про повернення позовної заяви
31 березня 2026 рокусправа № 380/4562/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 171 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 23.03.2026 позовну заяву залишено без руху на підставі статей 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Позивачу запропоновано протягом десяти днів з дня отримання ухвали від 23.03.2026 усунути зазначені недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Від представника позивача 27.03.2026 до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування причин пропуску звернення до суду вказує, що зі змісту наказу про виключення зі списків особового складу частини неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, тому в інтересах позивача направлялися адвокатські запити від 18.12.2025. Листом від 24.12.2025 № 148016/9554 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що додаткову грошову винагороду не було враховано при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Відповідь було отримано 21.02.2026.
Оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у день виключення із списків особового складу військової частини, вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на адвокатський запит - 21.02.2026. Відтак, просить поновити строк на звернення до суду з цим позовом.
При розгляді вказаної заяви, суддя виходить з такого.
Як вже йшлося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21.02.2026, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З даного приводу суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (Постанова КАС ВС №380/15245/22 від 25.04.2023).
Питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Предметом спору у цій справі є перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток, яка була виплачена позивачу при звільненні з військової служби у 2023 році.
У вказаний період приписи статті 233 КЗпП України діяли у редакції після внесення змін Законом №2352-IX.
Таким чином, на позовні вимоги, заявлені у цій справі, поширюється дія статті 233 КЗпП України у редакції, яка передбачає, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, суд звертає увагу, що позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ще 12.01.2023, у витязі з наказу від 12.01.2023 №12 зазначені усі види виплат, які належали йому при звільненні.
Зокрема, зазначено: виплатити грошову компенсацію за 45 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021-2023 роки, виплатити грошову компенсацію із тривалість 14 днів невикористаної щорічної основної відпустки учаснику бойових дій за 2015-2023 роки.
При цьому, щодо аргументів представника позивача про отримання інформації щодо розміру нарахованої та виплаченої компенсації з довідок відповідача, надісланих на адвокатський запит, на переконання суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 18.02.2026 у справі № 400/11972/24.
Суд повторно зауважує, що позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ще 12.01.2023 та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, натомість про складові та розмір такої компенсації позивач став цікавитися лише 18.12.2025 (звернення з адвокатським запитом), тобто більше ніж через 2 роки 11 місяців після отримання спірних виплат.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Між тим в матеріалах даної справи відсутні будь-які фактичні данні щодо наявності обґрунтованих перешкод у зв'язку з якими позивач не міг звернутися до відповідача для надання йому відповідних роз'яснень щодо виплати грошової компенсації в межах встановленого строку звернення до суду.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 30.08.2021 у справі № 520/7668/2020.
При цьому, у заяві від 27.03.2026 про поновлення строку звернення до адміністративного суду представником позивача також жодним чином не обґрунтовано, що саме заважало позивачу на протязі 2 років 11 місяців звернутися до відповідача зі запитом про складові та розмір спірної у цій справі компенсації.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом лише 13.03.2026, останній пропустив трьохмісячний строк звернення, який повинен обчислюватися з 13.01.2023.
Інших причин пропуску строку звернення до суду, встановленого ст.233 КЗпП України, позивачем не зазначено.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналізуючи зазначені норми та у зв'язку з не наведенням поважності причин пропуску строку звернення до суду, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна