забезпечення, врегульовуються приписами статті 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком, а тому суд відхиляє данні зауваження відповідачів як безпідставні.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору то відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеса, Міністерство оборони України задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеса щодо виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889».
Зобов'язати Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років з врахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889»у розмірі 60% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса (65058, Одеська область, Одеський район, м.Одеса, вул. Незалежності, буд.18) код ЄДРПОУ 08038284.
Відповідач: Міністерство оборони України м.Київ пр-т Повітряних сил буд.6 код ЄДРПОУ
Суддя Е.А.Іванов