31 березня 2026 року Справа № 280/7207/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у виданні за період 01 січня 2025 по теперішній час бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01 січня 2025 по теперішній час з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код СДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 (РІІОКІIIІ НОМЕР_3 ) додаткової винагороди за період 01 січня 2025 по теперішній час з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код СДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 (РПОКПІІ НОМЕР_3 ) додаткової винагороди з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 12.09.2023 по 19.07.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді діловода стройової частини відділення персоналу штабу. З 20.07.2025 призначений на посаду відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу штабу. Позивач вважає, що з 01.01.2025 додаткова винагорода, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), за посадою, яку він обіймає в командуванні ВЧ НОМЕР_1 , повинна нараховуватись з розрахунку 50 000,00 грн, пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, однак нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди здійснювалось у розмірі 30 000,00 грн. На думку позивача, відповідач, допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, що зумовило звернення до суду із вказаним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 22.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що посада відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до штату військової частини НОМЕР_1 відноситься до управління військової частини (а не командування). Посада «відповідальний виконавець стройової частини відділення персоналу штабу» є посадою підрозділу управління і не входить до числа військовослужбовців які здійснюють бойове управління. Також, крім визначених Постановою №168 та Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок № 260) умов порядку виплати додаткової винагороди, за підписом директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК існує лист-роз'яснення від № 290/13/2643 від 14.11.2023, відповідно до пункту 2 якого додаткова винагорода в розмірі 50000 грн виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: залучення військовослужбовців до складу органу військового управління, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; здійснення органом військового управління (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління (на командному пункті військової частини). Враховуючи такі роз'яснення, відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 50 000,00 грн пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань). Отже, ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, які включені у склад ОКП ВЧ НОМЕР_1 , а тому не підпадає під категорію військовослужбовців, яким належить виплата додаткової винагороди у розмірі 50 000 гривень. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В задоволенні позову просить відмовити.
08.09.2025 представник відповідача подав заяву про доручення доказів про отримання відзиву.
25.11.2025 представник відповідача подав додаткові пояснення по справі.
24.02.2026 позивач подав заяву про доручення доказів до матеріалів справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач призваний по мобілізації до Збройних Сил України, з 12.09.2023 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2023 № 255 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого розвідника відділення збору та обробки даних розвідки взводу управління розвідувальної роти, призначено на посаду діловода стройової частини відділення персоналу штабу з 12.09.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.07.2025 № 213 старшого солдата ОСОБА_1 , діловода стройової частини відділення персоналу штабу увільнено від займаної посади та призначено на посаду відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу штабу.
Відповідно до наказів командира ВЧ НОМЕР_1 “Про виплату додаткової винагороди» від 05.02.2025 за № 323, від 05.03.2025 за № 598, від 05.04.2025 за № 1001, від 05.05.2025 за № 1314, від 05.06.2025 за № 1615, від 05.07.2025 за № 1905, від 05.08.2025 за № 2174, на підставі рапортів вх. № 1787 від 06.02.2025, вх. № 3342 від 05.03.2025, вх. № 5163 від 05.04.2025, вх. № 7281 від 08.05.2025, вх. № 8843 від 06.06.2025, вх. № 10610 від 06.07.2025, вх. 12602 від 08.08.2025, позивачу у період з січня 2025 року по липень 2025 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена Постановою № 168, у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Посада позивач, відповідно до штату військової частини НОМЕР_1 , входив до управління військової частини, яким надано бойове завдання забезпечити якісне та своєчасне виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Вважаючи, що, починаючи з 01.01.2025, має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 50 000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до вищезазначених бойових розпоряджень, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168, якою запроваджено виплату військовослужбовцям та іншим особам додаткової винагороди на період воєнного стану.
Зокрема, відповідно до абзацу 3 пункту 1-1 Постанови № 168 (у редакції, яка була чинною протягом всього періоду спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Пунктом 2-1 вказаної постанови передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, крім іншого, особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1--1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1---2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, визначені Порядком № 260, розділом XXXIV якого унормовано особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку № 260 (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах);
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку № 260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку № 260).
Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць. (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі 50 000, 00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Проте, безпосередня участь військовослужбовця у виконанні відповідних бойових (спеціальних) завдань має бути належним чином підтверджена, зокрема, бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій або журналом ведення оперативної обстановки або бойовим донесенням або постовою відомістю, рапортом (донесенням) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідач визнає, що посада позивача відноситься до управління військової частини.
Згідно рапортів вх. № 1787 від 06.02.2025, вх. № 3342 від 05.03.2025, вх. № 5163 від 05.04.2025, вх. № 7281 від 08.05.2025, вх. № 8843 від 06.06.2025, вх. № 10610 від 06.07.2025, вх. 12602 від 08.08.2025, позивачу у період з січня 2025 року по липень 2025 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена Постановою № 168, у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, підставою для виплати додаткової винагороди вказано бойові розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 .
Водночас, з огляду на зміст витягів із наказів командира ВЧ НОМЕР_1 “Про виплату додаткової винагороди» від 05.02.2025 за № 323, від 05.03.2025 за № 598, від 05.04.2025 за № 1001, від 05.05.2025 за № 1314, від 05.06.2025 за №1615, від 05.07.2025 за № 1905, від 05.08.2025 за № 2174, вбачається, що з січня 2025 року по липень 2025 року позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) та отримував додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Суд зазначає, що різниця між спірними розмірами додаткової винагороди зводиться до територіального відношення підрозділів до лінії фронту: для підвищення розміру додаткової винагороди до 50000,00 грн необхідно, щоб бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління здійснювалися стосовно управління саме тими підрозділами, «що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах)».
Отже, юридична ситуація позивача вирішується в залежності від того чи виконувані ним бойові (спеціальні) завдання стосувалися управління підрозділами, що ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових завдань першого ешелону оборони або наступу.
Проте, до суду не надано доказів того, що позивач у спірний період здійснював управління підрозділами, що ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових завдань першого ешелону оборони або наступу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно Наказів командира військової частини НОМЕР_1 «Про організацію роботи пунктів управління частини» від 29.11.2024 № 7дск та від 16.09.2024 № 6дск, з грифом «для службового користування», визначено склад оперативно-командних пунктів військової частини НОМЕР_1 , які безпосередньо здійснюють оперативне (бойове) управління. ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, які включені у склад ОКП військової частини НОМЕР_1 .
Інші періоди нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди судом не розглядаються, оскільки останні виникли поза межами звернення до суду із позовом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19.
З огляду на вказане, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки відсутні докази того, що позивач у спірний період здійснював управління підрозділами, що ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових завдань першого ешелону оборони або наступу, а тому доводи позивача про протиправність нарахування та виплати додаткової винагороди у спірний період з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 31.03.2026.
Суддя Р.В. Сацький