30 березня 2026 рокуСправа № 160/3908/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії, -
19.02.2026р. (через систему Електронний суд) ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв'язку;
- визнати протиправними дії щодо визначення як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не врахування заробітної плати для розрахунку розміру пенсії;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати відповідача перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_3 з 30.06.2017 року в порядку передбаченому ст. 27, 28, 40, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, з надбавкою як дитині війни, виключити з кола осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок, виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Зазначений позов ухвалою суду від 09.03.2026р. було залишено без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо визначення як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії; про визнання протиправною бездіяльності щодо не врахування заробітної плати для розрахунку розміру пенсії та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 4259,84 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону, у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
23.03.2026р., на виконання вимог ухвали суду від 09.03.2026р., через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній зокрема просить звільнити його від сплати судового збору посилаючись на те, що згідно довідки з органу державної податкової служби України від 23.02.2026р. про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року доходу не має, отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача становить 0 грн. Позивач є особою похилого віку, предметом позову у цій справі є захист соціальних прав фізичної особи на належне пенсійне забезпечення, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
У зв'язку із великим навантаженням, а також перебуванням судді Конєвої С.О. з 16.03.2026р. по 27.03.2026р. включно у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі вирішується судом 30.03.2026р.
Так, зі змісту вказаної вище заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем вимоги ухвали суду від 09.03.2026р. не виконано, а саме:
- не надано оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 4259,84 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону, в порушення вимог ст.ст. 4, 6 Закону України “Про судовий збір», ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, заявленого у заяві про усунення недоліків, з підстав відсутності у нього доходу за 2025 рік в Україні, суд виходить з наступного.
Так, за приписами ст.8 Закону України “Про судовий збір» встановлено, зокрема, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення позивача сплати судового збору за подання вищевказаного адміністративного позову, суд з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ “Про судовий збір», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Так, позивачем на підтвердження скрутного майнового стану та неможливість сплати судового збору за подання даного позову до заяви про усунення недоліків надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 23.02.23026р. про те, що з січня 2025 року по грудень 2025 року інформація про дохід відсутня.
Жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем не надано.
Разом з тим, у позовній заяві позивача самостійно вказує про той факт, що з 1999 року він виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, тобто, позивач вже тривалий час проживає у державі Ізраїль та може мати там джерела доходів.
Закон України “Про судовий збір» не містить норми про те, що розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік стосується лише доходу, який отриманий позивачем на території України.
Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан, в т.ч. і з урахуванням доходів, отриманих у державі Ізраїль, перешкоджає сплаті судового збору за подання даного адміністративного позову у встановленому законом порядку.
Не надання позивачем інформації про його дохід в державі Ізраїль не дає можливості суду обґрунтовано та виважено здійснити оцінку майнового стану позивача для прийняття рішення про звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення його сплати у даній справі.
А тому, у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач вимоги ухвали суду від 09.03.2026р. не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений строк, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звернувся, а за умови невиконання позивачем вимог наведеної ухвали суду від 09.03.2026р. суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у даній справі.
При цьому, слід зазначити, що позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув всіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Наведена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в його постанові від 26.01.2021р. у справі №560/3102/20, яка підлягає врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладеного, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог п.1 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва