01 квітня 2026 року Справа № 280/10441/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
25.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у донарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі абз. 3 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі абз. 3 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), а саме за 129 днів, з урахуванням раніше нарахованої одноразової грошової винагороди у розмірі 164 166, 67 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 02.09.2022 між позивачем та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу. Позивачка вважає, що вона підпадає під категорію військовослужбовців, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі абз. 3 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153), пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), а саме за 129 днів. Так, 30.05.2025 позивачці, було здійснено виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 164 166, 67 грн, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Втім, позивачка вважає, що виплата винагороди у розмірі 164 166, 67 грн є помилковою, оскільки сумарна кількість днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення (бойових) дій ОСОБА_1 є більшою (129 днів, станом на 13.02.2025), ніж той період, який був зарахований посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ. З урахуванням зазначеного, представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із про здійснення донарахування та виплатити позивачці одноразової грошової винагороди, однак відповідач в порушення вимог чинного законодавства відмовив у такій виплаті. На переконання позивачки, така відмова є незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує її гарантовані права. Просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
08.12.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 379-ос від 02 вересня 2022 року, начальником НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України було прийнято на військову службу за контрактом громадянку України ОСОБА_3 , з якою укладено контракт з 02 вересня 2022 року. Як зазначено у довідці про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 01.12.2022, ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_4 ) приймала безпосередню участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій в період з 02.09.2022 по 01.12.2022, та відповідно ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, та не може слугувати підставою для нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, оскільки перелік документів які можуть слугувати підставою для нарахування чітко визначено п. 4 Наказу № 115. Крім того, посилання представника позивача на необхідність зарахування в терміни, що є підставою для нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, періоди зазначені у Витягу з журналу бойових дії НОМЕР_3 прикордонного загону, а саме 10.04.2024 - 24.05.2024, 31.08.2024 - 14.09.2024, 29.11.2024 - 06.12.2024, 13.02.2025 -21.02.2025 коли позивачка перебувала в м. Марганець Дніпропетровської області, є недоречним, оскільки необхідною умовою для зарахування є « безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій » (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, п. 1, п. 2 Наказу № 115), а відповідно відсутні накази Генерального штабу або інші рішення уповноважених органів щодо встановлення у м. Марганець Дніпропетровської області району ведення воєнних (бойових) дій протягом 2024 року та січня - лютого 2025 року. Так, загальна кількість діб безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протягом 2022 року склала 52 доби. Протягом інших періодів, позивач не приймала безпосередню участь в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії не ґрунтуються на нормах права, безпідставні та не містять жодного доказу протиправних дій з боку відповідача. Також відповідач звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з даним позовом. Просить відмовити в задоволенні позову.
10.12.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження представника відповідача про те, що довідка від 01.12.2022 може використовуватися виключно для надання статусу учасника бойових дій та не може бути підставою для нарахування одноразової грошової винагороди, є необґрунтованим, юридично помилковим та таким, що суперечить змісту Постанови № 153. Отже, представник позивача вважає, що наявні усі підстави для донарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі абз. 3 п. 4 Постанови № 153, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), а саме за 129 днів. Також, щодо порушення строків звернення до суду представник позивача зазначає, що у зв'язку з перебуванням на військовій службі і виконанням безпосередніх функцій з захисту Батьківщини (зокрема, несення служби в нарядах, бойових чергуваннях) у позивачки не було можливості направити до суду позовну заяву у зв'язку з необхідністю виконанням завдань за призначенням військової служби. Відтак позивач вважає, що вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення до суду за захистом своїх прав з поважних причин та є підставою для його поновлення.
12.12.2025 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що виплата одноразової грошової винагороди здійснюється відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 - військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. Само по собі перебування військовослужбовця в районах ведення воєнних (бойових) дій, не є підставою для здійснення зазначеної виплати. Щодо аргументів представника позивача відносно поважності причин пропуску процесуального строку звернення до суду відповідач зазначає, що позивачка починаючи з кінця 2022 року не перебувала в районах ведення бойових дій, та відповідно жодних обмежень на територіях Запорізької області (м. Запоріжжя) та Дніпропетровської обл. (м. Марганець) щодо здійснення судочинства або доступу до правової допомоги немає та не було.
17.12.2025 представник позивача подав письмові пояснення, в якій зазначив, що у позові, у відповіді на відзив та в наявних матеріалах справи міститься достатньо доводів і доказів, що підтверджують наявність у позивачки права на донарахування та виплату одноразової грошової винагороди. Також, щодо доводів відповідача про пропущення позивачкою процесуального строку звернення до суду, представник позивача просить врахувати, що У Рішенні № 1-р/2025 Конституційний Суд України постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. З огляду на втрату чинності положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, доводи про пропущення позивачкою процесуального строку звернення до суду є необґрунтованими. З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо пропуску позивачкою процесуального строку звернення до суду з даним позовом вважаємо безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.
Стосовно порушення строків звернення до суду слід зазначити про таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Необхідно звернути увагу на те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач оспорює розмір одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, яка є різновидом публічної служби, тобто спір виник у зв'язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу одноразової грошової винагороди у належному розмірі.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Водночас, суд звертає увагу на те, що Велика палата Конституційного Суду України 11.12.2025 розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025. Цим Рішенням визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено строки звернення до суду.
Крім того, представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, за змістом якого, крім іншого, просить суд призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 9 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Виключний перелік категорій справ, які повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження, визначено ч. 4 ст. 12 КАС України. Така категорія справ, як дана, до цього переліку не включена.
У той же час, ч. 2 ст. 12 КАС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Статтею 257 КАС України передбачений порядок, згідно якого при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків; кількість сторін та інших учасників справи, тощо.
Пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка адміністративна справа, за винятком тих справ, які імперативно заборонено розглядати в порядку спрощеного провадження.
Відтак, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
З урахуванням зазначених критеріїв, а також того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст.12 КАС України), є справою незначної складності, ухвалою суду від 30 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Положеннями ч. 1, 4 ст. 260 КАС України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Суд звертає увагу, що необхідність розгляду справи в поряду загального позовного провадження повинна бути належним чином обґрунтована із зазначенням чітких підстав.
Однак, у відзиві, за змістом якого заявлено клопотання про розгляд справи в поряду загального позовного провадження, не наведено доводів в його обґрунтування. Будь - яких доказів складності спірних правовідносин суду не надано.
Вивчивши матеріали даної справи, предмет та підстави позову, враховуючи відсутність, на думку суду, особливої складності справи, суд не вбачає підстав для розгляду справи в поряду загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін дає можливість учасникам справи сповна реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України.
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
02.09.2022 між ОСОБА_3 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.
З моменту підписання контракту позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін ДПСУ), наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 прикордонний загін ДПСУ).
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 12/90 від 01.12.2022 солдат ОСОБА_3 дійсно в період з 02.09.2022 по 01.12.2022 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, м. Запоріжжя. Підстава :витяг з журналу службово-бойових дій НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби (том 3 від 15.05.2022 № 24-дск, том 12 від 15.11.2022 № 264 дск).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 06.06.2023, ОСОБА_3 є учасникам бойових дій.
Також, відповідно до відомостей, вказаних у витязі з журналу бойових дій НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ОСОБА_1 :
Відповідно до БР № 577 (гриф) від 09.05.24 відрядити для виконання бойових (спеціальних) завдань на КСП (ППУ) - Марганець 8 прикз у складі: командування та штабу в/ч НОМЕР_1 та офіцерів ДПСУ для здійснення оперативного (бойового) управління підрозділами охорони кордону (першого ешелону оборони), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення з противником щодо відбиття збройного вторгнення, забезпечення заходів з національної безпеки, відсічі та стримування збройної агресії рф згідно бойового наказу 8 прикз від 24.06.23 № 9 (гриф), (бойового розпорядження ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 23.06.23 № 218 (гриф)/ТГр) у складі сил і засобів ТГр «Січ» ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в період з 10.05.2024 по 24.05.2024 у складі наступного в/сл: с-нта ОСОБА_5 .
Відповідно до БР № 1347 (гриф) від 15.08.2024 відрядити для виконання бойових (спеціальних) завдань на КСП (ППУ) Марганець 8 ПРИК3. у складі командування та штабу в/ч НОМЕР_1 та офіцерів ДПСУ для здійснення оперативного (бойового) управління підрозділами охорони кордону (першого ешелону оборони), що ведуть воєнні (бойові) дій на лінії бойового зіткнення з противником щодо відбиття збройного вторгнення. забезпечення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії рф згідно бойового наказу 8 прикз від 24.06.2023 № 9 (гриф) в період з 31.08.2024 по 14.09.2024 у складі наступного в/сл: с-нта ОСОБА_5 .
Відповідно до БР 1889-БР (гриф) від 25.11.24 та відповідно до попередніх бойових наказів та бойових розпоряджень начальника 8 прикз продовжити виконання визначених завдань в р-ні оборони (опорному пункті). Забезпечити виконання бойових (спеціальних) завдань 8 прикз складом командування та штабу військової частини НОМЕР_1 для здійснення оперативного (бойового) управління підрозділами охорони кордону (першого ешелону оборони), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення з противником щодо відбиття збройного вторгнення, забезпечення заходів з національної безпеки, відсічі та стримування збройної агресії рф згідно бойового наказу 8 прикз від 01.11.2024 № 18 (гриф), (БР ТГр «Січ» від 23.06.23 № 218 (гриф)/ТГр) у складі сил і засобів ТГр «Січ» ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Термін виконання завдань з 29.11.2024 по 06.12.2024 у складі наступного в/сл.: с-нта ОСОБА_5 .
Відповідно до БР 318-БР (гриф) від 25.11.24 та відповідно до попередніх бойових наказів та бойових розпоряджень начальника 8 прикз продовжити виконання визначених завдань в р-ні оборони (опорному пункті). Забезпечити виконання бойових (спеціальних) завдань 8 прикз складом командування та штабу військової частини НОМЕР_1 для здійснення оперативного (бойового) управління підрозділами охорони кордону (першого ешелону оборони). що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення з противником щодо відбиття збройного вторгнення, забезпечення заходів з національної безпеки. відсічі та стримування збройної агресії рф згідно бойового наказу 8 прикз від 01.11.2024 № 18 (гриф), (БР ТГр «Січ» від 23.06.23 № 218 (гриф)/ТГр) у складі сил і засобів ТГр «Січ» ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Термін виконання завдань з 13.02.2025 по 21.02.2025 у складі наступного в/сл.: с-нта ОСОБА_6
30.05.2025 відповідачем було здійснено виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 164 166, 67 грн, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, однак позивачка вважає зазначену суму помилковою, оскільки сумарна кількість днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення (бойових) дій ОСОБА_1 є більшою (129 днів, станом на 13.02.2025), ніж той період, який був зарахований посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ.
05.11.2025 представник позивача подав до військової частини НОМЕР_1 заяву з проханням здійснити донарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відповідно до положень Постанови № 153.
ВЧ НОМЕР_1 листом № 10/6339-25-Вих від 07.11.2025 надала відповідь в якій зазначила, що зважаючи на відомості зазначені у заяві, щодо періодів участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій ОСОБА_7 , а саме з доданої копії витягу журналу бойових дій НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, не вбачається, що ОСОБА_7 протягом вказаного у заяві періоду «брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій» понад той період, що був зарахований посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Враховуючи вищезазначене, підстав для донарахування та виплати ОСОБА_8 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах немає, оскільки вказана виплата одноразової грошової винагороди було здійснена ОСОБА_7 на підставі наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 260-ос від 02.05.2025, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених). Станом на момент розгляду даної заяви накази про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) не видавались, тому включити ОСОБА_7 до вказаного наказу немає можливості.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, щодо невиплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до положень Постанови № 153, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), а саме за 129 днів, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово - обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Положення № 1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
Згідно з абзацом 4 пункту 3 Положення № 1115/2009 у добровільному порядку (за контрактом) в Держприкордонслужбі громадяни проходять військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 12 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом першим статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 вказаної правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжений (триває до цього часу).
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни: постановою КМУ № 387 від 01.04.2025, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур'єрі»); постановою КМУ № 942 від 30.07.2025, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур'єрі»).
Абзацом другим пункту 2 Постанови № 153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3)фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови КМУ № 387 від 01.04.2025) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Таким чином, абзаци 2 та 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153, як в редакції постанови № 387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції постанови № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює обов'язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:
1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;
3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24.02.2022, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64;
4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;
5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (11 лютого 2025 року); (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (11 лютого 2025 року) у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).
Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.
Обов'язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.
Судом встановлено, що 02.09.2022 між позивачем та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.
Таким чином, позивачка була призвана на військову службу у віці до 25 років та на момент набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) проходила військову службу.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 06.06.2023, ОСОБА_1 є учасникам бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно додатку до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 260-ОС від 02.05.2025 «Про виплату одноразової грошової винагороди», ОСОБА_1 нараховано та виплачено 164 166 гривень 67 коп. за 52 дні безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Так, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до рапорту начальника матеріального відділення ОСОБА_9 (в підпорядкуванні якого знаходилась позивач) на виплату додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 тис. грн за виконання бойових завдань передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 26.10.2022 № Р-6526, солдат ОСОБА_10 приймала безпосередню участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій в період 12.09.2022, 15.09.2022, з 19.09.2022 по 27.09.2022, 30.09.2022 (всього 12 діб).
Відповідно до рапорту начальника матеріального відділення ОСОБА_9 на виплату додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 тис. грн. за виконання бойових завдань від 03.11.2022 № Р-6832, солдат ОСОБА_10 приймала безпосередню участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій в період 02.10.2022, 03.10.2022, з 05.10.2022 по 12.10.2022, 14.10.2022, 15.10.2022, 18.10.2022, 21.10.2022, 23.10.2022, 26.10.2022, 29.10.2022, 31.10.2022 (всього 18 діб).
Відповідно до рапорту начальника матеріального відділення ОСОБА_9 на виплату додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 тис. грн. за виконання бойових завдань від 01.12.2022 № Р-472, солдат ОСОБА_10 приймала безпосередню участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій в період 06.11.2022, 24.11.2022, 25.11.2022 (всього 03 доби).
Відповідно до рапорту начальника матеріального відділення ОСОБА_9 на виплату додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 тис. грн за виконання бойових завдань від 02.01.2023 № Р-16, солдат ОСОБА_10 приймала безпосередню участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій в період 01.12.2022, з 03.12.2022 по 06.12.2022, 09.12.2022, 10.12.2022, 13.12.2022, 14.12.2022, з 16.12.2022 по 18.12.2022, 21.12.2022, 22.12.2022, з 25.12.2022 по 27.12.2022, 29.12.2022, 30.12.2022 (всього 19 діб).
Таким чином, на підставі вищезазначених рапортів загальна кількість діб безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протягом 2022 року склала 52 доби.
Водночас, що стосується посилання позивача на Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №12/90 від 01.12.2022, в якій зазначено, що солдат ОСОБА_3 дійсно в період з 02.09.2022 по 01.12.2022 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, м. Запоріжжя, суд зазначає таке.
Проаналізувавши наведені у наданій позивачем довідці відомості, суд зазначає, що вона підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, але не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосереднє здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави - агресора, або ж здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, про що безпосередньо вказано у ній, та не може слугувати підставою для нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.
Суд наголошує на тому, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків на території Запорізької області під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов'язку для нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора чого в даному випадку немає.
Щодо спірних періодів визначених у Витягу з журналу бойових дії НОМЕР_3 прикордонного загону, а саме 10.05.2024 - 24.05.2024, 31.08.2024 - 14.09.2024, 29.11.2024 - 06.12.2024, 13.02.2025-21.02.2025 коли позивачка перебувала в м. Марганець Дніпропетровської області,суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Так, Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (далі - Перелік № 309), прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (зі змінами) (набрав чинності 27.12.2022), Марганецька міська територіальна громада (Нікопольський район) не віднесена до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії (територій можливих бойових дій).
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
У вказаному Переліку щодо Марганецької міської територіальної громади зазначено, що у період з 13.10.2023 по 30.11.2024 зазначена територія віднесена до території можливих бойових дій, а в період з 09.09.2022 по 31.05.2023, з 31.05.2023 по 13.10.2023, з 01.12.2024 до території активних бойових дій.
Водночас саме у спірний період позивач не перебувала в н.п. Марганець у період ведення активних бойових дій які були визначені відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, а виплата одноразової грошової винагороди за перебування в районі «можливих бойових дій» не передбачена чинним законодавством.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України «Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Дослідивши Витяг з журналу бойових дії, долучений до матеріалів справи, судом встановлено, що позивачка дійсно виконувала бойові (спеціальні) завдання у вказані періоди, проте вона не перебувала в районах ведення (бойових) дій, визначених відповідними наказами Головнокомандуючого ЗСУ.
Отже, періоди 10.05.2024 - 24.05.2024, 31.08.2024 - 14.09.2024, 29.11.2024 - 06.12.2024, 13.02.2025-21.02.2025 не можуть бути взяті до уваги при розрахунку одноразової грошової допомоги, оскільки в цей час позивач проходила службу за межами районів ведення воєнних (бойових) дій.
За таких обставин суд не знаходить підстав вважати, що відповідачем невірно встановлено, що за результатами наявних підтверджуючих документів період безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) становить 52 дні.
Враховуючи, що в межах підстав позову судом не встановлено протиправних дій/рішень відповідача, які б спричинили порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 01.04.2026.
Суддя Р.В. Сацький