01 квітня 2026 рокуСправа №185/7703/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Суть спору: 08 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якому позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання повної публічної інформації за запитом;
-зобов'язати відповідача надати позивачу повну інформацію, що запитувалась згідно інформаційного запиту.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 матеріали адміністративної справи передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ним було подано запит про надання публічної інформації щодо свого сина, який зник безвісти під час виконання бойового завдання. Позивач зазначає, що станом на день звернення з позовом до суду ним не отримано повної відповіді на свій запит. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
15 вересня 2025 року від відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями на позовну заяву. Зокрема, відповідач вказав, що ним було отримано від позивача запит на інформацію від 26.05.2025. Військовою частиною надано відповідь на запит та повідомлено відомості щодо наказу військової частини НОМЕР_1 та бойових розпоряджень начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України, а також 4 полку НГУ, на підставі яких контролера 3 відділення 1 взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони об'єктів ПМЗ) штаб-сержанта ОСОБА_2 було направлено до НОМЕР_2 РГр в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( НОМЕР_3 бригада оперативного призначення) для виконання бойових (спеціальних) завдань та заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Також позивача було проінформовано, що станом на 17.06.2025 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України триває службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_2 . При отриманні будь-якої нової інформації щодо штаб-сержанта ОСОБА_2 , позивача одразу буде повідомлено. Відповідач наводить положення наказу Міністерства внутрішніх справ України від 2.07.2023 №573 щодо переліку відомостей, що становлять службову інформацію. Наголошує, що надання військовою частиною інформації стосовно інших питань, викладених у запиті, виходить за межі повноважень відповідача, оскільки така інформація є інформацією з обмеженим доступом (службовою інформацією). Відповідач зазначає, що ним було надано повну відповідь на запит позивача, з цих підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
24 вересня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ним не запитувалася службова інформація. Натомість, запитувана інформація надає змогу позивачу скористатися правом, передбаченим статтею 6 Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісти за особливих обставин». На цих підставах просить суд задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
19 травня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на ім'я ОСОБА_1 надіслано сповіщення № 2/24/1/1/1-236-2025, яким повідомлено про те, що її син штаб-сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , контролер 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (з охорони об'єктів ПМЗ) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зник безвісті 16.05.2025 під час виконання бойового завдання на території Донецької області, в районі н.п. Єлизаветівка Покровського району.
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із запитом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просила повідомити таке:
-які посадові особи (посада, звання, П.І.Б. та їхні контактні дані) видали наказ (номер, дата) про відрядження ОСОБА_2 в зону бойових дій;
-вказати термін відрядження та посадових осіб які були безпосередніми керівниками ОСОБА_2 в зоні бойових дій (посада, звання, П.І.Б. та їхні контактні дані); скільки днів ОСОБА_2 знаходився на бойових позиціях (з якої дати та по яку), хто підписував добові бойові накази про його знаходження на бойових позиціях (посада, звання, П.І.Б та їхні контактні дані), які слугували в подальшому для нарахування грошових коштів;
-надати всю наявну інформацію про хід та результати проведення розшуку ОСОБА_2 .
Листом № 2/24/10/2-408-2025 від 17.06.2025 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила позивача про те, що відповідно до бойового розпорядження начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 11.02.2025 №150/1-234, бойового розпорядження 4 полку НГУ від 13.02.2025 №15т, а також згідно з наказом №47 від 14.02.2025 по стройовій частині військової частини НОМЕР_1 контролеру 3 відділення 1 взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони об'єктів ПМЗ) штаб-сержанту ОСОБА_2 прибути до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( НОМЕР_3 бригада оперативного признаення) для виконання бойових (спеціальних) завдань та заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У військовій частинів НОМЕР_1 Національної гвардії України триває службове розслідування по факту зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_2 . При отриманні будь-якої інформації щодо ОСОБА_2 позивача одразу буде повідомлено.
Позивач заперечує отримання повної інформації на свій запит, у зв'язку з чим звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує таке.
Згідно зі ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані законами України від 2 жовтня 1992 року №2657-XІІ "Про інформацію" (далі Закон №2657-XІІ), Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі Закон №2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 1 ст.3 Закону №2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (пункт 1 частини першої статті 3, пункт 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VІ).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч.1 ст.12 Закону є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
За змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Одним із способів доступу до інформації відповідно до п.2 ч.2 ст.5 Закону №2939-VI є надання її за відповідними запитами.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
П.6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Ч.1 ст.3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Закон № 2939-VI передбачає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом. Водночас, вказаним Законом визначено випадки обмеження доступу до інформації.
Так, статтею 6 Закону №2939-VІ передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Статтями 7, 8, 9 Закону №2939-VІ визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Пунктом 3 ч.4 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.
З аналізу наведених норм вбачається, що у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав відмови у доступі до інформації.
Також, ч. 2 ст. 10 Закону №2939-VI визначає, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується (ч. 3 ст. 10 Закону №2939-VI).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до близьких родичів та членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, належать чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Згідно з ч.ч. 1-2 статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).
Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.
Повертаючись до обставин справи.
Позивачка заперечує отримання нею повної відповіді на свій запит, посилаючись на те, що вона, як близький родич безвісти зникло члена сім'ї, має право на отримання нею інформації в порядку статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
З цього приводу суд зазначає таке.
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася разом із запитом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просила повідомити такі відомості:
-які посадові особи (посада, звання, П.І.Б. та їхні контактні дані) видали наказ (номер, дата) про відрядження ОСОБА_2 в зону бойових дій;
-вказати термін відрядження та посадових осіб які були безпосередніми керівниками ОСОБА_2 в зоні бойових дій (посада, звання, П.І.Б. та їхні контактні дані); Скільки днів ОСОБА_2 знаходився на бойових позиціях (з якої дати та по яку), хто підписував добові бойові накази про його знаходження на бойових позиціях (посада, звання, П.І.Б та їхні контактні дані), які слугували в подальшому для нарахування грошових коштів;
-надати всю наявну інформацію про хід та результати проведення розшуку ОСОБА_2 .
Листом № 2/24/10/2-408-2025 від 17.06.2025 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила відомості щодо наказу військової частини НОМЕР_1 та бойових розпоряджень начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України, а також 4 полку НГУ, на підставі яких контролера 3 відділення 1 взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони об'єктів ПМЗ) штаб-сержанта ОСОБА_2 було направлено до НОМЕР_2 РГр в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( НОМЕР_3 бригада оперативного призначення) для виконання бойових (спеціальних) завдань та заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Також позивача було проінформовано, що станом на 17.06.2025 у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України триває службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_2 . При отриманні будь-якої нової інформації щодо штаб-сержанта ОСОБА_2 , позивача одразу буде повідомлено.
Позивач вважає надану відповідь на запит неповною з тих підстав, що військовою частиною не надано інформацію про посадових осіб, в підпорядкуванні яких знаходився її син. Характер зазначеної інформації, на переконання позивачки, є вирішальним для проведення розшуку, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1-2 статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а реалізація цього права відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.
З відповіді на запит вбачається, що відповідачем надано інформацію стосовно бойових розпоряджень та наказів, на підставі яких син позивачки був відряджений у зону бойових дій.
Зокрема, штаб-сержанта ОСОБА_2 направлено в зону бойових дій на підставі бойового розпорядження начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 11.02.2025 №150/1-234, бойового розпорядження 4 полку НГУ від 13.02.2025 №15т, наказу №47 від 14.02.2025 по стройовій частині військової частини НОМЕР_1 .
Також, у відповіді на запит відповідач повідомив про проведення службового розслідування по факту зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_2 , а також про ті заходи, які вживаються Національною гвардією для розшуку військовослужбовців, зокрема, про залучення створених позаштатних пошукових груп до пошукових дій у місцях імовірного перебування тіл зниклих безвісти військовослужбовців.
Відтак, відповідачем надана інформація, яка стосується реалізації позивачкою прав, визначених ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Натомість, вчинені відповідачем дії щодо розшуку зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 не охоплюються предметом розгляду в цій справі.
Щодо ненадання відомостей про посади, звання, прізвище та ініціали, контактні дані військовослужбовців, які видали наказ про відрядження сина позивачки до зони бойових дій, а так само були безпосередніми керівниками сина позивачки в зоні бойових дій.
Суд вказує, що зазначена інформація не відноситься до тієї, право на отримання якої позивач має право на підставі ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Також, Законом України України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено процедуру розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та повноваження органів, які уповноважені на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Натомість, інформація щодо даних посадових осіб військовослужбовців, серед іншого, їх прізвище та ініціали, контактні дані відноситься до інформації з обмеженим доступом як така, що зібрана у сфері оборони країни (1), містить інформацію про діючих військовослужбовців (2), використання обсягу інформації про таких осіб розпорядниками інформації має бути максимально обмеженим, і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом (3).
Також, на переконання суду, при оцінці повноти відповіді на запит позивача переважним є врахування контексту - в країні триває війна.
Зазначені обставини в сукупності надавали відповідачу право на обмеження доступу до інформації щодо даних військовослужбовців, які видали наказ про відрядження сина позивачки до зони бойових дій, а так само були безпосередніми керівниками сина позивачки в зоні бойових дій.
Обмеження доступу до запитуваної позивачем інформації виправдано інтересами національної безпеки та необхідністю захисту прав військовослужбовців, інформація щодо яких запитувалася в спірних правовідносинах.
Розголошення такої інформації може завдати шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає інтерес в її отриманні.
Отже, дії відповідача у спірних правовідносинах вчинено у відповідності до вимог Закону, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність вчинених дій.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Розподіл судового збору не здійснюється.
На підставі викладеного, та керуючись статей 8, 9, 72, 77, 132, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон