з питань залишення позову без розгляду
30 березня 2026 року Київ № 320/9162/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Ухвалою суду від 04.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Клопотання мотивоване тим, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів у частині строків таких звернень.
Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина перша); із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відтак, унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції частину першу та частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, а частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України застосовується до виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
Відповідач зазначив, що позивач не був звільнений з військової служби, а направлений для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини. На переконання відповідача, вказані позовні вимоги охоплюються поняттями заробітна плата і оплата праці.
Таким чином, на думку відповідача, цей спір набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить норм, які б передбачали строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то у цьому випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Враховуючи зазначені обставини, відповідач уважає, що на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України уже діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ.
Від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, які мотивовані тим, що позовні вимоги, що розглядаються у справі №320/9162/25 стосуються періоду нарахування грошового забезпечення з 01.01.2016 до 28.02.2018.
Оскільки, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що була чинною у спірному періоді) право позивача на звернення до суду із цим позовом не було обмежене будь-яким строком, строки звернення з позовом до суду у цій справі, на переконання позивача, не є пропущеними.
Суд зазначає, що за правилами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Розглянувши клопотання, судом не встановлено підстав для його задоволення, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 (справа № 1-7/2024(337/24)) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), відповідно до якого у названій категорії спорів позов може бути подано без обмеження строком звернення до суду.
Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 122, 240, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити Військовому інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Леонтович А.М.