Рішення від 16.03.2026 по справі 300/2966/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. справа № 300/2966/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.,

при секретарі Гевак Л.І.,

за участю:

представника позивача: Сідого С.В.,

представника відповідача: Гавадзина М.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Сідий Сергій Валентинович, діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2025; № 000382/0702; № 000383/0702; від 28.03.2025 № 009621/0702.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях. Позивач вказує, що господарські операції з контрагентами, зокрема, з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Вест Імпекс», фактично відбулися та були спрямовані на досягнення господарської мети та повністю відповідали видам діяльності сторін, водночас, такі операції підтверджуються належними первинними документами, а саме: договорами, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, оформленими відповідно до вимог законодавства. Позивач наголошує, що висновки податкового органу про відсутність у контрагентів матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів чи необхідних умов для здійснення господарської діяльності є необґрунтованими, оскільки базуються виключно на аналізі інформаційних баз даних (ЄДРПН, ІТС «Податковий блок») та не підтверджені належними доказами, при цьому, така інформація має виключно інформативний характер і не може вважатися належним доказом. Крім того, позивач зазначає, що відсутність окремих документів (зокрема, специфікацій, заявок чи документів про якість товару) або можливі порушення контрагентами податкового чи господарського законодавства не свідчать про відсутність факту постачання товару та не можуть бути підставою для покладення негативних наслідків на добросовісного платника податків. Також позивач звертає увагу, що не наділений повноваженнями податкового контролю щодо перевірки діяльності своїх контрагентів, а, відтак, не може відповідати за можливі порушення з їх боку, за відсутності встановленої контролюючим органом узгодженості дій між сторонами з метою отримання неправомірної податкової вигоди. Окремо позивач заперечує висновки відповідача щодо необхідності дисконтування поворотної фінансової допомоги, зазначаючи, що така заборгованість за своїм характером є поточною, оскільки строк її погашення на відповідні дати балансу не перевищував 12 місяців, внаслідок чого, підстави для її дисконтування відсутні. Таким чином, на переконання позивача, контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами нереальність господарських операцій, а, відтак, відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов'язань та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.12).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - задоволено (т.3 а.с.119).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (т.3 а.с.164).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.06.2026, згідно змісту якого, представник відповідачів щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийняті на підставі повного і всебічного дослідження обставин, встановлених під час проведення документальної перевірки, зокрема, контролюючий орган виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами, а саме з ФОП ОСОБА_1 та ПП «Вест Імпекс», не мали реального характеру, оскільки відсутні об'єктивні умови для їх фактичного здійснення. Відповідач зазначає, що у контрагентів позивача відсутні необхідні матеріально-технічні ресурси, виробничі та складські приміщення, транспортні засоби, а також трудові ресурси та персонал, що унеможливлює здійснення заявлених господарських операцій. Крім того, з урахуванням часу, місця здійснення операцій та обсягів матеріальних ресурсів, такі операції об'єктивно не могли бути виконані. Крім того, відповідач звертає увагу на недоліки у документальному оформленні операцій, зокрема, відсутність окремих обов'язкових документів (специфікацій, заявок, документів щодо якості товару), що також свідчить про формальний характер правовідносин між позивачем та контрагентами. Відповідач підкреслює, що для цілей податкового обліку значення мають лише реально здійснені господарські операції, які супроводжуються фактичним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, наявність формально оформлених первинних документів сама по собі не є достатньою підставою для формування податкового кредиту без підтвердження реальності операцій. Таким чином, відповідач вважає, що відсутність підтвердження реальності господарських операцій, ненадання первинних документів та встановлені обставини щодо діяльності контрагентів є достатніми підставами для невизнання податкового кредиту та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (т.3 а.с.121-137).

30.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначив про те, що у відзиві на позовну заяву відповідач не наводить жодного спростування доказів долучених позивачем до позовної заяви, стосовно діяльності його контрагента ФОП ОСОБА_1 , а саме наявності місць для зберігання склобою, наявності транспортних засобів для навантаження та перевезення склобою, наявності послуг з перевезення склобою. Звернуто увагу суду, що в тексті акту перевірки відповідач аналізує первинні документи складені на виконання господарських операцій (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), стан розрахунків позивача з його контрагентами, податкову та фінансову звітність, головні книги, журнали-ордери, оборотно-сальдові відомості, проводить аналіз бухгалтерських рахунків. Зазначено, що в акті перевірки висновки про нереальність фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 обґрунтовані не відсутністю документів, які необхідно надати для перевірки, а виключно інформацією про самого ФОП ОСОБА_1 , яка міститься в базах даних податкового органу (аналіз його податкової звітності 20-ОПП, 1-ДФ, баз даних ЄДРПН та Податковий блок) (т.3 а.с.147-148).

12.11.2025 та 02.02.2026 від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення (т.4 а.с.1-2, т.5 а.с.183-184), 25.11.2025 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі (т.4 а.с.13-17; т.5 а.с.165-171; т.5 а.с.190-193).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та у письмових поясненнях.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Видом діяльності ТОВ ВКФ "Скло-Пак" за основним КВЕД - 23.13 виробництво порожнистого скла; інші: 23.19 виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

На підставі направлень від 28.10.2024 за № 5965 та від 31.10.2024 за № 6057 посадові особи Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС в Івано- Франківській області від 26.09.2024 № 2890-п із змінами і доповненнями, провели планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Скло-Пак», з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, з питань єдиного внеску ла загальнообов'язкове державне соціальне обрахування за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною).

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки складено акт про результати перевірки від 05.12.2024 № 22048/09-19-07-02/31021654 (т.1 а.с.19-148), якою встановлено порушення:

1) пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 , п.44.6 ст.46, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 , п.135.1 ст.135 , п.139.2.1 п.139.2 ст. 139, п.140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п.3, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, п.5, п.7, п.8, п.9, п.10, п.20, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, н.5, п.6, п. 7, п.10 п.11, п.20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 га зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, із змінами та доповненнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, пункт 4, пункт 5, пункт 7, пункт 9 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 року, пункт 4, пункт 6, пункт 10, пункт 29, пункт 30, пункт 33 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 559 від 30.11.2001, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 6113259 грн., в тому числі:

в тому числі за три квартали 2018 року у сумі 99051 грн, за 2018 рік у сумі 164063 грн.,

за 1 квартал 2019 року у сумі 128613 грн., за півріччя 2019 року у сумі 125235 грн., за три квартали 2019 року у сумі 125263 грн., за 2019 рік у сумі 236340 грн.,

за 1 квартал 2020 року у сумі 234290 три., за півріччя 2020 року у сумі 161924 грн., за Три квартали 2020 року у сумі 179700 грн., за 2020 рік у сумі 560789 грн,

за 1 квартал 2021 року у сумі 266367 грн., за півріччя 2021 року у сумі 446226 грн., за Три квартали 2021 року у сумі 771054 грн., за 2021 рік у сумі 1342747 грн. за 2023 рік в сумі 3513966 грн., за півріччя 2024 року в сумі 295356 грн.;

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.І87, п.188.1 ст.188, п.198.1. п.198.3, п. 198.6 ст.198. п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-Vl (зі змінами та доповненнями) та наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету на загальну суму 114 241 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2022 року - 15 599 грн., березень 2022 року - 35 479 грн., липень 2022 року 20 229 грн., серпень 2022 року 3 450 грн., вересень 2022 року 39 484 грн.,

- завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) в сумі 2700312 грн., в тому числі по періодах: грудень 2019 року - 12 348 грн., січень 2020 року - 25 878 грн., лютий 2020 року - 23 100 грн., березень 2020 року - 12 012 грн., лютий 2021 року - 16 667 грн., березень 2021 року - 43 179 грн., травень 2021 року - 49 819 грн., червень 2021 року - 33 333 грн., липень 2021 року - 66 667 грн.., серпень 2021 року - 75 000 грн., вересень 2021 року - 133 333 грн., жовтень 2021 року - 116 667 грн., листопад 2021 року - 110 698 грн., грудень 2021 року - 166 312 грн., січень 2022 року - 128 451 грн., вересень 2023 року - 308314 грн., жовтень 2023 року - 315292 грн., листопад 2023 року - 423069 грн., грудень 2023 року - 282391 грн., січень 2024 року 107885 грн., лютий 2024 року - 97045 грн., березень 2024 року - 88289 грн., квітень 2024 року - 64563 грн.;

3) п.120-1.2 ст. 120-1, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.4 ст.201-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.11, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 зі змінами та доповненнями, в результаті чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні:

За січень 2022 року за операціями з постачання загальним обсягом постачання 15145 грн. на загальну суму ІІДВ 3029 грн.;

За травень 2022 року за операціями з постачання загальним обсягом постачання 5000 грн. на загальну суму ІІДВ 1000 грн.

За червень 2022 року на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичного ціною постачання, загальним обсягом постачання 10730 грн на загальну суму ІІДВ 2146 грн.;

4) пп.б), п.176.2, ст. 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення га подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку № 1020 від 24.10.2010, в частині допущення помилок при написанні і.п.п. окремих фізичних осіб, а саме: - за 3, 4 квартали 2018 року відображено нараховані та виплачені доходи по податкових номерах, які згідно сформованого повідомлення бази даних щодо допущених помилок у податкових розрахунках форми 1ДС є недійсним (код помилки - 99), за Зкв. 2023 року та 1кв. 2024 року податковий номер закрито в зв'язку з повідомленням про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану (код помилки - 2) згідно сформованого повідомлення у відомостях про суми нарахованого доходу щодо допущених помилок у податкових розрахунках форми 4ДФ;

5) п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами за доповненнями) перевіркою встановлено 5 фактів неподання ГОВ ВКФ «Скло-ПАК» до податкового органу повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані оподаткуванням (форма № 20-ОПП).

У зв'язку із наведеним, відповідачем на підставі акту перевірки 05.12.2024 №22048/09-19-07-02/31021654 винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема, від 08.01.2025 № 000382/0702 про суму грошового зобов'язання за податковими та/або іншими зобов'язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) + 114241 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57121 грн. (т.1 а.с.151-152); від 08.01.2025 №000381/0702 про суму грошового зобов'язання за податковими та/або іншими зобов'язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) + 6113259 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1552252 грн. (т.1 а.с.153-154); від 08.01.2025 №000375/0702 про суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 1020 грн. (т.1 а.с.155-156); від 08.01.2025 № 000379/0702 про суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 5100 грн. (т.1 а.с.157-158); від 08.01.2025 № 000371/0702 про суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 2551 грн. (т.1 а.с.159-160); від 08.01.2025 № 000383/0702 про суму грошового зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 4050467 грн. (т.1 а.с.165-167).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 26.03.2025 за № 8470/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ ВКФ «Скло-ПАК» задоволено частково, зокрема, залишено без змін ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області за №000382/0702 та № 000383/0702; скасовано ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 08.01.2025 № 000381/0702 в частині встановлених порушень по взаємовідносинах із ТОВ "Центрекобуд", ПП "Поло-Інвестбуд", ТОВ "Візвісп" (ТОВ "Безант"), ТОВ "МОРЕДА-ТЕР" та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначене ППР - залишено без змін (т.1 а.с.169-186).

Як наслідок, на підставі рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 26.03.2025 за № 8470/6/99-00-06-01-01-06, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2025 № 009621/0702 про суму грошового зобов'язання за податковими та/або іншими зобов'язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) + 5488016 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1519858 грн. (т.1 а.с.189-190).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.01.2025; №000382/0702; № 000383/0702; від 28.03.2025 № 009621/0702, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України перебачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктами 78.6-78.8. статті 78 ПК України перебачено, що строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для її проведення та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Як установлено судом, на підставі направлень від 28.10.2024 № 5965 та від 31.10.2024 № 6057 виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 - головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Архитком Дмитром Івановичем - головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС в Івано- Франківській області від 26.09.2024 №2890-п із змінами і доповненнями проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Скло-Пак», з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, з питань єдиного внеску ла загальнообов'язкове державне соціальне обрахування за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, відповідно до затвердженої до переліку питань документальної перевірки.

ТОВ ВКФ «Скло-Пак» проінформовано про початок проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 26.09.2024 за № 187, яке разом із копією наказу від 26.09.2024 № 2890-п, надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 26.09.2024.

З направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 28.10.2024 та 31.10.2024 директора ТОВ ВКФ «Скло-Пак» Снісарчука Михайла Васильовича.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ ВКФ «Скло-Пак» Снісарчука Михайла Васильовича та в присутності головного бухгалтера ТОВ ВКФ «Скло-Пак» Круп'як Лесі Ярославівни. В наданому до перевірки журналі реєстрації перевірок платника податків вчинено записи під № 8.

Отже, із наведених обставин встановлено, що планова виїзна документальна перевірка ТОВ ВКФ «Скло-Пак» призначена та проведена контролюючим органом з дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема, на підставі належних направлень, наказу та відповідно до затвердженого плану-графіка.

Позивач завчасно та належним чином повідомлений про проведення перевірки, ознайомлений із направленнями на її проведення під підпис, а сама перевірка здійснювалась у присутності уповноважених посадових осіб підприємства

Таким чином, суд дійшов висновку, що фахівцями податкового органу дотримано всіх вимог статті 78 ПК Україні, що підтверджує повне право для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, та обов'язок платника щодо надання документів, пов'язаних з предметом перевірки. Правомірність дій посадових осіб контролюючого органу щодо реалізації наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та проведення самої перевірки підтверджено фактичними обставинами та документальними доказами.

Позивач не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

З урахуванням факту допуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та відсутності будь-яких зауважень щодо правомірності наказу до початку перевірки, предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача.

Так, відповідно до висновків акту перевірки 05.12.2024 № 22048/09-19-07-02/31021654 (т.1 а.с.19-148) у ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом, окрім іншого, встановлено порушення вимог:

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1. п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-Vl (зі змінами та доповненнями) та наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

За порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 198.1. пункту 198.3, підпункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пунктів 123.3 статті 123 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000382/0702 від 08.01.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), із них за основним зобов'язанням 114241,00 грн., штрафними санкціями 57121,00 грн. (т.1 а.с.151-152) та за № 000383/0702, яким позивачу зазначено податкове зобов'язання та штрафні (фінансові санкції (штраф) у розмірі 4050468,00 грн. (т.1 а.с.165-167).

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки спірних податкових повідомлень-рішень від 08.01.2025 за №000382/0702 та № 000383/0702, суд щодо встановлених податковим органом порушень зазначає наступне.

Згідно із підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами пункту 198.6. статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентує стаття 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як визначено пунктом 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від'ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об'єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об'єкта незавершеного будівництва/майбутнього об'єкта житлової нерухомості. Суми такого від'ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов'язаннями; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія, різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За змістом статті 200 ПК України платники податку мають право на бюджетне відшкодування відповідно за їх заявою про повернення суми бюджетного відшкодування після узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у визначених випадках - за результатами документальної перевірки.

З урахуванням наведеного саме на контролюючий орган покладається обов'язок перевірки правильності декларування показників податкової декларації платника ПДВ. Поряд з тим встановлення завищення (заниження) окремих показників податкової декларації, а так само відмова у бюджетному відшкодуванні ПДВ має відбуватися у встановленому порядку та спосіб; висновки податкового органу мають відповідати положенням чинного законодавства.

Згідно із частинами першою-другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення № 88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 814/328/15.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2023 у справі №200/2903/22 та узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 08.01.2025 за № 000382/0702 та № 000383/0702 судом встановлено, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що контролюючий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами, що, на його думку, свідчить про безпідставне формування витрат та податкового кредиту.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій.

Згідно матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та ТОВ ВКФ "Скло-Пак" (Покупець) укладено договори купівлі-продажу склобою № 1 від 06.01.2021 та від 07.07.2023, за умовами якого Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця сировину, склобій в асортименті, в подальшому іменованому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору (т.1 а.с.193-198).

Відповідно до умов вказаних договорів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виписано видаткові накладні за 2021 рік: № 1 від 18.01.2021; № 2 від 18.01.2021; № 3 від 19.01.2021; № 4 від 19.01.2021; № 5 від 20.01.2021; № 6 від 20.01.2021; №7 від 21.01.2021; № 8 від 21.01.2021; № РН-0000009 від 05.02.2021; № РН-0000010 від 05.02.2021; № РН-0000011 від 08.02.2021; № РН-0000012 від 08.02.2021; № РН-0000013 від 15.02.2021; № РН-0000014 від 16.02.2021; № РН-0000015 від 19.02.2021; № РН-0000016 від

22.02.2021; № РН-0000017 від 23.02.2021; № РН-0000018 від 24.02.2021; № РН-0000019 від 25.02.2021; № РН-0000020 від 26.02.2021; № РН-0000021 від 01.03.2021; № РН-0000022 від 02.03.2021; № РН-0000024 від 03.03.2021; № РН-0000025 від 04.03.2021; № РН-0000026 від 05.03.2021; № РН-0000027 від 09.03.2021; № РН-0000028 від 10.03.2021; № РН-0000029 від 12.03.2021; № РН-0000030 від 15.03.2021; № РН-0000031 від 16.03.2021; № РН-0000032 від 17.03.2021; № РН-0000033 від 18.03.2021; № РН-0000034 від 19.03.2021; № РН-0000035 від 22.03.2021; № РН-0000036 від 23.03.2021; № РН-0000037 від 24.03.2021; № РН-0000038 від 25.03.2021; № РН-0000039 від 26.03.2021; № Ф-00000040 від 29.03.2021; № Ф-00000041 від 29.03.2021; № Ф-00000042 від 30.03.2021; № Ф-00000043 від 30.03.2021; № Ф-00000044 від 30.03.2021; № Ф-00000045 від 31.03.2021; № Ф-00000046 від 31.03.2021; № Ф-00000047 від 02.04.2021; № Ф-00000048 від 02.04.2021; № Ф-00000049 від 05.04.2021; № Ф-00000050 від 06.04.2021; № Ф-00000051 від 27.04.2021; № Ф-00000052 від 28.04.2021; № Ф-00000053 від 06.05.2021; № Ф-00000054 від 08.05.2021; № Ф-00000055 від 11.05.2021; № Ф-00000056 від 17.05.2021; № Ф-00000057 від 17.05.2021; № Ф-00000058 від 18.05.2021; № Ф-00000059 від 20.05.2021; № Ф-00000060 від 26.05.2021; № Ф-00000061 від 28.05.2021; № Ф-00000062 від

01.06.2021; № Ф-00000063 від 07.07.2021; № Ф-00000064 від 20.07.2021; № Ф-00000065 від 21.07.2021; № Ф-00000066 від 23.07.2021; № Ф-00000067 від 26.07.2021; № Ф-00000068 від 26.07.2021; № Ф-00000069 від 06.08.2021; № Ф-00000070 від 06.08.2021; № Ф-00000071 від 09.08.2021; № Ф-00000072 від 11.08.2021; № Ф-00000074 від 19.08.2021; № Ф-00000075 від 19.08.2021; № Ф-00000076 від 27.08.2021; № Ф-00000077 від 13.09.2021; № Ф-00000078 від 13.09.2021; № Ф-00000079 від 20.09.2021; № Ф-00000080 від 20.09.2021; № Ф-00000081 від 20.09.2021; № Ф-00000082 від 20.09.2021; № Ф-00000059 від 08.10.2021; № Ф-00000060 від 11.10.2021; № Ф-00000061 від 18.10.2021; № Ф-00000062 від 18.10.2021; № Ф-00000063 від 18.10.2021; № Ф-00000064 від 20.10.2021; № Ф-00000065 від 21.10.2021; № Ф-00000066 від 22.10.2021; № Ф-00000067 від 29.10.2021; № Ф-00000068 від 01.11.2021; № Ф-00000069 від 01.11.2021; № Ф-00000070 від 15.11.2021; № Ф-00000071 від 15.11.2021; № Ф-00000072 від 16.11.2021; № Ф-00000073 від 18.11.2021; № Ф-00000074 від 22.11.2021; № Ф-00000075 від 01.12.2021; № Ф-00000076 від 01.12.2021; № Ф-00000077 від 02.12.2021; № Ф-00000078 від 03.12.2021; № Ф-00000079 від 06.12.2021; № Ф-00000080 від 07.12.2021; № Ф-00000081 від 08.12.2021; № Ф-00000082 від 09.12.2021; за 2023 рік: № Ф-00000025 від 10.07.2023; № Ф-00000025 від 13.07.2023; № Ф-00000027 від 20.07.2023; № Ф-00000028 від 21.07.2023; № 9 від 28.08.2023; № 10 від 31.08.2023; № 12 від 04.09.2023; № 13 від 07.09.2023; № 14 від 07.09.2023; № 15 від 08.09.2023; № 16 від 14.09.2023; № 17 від 19.09.2023; № 18 від 22.09.2023; № 19 від 23.09.2023; № 20 від 26.09.2023; № 21 від 28.09.2023; № 22 від 29.09.2023; № 24 від 30.09.2023; № 25 від 04.10.2023; № 26 від 05.10.2023; № 27 від 06.10.2023; № 28 від 07.10.2023; № 31 від 14.10.2023; № 32 від 15.10.2023; № 33 від 16.10.2023; № 34 від 17.10.2023; № 35 від 20.10.2023; № 36 від 23.10.2023; № 38 від 26.10.2023; № 40 від 29.10.2023; № 41 від 30.10.2023; № 43 від 06.11.2023; № 44 від 07.11.2023; № 45 від 09.11.2023; № 46 від 10.11.2023; № 47 від 13.11.2023; № 48 від 14.11.2023; № 50 від 17.11.2023; № 51 від 18.11.2023; № 52 від 24.11.2023; № 54 від 28.11.2023; № 55 від 29.11.2023; № Ф-0000057 від 08.12.2023; № 58 від 12.12.2023; № 59 від 14.12.2023; № 62 від 19.12.2023; № 65 від 21.12.2023; № 66 від 23.12.2023; № 69 від 25.12.2023; № 70 від 26.12.2023; № 71 від 28.12.2023; № 75 від 29.12.2023; за 2024 рік: № 4 від 05.01.2024, № 6 від 30.01.2024, № 7 від 31.01.2024, № 11 від 06.02.2024, № 14 від 09.02.2024, № 15 від 10.02.2024, № 27 від 23.02.2024, № 31 від 27.02.2024, № 41 від 26.04.2024, № 42 від 27.04.2024 (т.1 а.с.199, 202, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 249, т.2 а.с.1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161. 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 249, т.3 а.с.1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37).

До перевірки також були надані товарно-транспортні накладні щодо транспортування товару за 2021 рік: № 000001 від 18.01.2021; № 000002 від 18.01.2021; № 000003 від 19.01.2021; № 000004 від 19.01.2021; № 000005 від 20.01.2021; № 000006 від 20.01.2021; №000007 від 21.01.2021; № 000008 від 21.01.2021; № РН-0000009 від 05.02.2021; №РН0000010 від 05.02.2021; № РН-0000011 від 08.02.2021; № РН-0000012 від 08.02.2021; №РН-0000013 від 15.02.2021; № РН-0000014 від 16.02.2021; № РН-0000015 від 19.02.2021; №РН-0000016 від 22.02.2021; № РН-0000017 від 23.02.2021; № РН-0000018 від 24.02.2021; №РН-0000019 від 25.02.2021; № РН-0000020 від 26.02.2021; № РН-0000021 від 01.03.2021; №РН-0000022 від 02.03.2021; № РН-0000024 від 03.03.2021; № РН-0000025 від 04.03.2021; №РН-0000026 від 05.03.2021; № РН-0000027 від 09.03.2021; № РН-0000028 від 10.03.2021; №РН-0000029 від 12.03.2021; № РН-0000030 від 15.03.2021; № РН-0000031 від 16.03.2021; №РН-0000032 від 17.03.2021; № РН-0000033 від 18.03.2021; № РН-0000034 від 19.03.2021; №РН-0000035 від 22.03.2021; № РН-0000036 від 23.03.2021; № РН-0000037 від 24.03.2021; №РН-0000038 від 25.03.2021; № РН-0000039 від 26.03.2021; № Ф-00000040 від 29.03.2021; №Ф-00000041 від 29.03.2021; № Ф-00000042 від 30.03.2021; № Ф-00000043 від 30.03.2021; №Ф-00000044 від 30.03.2021; № Ф-00000045 від 31.03.2021; № Ф-00000046 від 31.03.2021; №Ф-00000047 від 02.04.2021; № Ф-00000048 від 02.04.2021; № Ф-00000049 від 05.04.2021; №Ф-00000050 від 06.04.2021; № Ф-00000051 від 27.04.2021; № Ф-00000052 від 28.04.2021; №Ф-00000053 від 06.05.2021; № Ф-00000054 від 08.05.2021; № Ф-00000055 від 11.05.2021; №Ф-00000056 від 17.05.2021; № Ф-00000057 від 17.05.2021; № Ф-00000058 від 18.05.2021; №Ф-00000059 від 20.05.2021; № Ф-00000060 від 26.05.2021; № Ф-00000061 від 28.05.2021; №Ф-00000062 від 01.06.2021; № Ф-00000063 від 07.07.2021; № Ф-00000064 від 20.07.2021; № Ф-00000065 від 21.07.2021; № Ф-00000066 від 23.07.2021; № Ф-00000067 від 26.07.2021; № Ф-00000068 від 26.07.2021; № Ф-00000069 від 06.08.2021; № Ф-00000070 від 06.08.2021; № Ф-00000071 від 09.08.2021; №Ф-00000073 від 19.08.2021; № Ф-00000074 від 19.08.2021; №Ф-00000075 від 27.08.2021; № Ф-00000076 від 13.09.2021; № Ф-00000077 від 13.09.2021; №Ф-00000078 від 20.09.2021; № Ф-00000080 від 20.09.2021; № Ф-00000081 від 20.09.2021; №Ф-00000082 від 20.09.2021; № Ф-00000051 від 08.10.2021; № Ф-00000052 від 11.10.2021; №Ф-00000053 від 19.10.2021; № Ф-00000054 від 18.10.2021; № Ф-00000055 від 18.10.2021; №Ф-00000056 від 20.10.2021; № Ф-00000057 від 21.10.2021; № Ф-00000058 від 22.10.2021; №Ф-00000059 від 29.10.2021; № Ф-00000060 від 01.11.2021; № Ф-00000061 від 01.11.2021; № Ф-00000062 від 15.11.2021; № Ф-00000063 від 15.11.2021; № Ф-00000064 від 16.11.2021; № Ф-00000065 від 18.11.2021; № Ф-00000066 від 22.11.2021; № Ф-00000067 від 01.12.2021; № Ф-00000068 від 01.12.2021; № Ф-00000069 від 02.12.2021; № Ф-00000070 від 03.12.2021; № Ф-00000071 від 06.12.2021; № Ф-00000072 від 07.12.2021; № Ф-00000073 від 08.12.2021; № Ф-00000074 від 09.12.2021; за 2023 рік: № 110 від 10.07.2023; № 110 від 13.07.2023; № 112 від 20.07.2023; № 113 від 21.07.2023; № 118 від 28.08.2023; № 119 від 31.08.2023; № 120 від 04.09.2023; № 121 від 07.09.2023; № 122 від 07.09.2023; № 123 від 08.09.2023; № 124 від 16.09.2023; № 125 від 19.09.2023; № 126 від 22.09.2023; № 127 від 23.09.2023; № 128 від 26.09.2023; № 129 від 28.09.2023; № 130 від 29.09.2023; № 131 від 30.09.2023; № 132 від 04.10.2023; № 133 від 05.10.2023; № 134 від 06.10.2023; № 135 від 07.10.2023; № 136 від 14.10.2023; № 137 від 15.10.2023; № 138 від 16.10.2023; № 139 від 17.10.2023; № 140 від 20.10.2023; № 141 від 23.10.2023; № 142 від 26.10.2023; № 143 від 29.10.2023; № 144 від 30.10.2023; № 145 від 06.11.2023; № 146 від 07.11.2023; № 147 від 09.11.2023; № 148 від 10.11.2023; № 149 від 13.11.2023; № 150 від 14.11.2023; № 151 від 17.11.2023; № 152 від 18.11.2023; № 153 від 24.11.2023; № 154 від 28.11.2023; № 155 від 29.11.2023; № 156 від 08.12.2023; № 157 від 12.12.2023; № 158 від 14.12.2023; № 159 від 19.12.2023; № 160 від 21.12.2023; № 161 від 23.12.2023; № 162 від 25.12.2023; № 163 від 26.12.2023; № 164 від 28.12.2023; № 165 від 29.12.2023; за 2024 рік: № 1 від 05.01.2024, № 2 від 30.01.2024, № 3 від 31.01.2024, № 4 від 06.02.2024, № 5 від 09.02.2024, № 6 від 10.02.2024, № 7 від 23.02.2024, №8 від 27.02.2024, № 9 від 26.04.2024, № 10 від 27.04.2024 (т.1 200-201, 203-204, 206-207, 209-210, 212-213, 215-216, 218-219, 221-222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 248, 250, т.2 а.с.2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 248, 250, т.3 а.с.2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38).

Суд звертає увагу, що у акті перевірки не заведено жодних зауважень до таких первинних документів.

В межах судових засідань, судом встановлено, що на момент звернення з позовною заявою поставлений ФОП ОСОБА_1 склобій оплачений в повному обсязі.

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія договору оренди ділянки та приміщення вагової з вагами від 01.05.2019, який укладений між ФОП ОСОБА_1 (Орендар) та ПрАТ «Облжитлопостачзбутторг» (Орендодавець), відповідно до пункт 1 якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння та користування ділянку разом з козловим краном та приміщення вагової (т.3 а.с.39-40).

За змістом акту приймання-передачі ПрАТ “Облжитлопостачзбутторг» передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняв в тимчасове володіння та користування ділянку разом з козловим краном та приміщення вагової за адресою АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки 412,5 кв.м., приміщення вагової - 28 кв.м. (т.3 а.с.41).

Окрім того, сторони підписали додаткові угоди від 01.04.2021 та від 15.12.2023, якими збільшується розмір орендної плати та розмір орендованої ділянки (т.3 а.с.42-43), що спростовує висновки відповідача щодо відсутності місця для зберігання склобою.

Судом також встановлено, що позивачем наведено конкретні відомості щодо наявності власних транспортних засобів спеціального призначення у ФОП ОСОБА_1 , а також залучення інших перевізників на підставі цивільно-правових відносин, що підтверджується первинними документами (актами виконаних робіт) та податковою звітністю (т.3 а.с.44-55).

Також у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "ВЕСТ ІМПЕКС".

Так, між ПП "ВЕСТ ІМПЕКС" (Постачальник) та ТОВ ВКФ "Скло-Пак" (Покупець) укладено договір від 11.12.2019 за № 11/12/19, відповідно до якого ПП "ВЕСТ ІМПЕКС" виписано видаткові накладні: № 140 від 12.12.2019; № 143 від 26.12.2019; № 1 від 17.01.2020; № 8 від 31.01.2020; № 9 від 06.02.2020; № 16 від 19.02.2020; № 25 від 04.03.2020; № 26 від 18.03.2020 та товарно-транспортні накладні: № Р140 від 12.12.2019; № Р143 від 26.12.2019; №Р1 від 17.01.2020; № Р8 від 31.01.2020; № Р9 від 06.02.2020; № Р16 від 19.02.2020; № Р25 від 04.03.2020; № Р26 від 18.03.2020.

На підтвердження розрахунків за поставлений Товар до перевірки були надані платіжні доручення.

У зв'язку із наведеним в судовому засіданні витребувано в сторони позивача документи на підтвердження здійснення господарської діяльності з виробництва та реалізації готової продукції (скляних виробів) та зупинки виробництва, які 12.11.2025 надійшли на адресу суду (т.4 а.с.1-2, 29-249, т.5 а.с.1-154).

Дослідивши подані позивачем на вимогу суду докази у судовому засіданні, судом встановлено наявність у позивача у власності виробничих та складських приміщень, які використовуються для здійснення відповідної діяльності, що підтверджує наявність матеріально-технічної бази для виробництва продукції. Аналізуючи звіти про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2021- 2024 роки, суд встановив, що позивач у відповідні періоди здійснював виготовлення та реалізацію значних обсягів скляних виробів, що свідчить про фактичне ведення виробничої діяльності.

Досліджені баланси та звіти про фінансові результати підтверджують стабільне отримання доходу від реалізації продукції та наявність значних матеріальних витрат, характерних для виробничого процесу, що узгоджується із здійсненням діяльності з виготовлення скляних виробів.

Крім того, податкові декларації з податку на прибуток підприємств та податкові декларації з податку на додану вартість свідчать про відображення господарських операцій з придбання сировини та реалізації готової продукції, а також про формування податкового кредиту, зокрема, із зазначенням контрагента ФОП ОСОБА_1 .

Суд також встановив, що позивач використовує найману працю, оскільки згідно поданих податкових розрахунків у нього перебувало у трудових відносинах понад 100 працівників, яким здійснювалась виплата заробітної плати, що є характерним для здійснення виробничої діяльності.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та ПП "ВЕСТ ІМПЕКС", ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, придбані товари (роботи) використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та належним чином відображені у податковій звітності.

Згідно усталених правових позицій Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд підсумовує, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Крім того, суд зазначає, що відсутність інформації про окремі операції у звітності (зокрема у формі 1ДФ чи ЄРПН) не є безумовним доказом їх відсутності, оскільки такі звітні форми не містять повної інформації про характер товару або охоплюють лише обмежене коло операцій.

Обставини щодо подальшого анулювання реєстрації платника ПДВ контрагента, а також ненадання ним податкової звітності у більш пізні періоди не можуть впливати на оцінку реальності господарських операцій, які відбулися у 2019- 2020 роках, оскільки такі обставини виникли після їх здійснення.

Суд зазначає, що відсутність окремих документів, передбачених умовами договору (заявок, специфікацій, документів щодо якості товару), не є безумовною підставою для висновку про відсутність фактичного постачання товару, оскільки такі недоліки стосуються виконання договірних зобов'язань та належать до сфери цивільно-правових відносин між сторонами, але не спростовують сам факт здійснення господарської операції.

Суд також враховує, що можливі порушення контрагентом податкового законодавства або його віднесення до ризикових платників податків не можуть автоматично покладатися на позивача та бути підставою для негативних наслідків для нього за відсутності доказів його обізнаності або участі у протиправних діях.

Суд наголошує, що у податковому обліку суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов'язані з цією операцією. Основною ознакою операції з придбання для цілей нарахування податкового кредиту є те, що воно в будь-якому разі є результатом постачання, здійсненим іншим платником ПДВ. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а відтак не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат (витрат) та/або податкового кредиту.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат для цілей оподаткування та податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Зазначені висновки неодноразово робив Верховний Суд у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які підтримала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21), виснувавши, зокрема, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також за висновком Великої Палати Верховного Суду визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Окрім того, як встановлено із змісту акту перевірки від 05.12.2024 № 22048/09-19-07-02/31021654 (т.1 а.с.19-148) твердження контролюючого органу про відсутність можливості здійснювати господарську діяльність (зберігання, транспортування та постачання склобою) ґрунтуються переважно на аналізі даних ЄРПН та ІТС «Податковий блок», які відображають виключно операції з платниками ПДВ.

Аналізуючи вказані обставини, суд вказує, що така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, є безпідставними, оскільки фактично надані позивачем до перевірки первинні документи не були в повній мірі досліджені та проаналізовані в акті перевірки, внаслідок чого, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень саме підприємством, на які посилається відповідач.

Верховний Суд у постановах від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 та від 19.06.2023 у справі № 813/4501/13-а зазначив, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

В даному аспекті суд вказує, що інших доводів на підтвердження своїх висновків в акті перевірки, окрім як посилання на результати актів перевірок контрагентів та відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів, контролюючий орган не наводить.

Натомість товариство наполягало на реальності здійснення спірних господарських операцій та надало до перевірки та до суду необхідні первинні документи, що підтверджують зміст спірних операцій та їх зв'язок з його господарською діяльністю.

Так, у судових засіданнях суд встановив, що з метою здійснення господарської діяльності ТОВ ВКФ «Скло-Пак» на договірних засадах, а саме на підставі договорів від № 1 від 06.01.2021 та від 07.07.2023 із ФОП ОСОБА_1 та від 11.12.2019 за № 11/12/19 із ПП "ВЕСТ ІМПЕКС" придбало товар (склобій та піддони). Контрагентами - продавцями, які на момент вчинення правочинів мали господарську та податкову правосуб'єктність, були виписані відповідні видаткові та податкові накладні на користь ТОВ ВКФ «Скло-Пак», а підприємство отримало та оплатило вартість товару, що підтверджено банківськими виписками. Первинні документи містять реквізити, передбачені нормою частини другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'', в тому числі номенклатуру товару, його кількість, ціну. Доставка товару проводилась власними силами контрагентів, що підтверджено видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

З цих підстав суд дійшов висновку про правомірність формування підприємством даних свого податкового обліку за наслідками операцій з ФОП ОСОБА_1 та ПП "ВЕСТ ІМПЕКС" та безпідставність висновків контролюючого органу в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства за операціями із вказаними контрагентами, оскільки в судовому процесі встановлено, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на висновках щодо господарської діяльності цих контрагентів, зроблених за результатами податкового контролю щодо них. Натомість надані позивачем документи відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності і в сукупності з обставинами подальшої реалізації придбаного товару підтверджують здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

Так, статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частинами першою - третьою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Повертаючись до наслідків перевірки контролюючим органом, суд вказує, що в постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 560/12630/21 вказано, що приписи пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлюють, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, з аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Таким чином, оскільки ПК України визначає, що сумою бюджетного відшкодування є від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, без прив'язки до того, чи придбані товари використані в оподатковуваних операціях в межах такого періоду, внаслідок чого, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування суперечать нормам податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене спірні податкові повідомлення-рішення від 08.01.2025; №000382/0702 та № 000383/0702 слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 28.03.2025 №009621/0702, суд вказує наступне.

Так, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки складено акт про результати перевірки від 05.12.2024 № 22048/09-19-07-02/31021654 (т.1 а.с.19-148), якою встановлено порушення:

- пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 , п.44.6 ст.46, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 , п.135.1 ст.135 , п.139.2.1 п.139.2 ст. 139, п.140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п.3, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, п.5, п.7, п.8, п.9, п.10, п.20, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, п.5, п.6, п.7, п.10 п.11, п.20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 га зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, із змінами та доповненнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, пункт 4, пункт 5, пункт 7, пункт 9 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000, пункт 4, пункт 6, пункт 10, пункт 29, пункт 30, пункт 33 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 559 від 30.11.2001, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 6113259 грн., в тому числі:

в тому числі за три квартали 2018 року у сумі 99051 грн, за 2018 рік у сумі 164063 грн.,

У зв'язку із наведеним, на підставі рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 26.03.2025 за № 8470/6/99-00-06-01-01-06, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2025 № 009621/0702 про суму грошового зобов'язання за податковими та/або іншими зобов'язаннями («+» - збільшення; «-» - зменшення) + 5488016 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1519858 грн. (т.1 а.с.189-190).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Згідно частини 3 статті 12-1 Закону № 996-XIV підприємства (крім публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 11 «Зобов'язання» зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання»).

Відповідно до абзаців першого та восьмого пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Пунктом 7 П(С)БО 11 «Зобов'язання» передбачено, що до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.

Відповідно до пунктів 11, 12 П(С)БО 11 «Зобов'язання» поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Згідно абзацу 9 пункту 4 цього ж П(С)БО сума погашення - не дисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства (абзац десятий пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання»).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Фінансове зобов'язання - контрактне зобов'язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах. Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента (пункт 10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо) (пункт 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).

Відповідно до пункту 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу, і зобов'язань за похідними фінансовими інструментами.

З аналізу вищевикладного слідує, що правила дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються на довгострокові зобов'язання. Оцінка зобов'язань за теперішньою вартістю (дисконтованою сумою майбутніх платежів) вимагається лише за наявності наступних умов: зобов'язання повинні бути довгостроковими; на них мають нараховуватися проценти.

Верховний Суд у постановах від 29 липня 2020 року у справі № 640/19241/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 160/6203/20, від 22 квітня 2021 року у справі № 160/11301/19, від 05 серпня 2022 року у справі № 640/8574/19, від 05 жовтня 2022 року у справі №320/6494/19, від 06 березня 2023 року у справі № 640/11602/19 висловлював правові позиції, відповідно до яких: 1) на дату виникнення кредиторської заборгованості, яка є довгостроковою, платник податків має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов'язання; 2) отримані кредитні кошти за договорами кредитної лінії відповідають визначенню «фінансовий інструмент» у пункті 4 П(С)БО 13, так як надана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом кредитора (банку) на отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання позичальника (Підприємства), оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів. Норми П(С)БО 13 не дають визначення амортизованої собівартості фінансового зобов'язання, не встановлюють порядок визначення справедливої вартості фінансового зобов'язання, так само не відсилають в цих цілях до інших нормативно-правових актів; 3) застосування контролюючим органом порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» є безпідставним, оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика - фінансовим зобов'язанням, а правовими нормами не передбачено застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції в цілях дисконтування довгострокової заборгованості; 4) у випадку, коли платник податків веде бухгалтерський облік на підставі національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, а не міжнародних стандартів фінансової звітності, контролюючий орган не має права застосовувати по відношенню до нього при визначенні фінансового результату від дисконтування кредиторської заборгованості за банківським кредитом норми МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»; 5) неможливим є застосування до спірних правовідносин і П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, оскільки П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності, однак, не визначає такі методологічні засади щодо зобов'язань; 6) нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, є незастосовними до кредиторської заборгованості, тобто фінансових зобов'язань.

Крім того, у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 640/16539/20 Верховний Суд, підтримавши висновки, викладені у постановах від 22 квітня 2021 року у справі №160/11301/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19, також зазначив, що у разі якщо договірна ставка відповідає ринковій, то теперішня вартість заборгованості дорівнює номінальній. В такому випадку дисконт за рахунок ринкових відсотків дорівнює нулю.

У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 640/24292/21 Верховний Суд зазначав, що з аналізу норм НП(С)БО вбачається, що якщо частина поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню на підставі додаткової угоди в термін до 12 місяців, враховуючи отримання кожної окремої частини фінансової допомоги, така дебіторська заборгованість є поточною.

У постанові від 15 грудня 2023 року у справі № 640/11526/19 Верховний Суд також звертав увагу, що дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов'язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Так, 03.03.2023 між ТОВ ВКФ «Скло-ПАК» (Позичальник) та Монаховічем Мірославом укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 якого Позикодавець надає Позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а Позичальник зобов'язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Загальна сума даного Договору становить 630732,70 грн. ПДВ за даною операцією не передбачено (т.3 а.с.101-102).

Відповідно до підпунктів 1.2. - 1.3 пункту 1 Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 0303.2023 поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (відповідно до п. 14.1.257 Податкового кодексу України). Поворотна фінансова допомога має бути повернена Позичальником Позикодавцю в повному обсязі та не є доходом Позичальника.

Пунктом 3 коментованого договору регулюється строк повернення фінансової допомоги.

Строк повернення коштів - до 31.05.2024. Строк повернення коштів, установлений в п. 3.1, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору. Датою повернення платежу вважається дата документу про повернення грошових коштів Позикодавцю.

Однак, відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Скло-Пак» та ОСОБА_3 домовились внести зміни до пункту 3.1 Договору і викласти його в такій редакції: «Строк повернення коштів - до 31.05.2025». Усі інші умови Договору залишаються незмінними. Додаткова Угода складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу та є невід'ємною частиною Договору (т.3 а.ч.103).

За таких підстав, оскільки згідно умов договору від 03.03.2023, з урахуванням додаткової угоди від 30.05.2024, проценти за договором не нараховуються та враховуючи обрахунок термінів користування саме з дати отримання кожної частини, зобов'язання перед ОСОБА_4 є короткостроковими, внаслідок чого, позивач правомірно їх обліковував у складі зобов'язань та не включалась до доходу.

Крім того, відповідно вимог П(С)БО 11 «Зобов'язання», визнанню за теперішньою вартістю (дисконтуванню) підлягають лише довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки. Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 03.03.2023 проценти за договором не нараховуються та не сплачуються, отже, позика є безвідсотковою. Крім того, згідно умов підпункту 3.1 пункту 3 Договору про поворотної фінансової допомоги від 03.03.2023 термін користування позики встановлено до 31.05.2024, тобто зобов'язання за договором є поточними та відображаються в балансі за сумою погашення. Додаткова угода б/н від 30.05.2024 до Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 03.03.2023, згідно якої змінено термін користування позикою (з 31.05.2024 на 31.05.2025), укладена після затвердження фінансової звітності. Отже, згідно пункту 8 П(С)БО 11 «Зобов'язання» позика за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 03.03.2023 не розглядається як довгострокова.

З огляду на те, що станом на дату балансу (30.06.2023) строк погашення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги становив менше 12 місяців, відповідна заборгованість має ознаки поточного зобов'язання та не підлягає віднесенню до довгострокових.

Таким чином, виходячи з умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 03.03.2023 та вимог П(С)БО 11 «Зобов'язання», сума позики (безвідсоткової зворотної допомоги), наданої позивачу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 03.03.2023 не підлягає дисконтуванню.

Враховуючи вищенаведене, в межах наявних матеріалів, висновки, викладені в Акті документальної планової виїзної перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.12.2024 № 22048/09-19-07-02/31021654 щодо порушення позивачем законодавства України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 249 312,00 грн. за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 03.03.2023 нормативно та документально не підтверджуються.

При цьому, оскільки на час спірних правовідносин Національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено порядок (методологію) щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, позивач не мав обов'язку самостійно визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань, а контролюючий орган не мав права здійснювати розрахунок дисконтування за формулою, яка не міститься у нормативно-правових актах, які регулюють спірне питання.

Зі змісту акту документальної планової виїзної перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.12.2024 № 22048/09-19-07-02/31021654 встановлено, що контролюючим органом здійснено дисконтування грошових зобов'язань позивача за формулою PV = FV/(1 + i)n, де: FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів).

В той же час, застосована відповідачем, суб'єктом владних повноважень, формула не визначена національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку, відповідно до яких позивач здійснює ведення свого бухгалтерського обліку.

Разом з тим, стаття 1 Закону № 996-XIV містить чітке розмежування понять національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку і міжнародні стандарти фінансової звітності, а частини 3 та 4 статті 12-1 Закону № 996-XIV встановлюють, що саме суб'єкти господарювання самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, то зважаючи на те, що національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку не містять ні вказаної відповідачем у акті перевірки формули, ні методології обрахунку дисконтування, суд приходить до переконання, що застосування контролюючим органом такої формули дисконтування було здійснено неправомірно.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.11.2024 по справі №640/13251/19, в якій зазначено, що оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, а також відсутня будь-яка практика такого дисконтування, позивач, як особа, облік якої не базується на міжнародних стандартах фінансової звітності, не зобов'язаний був визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно.

Верховний Суд в постановах від 21 липня 2021 року по справі № 160/5358/19, від 05 серпня 2022 року по справі № 640/8574/19, від 21 червня 2023 року по справі № 640/9281/19 тощо) вказав, що національні та міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб'єктів, які складають фінансову звітність. Визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку в разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах. Отже, застосування контролюючим органом формули, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку, а передбачена Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, є протиправним. Оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, а також відсутня будь-яка практика такого дисконтування, позивач, як особа, облік якої не базується на міжнародних стандартах фінансової звітності, не зобов'язаний був визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при проведенні перевірки ТОВ ВКФ «Скло-Пак» дійшов неправомірного висновку в частині того, що порушення останнім за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 03.03.2023 законодавства України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 249 312,00 грн., що спростовується зібраними доказами по справі, та як наслідок податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 28.03.2025 № 009621/0702 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, аналізуючи вказані обставини справи, позовні вимоги ТОВ ВКФ "Скло-Пак" про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, позивач, згідно з платіжним дорученням від 28.04.2025, підтвердив сплату судового збору на суму 30 280,00 грн., відтак за подання даного позову, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 30 280,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 08.01.2025: № 000382/0702, №000383/0702; від 28.03.2025 № 009621/0702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак" (код ЄДРПОУ 31021654, вул. Данила Галицького, 1, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000) сплачений судовий збір в розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак" (код ЄДРПОУ 31021654, вул. Данила Галицького, 1, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000).

Відповідач:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Попередній документ

135329332

Наступний документ

135329334

Інформація про рішення:

№ рішення:	135329333
№ справи:	300/2966/25
Дата рішення:	16.03.2026
Дата публікації:	03.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (16.03.2026)
Дата надходження:	30.04.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

05.06.2025 13:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
19.06.2025 13:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
30.06.2025 13:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
24.07.2025 09:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
08.09.2025 10:00	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
07.10.2025 09:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
20.10.2025 10:00	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
13.11.2025 09:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
27.11.2025 09:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
08.01.2026 09:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
22.01.2026 09:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
05.02.2026 09:30	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
23.02.2026 10:00	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
09.03.2026 14:00	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
16.03.2026 10:00	Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ПАНІКАР І В

відповідач (боржник):

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо комерційна фірма"Скло-Пак"

представник позивача:

СІДИЙ СЕРГІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ