31 березня 2026 року справа №320/17298/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.10.2019 року по 05.05.2023 року відповідно до абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 фіксовану індексацію в місяць за період з 17.10.2019 року по 05.05.2023 року включно відповідно до абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії та надано ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 постановлено відкрити провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Поновлено позивачу строк для звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 постановлено витребувати за власною ініціативою у Військової частини НОМЕР_2 : Довідку про розмір та склад грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року, за березень 2018 року; Відомості щодо проведення індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 17.19.2019 по 05.05.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 17.10.2019 року по 05.05.2023 року. Наказом командира військової частини від 05.05.2023 року його було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Водночас у день виключення зі списків особового складу з позивачем не було проведено повного розрахунку, при цьому згоди на таке виключення без здійснення остаточного розрахунку він не надавав. Позивач зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної індексації підлягає визначенню як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. Проте, всупереч зазначеним нормам, відповідачем індексація грошового забезпечення у фіксованому розмірі за спірний період з 17.10.2019 року по 05.05.2023 року не виплачувалась. Натомість, як стверджує позивач, відповідач здійснював лише виплату поточної індексації, яка виникла у зв'язку з перевищенням порогу індексації у 103 %, що не відповідає вимогам абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Отже, на думку позивача, відповідач допустив порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, оскільки не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі за весь спірний період. Таким чином, ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
25.06.2025 представник військової частини НОМЕР_2 подав до суду відзив на адміністративний позов, в письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Сторона відповідача зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 17.10.2019 по 05.05.2023 та наказом командира від 05.05.2023 № 96 був виключений зі списків особового складу частини. При цьому відповідач вказує, що з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704, якою змінено підхід до визначення грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема встановлено нові тарифні коефіцієнти та порядок обчислення посадових окладів, що призвело до збільшення грошового забезпечення у абсолютному розмірі. У зв'язку з цим, як стверджує відповідач, березень 2018 року є місяцем підвищення грошового доходу, оскільки індексація за цей місяць становила 0,00 грн, а підвищення відбулося за рахунок постійних складових. Відповідно, обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації має здійснюватися з квітня 2018 року. Також відповідач наголошує, що у період спірних правовідносин законодавство не містило поняття «фіксованої індексації», оскільки після змін, внесених постановою № 1013 з 01.12.2015, таке поняття було виключено з Порядку № 1078. Водночас, за змістом абзаців 3- 6 пункту 5 Порядку № 1078, індексація у вигляді різниці може виникати лише у разі, коли у місяці підвищення доходу розмір підвищення є меншим за суму можливої індексації. За твердженням відповідача, така умова у березні 2018 року відсутня. З огляду на це відповідач вважає, що правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації у фіксованому розмірі за період з 17.10.2019 по 05.05.2023 відсутні, у тому числі з урахуванням компенсації податку з доходів фізичних осіб.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
На підставі довідки військової частини НОМЕР_5 (форма 12) встановлено, що ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, зокрема на території Донецької, Луганської та Херсонської областей, при цьому його участь підтверджена за період з 06.05.2023 по 17.03.2025, а також з 27.03.2025 по теперішній час.
Судом на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2023 № 96 встановлено, що підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 05.05.2023 та знято з усіх видів забезпечення, визначено вислугу років станом на день звільнення, а також зазначено відомості щодо виплат, зокрема про відсутність надання окремих видів матеріальної допомоги та компенсацій.
Дослідивши надані відповідачем документи (від 25.03.2026), суд встановив, що відповідно до витягу з наказу від 18.10.2019 позивачу визначено посадовий оклад у розмірі 5220 грн, а також встановлено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавку за особливості проходження служби у розмірі 68,3% посадового окладу, премію у розмірі 35% та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10%, що свідчить про застосування до позивача структури грошового забезпечення, сформованої після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704.
Крім того, згідно з довідкою про нарахування грошового забезпечення за період з 2019 по 2023 роки встановлено, що індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась із визначенням базового місяця - березень 2018 року, при цьому її розмір змінювався залежно від коефіцієнтів індексації: зокрема у жовтні 2019 року вона становила 93,36 грн, а в подальшому збільшувалась і у 2022- 2023 роках досягала близько 1470 грн.
Таким чином, встановлено, що позивачу виплачувалась саме поточна індексація грошового забезпечення, розмір якої змінювався залежно від індексу споживчих цін, тоді як індексація у фіксованому розмірі (індексація-різниця) у спірний період не нараховувалась та не виплачувалась.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Оцінка та висновки суду по суті спору.
Щодо вимог нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.10.2019 по 05.05.2023.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
З 01.12.2015 (дата початку застосування Постанови № 1013) в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15.03.2018 й дотепер діє у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанови № 1013 та Постанови № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
У справі № 560/752/24 (постанова від 11.04.2025) Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 09.05.2023 у справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10.05.2023 у справі № 260/5461/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 27.07.2023 у справі № 160/12028/22, від 03.08.2023 у справі № 420/23183/21, від 15.08.2023 у справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17.08.2023 у справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 07.09.2023 у справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26.09.2023 у справі № 200/4531/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 09.11.2023 у справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30.11.2023 у справі № 420/616/23, від 06.12.2023 у справі № 160/16075/22, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 20.12.2023 у справі № 560/6693/22, від 21.12.2023 у справі № 420/10945/22, від 05.02.2024 у справі № 360/383/23, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22, від 18.04.2024 у справі № 280/4812/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23, від 27.06.2024 у справах № 440/1497/22, № 580/602/22 та інших.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів в тому числі осіб рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним чином: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8% = 1,038; квітень 2008 року 103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% =1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).
Отже, величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав - 1 762,00 грн.
Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4 463,15 грн. (1 762,00 грн. х 253,30% /100 = 4 463,15 грн).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23, від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21, 25.09.2025 у справі № 320/15393/21.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 18.10.2019 року по 05.05.2023 року, що підтверджується наданими доказами.
З довідки відповідача щодо індексації грошового забезпечення вбачається, що у спірний період позивачу здійснювалась виплата індексації грошового забезпечення, при цьому базовим місяцем визначено березень 2018 року, а нарахування індексації проводилось у змінному розмірі залежно від коефіцієнтів індексації. Разом з тим, із наданих документів вбачається, що індексація у фіксованому розмірі (індексація-різниця) позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078, у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, що склалася у відповідному місяці, сума індексації визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу і підлягає виплаті у фіксованому розмірі щомісячно.
З метою перевірки дотримання відповідачем зазначених норм судом витребувано відповідні документи. Однак надані відповідачем матеріали не містять відомостей щодо:
розміру грошового забезпечення позивача до березня 2018 року;
розміру грошового забезпечення у березні 2018 року після підвищення;
розрахунку розміру підвищення доходу;
розрахунку суми можливої індексації станом на березень 2018 року.
Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року перевищував суму можливої індексації, а відтак - відсутність у позивача права на отримання індексації-різниці.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не доведено правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку про протиправність такої бездіяльності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги стосовно компенсації податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, вимоги позивача в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, також мають бути задоволені.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23 та від 07 травня 2025 року у справі № 560/15993/24.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.
Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
вирішив:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.10.2019 року по 05.05.2023 року відповідно до абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 фіксовану індексацію в місяць за період з 17.10.2019 року по 05.05.2023 року включно відповідно до абз. 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.