про відмову в забезпеченні позову
31 березня 2026 року м. Київ 320/31317/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., ознайомившись із заявою про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
прозабезпечення позову
ОСОБА_1 (позивач / ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до Головного управління Національної поліції в Київській області щодо доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Головного управління Національної поліції в Київській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 справу передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення (виклику) учасників справи.
Одночасно з пред'явленням позовну було подано заяву про забезпечення позовну, в якій позивач просив суд:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 не вчиняти дій, направлених на мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту винесення рішення Київським окружним адміністративним судом у справі зняття його з розшуку.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2024 заява передана на розгляд судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
30 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла повторна заява про забезпечення позовну, в якій останній просить суд:
- забезпечити позов шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 не вчиняти дій направлених на мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту винесення рішення Київським окружним адміністративним судом у справі зняття його з розшуку.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач не міг порушити правила військового обліку (ст. 210 КУпАП), оскільки не був оповіщений у встановлений законом спосіб. Отже, звернення Відповідачем до органів поліції щодо «розшуку» та затримання Позивача за відсутності самого факту правопорушення є завідомо безпідставним, а дії Відповідача - очевидно протиправними.
Повно та всебічно оцінюючи доводи та аргументи, які зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 р. у справі № 320/3957/20): розумності вимог заявника щодо забезпечення позову; обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що наявність у базах даних МВС інформації про «розшук» позивача створює постійну, реальну та щохвилинну загрозу його затримання та примусового доставлення до ТЦК з подальшим призовом протягом лічених годин. У такому випадку розгляд справи № 320/31317/25 втратить будь-який юридичний сенс, оскільки правовий статус позивача буде змінено з «цивільної особи» на «військовослужбовця», що унеможливить його повернення до попереднього стану навіть у разі повного задоволення позову.
Особливу увагу суду, позивач звертає на очевидність ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 . На переконання останнього, ОСОБА_1 не міг порушити правила військового обліку (ст. 210 КУпАП), оскільки не був оповіщений у встановлений законом спосіб. Отже, звернення відповідачем до органів поліції щодо «розшуку» та затримання позивача за відсутності самого факту правопорушення є завідомо безпідставним, а дії відповідача - очевидно протиправними.
Суд викладені в заяві про забезпечення позову твердження оцінює критично з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Варто зазначити, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Верховний Суд у постанові від 14 січня 2025 (справа №280/9045/24) та постанові від 20 лютого 2025 року (справа №280/9044/24) сформував правову позицію відповідно до якої для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Суд наголошує, що до заяви про забезпечення позову не долучено жодних доказів на підтвердження ймовірного настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на які останній посилається в заяві про забезпечення позову.
Більше того, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження вжиття ІНФОРМАЦІЯ_3 заходів щодо вручення повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направлення позивача для проходження військової служби до військової частини, тощо.
Відтак, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №826/16509/18.
Поряд з цим, суд наголошує, що заборона вчиняти дії відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізованою у межах розгляду заяви про забезпечення позову.
Також варто зазначити, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17, в якій зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Отже, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у цій справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.