про відмову в забезпеченні позову
31 березня 2026 року Київ № 320/6824/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Військового омбудсмена, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Батальйон патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району управління патрульної поліції у Вінницькій області Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; військова частина НОМЕР_1 (425-й ОШП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, яка подана після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Військового омбудсмена, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Батальйон патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району управління патрульної поліції у Вінницькій області Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; військова частина НОМЕР_1 (425-й ОШП " ІНФОРМАЦІЯ_2 "), в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборонити Офісу Військового омбудсмена, військовій частині НОМЕР_1 (425-й ОШП " ІНФОРМАЦІЯ_2 "), ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також будь-яким іншим органам військового управління вчиняти дії щодо переведення, переміщення або направлення ОСОБА_1 за межі фактичного місця його поточного перебування до набрання рішенням у справі законної сили;
- заборонити командуванню військової частини НОМЕР_1 та будь-яким іншим органам військового управління залучати ОСОБА_1 до виконання бойових завдань (операцій), що пов'язані з безпосереднім ризиком для життя, до закінчення розгляду справи по суті;
- зобов'язати Офіс Військового омбудсмена спільно з командуванням військової частини НОМЕР_1 забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я за його місцем проживання для фіксації тілесних ушкоджень та надання необхідної медичної допомоги;
- зобов'язати Офіс Військового омбудсмена та військову частину НОМЕР_1 забезпечити особисту явку (доставку) ОСОБА_1 у судове засідання для надання особистих пояснень;
- заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо знищення, вилучення або внесення змін до журналів обліку затриманих/призваних осіб, медичних карток та матеріалів відеофіксації за період із 27.01.2026 до дати постановлення ухвали.
Ухвалою суду від 18.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 23.02.2026 (суддя Леонтович А.М.) відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 25.02.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Леонтовича А.М. у справі № 320/6824/26.
Ухвалою суду від 26.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Леонтовича А.М.
Ухвалою суду від 02.03.2026 задоволено заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. Матеріали адміністративної справи № 320/6824/26 вирішено передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду.
На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 № 62-р/ка проведено повторний автоматизований розподіл справи № 320/6824/26.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею, який буде розглядати адміністративну справу № 320/6824/26 визначено Басая О.В.
Ухвалою суду від 06.03.2026 адміністративну справу № 320/6824/26 прийнято до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, на обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення якої наголошено, що загроза життю позивача не є припущенням, а підтверджується фактами вже заподіяних тілесних ушкоджень і нелюдського поводження, що триває, які стали наслідками саме зволікання в забезпеченні позову попереднім суддею. Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони переміщення та залучення до бойових дій позивача зробить подальше рішення суду про перевірку Омбудсменом місць несвободи безглуздим через імовірну фізичну загибель позивача або незворотне погіршення стану його здоров'я. Наявність зафіксованих травм та фактів катувань переводить справу з площини "припущень" у площину обов'язку суду негайно втрутитися для захисту фундаментального права на життя. З огляду на зазначене, заявник уважає, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом із підстав і в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд установив, що в адміністративній справі № 320/6824/26 позивач просить визнати протиправним рішення Офісу Військового омбудсмена (Першого заступника Голубієвської Н.) про відмову у розгляді скарги адвоката Довженка В.І. від 02.02.2026 та зобов'язати Військового омбудсмена вчинити дії, передбачені статтями 8, 9, 13 Закону, а саме: призначити негайну перевірку місць несвободи за адресою: АДРЕСА_1 , та за місцем дислокації В/Ч НОМЕР_1 , для встановлення факту незаконного утримання ОСОБА_1 та звернутися до Державного бюро розслідувань із повідомленням про вчинення щодо ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених статтями 127, 146, 376 КК України.
Разом із цим заходи забезпечення позову, про які просить позивач у частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії не можуть бути забезпечені відповідно до частини першої статті 151 КАС України, а в частині заходів забезпечення позову щодо заборони відповідачу, третім особам та іншим особам вчиняти певні дії, то такі не стосуються предмета спору.
Суд також зазначає, що заявником не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.
Відтак заявником не підтверджено існування очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Факт порушення прав, свобод та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Європейський суд з прав людини у справі "Беєлер проти Італії" зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявними матеріалами справи не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких заявник звернеться до суду з позовом, позаяк жодних належних і допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Ураховуючи, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не належить задоволенню.
Згідно з частиною п'ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Військового омбудсмена, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Батальйон патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району управління патрульної поліції у Вінницькій області Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; військова частина НОМЕР_1 (425-й ОШП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів із дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Басай О.В.