31 березня 2026 рокусправа № 380/25314/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, які виражаються у скасуванні довідки військово-лікарської комісії №375 від 01.04.2022 на підставі якої ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виражаються у повторному взятті ОСОБА_1 на військовий облік;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що 01 квітня 2022 року він пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (на підставі статті 18-а графи II Розкладу хвороб). Цей юридичний факт належним чином підтверджується довідкою ВЛК № 3/375 від 01.04.2022 та відповідним записом у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
Однак згодом, здійснивши авторизацію у мобільному застосунку «Резерв+» для перевірки своїх військово-облікових даних, Позивач виявив, що його правовий статус безпідставно змінено на «військовозобов'язаний», і він знову обліковується у ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою усунення вказаної невідповідності та виправлення інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр), представник Позивача 16.10.2025 звернувся до Відповідача-2 із відповідною заявою.
Листом від 20.10.2025 № 3/15153 Відповідач-2 повідомив, що довідка ВЛК Позивача скасована протоколом Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (ЦВЛК) від 29.05.2025 № 2025-0529-1440. Як слідує з листа, таке скасування відбулося за наслідками опрацювання медичної документації, вилученої слідчим управлінням ГУНП у Львівській області в межах кримінального провадження, у зв'язку з чим Позивачу вказано на необхідність прибути для проходження контрольного медичного огляду на обласну ВЛК.
Позивач не погоджується з такими діями Відповідачів та вважає їх порушенням норм чинного законодавства, зокрема вимог статті 19 Конституції України. В обґрунтування своєї позиції він наголошує, що Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затверджене наказом Міноборони № 402, не наділяє ЦВЛК повноваженнями масово скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК щодо військовозобов'язаних виключно на підставі запитів чи листів правоохоронних органів, без наявності відповідної скарги самого громадянина та без фактичного проведення його повторного медичного огляду. Крім того, Позивач звертає увагу на дефектність самого рішення ЦВЛК, оскільки згідно з витягом із протоколу комісія скасувала довідку № 375, тоді як довідка Позивача має номер 3/375.
Щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , Позивач вказує, що норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку № 1487 містять вичерпний перелік підстав для взяття особи на військовий облік. Чинне законодавство не передбачає механізму автоматичного (повторного) взяття на військовий облік особи, яка вже була законно виключена з нього за станом здоров'я, лише на підставі документа про скасування попередньої довідки ВЛК та без прийняття новою військово-лікарською комісією рішення про визнання такої особи придатною до військової служби. Відтак, дії ТЦК та СП щодо відновлення Позивачу статусу «військовозобов'язаного» у Реєстрі є самовільними та протиправними.
Ухвалою від 31 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими до неї документами отримали належним чином через підсистему «Електронний суд» 31.12.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів до їхніх електронних кабінетів.
Проте Відповідачі у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, будь-яких письмових пояснень, заперечень щодо суті позовних вимог чи клопотань про продовження процесуальних строків до суду не надали.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з наявною у матеріалах справи належним чином завіреною копією довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3/375 від 01.04.2022, Позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого на підставі статті 18-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення № 402), його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Вказаний юридичний факт належним чином реалізований, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 . Зокрема, пункт 14 вказаного посвідчення містить запис від 01.04.2022 про виключення Позивача з військового обліку за станом здоров'я, який скріплений підписом уповноваженої посадової особи та гербовою печаткою Відповідача-2. Таким чином, з квітня 2022 року Позивач втратив статус військовозобов'язаного.
Як встановлено судом, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр), які були отримані Позивачем через формування електронного військово-облікового документа за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» станом на 31.08.2025 та згодом 20.12.2025, правовий статус ОСОБА_1 змінено. В електронному документі Позивач знову значився як «військовозобов'язаний», який має статус «на обліку» у ІНФОРМАЦІЯ_2 (із зазначенням військово-облікової спеціальності та військового звання). Тобто, в електронному Реєстрі містилася актуалізована інформація, яка прямо суперечила чинному паперовому військово-обліковому документу Позивача.
З метою усунення виявленої невідповідності та захисту своїх прав, 16.10.2025 представник Позивача (адвокат Вибіцький К.Є.) на виконання вимог пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 599, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із письмовою заявою. У вказаній заяві представник просив внести коректні відомості до Реєстру, а саме - відобразити факт законного виключення ОСОБА_1 з військового обліку, долучивши всі підтверджуючі первинні документи (копію довідки ВЛК та тимчасового посвідчення). Факт направлення цієї заяви підтверджується поштовою накладною, описом вкладення та скріншотами електронного листування.
Листом від 20.10.2025 за № 3/15153 Відповідач-2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відмовив у задоволенні поданої заяви. Свою відмову орган мотивував тим, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України (Відповідачем-1) у межах повноважень розглянуто медичну документацію ВЛК, оформлену на 205 осіб, яка була вилучена слідчими СУ ГУНП у Львівській області в рамках досудового розслідування щодо можливих неправомірних дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з листом Відповідача-2, за результатами такого опрацювання, постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо 135 осіб (серед яких і Позивач) скасовані протоколами засідань ЦВЛК.
З огляду на вищевикладене Відповідач-2 вказав, що громадянин ОСОБА_1 підлягає контрольному медичному огляду на обласній ВЛК, а тому підстави для виключення його з Реєстру відсутні.
Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 29.05.2025 № 2025-0529-1440, Комісія розглядала виключно запит слідчого СУ ГУНП у Львівській області щодо правомірності прийняття постанов регіональною комісією.
За результатами цього розгляду, ЦВЛК дійшла висновку, що встановлений Позивачу у 2022 році діагноз не відповідає вимогам статті 18 Розкладу хвороб. Крім того, у якості підстави для скасування висновку про стан здоров'я особи, ЦВЛК зазначила, що карта обстеження та медичного огляду оформлена з порушеннями, а саме - на місці для фотокартки відсутня фотографія оглянутого. На цих підставах Відповідач-1 постановив: постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з довідкою ВЛК № 375 від 01.04.2022 щодо Позивача - скасувати, а його направити на контрольний медичний огляд.
Суд звертає увагу на очевидну дефектність та неуважність Відповідача-1 під час формування вказаного протоколу, оскільки ЦВЛК ЗСУ скасувала довідку за номером № 375, тоді як медичний огляд Позивача та його виключення з військового обліку оформлено довідкою за номером № 3/375.
Надаючи правову оцінку діям Відповідачів (як Центральної ВЛК ЗСУ щодо скасування довідки, так і ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного взяття на військовий облік), суд керується наступним нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №232-XII (далі-Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІпередбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5ст. 1 Закону №2232-ХІІвідвиконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Ч. 2ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 12ст. 12 Закону №2232-ХІІвійськовозобов'язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов'язковий медичний огляд.
Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За правилами п.1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:
медичний огляд, зокрема, військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
П. 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Згідно із положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз. 15 п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402).
Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК (абз. 5 п.п. 2.4.5 п. 2.4 розділу I Положення № 402)
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).
Відповідно до п.п. 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3 п.2.8 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Роз'яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно допункту 1.2глави 1 розділу I, пункту 1.4глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК. (п.п. 2.8.5 п.2.8 розділу І Положення № 402).
Разом з тим, згідно із п.п.3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
З аналізу наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, крім інших, ВЛК ТЦК та СП. Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку. В той же час, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. Водночас ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 01.04.2022 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено медичний огляд позивача, за результатами якого на підставі ст. 18а графи ІІ Розкладу хвороб прийнято постанову у формі довідки № 3/375 про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку.
Не погоджуючись із фактом подальшого скасування вказаної довідки та повторним взяттям на військовий облік, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про внесення коректних відомостей до Реєстру, наполягаючи на легітимності свого статусу особи, виключеної з обліку за станом здоров'я.
Суд звертає увагу, що у своїх запереченнях та скаргах на дії відповідачів позивач наводив обґрунтування щодо незворотності дії довідки ВЛК від 2022 року, наголошуючи на відсутності у ЦВЛК повноважень щодо її скасування на підставі матеріалів кримінального провадження та без його особистої згоди.
Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України, у межах реалізації своїх контрольних функцій, передбачених Положенням № 402, розглянуто медичну документацію позивача. За результатами цього розгляду ЦВЛК прийнято рішення, оформлене протоколом № 2025-0529-1440 від 29.05.2025, про скасування довідки ВЛК від 01.04.2022. Як встановлено зі змісту вказаного протоколу, підставою для такого рішення стала невідповідність встановленого діагнозу вимогам Розкладу хвороб та грубі порушення при оформленні карти медичного обстеження (відсутність фотокартки оглянутого).
Листом від 20.10.2025 № 3/15153 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав позивачу роз'яснення, у якому зазначив, що у зв'язку зі скасуванням первинної постанови ВЛК вищестоящим органом (ЦВЛК), ОСОБА_1 підлягає контрольному медичному огляду на базі ІНФОРМАЦІЯ_6 для остаточного визначення ступеня придатності до служби.
Отже, відповідачами розглянуто звернення позивача та надано обґрунтовані відповіді щодо причин зміни його статусу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, суд наголошує, що за встановлених обставин скасування попередньої постанови ВЛК органом вищого рівня та направлення особи на контрольний медичний огляд є належною процедурою контролю, спрямованою на верифікацію даних військового обліку. Проведення такого огляду дозволить об'єктивно оцінити стан здоров'я позивача на даний час та прийняти законне рішення щодо його військового обов'язку, що повністю відповідає вимогам Положення № 402 та принципам належного урядування.
Більш того, суд погоджується із позицією Відповідачів, відображеною у протоколі ЦВЛК № 2025-0529-1440 від 29.05.2025 та листі-відповіді № 3/15153 від 20.10.2025, щодо наявності обґрунтованих підстав для скасування постанови ВЛК від 01.04.2022.
Як встановлено з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення ЦВЛК здійснено ретельний аналіз медичної документації ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено, що клінічний діагноз позивача не відповідає критеріям пункту «а» статті 18 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Зокрема, виявлені під час перевірки розбіжності свідчать про те, що наявні у позивача захворювання на момент первинного огляду не давали достатніх медичних підстав для встановлення ступеня придатності «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Крім того, суд зважає на доводи Відповідачів про порушення процедури оформлення медичних документів, а саме відсутність фотокартки оглянутого у картці обстеження та медичного огляду, що є обов'язковою вимогою Положення № 402 для належної ідентифікації особи під час експертизи.
Щодо посилань Позивача на наявність у нього інших хронічних захворювань та документів про стан здоров'я, суд зазначає, що за наявної ситуації (скасування попереднього висновку) такі документи мають бути предметом дослідження саме під час контрольного медичного огляду, на який Позивач правомірно направлений Відповідачем-2. Проведення такого огляду дозволить лікарям-фахівцям надати об'єктивну оцінку всім наявним діагнозам позивача у їх сукупності та визначити актуальний ступінь його придатності до служби.
Отже, враховуючи, що ЦВЛК реалізувала свої контрольні повноваження у зв'язку з виявленими недоліками в оформленні та змісті медичної документації, які були підтверджені під час опрацювання матеріалів слідчих органів, дії Відповідачів щодо призначення повторного обстеження є логічним та законним кроком для забезпечення достовірності даних військового обліку. Суд не вбачає у таких діях ознак свавілля, оскільки вони не позбавляють позивача права на визнання непридатним у разі, якщо контрольний огляд підтвердить наявність відповідних медичних показників у встановленому законом порядку.
Також суд зважає на те, що, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд також зазначає, що питання визначення наявності або відсутності показань для додаткових обстежень або ж певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
При цьому суд наголошує, що Позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на незаконність скасування довідки ВЛК № 3/375 від 01.04.2022 та вказує на наявність у нього захворювань, які, на його переконання, дають право на статус непридатності до військової служби. Позивач стверджує, що Відповідачі не взяли до уваги його фактичний стан здоров'я та наявну медичну документацію.
Разом з тим, суд зазначає, що Позивачем не наведено жодних переконливих доводів щодо порушення Відповідачем-1 (ЦВЛК) самої процедури перегляду медичних документів, яка була здійснена в межах контрольних повноважень, визначених Положенням № 402. Також Позивачем не спростовано встановлені ЦВЛК факти порушення вимог оформлення карти медичного огляду (зокрема, відсутність фотокартки) та невідповідність встановленого раніше діагнозу вимогам Розкладу хвороб.
Натомість, аргументи Позивача зводяться виключно до незгоди з необхідністю проходження нового медичного огляду. Суд підкреслює, що встановлення діагнозу та визначення ступеня придатності за наявності обґрунтованих сумнівів у попередньому висновку не може бути здійснено судом самостійно, а має відбуватися виключно шляхом проходження контрольного медичного огляду, від якого Позивач фактично ухиляється, наполягаючи на чинності скасованого документа. Таким чином, правові підстави для визнання дій Відповідачів протиправними у цій частині відсутні.
Водночас, суд звертає увагу на приписи п. 3.11 р. ІІ Положення № 402, якими визначено, що у разі коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
Аналізуючи в системному зв'язку п. 3.11 та ст. 61 Додатку № 2 Положення № 402, суд дійшов висновку, що законодавцем прямо не визначено обов'язку ВЛК при виявленні певних хвороб направляти особу на стаціонарне обстеження, в той же час, такий обов'язок обумовлюється неможливістю остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного та потребою в його додатковому обстеженні. Тобто ВЛК приймає рішення про направлення особи на стаціонарне обстеження та лікування в індивідуально визначеному випадку.
Згідно із статтею 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень серед іншого зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції № 735, ця інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 розділу II Інструкції № 735 відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з положеннями статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень, зокрема, наголошується на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28).
Принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spai№" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42)).
Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spai№" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Va№ de Hurk v. The №etherla№ds" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов'язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов'язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spai№" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgi№s a№d others v. Fra№ce" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).
Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.
Надаючи правову оцінку діям Відповідачів, суд виходить із того, що порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи (ВЛЕ) чітко регламентований Положенням № 402. Згідно з підпунктом 2.3.4 вказаного Положення, Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) наділена безумовним правом розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати або не затверджувати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Питання визначення наявності показань для обстежень, встановлення діагнозу та ступеня придатності є виключними дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. Суд не вправі перебирати на себе функції цього спеціалізованого органу та надавати самостійну оцінку медичним діагнозам, оскільки це потребує фахових знань у галузі медицини (аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18).
ЦВЛК ЗСУ, як орган вищого рівня, зобов'язана контролювати об'єктивність висновків нижчих комісій. У даній справі виявлення дефектів у документації Позивача - а саме невідповідність встановленого діагнозу вимогам Розкладу хвороб та порушення процедури оформлення карти огляду (відсутність фотокартки) - стало законною підставою для скасування постанови ВЛК. Суд зазначає, що факт надходження інформації про можливі порушення від слідчих органів не нівелює обов'язку ЦВЛК реагувати на такі обставини в межах своєї компетенції.
Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, розглянувши в межах своїх контрольних повноважень медичну документацію ОСОБА_1 та виявивши суттєві недоліки в оформленні та змісті первинного висновку ВЛК, дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування довідки № 3/375 від 01.04.2022. Відтак, суд не вбачає процедурних порушень у діях Відповідача-1 щодо прийняття рішення, оформленого протоколом № 2025-0529-1440 від 29.05.2025.
Щодо дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (Відповідача-2) про поновлення Позивача на військовому обліку, суд зазначає, що виключення ОСОБА_1 з обліку у 2022 році було правовим наслідком висновку про непридатність. Оскільки цю довідку було правомірно скасовано органом вищого рівня, правова підстава для неперебування особи на обліку відпала. Відновлення статусу «військовозобов'язаний» у Реєстрі є технічним та логічним наслідком скасування медичного акта (restitutio in integrum).
Суд наголошує: скасування довідки не є остаточним рішенням про зміну стану здоров'я Позивача, а лише вказує на необхідність проходження контрольного медичного огляду, про що Відповідач-2 належним чином повідомив у листі від 20.10.2025 за № 3/15153.
Відповідно до принципу «належного урядування» та практики ЄСПЛ (зокрема, у справі «Якущенко проти України»), вимога держави пройти переогляд для верифікації стану здоров'я в умовах правового режиму воєнного стану є пропорційним заходом, який не порушує права особи на повагу до приватного життя. Якщо Позивач дійсно має захворювання, що перешкоджають службі, новий огляд на базі обласної ВЛК лише об'єктивно підтвердить цей статус у законний спосіб. Ухилення від контрольного огляду та вимога залишити в силі сумнівний скасований документ свідчить про спробу уникнути виконання конституційного обов'язку, закріпленого статтею 65 Конституції України.
З огляду на вищевикладене, дії Відповідачів вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Позивач не довів протиправності дій суб'єктів владних повноважень, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, судові витрати Позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В позові ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 31 березня 2026 року.
Суддя Коморний О.І.