31 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/22038/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Статтрейдкомпанія" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення - рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Статтрейдкомпанія" із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 00198870701, № 00198880701 та №00198890701 від 02.09.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку із господарськими цілями (наявність різного бачення подальшої діяльності Товариства) відповідно до загальних засад цивільного законодавства, зокрема, статей 3, 81, 87, 109 Цивільного кодексу України, керуючим органом ТОВ "Статтрейдкомпанія" прийнято рішення про реорганізацію Товариства та створенню нової юридичної особи шляхом виділу частини майна (основних засобів та ТМЦ), прав, обов'язків та інших зобов'язань, що передаються новоствореній юридичній особі за розподільчим балансом та передавальним актом від 30.06.2021, затверджених Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Статтрейдкомпанія". У зв'язку з чим, 09.07.2021 створено нову юридичну особу ТОВ ГАЛАНТРЕЙД. В свою чергу, виділення майна (активів та пасивів) за розподільчим балансом не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість і у зв'язку із такою операцією: не застосовуються правила нарахування податкових зобов'язань до раніше віднесених сум ПДВ до складу податкового кредиту (пункт 198.5 статті 198); не переноситься до складу податкового кредиту правонаступника сума податку на додану вартість пропорційно виділеній частки майна (без відповідної перевірки) (пункт 198.7 статті 198); не передбачено пропорційне нарахування податкових зобов'язань в частині здійсненої операції виділення (пункт 199.6 статті 199). ГУ ДПС у Житомирській області в Акті перевірки не наведено доказів визнання правочинів, укладених між ТОВ "Статтрейдкомпанія" та іншими суб'єктами господарювання, а тим більше дій з проведення процедури реорганізації Товариства шляхом виділу, недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення порядку укладення та виконання спірних правочинів. Вказав, що ТОВ "Статтрейдкомпанія" надано вичерпну відповідь разом з документами, достатніми для здійснення списання основних засобів непридатних до експлуатації згідно з діючим законодавством (рапорт від 07.04.2020, наказ від 09.04.2020 №8 «Про створення комісії з обстеження та фіксації пошкодження нерухомого майна», Висновок комісії щодо непридатності основних засобів (футбольних полів та кафе) до експлуатації від 14.04.2020, наказ від 21.04.2020 №9 «Про списання з балансу нерухомого майна», протокол від 05.06.2024 щодо роботи комісії з обстеження та фіксації пошкодження (знищення) нерухомого майна, непридатного для використання, наказ від 19.09.2024 №6 «Про списання з балансу нерухомого майна» та Акт на списання ОЗ від 02.10.2024, Акт на списання ОЗ від 02.10.2024). В свою чергу, ліквідація основних виробничих або невиробничих засобів у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили та у інших випадках ліквідації без згоди платника податку, в тому числі при викраденні, а також за наявності документів, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням, податкові зобов'язання з податку на додану вартість не нараховуються, якщо факт знищення або зруйнування документально підтверджується відповідно до нормативно- правових актів. ТОВ "Статтрейдкомпанія" за договорами доручення здійснювало організацію будівництва об'єктів, за що отримувало свою винагороду і як Повірений діяло в інтересах і за рахунок Довірителя (ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»), всі договори та акти виконаних робіт підписувались у трьох екземплярах і разом зі звітом Повіреного передавались Довірителю. Отже, Товариство не отримувало доходів та не несло витрат в частині організації і проведення будівельних робіт, лише отримувало доходи у сумі винагороди за виконання договору доручення. Унаслідок чого всі бухгалтерські проведення щодо організації та безпосередньо будівельних робіт ніяким чином не могло вплинути на фінансовий результат нашого товариства. З урахуванням викладеного, ТОВ "Статтрейдкомпанія" вважає, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.09.2025 № 00198870701, № 00198880701 та № 00198890701 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті передчасно без належного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 09 жовтня 2025 року.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує, що зв'язку з тим, що підприємством ТОВ "Статтрейдкомпанія" товарно-матеріальні цінності були використані не у господарській діяльності, а суми податку на додану вартість під час придбання були включені до складу податкового кредиту, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбулось їх списання, повинно здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів та відобразити їх у рядку 4.1 розділу «податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ. ТОВ "Статтрейдкомпанія" у липні 2021 не включено до бази оподаткування суму списаних з балансу ТМЦ у розмірі 42 996 850 грн та не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ по ТМЦ, які були використані не у господарській діяльності, на суму 8 599 370 грн, не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну. В порушення статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПКУ підприємством не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму списаної залишкової вартості основних засобів (футбольні поля на суму 4 320 691,53 грн. та кафе на суму 776 279,78 грн.), які були визнані підприємством непридатними для використання у господарській діяльності через повну руйнацію внаслідок надзвичайних погодних умов, які сталися на початку квітня 2020 року (розлив річки Дніпро у місці знаходження даного майна). До перевірки не надано жодних підтверджуючих документів про дану подію, виписаних Міністерством надзвичайних ситуацій або ж іншими відповідними державними органами. А надано лише рапорт, протокол щодо роботи комісії з обстеження та фіксації пошкодження (знищення) нерухомого майна, непридатного для використання від 05.06.2024 року за № б/н та наказ від 19.09.2024 року №6 «Про списання з балансу нерухомого майна», які складені та підписані лише працівниками ТОВ "Статтрейдкомпанія" без залучення відповідних фахівців державних органів. Таким чином, в періоді, що перевірявся, необхідно було нарахувати податкові зобов'язання на суму залишкової вартості основних засобів (футбольні поля на суму 4 320 691,53 грн. та кафе на суму 776 279,78 грн.) на загальну суму 5 096 971,31 грн. за жовтень 2024 року. В результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2024 року в сумі 1 019 394 грн. (5 096 971,31*20%=1 019 394 грн). На порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПКУ занижено податкові зобов'язання, які нараховуються по операціям, що не є господарською діяльністю платника податків на загальну суму 11 646 833 грн., в тому числі: липень 2021 року - 9 059 338 грн., вересень 2021 року - 1 568 101 грн., жовтень 2024 року - 1 019 394 грн. При перенесенні ТОВ "Статтрейдкомпанія" інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів порушено норми частини п'ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186. Порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті ПКУ, підприємством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по занижених податкових зобов'язаннях на загальну суму 12 019 410 грн., в тому числі: липень 2021 року - 9 431 915 грн., вересень 2021 року- 1 568 101 грн., жовтень 2024 року - 1 019 394 грн.
Представник відповідача подав до суду клопотання про виклик та допит в якості свідка завідувача Бердичівського сектору перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Житомирській області Кобилинського Володимира Миколайовича та головного державного інспектора Бердичівського сектору перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Житомирській області Кайдановську Галину Миколаївну.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечує щодо доводів відповідача. Вказав, що проведення процедури реорганізації суб'єкта господарювання, в тому числі шляхом виділу, не створює для нього додаткових обов'язків щодо здійснення контролю над новоствореною юридичною особою (відповідні вимоги не передбачені положеннями чинних нормативно-правових актів), оскільки платник податків не наділений такими повноваженнями та обов'язками. Таким чином, наявність у Новоствореної юридичної особи основних засобів, банківських рахунків, подальше належне розпорядження отриманими в ході виділу товарно-матеріальними цінностями (продаж, дарування, використання у виробничих цілях) або неналежне (знищення, втрата, псуття) є виключно її зоною відповідальності, та не входить до сфери контролю суб'єкта господарювання, з якого відбулось виділення. Податковим кодексом не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв'язку із цим, платник податку може подати такі документи (копії документів) до контролюючого органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису). ТОВ "Статтрейдкомпанія" за договорами доручення здійснювало організацію будівництва об'єктів, за що отримувало свою винагороду і як Повірений діяло в інтересах і за рахунок Довірителя (ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»), всі договори та акти виконаних робіт підписувались у трьох екземплярах і разом зі звітом Повіреного передавались Довірителю. Отже, Товариство не отримувало доходів та не несло витрат в частині організації і проведення будівельних робіт, лише отримувало доходи у сумі винагороди за виконання договору доручення. Унаслідок чого всі бухгалтерські проведення щодо організації та безпосередньо будівельних робіт ніяким чином не могло вплинути на фінансовий результат нашого товариства.
У підготовчому судовому засіданні 09.10.2025 представник відповідача підтримав клопотання про виклик свідків. Представник позивача покладався на розсуд суду.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача про виклик свідка задоволено.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.11.2025.
Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 13.11.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач заперечив.
У судовому засіданні оголошено перерву до 20.11.2025.
У судовому засіданні 20.11.2025 представник відповідача просив відкласти судове засідання у зв'язку з перебуванням свідків у відпустці.
У судовому засіданні оголошено перерву до 25.12.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Токаревої М.С. у відпустці судове засідання, призначене на 25.12.2025 по справі № 240/22038/25 відкладено на 08.01.2026.
У судовому засіданні 08.01.2026 надав пояснення свідок ОСОБА_1 , який підтвердив висновки акту перевірки.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, відповідно до статті 20, статті 75, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (надалі - Податковий кодекс) та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2025 рік, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Статтрейдкомпанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2021 по 31.03.2025, згідно затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами проведеної документальної планової перевірки ТОВ "Статтрейдкомпанія" було складено акт від 04.08.2025 № 17006/06-30-07-01/35803099.
За результатами даної перевірки, встановлено встановлено порушення статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 11 094 712 грн., завищення суми від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) за березень 2025 року в сумі 924 698 грн. та підприємством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по занижених податкових зобов'язаннях на загальну суму 12 019 410 грн.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки ПРБФ «Комунальник» до ГУ ДПС подавались заперечення №27 від 15.08.2025, за результатами розгляду яких висновки акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Статтрейдкомпанія" залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2025:
- № 00198870701 про заниження податку на додану вартість у розмірі 13 868 390,00 грн (з яких: 11 094 712,00 грн - за податковим зобов'язанням, 2 773 678,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- № 00198880701 про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 924 698,00 гривень;
- № 00198890701 про нарахування штрафних санкцій за відсутність складання та реєстрації податкової накладної у розмірі 10 200,00 гривень.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Статтрейдкомпанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2021 року по 31.03.2025 року.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом складно акт від 04.08.2025 № 17006/06-30-07-01/35803099.
Зі змісту вказаного акту встановлено, що підприємством не нараховано податкових зобов'язань з ПДВ в результаті проведеного «виділу» при передачі основних засобів та ТМЦ у новостворену юридичну особу, на загальну суму 8 599 370 грн., в тому числі: липень 2021 року - 8 599 370 грн.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що загальними зборами ТОВ "Статтрейдкомпанія" прийнято рішення про реорганізацію Товариства та створенню нової юридичної особи шляхом виділу частини майна (основних засобів та ТМЦ), прав, обов'язків та інших зобов'язань, що передаються новоствореній юридичній особі за розподільчим балансом та передавальним актом від 30.06.2021, затверджених Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Статтрейдкомпанія" №28/12/2020 від 28.12.2020.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Статтрейдкомпанія" №30-21 від 30.06.2021 вирішено виділити зі складу майна Товариства частину майна, прав та обов'язків та створити на їх базі ТОВ «Галантрейд». Для забезпечення діяльності ТОВ «Галантрейд» сформувати Статутний капітал новоствореної юридичної особи за рахунок внесків засновків (учасників) Товариства. На підставі розподільчого акту передати ТОВ «Галантрейд» активи і пасиви Товариства. Перелік активів та пасивів, що виділяється буде визначено за розподільчим балансом Товариства.
Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "Статтрейдкомпанія" від 30.06.2021 затверджено розподільчий баланс ТОВ "Статтрейдкомпанія" у зв'язку з виділом, станом на 30.06.2026, відповідно до якого передано частину майна зокрема, основні засоби (рухоме (транспортні засоби) та нерухоме майно (житлові будинки) на суму 1 862 886,72 грн, земельні ділянки на суму 63 824,0 грн, необоротні активи (запаси) на суму 41 133 963,32 грн, дебіторська заборгованість за товари (послуги) на загальну суму 3 069 489,43 грн, інша поточна заборгованість на суму 927 331,83 грн, поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (товари, роботи, послуги) на суму 32 688 688,34 грн, поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (інші поточні зобов'язання) на суму 14 368 806,96 гривень.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Галантрейд» частину активів передано за передавальним актом, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Статтрейдкомпанія" від 30.06.2021.
Податковий орган вважає, що внаслідок даної події виникло заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 8 599 370, 00 грн
В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Галантрейд» жодної господарської діяльності не здійснюють, податки не сплачують. З моменту створення підприємствами не надається податкова та фінансова звітність до податкового органу, не надаються податкові розрахунки за формою № 4 ДФ, повідомлення про прийняття працівників на роботу. У відомостях про об'єкти оподаткування дані відсутні, що свідчить про відсутність складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, в тому числі транспортування та зберігання товару.
За правилами частини першої статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина друга статті 109 ЦК України).
Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає виділення з платника податків інших платників податків, а саме, передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Згідно з пунктом 98.3 статті 98 ПК України реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.
У силу вимог пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Суд зазначає, що за положеннями пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб (підпункт 196.1.7 пункт 196.1 статті 196 Податкового кодексу України).
Аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що ПК України визначає перелік об'єктів оподаткування податком на додану вартість, до переліку яких операції з реорганізації шляхом виділення юридичних осіб не відносяться.
У постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що норма статті 104 ЦК не встановлює вичерпного переліку видів реорганізації юридичної особи, а визначає ті її (реорганізації) види, внаслідок яких юридична особа припиняється.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що аналіз наведених норм свідчить, що для виділу притаманна характерна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов'язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво.
З огляду на зазначене, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб'єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов'язків.
Положеннями частини четвертої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 822/2434/16 зазначив, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов'язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2020 у справі № 640/1845/19, від 06.04.2021 у справі № 817/76/17, від 19.01.2023 у справі № 810/4427/18, від 18.06.2025 у справі № 160/21748/24.
Отже, операції з передачі цінностей від ТОВ "Статтрейдкомпанія" до ТОВ «Галантрейд» на підставі виділу не є операціями, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Крім того, щодо сумнівності господарської діяльності ТОВ «Галантрейд», суд зазначає наступне.
Як зазначено відповідачем, податковим органом було встановлено що ТОВ «Галантрейд» жодної господарської діяльності не здійснюють, податки не сплачують. З моменту створення підприємствами не надається податкова та фінансова звітність до податкового органу, не надаються податкові розрахунки за формою № 4 ДФ, повідомлення про прийняття працівників на роботу. У відомостях про об'єкти оподаткування дані відсутні, що свідчить про відсутність складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством, в тому числі транспортування та зберігання товару.
Як вказує Верховний Суд у постанові від 11.12.2025 у справі № 480/3734/24, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Так, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Як зазначив представник позивача, проведення процедури реорганізації суб'єкта господарювання, в тому числі шляхом виділу, не створює для нього додаткових обов'язків щодо здійснення контролю над новоствореною юридичною особою (відповідні вимоги не передбачені положеннями чинних нормативно-правових актів), оскільки знову ж таки, як зазначалося вище платник податків не наділений такими повноваженнями та обов'язками.
При цьому суд акцентує увагу, що враховуючи встановлення судом відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість з операції виділу юридичної особи, а також те, що державна реєстрація ТОВ «Галантрейд», як юридичної особи, не скасована, створення цього товариства судом фіктивною не визнавалось, установчі документи не визнані недійсними, тому висновки податкового органу сумнівності господарської діяльності ТОВ «Статтрейдкомпанія» є необґрунтованими.
Підсумовуючи викладене, суд формує висновки про те, що операції з реорганізації ТОВ «Статтрейдкомпанія» шляхом виділу нової юридичної особи ТОВ «Галантрейд» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу в цій частині.
У ході перевірки встановлено, що підприємством не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму списаної залишкової вартості основних засобів (футбольні поля на суму 4 320 691,53 грн та кафе на суму 776 279,78 грн), які були визнані підприємством непридатними для використання у господарській діяльності через повну руйнацію внаслідок надзвичайних погодних умов, які сталися на початку квітня 2020 року (розлив річки Дніпро у місці знаходження даного майна).
Заступник директора ТОВ «Статтрейдкомпанія» повідомив директора ТОВ «Статтрейдкомпанія» рапортом від 07.04.2020 з метою огляду здійснено виїзд на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Набережна Перемоги 25. Під час огляду встановлено, що внаслідок надзвичайних погодних умов, які сталися на початку квітня майно товариства втратило придатний стан.
Наказом директора ТОВ «Статтрейдкомпанія» від 09.04.2020 №8 «Про створення комісії з обстеження та фіксації пошкодження нерухомого майна» створено комісію з обстеження та фіксації пошкодження нерухомого майна.
14.04.2020 комісією складено Висновок щодо непридатності основних засобів (футбольних полів та кафе) до експлуатації. Комісія дійшла висновку, що футбольні поля та кафе втратили свою експлуатаційну придатність, не відповідають вимогам що спортивного покриття і підлягають списанню з балансу підприємства як такі, що не підлягають подальшому використанню, не відповідають визначенню активу та не приносять економічну вигоду.
21.04.2020 ТОВ «Статтрейдкомпанія» прийнято наказ №9 «Про списання з балансу нерухомого майна», відповідно до якого наказано списати об'єкти основних засобів:
- футбольне поле №1, загальною площею 924,0 кв. м;
- футбольне поле №2, загальною площею 924,0 кв. м;
- футбольне поле №3, загальною площею 924,0 кв. м;
- кафе.
05.06.2024 ТОВ «Статтрейдкомпанія» протоколом визнано факт невиконання службових обов'язків посадовими особами , що призвело до порушення норм обліку та реєстрації прав. Ухвалено оформити припинення права власності на нерухоме майно згідно з вимогами законодавства.
19.09.2024 ТОВ «Статтрейдкомпанія» прийнято наказ №6 «Про списання з балансу нерухомого майна», відповідно до якого наказано списати об'єкти основних засобів:
- футбольне поле №1, загальною площею 924,0 кв. м;
- футбольне поле №2, загальною площею 924,0 кв. м;
- футбольне поле №3, загальною площею 924,0 кв. м;
- кафе.
Списання основних засобів підтверджено актами списання основних засобів від 02.10.2024 відповідно до типової форми №ОЗ-3, затвердженою наказом Мінстату України від 29.12.1995 №352.
В актах списання технічний стан та причина списання вказана втрата експлуатаційної придатності.
Суд зазначає, що відповідно до 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.
Згідно з п. 189.9 ст. 189 ПК України, у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. При цьому, віднесення операцій з ліквідації основних засобів має відношення до «постачання» тільки при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість, і не пов'язане із формуванням бази оподаткування податком на прибуток.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Положення аналогічного характеру містяться у п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яким передбачено, що ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника, вважається постачанням товарів, за винятком випадків, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
При цьому, документами, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу залежно від групи такого засобу, можуть бути акти на їх списання відповідної форми, а також висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням.
Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561), об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.
Відповідно до п.п. 41 та п.п. 43 Методичних рекомендацій № 561, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.
Така комісія здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; - складає і підписує акти на списання основних засобів.
Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.
В актах на списання рекомендовано наводити дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.
Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».
Судом враховується, що факт знищення основних засобів сукупністю доказів, а саме:
- висновком комісії щодо непридатності основних засобів (футбольних полів та кафе) до експлуатації від 14.04.2020;
- наказом «Про списання з балансу нерухомого майна» від 19.09.2024 №6;
- актами списання основних засобів від 02.10.2024.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 189.9. статті 189 ПК України визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Суд зауважує, що ні Податковим кодексом України, ні будь - яким іншим нормативним атом з питань податкового чи бухгалтерського обліку не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів, граничної дати такого подання, його форми та змісту.
Тому в платника податків відсутній обов'язок щодо подання підтверджуючих документів Міністерства надзвичайних ситуацій або ж інших державних органів.
З огляду на викладене, суд погоджується з посиланнями позивача, що платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу.
Із встановлених обставин, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "Статтрейдкомпанія" щодо не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ по вищенаведеним операціям, оскільки актами списання основних засобів та висновками відповідних комісій підтверджується неможливість використання позивачем таких основних засобів за призначенням, а тому позивачу безпідставно збільшено зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.
Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України підприємством не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму списаних ТМЦ та залишків виробництва, які були списані бухгалтерським проведенням Дт 68 «Розрахунки по іншим операціям» Кт 23 «Виробництво», Кт 20 «Виробничі запаси» на загальну суму 12 003 232,07 грн.
Списання витрат у бухгалтерському обліку записами Дт 68 “Розрахунки по іншим операціям» (рахунок 6811) Кт 23 “Виробництво»:
- за липень 2021 року в розмірі 4 085 756,68 грн проведено на підставі первинних документів як компенсація витрат за рахунок Довірителя, відповідно та в межах виконання умов Договору доручення від 04.11.2019 № 04-11/10, укладеного між ТОВ "Статтрейдкомпанія" та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»;
- за вересень 2021 року в розмірі 7 840 505,87 проведено на підставі первинних документів як компенсація витрат за рахунок Довірителя, відповідно та в межах виконання умов Договору доручення від 10.06.2019 №10-06/5 , укладеного між ТОВ "Статтрейдкомпанія" та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
2) Списання ТМЦ у бухгалтерському обліку записами Дт 68 “Розрахунки по іншим операціям» (рахунок 6811) Кт 20 “Виробничі запаси» за липень 2021 року в розмірі 76 969,52 грн проведено на підставі первинних документів як компенсація витрат за рахунок Довірителя, відповідно та в межах виконання умов Договору доручення від 04.11.2019 № 04-11/11 (надалі - Договір від 04.11.2019), укладеного між ТОВ "Статтрейдкомпанія" та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», зокрема, передано ТОВ «АТБ- МАРКЕТ» рекламні щити та вивіски.
Суд зауважує, що положеннями підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, встановлено, що продаж (реалізація) товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. І не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Також згідно з статтею 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до статті 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, доходом визначається лише сума винагороди, отриманої за договорами доручення. Кошти, що надходять від довірителя на виконання доручення, не визнаються доходом повіреного, оскільки: вони надходять не в оплату товарів/ послуг, а для здійснення витрат за рахунок і в інтересах Довірителя; Повірений не набуває права власності на отримані кошти та майно; у бухгалтерському обліку такі суми не відображаються як дохід, а лише як зобов'язання.
Окрім цього, згідно з пунктом 6.2 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб як сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
Отже, Товариство не отримувало доходів та не несло витрат в частині організації і проведення будівельних робіт, лише отримувало доходи у сумі винагороди за виконання договору доручення. Унаслідок чого всі бухгалтерські проведення щодо організації та безпосередньо будівельних робіт ніяким чином не могло вплинути на фінансовий результат нашого товариства.
Так, відповідно до умов укладених Договорів, Повірений (ТОВ «Статтрейдкомпанія») здійснює витрати за рахунок Довірителя (ТОВ «АТБ-МАРКЕТ»), тому понесені витрати не визнаються витратами Товариства, а обліковуються як зобов'язання Довірителя перед Повіреним, що відображає передання витрат на покриття Довірителем та відсутність впливу на фінансовий результат Повіреного.
Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно списано ТМЦ та залишків виробництва, які були списані бухгалтерським проведенням Дт 68 «Розрахунки по іншим операціям» Кт 23 «Виробництво», Кт 20 «Виробничі запаси» на загальну суму 12 003 232,07 грн.
З огляду на вказане, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.09.2025 №001988707001, яким відповідач збільшив позивачу на 11094712,00 грн суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосував штрафну санкцію в розмірі 2773678 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З приводу правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.09.2025 №00198880701 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/ нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/ послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/ послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПК України (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ПК України, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПК України); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Суд зазначає, що оскільки відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем статті 187, пункту 189.1. статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, відповідач дійшов помилкового висновку про необхідність зменшення суму від'ємного значення ПДВ, на загальну суму 924698,00 грн, у зв'язку із чим податкове повідомлення рішення від 02.09.2025 №00198880701підлягає скасуванню.
З приводу правомірності відповідачем податкового повідомлення рішення від 02.09.2025 №00198890701 суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Правила реєстрації податкових накладних в ЄРПН встановлені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.
Податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 5 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» (далі - Наказ №1307): «податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком».
Із огляду на норми пунктом 201.10 статті 201 ПК України: «При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до вимог пункту 201.5 статті 201 Кодексу для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПКУ: «Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)».
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.
У разі порушення строків реєстрації та не реєстрації податкових накладних застосовуються штрафні санкції згідно з вимогами Податкового кодексу.
Відповідно до пункту 120.2 прим 1 статті 120 прим 1 ПК України, у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 ПК України, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеного відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 ПК України, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача в частині порушення позивачем вимог статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, висновки податкового органу в частині порушення позивачем пункту 201.1, пункту 201.4 та пункту 201.10 статті 201 ПК України є безпідставними, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.09.2025 №00198890701, яким до позивача застосовано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН протягом граничного терміну за податковим зобов'язанням ПДВ 10200,00 гривень.
З огляду на вказане, податкове повідомлення-рішення від 02.09.2025 №00198890701 також підлягає скасуванню в судовому порядку.
У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність сукупності підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 139, 143, 243-246 КАС України, суд -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Статтрейдкомпанія" (вул. Степана Бандери, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10029. РНОКПП/ЄДРПОУ: 35803099) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02.09.2025 № 00198870701, від 02.09.2025 № 00198880701 та від 02.09.2025 №00198890701.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Статтрейдкомпанія" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30280,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
31.03.26