про закриття провадження у справі
31 березня 2026 року 320/11083/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ФАВБЕТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ФАВБЕТ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ФАВБЕТ» (код ЄДРПОУ 43457382)» від 25.08.2023 № 4208-п;
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ФАВБЕТ» (код ЄДРПОУ 43457382)» від 25.08.2023 № 4208-п не містить обов'язкову до зазначення підставу для проведення перевірки, визначену ПК України, а тому вважає, що Відповідач не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України. Позивач не погоджується із отриманим наказом на перевірку, вважає його незаконним та таким, що порушує вимоги чинного податкового законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у даній справі, зазначаючи про те, що спірний наказ, як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням, шляхом допуску працівників податкового органу до перевірки суб'єктом господарювання, а тому належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Розглянувши вказане клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що вiдповiдно до ст. 20, 77, 82, пп.69.35 п.69 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далi - ПК України), плану-графiка проведення документальних планових виїзних перевiрок платникiв податкiв на 2023 рiк, на пiдставi наказу Головного управлiння ДПС у м. Києвi вiд 25.08.2023 № 4208-п проведена документальна планова виїзна перевiрка Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНIЯ «ФАВБЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за перiод з 17.01.2020 по 31.12.2022, валютного - за перiод з 17.01.2020 по 31.12.2022, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування - за перiод з 17.01.2020 по 31.12.2022 та iншого законодавства за вiдповiдний перiод.
Копiю наказу № 4208-п вiд 25.08.2023 контролюючого органу надiслано рекомендованим листом з повiдомленням про вручення 28.08.2023 та отримано Товариством 04.09.2023.
З направленнями на право проведення перевiрки ознайомлено пiд пiдпис 14.09.2023 ОСОБА_1 , повiрена ТОВ «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНIЯ «ФАВБЕТ».
ТОВ «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНIЯ «ФАВБЕТ» проiнформований про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 28.08.2023 № 145/26-15-07-02-05-09 яке отримано підприємством 04.09.2023 року.
При виході на перевірку, працівниками контролюючого органу пред'явлено службові посвідчення та направлення на перевірку, а представниками ТОВ «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНIЯ «ФАВБЕТ» допущено останніх до перевірки.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п/п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За правилами п. 75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами 1-4 п.81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів.
Направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу.
Копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З наведеного слідує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому згідно з абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України у разі непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абз. 6 п. 81.1 ст. 81 ПК України).
Відтак, зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: 1) непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами 2-4 п. 81.1 ст. 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); 2) оформлення документів, вказаних в абзацах 2-3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 804/3951/16.
Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у ч. 1 ст. 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.
Водночас, в зазначеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15.03.2025 у справі № 520/24380/24.
Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
У постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та дійшла висновку, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
ВПВС також звернула увагу, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Аналізуючи наведені вище міркування та беручи до уваги аналогічну правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі № 826/12062/17, суд доходить висновку про необхідність провадження в цій справі закрити.
Слід зауважити, що хоча Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС, суд роз'яснив, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, відтак звернення із заявою про передачу справи не зможе бути розглянуте і вирішене судом.
Відступлень від зазначених правових висновків Велика Палата Верховного Суду не допускала, ці висновки є актуальними.
Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 816/228/17 є релевантними до спірних правовідносин у даній справі, оскільки в останній також йдеться про протиправність наказу про призначення перевірки, до якої контролюючий орган був допущений. Тому вказані висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають застосуванню судом у даній справі відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
При цьому суд відмічає, що представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній зокрема зазначив про те, згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року відкрито провадження у справі м 32011360/24 за позовом ТОВ «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНIЯ «ФАВБЕТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, які були прийняті за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки, призначеної на підставі наказу від 25.08.2023 № 4208-п
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ФАВБЕТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу. необхідно закрити.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 2, 6, 238, 248, 250 КАС України, суд, -
Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про закриття провадження у справі № 320/11083/24 - задовольнити.
Закрити провадження у справі № 320/11083/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ФАВБЕТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя Кочанова П.В.