31 березня 2026 року м. Київ справа №320/6378/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 07.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 07.10.2024.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та з 07.10.2024 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003№ 1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058).
Позивач пояснила, що перед цим з 23.06.2016 року їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991№ 1788-XII (далі по тексту також - Закон №1788), а в подальшому по досягненню пенсійного віку з 07.10.2024 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Позивач зазначила, що звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, проте, відповідач відмовив у задоволенні означеної заяви, зазначивши, що пенсію позивач обраховано згідно діючого законодавства.
Означена відмова слугувала підставою для звернення до суду з цим позовом з огляду на те, що, на думку позивача, при призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058 у 2024 році застосовним має бути показник середньої заробітної плати за 3 роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та у період з 23.06.2016 по 06.10.2024 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788.
07.10.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ у Київській області позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Заявою від 07.10.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області про перерахунок та виплату їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 02.01.2025 №1000-0202-8/361 позивача повідомлено про відсутність підстав для застосування нової середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, оскільки позивача з 07.10.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону [№1058], що не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії.
Не погоджуючись з правомірністю відмовою відповідача у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки, позивач звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Основного Закону).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з пунктом 2-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону №1058 особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 16 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Водночас частиною третьою статті 45 Закону №1058 установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Статтею 55 Закону №1788 визначено працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які мають право на пенсію за вислугу років.
Статтею 7 Закону №1788 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у 2016 році позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788.
Набувши право на пенсію за віком, позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою від 07.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058, на підставі якої рішення ГУ ПФУ у Київській області позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області про перерахунок та виплату їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Проте, відповідач листом від 02.01.2025 №1000-0202-8/361 повідомив позивача про відсутність підстав для застосування нової середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, оскільки позивача з 07.10.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, що не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії.
Тобто, відповідач виснував про відсутність у позивача права на застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки з огляду на те, що її було переведено з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону №1788, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Проте, суд зазначає, що у межах спірних відносин мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому відповідач дійшов помилкового висновку про переведення позивача з одного виду пенсії (за вислугу років) на інший (за віком), оскільки право позивача на призначення пенсії за вислугу років у 2006 році виникло на підставі Закону №1788, яким передбачено інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Законом №1058. До того ж Законом №1058 не передбачений такий вид пенсії як пенсія за вислугу років.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 27.11.2024 у справі №560/11681/23 та від 16.01.2025 у справі №580/4901/22, від 15.07.2025 у справі № 420/12173/24.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії за віком згідно Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки, починаючи з дати переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону №1058, тобто з 07.10.2024.
Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання відповідача вчинити ті дії, від виконання яких він безпідставно ухилився, а саме: здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком згідно із Законом №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки, з дати переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону №1058 - 07.10.2024.
При цьому, задоволення вимог у такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки, починаючи з 07.10.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки, з 07.10.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96грн (дев'ятсот шістдесят віміс грн 96коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.