31 березня 2026 року справа №320/83/25
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України періоди служби (вислугу років) в Державній кримінально-виконавчій службі України з 29.01.2007 по 08.11.2016 та з 28.12.2016 по 07.12.2023, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві зарахувати до стажу (вислуги років) в Національній поліції України наявний стаж (вислугу років) з 29.01.2007 по 08.11.2016 та з 28.12.2016 по 07.12.2023 у Державній кримінально виконавчій службі України.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період з 29.01.2007 по 08.11.2016 та з 28.12.2016 по 07.12.2023 проходив службу в органах Державної кримінально виконавчої служби України. Вважає, що період служби у Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, проте відповідач не зарахував службу в органах податкової міліції до стажу служби позивача, що дає право на отримання надбавки за вислугу років до грошового забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував посиланням на статтю 78 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає вичерпний перелік служб, проходження яких, враховується у стаж служби в поліції. У статті 78 Закону, відсутнє посилання на службу в органах та установах виконання покарань, а за таких обставин, у відповідача немає підстав для врахування вислуги років позивача у цих органах і установах до стажу служби в поліції.
У відповіді на відзив Позивач підтримав усі свої позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
11 грудня 2023 року ОСОБА_1 прийнято на службу до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві відповідно до наказу від 11.12.2023 № 2186 о/с дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 2 (з обслуговування житлових масивів “Позняки» та “Осокорки») Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
До служби у Дарницькому управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Позивач служив у Державній кримінально-виконавчій службі України майором внутрішньої служби на посаді інспектора відділу режиму і охорони. Звільнений 07.12.2023 наказом державної установи "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України № 279 о/с-23 відповідно до пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі за текстом - Закон №580-VIII) (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає - 17 років 05 місяців 1 день.
17 листопада 2024 року Позивач звернувся з рапортом до Начальника ГУНП у м. Києві, генерала поліції третього рангу Головного управління Національної поліції у місті Київ Дмитра Шумейко з рапортом щодо зарахування до стажу в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 29.01.2007 по 08.11.2016 та з 28.12.2016 по 07.12.2023 у Державній кримінально-виконавчій службі України.
11.12.2024 у відповідь на рапорт листом № 159335?2024 Головним управлінням Національної поліції в Київській області повідомлено, що Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено підстав для зарахування періоду служби у Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції.
Не погодившись із не зарахуванням до вислуги років у поліції, наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислуги років у кримінально-виконавчій службі України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У свою чергу, приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
У той же час, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частина п'ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками міліції та органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
У даному випадку, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно із преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Як наслідок, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у своїй постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, та підтримана також Верховним Судом у постанові від 01.03.2023 у справі № 240/30024/21.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Відповідно, також вбачається тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, оскільки визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
За таких обставин, відповідачем помилково не включено стаж проходження служби позивачем у кримінально-виконавчій службі до стажу служби в поліції.
Проходячи службу в органах кримінально-виконавчої служби позивач мав законні сподівання на врахування цього стажу при подальшому перебуванні на службі в Національній поліції України задля отримання певного державного соціального забезпечення.
Відтак, стаж служби позивача у кримінально-виконавчій службі з 29.01.2007 по 08.11.2016 та з 28.12.2016 по 07.12.2023 підлягає зарахуванню до стажу проходження служби у поліції, який відповідно до статті 78 Закону України "Про національну поліцію" дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві зарахувати до стажу (вислуги років) в Національній поліції України наявний стаж (вислугу років) з 29.01.2007 по 08.11.2016 та з 28.12.2016 по 07.12.2023 у Державній кримінально виконавчій службі України.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 139, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України періоди служби (вислугу років) в Державній кримінально-виконавчій службі України з 29.01.2007 по 08.11.2016 та з 28.12.2016 по 07.12.2023, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві зарахувати до стажу (вислуги років) в Національній поліції України наявний стаж (вислугу років) з 29.01.2007 по 08.11.2016 та з 28.12.2016 по 07.12.2023 у Державній кримінально виконавчій службі України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.