31 березня 2026 рокуСправа №160/7646/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника позивача про забезпечення доказів у адміністративній справі №160/7646/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
30.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду разом з адміністративним позовом надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів у адміністративній справі №160/7646/26, в якій заявник просить витребувати в порядку забезпечення доказів у Військової частини НОМЕР_1 наступну інформацію:
- який розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 після здійснення встановлених законом відрахувань в період з 01.02.2025 року по 01.12.2025 року;
- з чого складається виплата в сумі 119984,58 грн;
- яка загальна сума заборгованості за грошовим забезпеченням ОСОБА_2 до 01.02.2025 року.
Дослідивши подану заяву та долучені докази, суд вбачає підстави для її повернення з огляду на наступне.
Порядок забезпечення доказів в адміністративному процесі регулюється приписами статей 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, відповідно до статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Статтею 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно частини першої статті 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже, інститут забезпечення доказів в адміністративному судочинстві спрямований на забезпечення здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
Пунктами 4 та 5 частини 1 статті 116 КАС України передбачено, що у заяві про забезпечення доказів повинно бути зазначено: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
У контексті вищевикладеного заява про забезпечення доказів повинна містити виклад обставин, які свідчать про небезпеку втрати доказів або неможливість чи ускладнення подання доказів у майбутньому.
Саме це відрізняє заяву про забезпечення доказів від звичайного клопотання про витребування доказів.
Аналізуючи наведені положення КАС України суд вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18.
Таким чином, забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
Процесуальний механізм забезпечення доказів це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втрати у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має гуртуватися на об'єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходи для забезпечення доказів.
У заяві про забезпечення доказів представник просить витребувати у Військової частини НОМЕР_1 відомості про грошове забезпечення ОСОБА_2 . При цьому, в обґрунтування необхідності забезпечення доказів, посилається на те, що на момент звернення до суду відповідь на адвокатський запит надана не була; зазначає, що відсутність відповіді позбавляє позивача можливості конкретизувати позовні вимоги та зрозуміти наявність заборгованості.
Так, неможливість на дату звернення до суду отримати і долучити до позову копії доказів, які є предметом оскарження є підставою заявити одночасно з цим позовом клопотання про витребування доказів, зазначивши відповідні мотиви того, чому не вдалося отримати спірне рішення самостійно (відповідно до статті 114 КАС України)
Суд наголошує, що вказані заявником обставини не є підставами, визначеними частиною 1 статті 114 КАС України, за наявності яких вживаються заходи із забезпечення доказів.
Отже, заявником не надано доказів неможливості або ж ускладнення витребування таких доказів, а також не зазначено обставин, що свідчать про небезпеку втрати таких доказів або про неможливість чи ускладнення подання доказів відповідачем у майбутньому.
При цьому, суд не встановив такої умови для забезпечення доказів, як ризик втрати доказів, які просить витребувати заявник, а відтак суд вважає, що вказане клопотання є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої ст. 116 Кодексу адміністративного судочинства України за подання до суду заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів становить 998,40 грн (3328,00 грн х 0,3 ставки судового збору).
До цієї заяви про забезпечення доказів не додано доказів сплати судового збору, що вказує на невідповідність поданої заяви про забезпечення доказів вимогам ст. 116 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 116 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вище викладене, подану представником позивача заяву про забезпечення доказів належить повернути заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 114, 115, 243, 248, 256 КАС України, суддя
Заяву представника позивача про забезпечення доказів у адміністративній справі №160/7646/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець