Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 березня 2026 року Справа№200/954/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) у якій просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу основних видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розмірі 36 981,68 грн., відповідно до постанови КМУ №704 від 30.08.2017 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу основних видів грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 59 851,78 грн., відповідно до постанови КМУ №704 від 30.08.2017 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу основних видів грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у розмірі 105 203,84 грн., відповідно до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу основних видів грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 у розмірі 88 121,94 грн., відповідно до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача щодо ігнорування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2025;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.03.2025 у сумі 295 311,28 грн із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078;
визнати протиправною дії відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях у загальному розмірі 2 252 290,40 грн з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає таке.
Позивач у період з 09.01.2018 по 25.04.2025 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.04.2025 виключений зі списків особового складу відповідача.
З наданої ВЧ НОМЕР_1 відповіді, на адвокатський запит представника позивача, стало відомо, що відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 грошове забезпечення не у повному обсязі, а саме невірно визначено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до виплати грошового забезпечення у значно меншому розмірі. Крім того не нараховано й не виплачено індексацію грошового забезпечення та додаткову винагороду передбачену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Така бездіяльність відповідача, на думку позивача, суперечить чинному законодавству, а тому він звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 16.02.2026 позовна заява залишалась без руху, у встановлений судом строк недоліки усунуто.
Ухвалою від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №200/954/26. Питання про поновлення строку звернення до суду залишено відкритим та ухвалено вирішити під час розгляду справи по суті. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача докази у справі, згідно наведеного в ухвалі суду переліку.
ВЧ НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, де викладено заперечення щодо доводів позовної заяви та прохання у позові відмовити, з огляду на таке.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2018 № 8 позивача зараховано до списків особового складу відповідача. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2025 № 115 позивача виключено зі списків особового складу відповідача.
Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення, у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму у відповідному календарному році, серед іншого зазначено, що Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 704 (у редакції постанови № 103), пунктом 4 якої встановлено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Поряд із цим, відповідач наголошує, що скасування у судовому порядку п. 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови № 704, автоматично не відновлює дію попередньої редакції п. 4 Постанови № 704, а тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, із урахуванням змін прожиткового мінімуму для працездатних у відповідному календарному році, немає.
Щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.03.2025, то відповідач зазначає, що з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. У подальшому з листопада по грудень 2022 року індексація позивачу виплачувалася у розмірах вказаних у довідках про доходи. На 2023 рік індексацію зупинено відповідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік». У 2024 році індексація позивачу виплачувалася з серпня по грудень 2024 року. У 2025 році за період лютий - березень індекс споживчих цін не перевищував порогу 103%, тому індексація позивачу не виплачувалася.
Також відповідач вважає, що визначення базового місяця належить до дискреційних повноважень відповідача.
Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у сумі 2 252 290,40 грн.
Відповідач зазначає, що за спірний період позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода у розмір до 30 000,00 грн пропорційно дням участі.
Натомість підтверджуючі документи щодо виплати додаткової винагороди у розмір до 100 000,00 грн відсутні.
Позивач, перебуваючи у районах виконання завдань, не залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тощо.
Водночас, надана позивачем довідка не є єдиним прямим та достаменним доказом наявності у військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн.
Також відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки позивача виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 наказом від 25.04.2025 № 115 та того ж дня позивач отримав довідку № 623/01-76/414, якою обґрунтовує власні вимоги та грошовий атестат, на якому міститься його підпис, отже саме з 25.04.2025 вважається обізнаним зі складовими, виплаченого йому грошового забезпечення.
Позивачем надано відповідь на відзив, де викладено доводи у спростування тверджень відповідача та прохання позов задовольнити.
Так, позивач звертає увагу суду, що відповідачем не надано докази ознайомлення позивача із документами про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення, інформацію про розмір прожиткового мінімуму, застосований при обчисленні грошового забезпечення позивача, розрахунок належної позивачу індексації-різниці, оскільки виплата поточної індексації не є предметом спору у цій справі.
Щодо доводів про залишення позову без розгляду, то позивач наголошує, що не був звільнений, натомість його переведено для продовження служби до іншої військової частини, а тому строки звернення у даному випадку не застосовуються з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі 1-7/2024.
Також позивач наголошує, що виданий грошовий атестат не відображає суму складових грошового забезпечення, виплачених йому за увесь спірний період.
У зв'язку із вичерпанням часу на надання заяв по суті справи та достатністю письмових доказів у матеріалах справи, суд здійснив розгляд такої по суті.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 громадянин України паспорт ID-картка № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій про що йому 28.08.2015 видано посвідчення серія НОМЕР_4 .
Відповідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2018 № 8 старшого прапорщика ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 09.01.2018.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.04.2025 № 115 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з 25.04.2025 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Вважати таким, що вибув до нового місця служби.
ВЧ НОМЕР_1 листом від 14.01.2026 № 623/2/85, у відповідь на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 (від 17.12.2025 № 19/12-25) надано запитувані документи щодо розрахунку грошового забезпечення позивача.
Наявна у матеріалах справи довідка, датована 25.04.2025 за № 623/01-76/414, видана ВЧ НОМЕР_1 молодшому лейтенанту ОСОБА_1 про те, що він брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах. антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів, із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України. Зокрема у період з 18.10.2021 по 05.03.2022, з 05.03.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 25.07.2023, 09.08.2023 по 13.12.2023, з 15.12.2023 по 25.12.2023, з 09.01.2024 по 04.07.2024, з 20.07.2024 по 23.12.2024, з 08.01.2025 по 09.02.2025, з 11.02.2025 по 25.04.2025.
Наявні у матеріалах справи витяги з наказів командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату та доплату грошової додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану» свідчать про таке:
витяг з наказу від 01.02.2023 № 18 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн з 01 по 31 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, серед інших ОСОБА_1 з 01 по 31 січня 2023 року.
витяг з наказу від 14.02.2023 № 24 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн з 01 по 31 січня 2023 року з урахуванням виплат здійснених на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.02.2023 № 18, серед інших ОСОБА_1 з 25 по 31 січня 2023 року.
Підстава: довідка від 14.02.2023, витяг з бойового розпорядження Об'єднаного командного пункту об'єднаних сил від. 24.02.2022 № 761/дск, бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.12.2023 № БР-3038дск, бойовий наказ. командира ВЧ НОМЕР_1 від. 24.02.2022 № 1т, витяг з наказу Командувача об'єднаних сил від. 09.03.2022 № 45/дск, витяг з наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11.06.2022 № 2/дск, розпорядження з логістичного забезпечення ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 24.01.20223 № Р-195/ОТУЛ/дск;
витяг з наказу від 09.03.2023 № 44 наказано виплатити додаткову винагороду за лютий 2023 року у розмірі до 30 000,00 грн за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.01.2023 № БР-418дск у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно додатку 1 до цього наказу серед інших ОСОБА_1 з 01 по 28 лютого 2023 року.
витяг з наказу від 03.04.2023 № 63 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн з 01 по 31 січня 2023 рокув розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, відповідно додатку 1 до цього наказу серед інших ОСОБА_1 з 01 по 31 березня 2023 року;
витяг з наказу від 04.05.2023 № 80 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.04.2023 № БР-1364дск у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно додатку 1 до цього наказу серед інших ОСОБА_1 з 01 по 30 квітня 2023 року.
витяг з наказу від 05.06.2023 № 113 наказано виплатити додаткову винагороду за травень 2023 року у розмірі до 30 000,00 грн за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.04.2023 № БР-1670дск у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно додатку 1 до цього наказу серед інших ОСОБА_1 з 01 по 31 травня 2023 року.
витяг з наказу від 05.07.2023 № 151 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.06.2023 № БР-2122дск у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно додатку 1 до цього наказу серед інших ОСОБА_1 з 01 по 30 червня 2023 року.
витяг з наказу від 05.08.2023 № 176 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.07.2023 № БР-2601дск у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно додатку 1 до цього наказу серед інших ОСОБА_1 з 01 по 24 липня 2023 року.
витяг з наказу від 24.05.2024 № 148 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн за квітень 2024 року ОСОБА_1 - за 29.04.2024. Підстава бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 зв'язку та кібербезпеки ЗСУ № 308/20/39дск від 23.02.2024, бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 313/1908/679т від 27.03.2024, бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 313/1908/902т від 01.04.2024, бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 № БР-301дск від 28.04.2024, журнал бойових дій № 01-15дск/1, рапорт заступника командира ВЧ НОМЕР_1 (вх. № 61/01-88 від 23.05.2024);
витяг з наказу від 05.09.2024 № 253 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн за період виконання бойових спеціальних завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) ОСОБА_1 за серпень 2024 року: 08, 13 та з 21 по 22 серпня 2024 року. Підстава бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 № 308/20/39дск від 23.02.2024, бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 313/1908/1906т від 21.04.2024, розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 2/р/дск від 18.07.2024, бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 № БР-648дск від 08.08.2024, бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 № 308/21/33т від 02.03.2024, бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 № БР-664дск від 13.08.2024, бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 № 308/21/63т від 02.03.2024, бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 № БР-695дск від 21.08.2024, журнал бойових дій № 01-15дск/2, рапорт тимчасово виконуючого обов'язки заступника командира ВЧ НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення (вх. № 119/01-88 від 05.09.2024);
витяг з наказу від 05.09.2023 № 206, яким наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.08.2023 № БР-3152дск у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно додатку 1 до цього наказу серед інших ОСОБА_1 з 09.08 по 31 серпня 2023 року;
витяг з наказу від 04.10.2023 № 232 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі до 30 000,00 грн за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовим розпорядженням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.09.2023 № БР-3709дск у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно додатку 1 до цього наказу серед інших ОСОБА_1 з 01 по 30 вересня 2023 року.
витяг з наказу від 10.02.2025 № 41, яким наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за період виконання бойових спеціальних завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн ОСОБА_1 з 20 по 21, з 26 по 27, та з 30 по 31 січня 2025 року. Підстава бойове розпорядження оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 313/1908/902т від 01.04.2024 та № 313/1908/1906т від 21.04.2024, бойові розпорядження ВЧ НОМЕР_1 : № БР-36 дск від 19.01.2025, № БР-45 дск від 25.01.2025, № БР-52 дск від 29.02.2025, журнал бойових дій № 01-15дск/1, рапорт заступника командира ВЧ НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення (вх. № 13/01-88 від 10.02.2025);
витяг з наказу від 06.03.2025 № 65 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за період виконання бойових спеціальних завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн ОСОБА_1 з 04 по 05, з 12 по 13, з 19 по 20 та з 27 по 28 лютого 2025 року. Підстава бойове розпорядження оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 313/1908/902т від 01.04.2024, бойові розпорядження ВЧ НОМЕР_1 : № БР-60 дск від 03.03.2025, № БР-74 дск від 11.02.2025, № БР-86 дск від 18.02.2025, № БР-98 дск від 26.02.2025, журнал бойових дій № 01-15дск/1, рапорт заступника командира ВЧ НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення (вх. № 41/01-88 від 06.03.2025);
витяг з наказу від 07.04.2025 № 97 наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за період виконання бойових спеціальних завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн ОСОБА_1 з 06 по 07, з 15 по 16, з 21 по 22 та з 28 по 29 березня 2025 року. Підстава бойове розпорядження оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 313/1908/902т від 01.04.2024, бойові розпорядження ВЧ НОМЕР_1 № № БР-114 дск від 04.03.2025, № БР-127 дск від 14.03.2025, № БР-137 дск від 20.03.2025, № БР-145 дск від 27.03.2025, журнал бойових дій № 01-15дск/1, рапорт заступника командира ВЧ НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення (вх. № 59/01-88 від 07.04.2025).
За встановлених обставин, правова позиція суду така.
Щодо строку звернення.
Відповідач, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду покликається на те, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2025 № 115 позивача виключено зі списків особового складу відповідача 25.04.2025. Того ж дня позивач отримав довідку № 623/01-76/414, якою він обґрунтовує підстави для отримання додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України № 168.
Крім того, у день виключення зі списків особового складу (25.04.2025) позивач отримав грошовий атестат, що засвідчено його власним підписом.
Натомість направлення адвокатського запиту щодо розміру та складових грошового забезпечення не змінює дати з якої позивач обґрунтовано мав знати про порушення його права на належне грошове забезпечення.
Отже, звернувшись із цим позовом до суду 11.02.2026, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, установлений ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України
Позивач у частині визначення строків звернення до суду зазначає, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2025 № 115 він дійсно був виключений зі списків особового складу відповідача, однак не був звільнений з військової служби, натомість переведений до іншої військової частини. Вказане свідчить, що до позивача у частині визначення строків звернення до суду належить застосовувати ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі № 1-7/2024. (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат).
Суд, оцінивши доводи сторін зазначає таке.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В аспекті спірних правовідносин суд звертає увагу, що позивача не звільнено з військової служби, а переведено до іншої військової частини, тому немає підстав застосовувати ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
У спірних правовідносинах є застосовною ч. 1 ст. 233 КЗпП України, якою станом на момент подання цього позову строк звернення до суду не обмежувався.
З цих підстав суд у клопотанні відповідача про залишення позову без розгляду відмовляє.
Щодо суті спірних правовідносин у частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік за період з 01.01.2020 по 19.05.2023.
Статтею 17 Конституції України закріплено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Згідно статті 6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Отже зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.
Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено: у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено: у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено: у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено: у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 2684 грн.
Отже, позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково із застереження про перерахунок грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік з 29.01.2020 - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та того, що розрахунок грошового забезпечення позивача належить до дискреційних повноважень відповідача у які суд втручатися не може.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2025 у сумі 295 311,28 грн із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Право військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення визначено ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Стаття 2.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення);
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Стаття 3.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Стаття 4.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Стаття 6.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.12.2015) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Оклад за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01 березня 2018 року, після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за спірний період.
Суд також ураховує, що Верховний Суд наразі сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, викладений, серед іншого, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21, від 05.02.2024 справа №360/383/23 та від 11.09.2025 у справі № 460/32253/22.
Відповідна практика Верховного Суду є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, релевантні до обставин цієї справи, а саме у постанові від 05.02.2024 справа № 360/383/23, суд касаційної інстанції виснував про таке.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Застосовуючи вказаний підхід, Верховного Суду та ураховуючи, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 12.04.2023 року у справі № 420/6982/21.
При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.
На підставі наведених настанов Верховного Суду для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, у цій справі потрібно установити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Висновки суду.
Суд нагадує, що позивача наказом ВЧ НОМЕР_1 від 09.01.2018 № 8 з 09.01.2018 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, крім продовольчого на посаду старшини роти забезпечення з посадовим окладом 760,00 грн, шпк «прапорщик».
Відповідно довідки, що надана ВЧ НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2026 про витребування доказів судом установлено таке:
наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2018 №8 ОСОБА_1 призначено старшиною роти забезпечення ВЧ НОМЕР_5 з посадовим окладом 760,00 грн, шпк «прапорщик»;
з 01.05.2018 по 28.06.2018, з 13.07.2018 по 02.08.2018 та з 08.09.2018 по 17.09.2018 ОСОБА_1 був допущений до тимчасового виконання обов'язків за посадою головного старшини ВЧ НОМЕР_1 ;
наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №43-РС від 17.09.2018 ОСОБА_1 призначено головним старшиною ВЧ НОМЕР_1 ;
наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №3-РС від 16.02.2021 ОСОБА_1 призначено головним сержантом військової частини НОМЕР_1 ;
з 10.05.2023 по 16.08.2023 та з 01.09.2023 по 26.11.2023 ОСОБА_1 був допущений до тимчасового виконання обов'язків за посадою офіцера-психолога ВЧ НОМЕР_1 ;
наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №49 від 08.05.2024 ОСОБА_1 призначено офіцером-психологом військової частини НОМЕР_1 .
з 07.09.2024 по 04.12.2024 ОСОБА_1 був допущений до тимчасового виконання обов'язків за посадою заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення.
Грошове забезпечення, яке позивач отримував у лютому 2018 року:
оклад за військове звання - 65,00 грн;
посадовий оклад - 760,00 грн;
надбавка за вислугу років - 206,25 грн;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 515,63 грн;
премія - 3 708,80 грн;
щомісячна додаткова грошова винагорода - 3 153,41 грн;
всього нараховано - 8 409,09 грн.
Грошове забезпечення, яке позивач отримував у березні 2018 року:
оклад за військове звання - 1020,00 грн;
посадовий оклад - 3260,00 грн;
надбавка за вислугу років - 1498,00 грн;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 577,80 грн;
премія - 3 008,98 грн;
всього нараховано - 9 364,78 грн
Розмір підвищення доходу: 9 364,78 - 8 409,09 = 955,69 грн;
Сума можливої індексації у березні 2018 році: 1762 * 253,30 : 100 % = 4 463,15 грн;
Розрахунок індексації-різниці: 4 463,15 - 955,69 = 3507,46 грн.
Здійснюючи вказаний розрахунок, суд брав до уваги лише постійні складові грошового забезпечення, виплаченого у лютому - березні 2018 року, у тому числі щомісячну додаткову грошову винагороду.
Отже, позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 у розмірі 3507,46 грн щомісячно.
Поряд із цим з 01.05.2018 позивач був допущений до тимчасового виконання обов'язків за посадою головного старшини ВЧ НОМЕР_1 та його посадовий оклад склав 4 500,00 грн.
Отже, за той період, коли позивач перебував на посаді тимчасового виконуючого обов'язки за посадою головного старшини ВЧ НОМЕР_1 (з 01.05.2018 по 28.06.2018, з 13.07.2018 по 02.08.2018 та з 08.09.2018 по 17.09.2018) він не має права на індексацію-різницю, оскільки підвищення його грошового забезпечення відбулось не у зв'язку із підвищенням тарифної ставки, а у зв'язку із зайняттям іншої посади.
Натомість має право за період:
29, 30 червня 2018 року у розмірі 233,83 грн (3507,46 : 30 * 2);
1-12 липня 2018 року у розмірі 1 357,72 грн (3507,46 : 31 * 12);
3-31 серпня 2018 року у розмірі 3 281,17 грн (3507,46 : 31 * 29);
1 - 7 вересня 2018 року у розмірі 818,40 грн (3507,46 : 30 * 7).
З жовтня 2018 року позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №3-РС від 16.02.2021 призначено головним сержантом військової частини НОМЕР_1 та його посадовий оклад склав 4 500,00 грн, тобто його посадовий оклад установлено відповідно Постанови № 704, а не Постанови № 1294, що виключає можливість розрахунку індексації-різниці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23.
Щодо вимог про нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у загальному розмірі 2 252 290,40 грн з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України постановлено (у первинній редакції):
Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, … виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пункт 1 вказаної постанови у редакції від 19.07.2022 викладено таким чином: «1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, .., які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З урахуванням подальших змін п. 1-1 Постанови № 168, станом на момент звільнення позивача викладено таким чином: «1-1. Установити, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, …, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пункт 1-2. Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260, у редакції наказу Міністерства оборони № 339 від 21.05.2024 - застосовується з 01 квітня 2024 року, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу відповідача - червень 2025 року)
XXXVII. Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану
2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
3. Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
4. Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
5. Одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.
У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.
6. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
7. Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах, відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
8. Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.
9. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
10. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Висновки суду.
Позивач у цій частині спору вважає, що має право на отримання додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України № 168 у розмірі до 100 000,00 грн за період з січня 2023 року по грудень 2024 року (згідно наданого до позовної заяви розрахунку), оскільки у період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 брав безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів, необхідних для оборони України, що підтверджується довідкою від 25.04.2025 № 623/01-76/414.
Відповідач, натомість, стверджує, що стосовно позивача не видавалися бойові накази (бойові розпорядження) за спірний період, у журналах бойових дій відсутня інформація щодо його безпосередньої часті у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів.
Довідка про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях із зазначенням відповідних строків за формою, наведеною в додатку 2 до окремого доручення Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29 та від 06.03.2023 № 5718/з до ВЧ НОМЕР_1 не надходила.
Суд розглянувши доводи сторін зазначає таке.
Первинними вимогами для отримання військовослужбовцем додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, які визначені Постановою № 168 та Порядком № 260 є:
безпосередня участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
перебування безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Отже, якщо військовослужбовець відповідає цим вимогам, то відповідно він має право на отримання збільшеної додаткової винагороди.
Зміст довідки від 25.04.2025 за № 623/01-76/414, яка видана ВЧ НОМЕР_1 молодшому лейтенанту ОСОБА_1 про те, що він брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів, із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України. Зокрема у період з 18.10.2021 по 05.03.2022, з 05.03.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 25.07.2023, 09.08.2023 по 13.12.2023, з 15.12.2023 по 25.12.2023, з 09.01.2024 по 04.07.2024, з 20.07.2024 по 23.12.2024, з 08.01.2025 по 09.02.2025, з 11.02.2025 по 25.04.2025.
Тобто у довідці чітко визначено, що позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Водночас вказана довідка жодним чином не свідчить про безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, як і перебування безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Довідка не містить відомостей про конкретне місце перебування позивача та не містить посилань на бойові накази щодо позивача.
З цих підстав суд відхиляє покликання ОСОБА_1 на вказану довідку, як підставу для виплати додаткової винагороди за Постановою № 168 у розмірі до 100 000,00 грн.
Суд з аналогічних підстав не застосовує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23.
Також суд зазначає, що обов'язок доказування, який за змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено на суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, не виключає обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З викладених мотивів суд у цій частині позовних вимог відмовляє.
З урахуванням викладеного, позов належить задовольнити частково з підстав та у спосіб, що визначені у цьому рішенні.
Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати. (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»)
Керуючись вимогами ст.ст.2, 6-11,12, 77, 90, 241 246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 07.09.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення позивачу із урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 у розмірі 3507,46 грн щомісячно; 29, 30 червня 2018 року у розмірі 233,83 грн; 1 - 12 липня 2018 року у розмірі 1 357,72 грн; 3 - 31 серпня 2018 року у розмірі 3 281,17 грн; 1 - 7 вересня 2018 року у розмірі 818,40 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 31.03.2026.
Суддя І.В. Буряк