ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"31" березня 2026 р. Справа № 300/1567/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лихачов Р.Б., звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини за період з 07.10.2022 року по 11.11.2022, з 06.12.2022 по 13.01.2023, з 28.03.2023 по 05.05.2023, з 17.06.2023 по 13.07.2023, з 31.01.2024 по 05.02.2024; зобов'язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини за період з 07.10.2022 по 11.11.2022, з 06.12.2022 по 13.01.2023, з 28.03.2023 по 05.05.2023, з 17.06.2023 по 13.07.2023, з 31.01.2024 по 05.02.2024.
Разом із позовом позивачем надано суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом. На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення позивач зазначає, що проходив військову службу та брав участь у бойових діях під час воєнного стану. З 18.09.2024 позивача звільнено із військової служби. Також зазначає, що у періоди з 01.10.2024 по 14.10.2024, з 19.05.2025 по 26.05.2025, з 16.07.2025 по 29.07.2025, з 01.08.2025 по 19.08.2025, з 27.11.2025 по 18.12.2025 перебував на стаціонарному лікуванні. Стверджує, що відповідачем тривалий час повідомлялося в усній формі, що всі розрахунки будуть проведені після надходження фінансування. Однак відповідні виплати не проведені. Також покликається на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Зі змісту прохальної частини позову слідує, що позивач просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової грошової винагороди за період перебування на лікуванні з 07.10.2022 по 11.11.2022, з 06.12.2022 по 13.01.2023, з 28.03.2023 по 05.05.2023, з 17.06.2023 по 13.07.2023, з 31.01.2024 по 05.02.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив із ним остаточного розрахунку щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень щомісяця, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за час його перебування на лікуванні у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини. Стверджує, що захворювання, яке виникло під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 та за постановою військово-лікарської комісії має встановлений причинний зв'язок як пов'язане із захистом Батьківщини, є належним доказом отримання захворювання під час безпосередньої участі позивача у бойових діях, у зв'язку з чим існують підстави для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100 000 гривень за спірні періоди.
Частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) було передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Позивача виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 в березні 2024 року. Нказам начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2024 № 73-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту третього частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" і наказом №284 від 18.09.2024 виключено з 18.09.2024 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та з усіх видів забезпечення, а з 19.09.2024 - із продовольчого забезпечення.
Наказ №284 від 18.09.2024 містить детальну інформацію щодо сум грошового забезпечення, які підлягають виплаті позивачу станом на 18.09.2024.
Таким чином, з 18.09.2024 позивач був повідомлений про суми, які підлягають виплаті йому при звільненні, а тому початок відліку строку на звернення до суду в цьому випадку розпочався з дня виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 18.09.2024.
До суду із позовом позивач звернувся 18.03.2026.
Отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із цим позовом.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що у періоди з 01.10.2024 по 14.10.2024, з 19.05.2025 по 26.05.2025, з 16.07.2025 по 29.07.2025, з 01.08.2025 по 19.08.2025, з 27.11.2025 по 18.12.2025 він перебував на лікуванні, суд зауважує, що жодних доказів неможливості звернення до суду у період з 15.10.2024 по 18.05.2025, з 26.05.2025 по 28.07.2025, з 20.08.2025 по 26.11.2025 позивачем суду не надано.
Суд звертає увагу, що 23.04.2024, 14.08.2024 та 24.09.2024 позивач звертався до суду із позовами до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, 14.08.2024 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки такої виплати з 07.10.2022 по день її фактичної виплати та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки такої виплати з 07.10.2022 по день її фактичної виплати 30.07.2024 (адміністративна справа №300/6239/24).
До вказаного позову ОСОБА_1 було долучено наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №70 від 05.03.2024 щодо виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та вибуття до нового місця служби, в якому наведено детальну інформацію щодо сум грошового забезпечення, які підлягають виплаті ОСОБА_1 станом на 05.03.2024, а також наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №216 від 18.07.2024 про доповнення вказаного вище наказу №70 від 05.03.2024 із вказівкою щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 07.10.2022 по 11.11.2022, з 06.12.2022 по 13.01.2023, з 28.03.2023 по 05.05.2023, з 30.06.2023 по 25.07.2023.
Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23, розглядаючи питання щодо застосування приписів статей 116, 117 КЗпП України, виклала також й правову позицію щодо застосування трудового законодавства, яке містить певні обмеження щодо строків звернення працівників, у тому числі й колишніх, до суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).
Варто зауважити, що така правова позиція не суперечить висновку Конституційного Суду України у Рішенні № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року, яким частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:
тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;
тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.
Отже, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем, якого в вересні 2024 року звільнено з військової служби, пропущено тримісячний строк звернення до суду із цим позовом. Позивачем не заначено обставин та не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду в строк, встановлений КАС України.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.