31 березня 2026 року Справа № 280/10814/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі одна тисяча двісті тридцять три гривні, 00 коп. та витрати на правничу допомогу
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних 13.05.2011 ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що діяла на 13.05.2011), як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Так, вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2010 по справі №1- 30/11 Позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 Кримінального кодексу України. Відповідно до довідки про звільнення, Позивач відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби у період з 06.07.2011 по 03.07.2014. У зв'язку з чим, Позивача було виключено з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а отже він не є військовозобов'язаною особою. 07 липня 2022 року позивачу було видане тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 (за місцем реєстрації позивача) з відміткою про те, що позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних 13.05.2011 ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В мобільному додатку «Резерв+» було зазначено, що ОСОБА_1 не на обліку. Факт виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних 13.05.2011, на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного від 07.07.2022 № 1/800. Після виключення з військового обліку громадянин втрачає статус «військовозобов'язаний». Тим більше, що законодавство України розділяє поняття «зняття з обліку» - тимчасово і «виключення з обліку» - постійно. Не зважаючи на те, що позивач виключений з військового обліку, і ІНФОРМАЦІЯ_7 достовірно володіє цією інформацією, 21.09.2025 на його ім'я була виписана повістка №4953998 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.09.2025, в якій позивачу запропоновано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_8 22.09.2025 о 09:00 з метою визначення призначення на особливий період, а 23.09.2025 винесена постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 № 936 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. 27 жовтня 2025 року, позивач дізнався через застосунок «Дія», що 23 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 полковником ОСОБА_2 була винесена постанова № 936 за справою про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн. Позивач наголошує, що виключений з військового обліку, отже, військовозобов'язаним не являється, тому ТЦК і СП не має права примушувати до поновлення такого на військовому обліку. Вважає, що повторне взяття на військовий облік позивача на підставі нових законів неможливе, який вже був виключений з обліку остаточно в 2011 році, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 . На теперішній час перебуває у розшуку. Вказує, що на даний момент особи з судимістю не виключаються з військового обліку, а підлягають взяттю на військовий облік на загальних підставах. Зазначає, що позивач не досяг граничного віку перебування в запасі, він повинен перебувати на військовому обліку у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації. Враховуючи викладене, відсутні підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що стосується виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив зазначено, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 містить відмітку про те, що позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних 13.05.2011 ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Також, ІНФОРМАЦІЯ_7 листами від 18.07.2022 № 429, від 25.07.2022 №500 надав відповіді, згідно з якими позивач виключений з військового обліку з підстав засудження та позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. У зв'язку з чим, можна зробити висновок, що ІНФОРМАЦІЯ_7 достовірно володіє інформацією з підтверджуючими документами про виключення з військового обліку в 2011 році позивача, з підстав засудження та позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Після виключення з військового обліку громадянин втрачає статус «військовозобов'язаний». Тим більше, що законодавство України розділяє поняття «зняття з обліку» - тимчасово і «виключення з обліку» - постійно. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 07.07.2022, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 13.05.2011 ІНФОРМАЦІЯ_6 виключений з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби у період з 06.07.2011 по 03.07.2014.
21.09.2025 на ім'я позивача була виписана повістка № 4953998, в якій позивачу запропоновано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_8 22.09.2025 о 09:00 з метою визначення призначення на особливий період. 23.09.2025 винесена постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 № 936 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В матеріалах справи міститься лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2022, яким позивача повідомлено, зокрема, що після виключення з військового обліку громадянин втрачає статус військовозобов'язаний.
Також, в матеріалах справи міститься лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.07.2022, яким позивача повідомлено, що він виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 13.05.2011, військовій службі за призовом не підлягає.
Як зазначив представник позивача, 05.11.2025 позивач звернувся у паперовій формі із заявами від 04.11.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 . Заяви направлені листами з оголошеною цінністю з описом вкладення. Станом на день подання позову, відповідь не надійшла.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» про виключення його з військового обліку, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про Загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі також Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції від 18.05.2024) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, що була чинною до 17.05.2024 включно, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Разом з тим, Верховною Радою України 11.04.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).
Так, вищевказаним Законом № 3633-ІХ внесені зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ч. 6 ст. 37 викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, припинили громадянство України, визнані непридатними до військової служби та досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, на теперішній час частина 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Окрім того, згідно з пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок №560), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачається можливість виключення з військового обліку з підстав того, що особа повинна бути виключена, оскільки вона була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з абзацами сьомим і дев'ятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України:
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку призовників.
Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.
Матеріалами справи підтверджено, що 13.05.2011 позивач був виключений з обліку військовозобов'язаних на підставі пп.6 п. 6 ст. 37 Закону №2232-XII (засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину).
Проте, після набрання чинності змін до Закону №2232-XII позивача було поновлено на обліку військовозобов'язаних.
Суд зазначає, що статтею 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент виключення позивача військового обліку, було визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Разом з цим, 18.05.2024 внесено зміни в Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» та нова редакція статті 37 вже не містить такої підстави для виключення з військової служби, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Також Конституційний Суд України в Рішенні 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначив, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.
Позивач не наводить передбаченого Конституцією України права та/або свободи, яке б було «обмежено» внаслідок невнесення відомостей у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку та взяття на військовий облік. Законне взяття на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким внесені відповідні зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У позовній заяві позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.
Враховуючи внесення змін та викладення частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в новій редакції, суд вважає, що відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII, норма якої втратила чинність. Факт виключення позивача з військового обліку на підставі зазначеної норми після внесення змін до статті 37 Закону №2232-XII вже не є тими актуальними відомостями, які мають бути внесені до бази даних Реєстру. Позивач досяг 25 років та не досяг 60 років (граничний вік перебування на службі), підстав для невзяття на військовий облік позивачем не надведено, тому його правомірно взято на військовий облік військовозобов'язаних відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова