Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2026 року Справа№640/8056/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А); Державної казначейської служби України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці держмитслужби; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Просив суд визнати протиправною дію Київської митниці та стягнути з Київської митниці 613398,72 грн, яка складається з: 135457,40 грн (відшкодування витрат за зберігання товару на складі митного органу), 61393,52 грн (витрати позивача, пов'язані із отриманням кредиту та його поверненням), 29650,00 грн (витрати на правову допомогу), 3524,60 грн (витрати на судовий збір), 351,60 грн (витрати на послуги експерта), 489,60 грн (витрати на повідомлення митного органу), 500,00 грн (послуги евакуатора), 2929,00 грн (витрати на купівлю нового акумулятора), 298158,00 грн (розмір суми, на яку відбулося здешевлення транспортного засобу), 20077,00 грн (розмір переплати до пенсійного фонду), 868,00 грн (витрати на послуги таксі), 60000 грн (моральна шкода) шляхом списання відповідних коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що тривале невиконання рішення суду відповідачем, призвело до збільшення строку знаходження транспортного засобу позивача на території митного складу, у зв'язку із чим йому було відмовлено видати транспортний засіб без сплати грошових коштів за зберігання транспортного засобу на території митного складу та безпідставному вимаганні сплатити кошти за зберігання транспортного засобу позивача на складі митного органу.
Позивач вказує на те, що у зв'язку із неправомірними діями спочатку Київської міської митниці ДФС, а потім й Київської митниці держмитслужби, Позивач поніс наступні витрати та отримав наступні збитки: 1) для того, щоб сплатити на користь митного органу витрати на відшкодування за зберігання товару на території митного складу, Позивач був вимушений взяти кредит в розмірі 101409,60 грн під 13.99 % річних та сплатити суму за страхування кредиту у розмірі 4644,71 грн. Таким чином позивач зазначає, що у зв'язку із отримання кредиту він поніс додаткові витрати у сумі страхування кредиту, а також понесе витрати пов'язані із поверненням кредиту у розмірі 56748,81 грн, які розраховані за наступною формулою: 13.99 % річних х строк кредитування (48 місяців) з 04.03.2020 року по 04.03.2024 року = 56748,81 грн; 2) Витрати на правову допомогу: 29 650,00 грн. - послуги адвоката за підготовку та подачу позовної заяви про визнання картки відмови в митному оформленні неправомірною та її скасування та із зобов'язанням здійснити митне оформлення транспортного засобу та її супровід у суді першої та другої інстанції, а також за супровід виконавчого провадження, та неодноразові візити до Київської митниці держмитслужби із Позивачем. 3 524,60 грн. - судовий збір сплачений Позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції та апеляційної скарги до суду другої інстанції; 3) послуги експерта з оцінки стану транспортного засобу після того, як Позивач отримав транспортний засіб зі складу митного органу - 351,60 грн; 4) витрати на повідомлення митного органу про проведення експертизи транспортного засобу та запрошення взяти участь - 489,60 грн; 5) послуги виклику евакуатора для того, щоб забрати транспортний засіб із території митного складу оскільки акумулятор транспортного засобу внаслідок тривалого невикористання прийшов у несправність - 500,00 грн; 6) вартість купівлі нового акумулятора - 2929,00 грн; 7) сума, на яку здешевшало авто внаслідок неправомірних дій Відповідача 1, оскільки транспортний засіб протягом тривалого строку не використовувався та втратив у ціні за період не використання. 815000,00 грн - вартість транспортного засобу на момент винесення картки відмови Відповідачем 1. 516 842,00 грн - вартість транспортного засобу згідно оцінки після проведення експертизи. 815 000,00 - 516 842,00 грн = 298 158 грн. Тобто, на думку позивача, внаслідок неправомірних дій митного органу транспортний засіб прийшов у такий стан, який зумовив його здешевлення майже на третину його вартості; 8) позивачем було сплачено обов'язковий платіж до пенсійного фону України при реєстрації транспортного засобу в органах внутрішніх справ у розмірі 5 % від вартості транспортного засобу - 815 000,00 грн х 5 % = 40750 грн. Проте, оскільки як встановлено експертизою вартість транспортного засобу становить 516 842,00 грн., то позивач мав би сплатити до пенсійного фонду суму у розмірі - 516 842,00 грн х 4 % = 20 673,00 грн. Тобто різниця між фактично сплаченою сумою та тією, що мала б бути сплачена становить - 40 750,00 грн - 20 673,00 грн = 20 077, грн; 9) витрати на використання послуг таксі, для поїздок до митного органу - 868,00 грн; 10) у зв'язку із неправомірними діями Відповідача 1 Позивач зазнав не тільки матеріальної шкоди та збитків, а й морально шкоди, яка полягала у глибоких моральних хвилюваннях, викликаних неправомірними діями посадових осіб Відповідача 1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року було відкрито провадження у справі № 640/8056/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці держмитслужби; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/8056/20 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Тарасенку І.М.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року, адміністративну справу № 640/8056/20 було прийнято суддею Тарасенком І.М. до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року замінено первинного відповідача у справі № 640/8056/20 з Київської митниці держмитслужби (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8а, код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника - Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А)).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням позовних вимог до Державної казначейської служби України та конкретизувати вимогу щодо визнання протиправною дію Київської митниці, зазначивши яку саме, надавши також докази направлення такої позовної заяви відповідачам.
26 вересня 2025 року позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій просив: 1) визнати протиправними дії Відповідача 1, які полягали у свідому затягуванні виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/16893/18, що призвело до збільшення строку знаходження транспортного засобу Позивача на території митного складу, у відмові видати транспортний засіб Позивача без сплати Позивачем грошових коштів за зберігання транспортного засобу Позивача на території митного складу та безпідставному вимаганні сплатити кошти за зберігання транспортного засобу Позивача на складі митного органу; 2) стягнути з Відповідача 1 - 613 398,72 грн, яка складається з: 135 457,40 грн. (відшкодування витрат за зберігання товару на складі митного органу), 61 393,52 грн. (витрати Позивача, пов'язані із отримання кредиту та його поверненням), 29 650,00 грн. (витрати на правову допомогу), 3 524,60 грн. (витрати на судовий збір), 351,60 грн. (витрати на послуг експерта), 489,60 грн. (витрати на повідомлення митного органу), 500,00 грн. (послуг евакуатора), 2 929,00 грн. (витрати на купівлю нового акумулятора), 298 158,00 грн. (розмір суми, на яку відбулося здешевлення транспортного засобу), 20 077,00 грн. (розмір переплати до пенсійного фонду), 868,00 грн. (витрати на послуги таксі), 60 000,00 грн. (моральна шкода).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та від 30 вересня 2025 року - скасовано. Справу № 620/8056/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року прийнято адміністративну справу 640/8056/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці держмитслужби; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Справу призначено до спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Київської митниці та Державної казначейської служби України надали суду відзиви на позовну заяву ОСОБА_1 , просили суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , 02.10.2018 року звернувся до Київської міської митниці ДФС із митною декларацією з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу Mercedes-Benz, модель - ML350, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_2 з наданням пільг в оподаткуванні у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну.
Автомобіль був задекларований в митному режимі імпорт з наданням пільг в оподаткуванні у зв'язку з переселенням громадянина на постійне місце проживання в Україну. Одержувачем та декларантом зазначено громадянина ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_3 від 22.08.1996 року, АДРЕСА_2
До митного оформлення транспортного засобу ОСОБА_1 подано наступні документи: митна декларація для громадян б/н від 24.08.2018 року; акт про проведення митного огляду UA209060/2018/38404 від 24.08.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 20.08.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 13.04.2017 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2800 від 20.08.2018 року; паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_6 від 27.07.2018 року; довідка Посольства України в Чеській Республіці від 16.08.2018 року № 61313/19-531/1-1666; витяг з торгового реєстру міського суду у м. Прага від 26.02.2003 року № 98786; паспорт громадянина України від 22.08.1996 року № НОМЕР_3 .
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською міською митницею ДФС сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 0210/2018/00289 від 02.10.2018 року. Підставою відмови у митному оформленні зазначено, що відповідно до письмового рішення члена комісії (згідно наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 «Про затвердження правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України») встановлено, що надані документи громадянином ОСОБА_2 не відповідають вимогам п. 3 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України у частині «за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, було визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 0210/2018/00289 від 02 жовтня 2018 року. Зобов'язано Київську міську митницю ДФС здійснити митне оформлення транспортного засобу ОСОБА_1 , задекларованого 24 серпня 2018 року, зі звільненням від оподаткування на підставі пункту 3 частини десятої статті 374 Митного кодексу України.
03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до посадових осіб Київської міської митниці ДФС для того, щоб здійснити митне оформлення транспортного засобу ОСОБА_1 , задекларованого 24.08.2018 року, зі звільненням від оподаткування на підставі п. 3 ч. 10 ст. 374 Митного кодексу України.
12 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 адвокат Діденко Ігор Геннадійович звернувся до державного інспектора Ляльченко Ірини Вікторівни для з'ясування фактичного стану виконання рішення суду.
У відповідь Ляльченко Ірина Вікторівна надала номер телефону юридичного департаменту та сказала, що необхідне спілкуватись із ними, оскільки від них не надходило жодних вказівок про виконання рішення суду.
Подзвонивши за наданим номером 044-453-00-60 адвокату Діденко Ігорю Геннадійовичу було повідомлено, що оскільки Київську міську митницю було реорганізовано у зв'язку із реформою у митну службу, рішення суду не може бути виконане саме Київською міською митницею ДФС України.
30 січня 2020 року до митниці звернувся адвокат Діденко І., який представляв інтереси ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду. 06.02.2020 року йому митницею направлено відповідь № 7.8.1/28.1/11/2318 із роз'ясненням порядку митного формлення.
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 , як декларант, звернувся з заявою на внесення змін до граф 44 та 47 митної декларації №UA100210/2018/431454.
В цей же день 17.02.2020 року за заявою ОСОБА_1 та відповідно до рішення суду від 21.11.2019 року по справі № 826/16893/18 до граф 44 та 47 митної декларації № UA100210/2018/431454 внесені відповідні зміни та здійснено митне оформлення автомобіля зі звільненням від сплати митних платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, Автомобіль «MERCEDES-BENZ», модель ML350, №WDC1660241А090428 позивачем до зони митного контролю митниці було доставлено 03.09.2018 року.
Митна декларація № UA100210/2018/431454 була ним подана 02.10.2018 року. 02.10.2018 року митницею винесено картку відмови у митному оформленні № UA100210/2018/000289.
Оскільки автомобіль автоматично набув статусу такого, що зберігається на складі митниці та передано на склад митниці 03.10.2018 року, строк обрахунку витрат почався відповідно з 13.10.2018 року.
Після митного оформлення 17.02.2020 року автомобіля, позивач 18.02.2020 року подав заяву щодо його видачі. Автомобіль був йому виданий 28.02.2020 року.
Кількість днів зберігання на складі, які підлягають оплаті становила 503 дні.
Таким чином розмір відшкодування за зберігання транспортного засобу на складі митниці становила: 10 Євро х 503 дні х 26,9299 (курс євро) = 135457,40 грн.
28.02.2020 року позивачем були сплачені відповідні кошти.
Отже, позивач вважає, що довга тривалість митного оформлення сталась виключно з вини митного органу, оскільки спочатку була неправомірна відмова в митному оформленні, а після того, як судове рішення набрало законної сили, Київська митниця держмитслужби ще протягом більше ніж 2 місяці відмовлялась виконати рішення суду, а тому такі дії Київської митниці держмитслужби є неправомірними, а грошові кошти сплачені Позивачем підлягають поверненню.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує законодавчі акти в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України № 4495-VI від 13.03.2012 року (далі - МК України).
Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 4 МК України митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 МК України товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.
Єдиним документом, необхідним для розміщення товарів на тимчасове зберігання під митним контролем, є уніфікований документ за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, що містить опис цих товарів на підставі товаросупровідних документів (ч. 1 ст. 202 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 204 МК України загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.
Частиною 1 статті 239 МК України передбачено, що під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Обов'язковій передачі митному органу для зберігання підлягають товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився (п. 4 ч. 1 ст. 238 МК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 239 МК України витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг. Готівкові кошти на відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів можуть прийматися цими органами із заповненням уніфікованої митної квитанції, яка видається власникам зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особам.
Згідно з ст. 242 МК України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів затверджено наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012 року № 731 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 року за № 1140/21452 (далі - Порядок № 731).
Відповідно до п.1, 2 розділу ІІ «Відшкодування витрат» Порядку № 731 відшкодування витрат митного органу оформлюється уніфікованою митною квитанцією МД-1, яка заповнюється в порядку, встановленому законодавством.
Витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.
Згідно з п.6 розділу ІІ «Відшкодування витрат» Порядку № 731 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці ДФС для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митницею ДФС і до дня їх видачі зі складу митниці ДФС власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених цим Порядком).
Пунктом 10 розділу ІІ «Відшкодування витрат» Порядку обумовлено, що видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Автомобіль «MERCEDES-BENZ», модель ML350, № WDC1660241А090428 позивачем до зони митного контролю митниці було доставлено 03.09.2018 року.
Митна декларація № UA100210/2018/431454 була ним подана 02.10.2018 року. 02.10.2018 року митницею винесено картку відмови у митному оформленні № UA100210/2018/000289.
Згідно частини 3 статті 263 Митного кодексу України товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у орган доходів і зборів призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі органу доходів і зборів, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів.
Оскільки автомобіль прибув у зону митного контролю 03.09.2018 року, та оскільки після винесення картки відмови декларант не здійснив поміщення автомобіля у будь-який митний режим (зокрема - митний склад) або не розмістив його на складі тимчасового зберігання, на виконання вимог частини 3 статті 263 Митного кодексу України 03.10.2018 року автомобіль автоматично набув статусу такого, що зберігається на складі митниці.
Передача автомобіля на склад митниці здійснювалась у зв'язку з закінченням терміну перебування в зоні митного контролю згідно ч. 3 ст. 263 Митного кодексу України та у відповідності до вимог п. 4.2.11. розділу IV та п. 5.1.3. розділу V Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 627 (далі - Порядок № 627) за актом прийому передачі від 03.10.2018 року № 66/19.
Оскільки автомобіль автоматично набув статусу такого, що зберігається на складі митниці та передано на склад митниці 03.10.2018 року, строк обрахунку витрат почався відповідно з 13.10.2018 року.
Після митного оформлення 17.02.2020 року автомобіля, позивач 18.02.2020 року подав заяву щодо його видачі. Автомобіль був йому виданий 28.02.2020 року.
Отже, відповідачем було правомірно вчинено дії по нарахуванню позивачу оплати за зберігання транспортного засобу.
Суд також зазначає, що 23.01.2019 року ОСОБА_1 митницею направлявся лист 662/10/26-70-64-02, яким митниця повідомила ОСОБА_1 про необхідність поміщення транспортного засобу до відповідного митного режиму «імпорт» або «реекспорт», з метою уникнення в подальшому понесення ним витрат за зберігання автомобіля на складі митниці.
Також 05.03.2019 року ОСОБА_1 митницею направлявся лист 2233/10/26-70-03-03 з повідомленням про нарахування плати за зберігання та ставки такої плати за кожен день зберігання.
Крім того, позивач міг розмістити автомобіль в режим «митний склад», або на складі тимчасового зберігання.
Так, згідно статті 121 Митного кодексу України Митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За відсутності коштів на сплату митних платежів за митне оформлення, позивач міг помістити автомобіль на зберігання в режим митний склад, який не передбачає сплату митних платежів. Однак і цього ним зроблено не було.
Також позивач міг здійснити вивезення автомобіля за межі митної території автомобіля, або розміщення його на складі тимчасового зберігання.
Натомість позивач з метою уникнення сплати витрат за зберігання автомобіля на складі митниці не вчинив жодної з передбачених законодавством дій.
Отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 135457,40 грн (відшкодування витрат за зберігання товару на складі митного органу) такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про компенсацію відповідачем інших витрат, пов'язаних із зберіганням товару на складі митного органу, суд зазначає, що це є похідними вимогами до основної.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд зазначає про те, що позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому збитків діями відповідача, що виявилися у нарахуванні зобов'язань з відшкодування витрат за зберігання товару на складі митниці, а отже й немає підстав для задоволення похідних позовних вимог.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці; Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, є таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А); Державної казначейської служби України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко