31 березня 2026 рокуСправа №160/170/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині не врахування ОСОБА_1 стажу з початку трудової діяльності в повному обсязі з 18.08.1977 в колгоспі «Україна» с. Маків;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи з 18.08.1977 до 05.10.1977, та який враховується для обчислення пенсії, та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування в стаж календарний 1978 рік та період з 01.01.1979 до 24.08.1979 для нарахування пенсії ОСОБА_1 як повноцінного члена колгоспу та повноцінного платника внесків до Центрального фонду соціального страхування колгоспників;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити повне врахування трудового стажу з 01.01.1978 як 1 рік 7 міс. 24 дні в календарному обчислені як члену колгоспу та платника внесків до Центрального фонду соціального страхування колгоспників та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування в повному обсязі стажу за період навчання в інституті на денній формі з 01.09.1979 до 30.04.1984;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити вірно та повне врахування трудового стажу в період навчання в інституті на денній формі з 01.09.1979 до 30.04.1984 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), починаючи з 2020. Щодо роботи позивача у 1977-1979 роках, ОСОБА_1 вказує, що після не вступу на навчання позивач розпочав свою трудову діяльність в колгоспі «Україна» с. Маків Дунаєвецького району Хмельницької області згідно із записами у трудовій книжці колгоспника. Позивач звертає увагу, що ним до пенсійного органу надалася уточнена довідка від 12.10.2021 №1314, видана комунальною установою Дунаєвецької міської ради «Трудовий архів» Хмельницької області за період роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Україна» с. Маків. При цьому, позивач в 1977 та 1978 роках був неповнолітнім. Для неповнолітніх віком до 18 років встановлено скорочену тривалість робочого часу: 16-18 років - до 36 годин на тиждень. Щодо навчання у 1979-1984 роках, позивач вказує, що у 1979 році він вступив на навчання, а у 1984 році закінчив навчання і був відрахований. Втім, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зараховано до стажу позивача не всі періоди роботи та час навчання на денній формі. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 12.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
16.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Відповідач зауважує, що період роботи в колгоспі малолітнім та неповнолітнім дітям (починаючи з 14 років), членство в колгоспі яких не підтверджено, зараховується до стажу роботи за умови підтвердження цього факту архівними документами. За відсутності документів та неможливості їх одержання трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. При цьому необхідно надати довідку архівної установи про відсутність відомостей щодо роботи заявника.
19.01.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Спірним у цій справі питанням є не зарахування до страхового стажу позивача періодів з 18.08.1977 до 05.10.1977, з 01.01.1979 до 24.08.1979, з 01.09.1979 до 30.04.1984, а також повного врахування трудового стажу з 01.01.1978 як 1 рік 7 міс. 24 дні в календарному обчислені, як члену колгоспу та платника внесків до Центрального фонду соціального страхування колгоспників.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції 2.3.).
Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 2.11. Інструкцію №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
На підставі пункту 2.13. Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.
В Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 14.03.1975 №310 містилися наступні вимоги:
1. Трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
2. Трудові книжки ведуться усім членів колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.
5. До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
6. Всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
13. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов'язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
В трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 міститься такі записи, зокрема:
№1: 05.10.1977 - прийнятий в члени колгоспу «УКРАЇНА»;
№2: 25.08.1979 - виключений з членів колгоспу з причини вступу на навчання до ВНЗ;
№3: 01.04.1989 - зарахований на денну аспірантуру за спеціальністю 08.00.05 з 01.04.1989.
№1: 20.08.1977 - прийнятий на роботу до членів колгоспу «УКРАЇНА» с. Маків трактористом;
№2: 25.08.1979 - звільнений з роботи в колгоспі у зв'язку зі вступом на навчання;
№3: 24.08.1979 - зарахований студентом 1-го курсу економічного факультету Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту;
№4: 30.04.1984 - відрахований з числа студентів у зв'язку з закінченням навчання.
Також, у розділі трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у розділі «Трудова участь в громадському господарстві»
- рік: 1977; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 164;
- рік: 1978; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 201;
- рік: 1979; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 159;
- рік: 1980; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 79;
- рік: 1981; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - відсутні відомості;
- рік: 1982; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 73;
- рік: 1984; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 240;
- рік: 1985; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 318;
- рік: 1986; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 322;
- рік: 1987; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 307;
- рік: 1988; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 319;
- рік: 1989; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 240; виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 65.
Матеріали справи, серед іншого, містять копію архівної довідки КУ ДМР «ТРУДОВИЙ АРХІВ» Хмельницької області від 12.10.2021 №1314 про суми заробітку ОСОБА_1 за 1976-1979 роки.
З долученої до матеріалів справи копії розрахунку страхового стажу позивача за формою РС-право вбачається, що пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період роботи до 05.10.1977.
Як було зазначено вище, в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 міститься такі записи, зокрема №1: 20.08.1977 - прийнятий на роботу до членів колгоспу «УКРАЇНА» с. Маків трактористом; №2: 25.08.1979 - звільнений з роботи в колгоспі у зв'язку зі вступом на навчання.
Отже, позивач у період з 20.08.1977 до 25.08.1979 працював у колгоспі. Втім, зазначений період не було зараховано відповідачем до страхового стажу позивача.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що період роботи в колгоспі малолітнім та неповнолітнім дітям (починаючи з 14 років), членство в колгоспі яких не підтверджено, зараховується до стажу роботи за умови підтвердження цього факту архівними документами. За відсутності документів та неможливості їх одержання трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З цього приводу суд зазначає, що матеріали справи, серед іншого, містять копію трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у якій наявні відповідні записи про роботу позивача у період з 20.08.1977 до 25.08.1979.
Крім того, у зазначеній трудовій книжці в розділі «Трудова участь у громадському господарстві» міститься відмітка про виконання позивачем у 1977 році річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Також матеріали справи містять копію архівної довідки КУ ДМР «ТРУДОВИЙ АРХІВ» Хмельницької області від 12.10.2021 №1314 про суми заробітку ОСОБА_1 за 1976- 1979 роки, що додатково підтверджує факт його роботи у відповідний період.
З матеріалів справи вбачається, що датою народження ОСОБА_1 є 23.08.1960.
Статтею 32 Цивільного кодексу України встановлено, що особи віком від 14 до 18 вважаються неповнолітніми.
Для неповнолітніх віком до 18 років встановлено скорочену тривалість робочого часу: 16-18 років - до 36 годин на тиждень
Пунктом 1 частини 1 статті 51 Кодексу законів про працю України визначено, що скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень.
Отже, законодавством України передбачено особливості регулювання праці неповнолітніх осіб. Зокрема, для осіб віком до 18 років встановлюється скорочена тривалість робочого часу.
З огляду на встановлену дату народження позивача [23.08.1960] станом на момент прийняття на роботу до колгоспу [20.08.1977] він досяг 16-річного віку, тобто належав до категорії неповнолітніх осіб віком від 16 до 18 років.
Чинне законодавство не забороняло працевлаштування осіб такого віку, а лише передбачало для них спеціальні гарантії, зокрема, скорочену тривалість робочого часу.
Відтак, обставина досягнення позивачем 16-річного віку на момент прийняття на роботу підтверджує можливість його законного працевлаштування, що додатково свідчить про відсутність підстав для неврахування періоду його роботи у колгоспі до страхового стажу.
Суд зауважує, що сам по собі факт того, що позивач на момент початку роботи у колгоспі був неповнолітнім, не виключає можливості здійснення ним трудової діяльності, оскільки чинне законодавство передбачало можливість праці осіб відповідного віку з урахуванням встановлених гарантій та обмежень щодо тривалості робочого часу.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що наявні у справі документи є достатніми та належними доказами здійснення позивачем трудової діяльності у вказаний період, а тому підстави для його незарахування до страхового стажу відсутні.
Також, суд зауважує, що позовні вимоги стосуються зарахування до страхового стажу позивача, зокрема, періоду з 18.08.1977 до 05.10.1977.
З цього приводу суд зазначає, що з долученої до матеріалів справи копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що він прийнятий до членів колгоспу 20.08.1977, а не 18.08.1977, тому підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 18.08.1977 до 19.08.1977 (включно), відсутні.
Також, дата « 05.10.1977» зарахована до страхового стажу ОСОБА_1 .
Тому, зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає період з 20.08.1977 до 04.10.1977 (включно).
Крім того, позовні вимоги стосуються визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не врахування в стаж календарний 1978 рік та період з 01.01.1979 до 24.08.1979 та зобов'язання відповідача здійснити повне врахування трудового стажу з 01.01.1978 як 1 рік 7 міс. 24 дні в календарному обчислені.
З цього приводу, суд зазначає, що з долученої до матеріалів справи копії розахунку страхового стажу позивача за формою РС-право вбачається, що період його роботи з 01.01.1978 до 23.08.1979 врахований до страхового стажу позивача. За період з 01.01.1978 до 31.12.1978 страховий стаж ОСОБА_1 становить 0 років 7 місяців 23 дні; за період з 01.01.1979 до 23.08.1979 (включно) - 0 років 6 місяців 11 днів.
Суд зазначає, що кількість зарахованого пенсійним органом страхового стажу залежить від його фактичної тривалості з урахуванням інформації щодо фактично відпрацьованого часу, підтвердженої відповідними документами.
Отже, доводи позивача щодо неврахування календарного 1978 року та періоду з 01.01.1979 до 24.08.1979 не знаходять свого підтвердження, оскільки зазначені періоди фактично враховані відповідачем при обчисленні страхового стажу, хоча і не у повному календарному обсязі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування зазначених періодів роботи та зобов'язання здійснити їх зарахування у календарному обчисленні відсутні.
Крім того, позовні вимоги стосуються визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не врахування в повному обсязі стажу за період навчання в інституті на денній формі з 01.09.1979 до 30.04.1984 та зобов'язання відповідача здійснити вірно та повне врахування трудового стажу в період навчання в інституті на денній формі з 01.09.1979 до 30.04.1984.
Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98 час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З цього приводу, суд зазначає, що з долученої до матеріалів справи копії розахунку страхового стажу позивача за формою РС-право вбачається, що період з 24.08.1979 до 19.04.1984 зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 як навчання у вищому навчальному закладі.
Разом з цим, в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 міститься такі записи, зокрема: №3: 24.08.1979 - зарахований студентом 1-го курсу економічного факультету Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту; №4: 30.04.1984 - відрахований з числа студентів у зв'язку з закінченням навчання.
До матеріалів справи долучено копію архівної довідки Подільського державного аграрно-технічного університету від 12.12.2107 №21/17-216 про те, що ОСОБА_1 навчався в Кам'янець-Подільського сільськогосподарському інституті з 1979 року до 1984 року, денна форма навчання (накази №280 від 24.08.1979; №179 від 30.04.1984). 30.04.1984 позивачу виданий диплом серії НОМЕР_2 з присвоєнням відповідної кваліфікації.
Отже, позивач проходив навчання з 24.08.1979 до 30.04.1984.
Втім, відповідачем до страхового стажу позивача враховано період навчання з 24.08.1979 до 19.04.1984.
Таким чином, частина періоду навчання позивача, а саме з 20.04.1984 до 30.04.1984, відповідачем до страхового стажу не зарахована, незважаючи на наявність документального підтвердження того, що позивач у цей час продовжував навчання та був відрахований лише 30.04.1984 у зв'язку із закінченням навчання.
Крім того, суд звертає увагу, що після закінчення навчання 30.04.1984 позивач був працевлаштований менш ніж через два місяці після завершення навчання (15.05.1984).
Отже, враховуючи наявні у матеріалах справи документи, які підтверджують навчання позивача до 30.04.1984, а також відсутність підстав для обмеження такого періоду датою 19.04.1984, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 20.04.1984 до 30.04.1984.
Також, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-VI органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте як свідчать матеріали справи, відповідач таким правом не скористався.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у колгоспі з 20.08.1977 до 04.10.1977 (включно), період навчання з 20.04.1984 до 30.04.1984 (включно) та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 , є такими, що підлягають частково.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією №4219-5964-6697-7474 від 02.01.2026.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 534,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у колгоспі з 20.08.1977 до 04.10.1977 (включно), періоду навчання з 20.04.1984 до 30.04.1984 (включно).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі з 20.08.1977 до 04.10.1977 (включно), період навчання з 20.04.1984 до 30.04.1984 (включно) та здійснити перерахунок пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 534 (п'ятсот тридцять чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар