30 березня 2026 року Справа №160/4001/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити певні дії, -
18.02.2026р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачеві з 07.12.2000 року на підставі пункту “а» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 № 2262-Х11 в розмірі 55 % сум грошового забезпечення із застосуванням додаткової 5- відсоткової доплати передбаченої пунктом “в» ч. 1 ст. 13 цього Закону, загальним розміром - 60 % грошового забезпечення, особам, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до 3 категорії, з наступними перерахунками пенсії з 01.01.2008 - 60 % грошового забезпечення, 01.01.2018 - 60 % грошового забезпечення, 01.04.2019 - 60 % грошового забезпечення.
- зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії позивачеві з 07.12.2000 року на підставі пункту “а» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 р. № 2262-Х11 в розмірі 55 % сум грошового забезпечення із застосуванням додаткової 5-відсоткової доплати передбаченої пунктом “в» ч. 1 ст. 13 цього Закону, загальним розміром - 60 % грошового забезпечення, особам, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до 3 категорії, з наступними перерахунками з 01.01.2008 - 60 % грошового забезпечення, 01.01.2018 - 60 % грошового забезпечення, 01.04.2019 - 60 % грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 04.03.2026р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути позовної заяви шляхом надання до суду:
- доказів проведення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 та з 01.04.2019, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 04.03.2026р. - 10.03.2026р. засобами поштового зв'язку від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить поновити йому строк звернення до суду посилаючись на норми ст.521 ЗУ №2262.
У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 16.03.2026р. по 27.03.2026р. включно у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі вирішується судом 30.03.2026р.
Так, з метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2026р. разом з поданою заявою про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом слід відмовити, а позовну заяву слід повторно залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, в заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просить поновити йому строк звернення до суду з даним у зв'язку з тим, що за нормами ст.51 Закону України №2262 він має право на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення без обмеження строком у разі непроведення перерахунку пенсії з вини державних органів, які уповноважені перераховувати пенсії.
Разом з тим, спірні у цій справі правовідносини не стосуються перерахунку пенсії позивача у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, а як вбачається з позову, стосуються саме встановлення відсоткового розміру пенсії позивача при її призначенні ще з 07.12.2000 року у розмірі 55% грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом не може бути визнано судом поважними причинами, а отримання позивачем листа відповідача від 03.02.2026р. про відмову у перерахунку пенсії у відповідь на його заяви не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
З огляду на викладене, позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернувся до суду лише 18.02.2026р. (понад 25 років з моменту призначення пенсії).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається пенсійна виплата, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.10.2025 у справі №460/10097/24.
За викладеного, наведені в заяві про поновлення строків на звернення до суду обставини, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов повторно підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві десятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/4001/26 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва